Смекни!
smekni.com

Обґрунтування проекту підвищення ефективності комерційної діяльності фірми (на матеріалах торгово-посередницького приватного підприємства "Монолит Пласт") (стр. 7 из 12)

Основні виробничі фонди (ОВФ) – це сукупність засобів праці, які протягом тривалого періоду функціонують у сфері виробництва в незмінній натуральній формі й переносять свою вартість на виготовлений продукт частинами ( в міру зношування) протягом ряду кругообертів. Основні виробничі фонди – головна складова частина національного капіталу підприємств.

Другу частину виробничих фондів складають оборотні виробничі фонди (ОбВФ) – це ті виробничі фонди , які повністю споживаються протягом виробничого циклу. Їхня вартість повністю переноситься на готовий продукт. Елементами оборотних фондів є:

предмети праці – сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергія та інше;

незавершене виробництво;

- малоцінні засоби праці та швидкозношувальні інструменти;

Фонди обігу підприємства ( ФО) – включають у себе грошові засоби підприємства і ще не реалізовану продукцію. Фонди обігу разом з оборотними виробничими фондами складають оборотні засоби підприємства (ОЗП) :


ОЗП = ФО + ОбВФ (2.7)

За джерелами формування оборотні засоби підприємства поділяються на власні ( оборотна частка капіталу ) та запозичені . Фонди підприємства (фірми) перебувають у постійному русі, вони переходять зі сфери обігу до сфери виробництва, потім знову до сфери обігу, тобто здійснюють рух по колу :

придбавши через купівлю-продаж засоби праці та предмети праці ;

здійснивши набір робочої сили;

підприємство організовує процес виробництва та випуску продукції;

після її реалізації йому повертаються авансовані гроші;

одержані від реалізації гроші знову спрямовуються на заміщення використаних засобів та на оплату праці;

Таким чином , кругооборот фондів здійснюється не один раз , а повторюється один за одним, поки існує підприємство(фірма). Звідси – кругооборот виробничих фондів узятий як процес, що періодично й безперервно повторюється, називається оборотом фондів, а засоби, які в різних формах приймають участь в обороті фондів – називаються оборотним капіталом(оборотними коштами).

Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Оборотні кошти підприємства класифікуються за трьома ознаками :

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сфери виробництва і сфери обігу. Що більше питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал. Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані ( розмірені у часі та у обсягах) та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані та ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших затрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції .

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

В табл.2.2 наведена структура та динаміка активів балансу ПП «Монолит Пласт» за 2003 – 2005 роки.

Таблиця 2.2

Динаміка та структура активів балансу ПП “Монолит Пласт”


В табл.2.3 наведена динаміка джерел формування оборотних коштів підприємства ПП “Монолит Пласт”:

Таблиця 2.3

Джерела формування оборотних коштів підприємства

Як показує аналіз структурних даних табл.2.2 – 2.3:

а) Оскільки власний капітал ПП “Монолит Пласт” не імобілізований в необоротних коштах (використовується система орендованих складів чи торгівля «з колес»), джерелами оборотних коштів підприємства є як оборотний власний капітал так і короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість , тобто комерційні кредити;

в) Оборотні кошти підприємства представлені в матеріальній формі у вигляді запасів товарів на складі (45-50%) та у грошовій формі у вигляді дебіторської заборгованості за реалізовані товари (45-50%) та суми готівкових грошей в касі та на розрахунковому рахунку в банку (5,0 –6,0%);

Структура оборотних коштів та джерел їх ресурсів є характерною для оптових торгових підприємств без значних основних фондів, джерела оборотних коштів дуже нестійкі і банкрутозагрозливі, що потребує дуже чіткого управління строками управління погашенням дебіторської заборгованості та строками зобов’язань по погашенню кредиторської заборгованості.

Економічний аналіз впливу нормування оборотних коштів на фінансову стійкість підприємства проводиться оперативним розрахунком абсолютних показників фінансової стійкості (коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [5]:

власні оборотні кошти (НВОК);

власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);

власні оборотні кошти, довго- та короткострокові кредити і позики

(НВОК + Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [5].

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

З < НВОК

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З < НВОК+Дп (2.8)

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < НВОК + Дп + ДФЗ (2.9)

4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:

З > НВОК + Дп + ДФЗ (2.10)

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

В табл.2.4 – 2.5 наведені результати оперативного розрахунку ступені покриття нормованих запасів в оборотних активах джерелами ресурсів.

Таблиця 2.4

Агреговані статті балансу ПП “Монолит Пласт”


Як показують результати розрахунків в табл.2.5 в ПП “Монолит Пласт” відсутнє фінансове управління нормуванням оборотних активів, що приводить до постійно-кризового стану покриття нормованих оборотних коштів (запасів) при повній відсутності власного оборотного капіталу.

Таблиця 2.5

Результати розрахунку стійкості ПП “Монолит Пласт” по покриттю запасів

В табл. Д.1- Д.4 Додатку Д наведені алгоритми розрахунків показників фінансової діяльності підприємства [11] з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”.

Платоспроможність підприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов[13], визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл.заг.) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів (Апот) до поточних зобов’язань (Зпот):

, (2.11)

де :

- поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

- поточні зобов'язання балансу ( Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При Кл.заг.<2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [14].

Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм.) – це відношення активів високої ліквідності (Алікв) до поточних зобов’язань:

, (2.12)

де : Алікв - активи високої ліквідності = поточні активи – запаси ( Форма 1 строки (260-100-110-120-130-140-150);

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл. абс.) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Цп) до поточних зобов’язань: