Таблиця 16. Розрахунок площ посівів кормових культур для забезпечення кормами згідно з кормовим балансом господарства
| Корми | Загальний обсяг, т | Джерело одержання кормів | Вихід корму, ц/га | Обсяг виробництва | Площа сівби, га | |
| т | % | |||||
| Сіно | 466,765 | Люцерна (1 укіс) | 70 | 483 | 103,48 | 69 |
| Сінаж | 119,7 | Люцерна (1 укіс) | 70 | 133 | 111,11 | 19 |
| Силос | 3242,04 | Кукурудза на силос | 260 | 3380 | 104,26 | 130 |
| Зелені корми | 4699,42 | Люцерна (3 укоси)Еспарцет (2 укоси) | 332300 | 2589,62430,0 | 106,81 | 2627 |
| Коренеплоди | 1560,665 | Кормовий буряк | 350 | 1575 | 100,99 | 45 |
| Концентровані корми | 1552,59 | ЯчміньКукурудза на зерноОвесГорох | 25402025 | 325800200275 | 103,05 | 130200100110 |
Розрізняють декілька типів зеленого конвеєру, які складаються тільки з природних пасовищ, тільки із сіяних кормових культур і поєднанні природних кормових угідь і сіяних на орних землях кормових культур. Найбільш поширеним є останній тип.
При складанні зеленого конвеєру необхідно враховувати наступні основні вимоги:
повне використання природних факторів і ресурсного потенціалу господарства для отримання максимальної кількості зелених кормів;
збільшення періоду надходження зеленого корму за рахунок посіву нових видів кормових культур, зокрема озимих хрестоцвітних та ін.;
розміщення посівів якнайближче до тваринницьких ферм для використання зеленої маси шляхом випасу та зменшення витрат на транспортування до місця згодовування;
добір найбільш високоврожайних, високопоживних і пристосованих до місцевих умов культур і сортів;
внесення під культури зеленого конвеєру достатньої кількості добрив у необхідному співвідношенні;
застосування різних способів і термінів сівби кормових культур для подовження періоду їх використання на зеленій корм;
сумісне використання бобових і злакових культур для отримання збалансованих по всіх показниках, особливо по цукру та протеїну, кормів із вмістом в них не більше 30% клітковини;
передбачити на випадок несприятливої погоди страхові запаси силосу і сінажу.
Висівати кормові культури зеленого конвеєру потрібно у такі терміни, щоб до кінця використання однієї була готова для згодовування інша. Необхідно передбачити згодовування тваринам щоденно зеленої маси, як мінімум, двох культур ― бобових і злакових або їх сумішок.
Схема основного зеленого конвеєра наведена в таблиці 17.
Таблиця 17. Схема зеленого конвеєра
| Культура | Строки сівби | Строки використання | Продуктивність, ц/га | |||
| початок | кінець | Зелена маса | Кормові одиниці | Перетравний протеїн | ||
| Природні кормові угіддя | - | 10,04 - 20,04 | 10,10 - 20,10 | 70 | 12,6 | 2,73 |
| Багаторічні травилюцерна:перший укіс | Попередні роки | 15,05 - 20,05 | 10,06 - 15,06 | 125 | 25 | 4,75 |
| другий укіс | 25,06 - 30,06 | 25,07 - 30,07 | 115 | 23 | 4,37 | |
| третій укіс | 15,08 - 20,08 | 10,09 - 15,09 | 92 | 18,4 | 3,50 | |
| еспарцет:перший укіс | 25,06 - 30,06 | 25,07 - 30,07 | 170 | 32,3 | 5,44 | |
| другий укіс | 15,08 - 20,08 | 10,09 - 15,09 | 130 | 24,7 | 4,16 | |
| Всього багаторічних трав | - | - | - | 632 | 123,75 | 22,22 |
| Гичка коренеплодів | 10,04 - 15,04 | 10,09 - 15,09 | 25,09 - 30,09 | 140 | 14 | 2,1 |
| Кормові буряки | 10,04 - 15,04 | 10,09 - 15,09 | 25,09 - 30,09 | 350 | 80,5 | 3,5 |
Відомо, що поголів’я худоби перебуває на стійловому утриманні 140 - 160 до 180 - 200 днів. Його раціони складаються переважно із консервованих, грубих і концентрованих кормів та коренеплодів. Все це зумовлює потребу близько 60, а в окремих випадках і до 70 % кормів річного раціону заготовляти і зберігати відповідно до прийнятих технологій і вимог. Обсяги заготівель грубих, соковитих, штучно висушених і концентрованих кормів в Україні на перспективу мають становити 65 - 70 млн. т корм. од. за рік.
Нині розроблено і впроваджуються різні технології заготівлі кормів. Головна особливість їх - застосування високопродуктивної збиральної і транспортної техніки, її раціональна експлуатація, скорочення транспортних витрат, економія пального. Все це дасть змогу організувати безперервний збиральний конвеєр, заготовляти корми у стислі строки. Потрібно впроваджувати найбільш досконалу організацію заготівлі кормів. Враховуючи брак малогабаритної збиральної техніки у фермерських господарствах, треба організувати спільне її використання кількома господарствами. При цьому важливо забезпечити збирання кормових культур у визначені строки як важливу умову заготівлі кормів.
Слід зазначити, що консервування кормів пов’язане з великими втратами. Так, за даними Інституту кормів УААН, втрати силосу при зберіганні сягають 40 % закладеної сировини. Це майже стільки, скільки при заготівлі сіна. Недодержання технологічних вимог при заготівлі сіна з багаторічних трав (люцерни, еспарцету, конюшини, лядвенцю рогатого) і сумішей їх із злаковими травами призводить до того, що втрати поживних речовин сягають 60 %. Сіно при цьому неякісне, з великими втратами основного компонента - листя. Розрізняють втрати, яких можна уникнути, і втрати, яких уникнути практично неможливо, але їх можна обмежити. Уникнути можна втрат, які виникають у разі недодержання строків, способів і технології збирання, поганої підготовки транспортних засобів і сховищ. Такі втрати відносять до господарських. Втрати поживних речовин внаслідок біохімічних процесів у свіжоскошених рослинах і в подальшому в результаті автолізу і дії мікроорганізмів неминучі. Проте їх також можна обмежити, додержуючи строків і досконалих технологій збирання і заготівлі кормів. Так, зниження початкової поживності зеленої маси трав при заготівлі сіна можна зменшити з 55 до 45 і навіть до 40 %, силосу - з 30 до 20 - 25 і навіть 15 %. Те саме стосується й сінажу, коренеплодів, трав’яних концентратів (листя бобових, штучно зневоднені корми) тощо.
У деяких господарствах для годівлі худоби протягом року використовують силос, сінаж і сіно. Такий підхід важко виправдати як теоретично, так і практично. Консервація корму будь-яким способом пов’язана, як уже зазначалось, з великими втратами поживних речовин корму. У разі тривалого зберігання в найкращому сіні, сінному і трав’яному борошні, брикетах, гранулах, силосі й сінажі вміст каротину, аскорбінової кислоти та інших вітамінів зменшується в десятки разів, що несприятливо впливає на здоров’я тварин у стійловий період, на їхню продуктивність, відтворення стада. У корів підвищується яловість, у курей зменшується несучість, у стадах спостерігається прихований і явний авітаміноз, виникає потреба давати тваринам синтетичні вітаміни у вигляді добавок до корму і навіть ін’єкцій. Тому навіть при згодовуванні влітку заготовлених високоякісних кормів свіжа зелена маса в раціонах худоби має становити не менш як 20 - 25 % поживності раціону. Бажано і в зимовий період згодовувати тваринам зелені корми, вирощені гідропонним способом.
Необхідною умовою якісної заготівлі кормів є ретельне планування технологічних процесів, включаючи збирання, транспортування і закладання кормів на зберігання, застосування прогресивних форм організації і оплати праці.
Крім зберігання корене- і бульбоплодів, баштанних, соломи ярих і озимих хлібів, заготівля кормів пов’язана з різними способами їх консервування - зневоднюванням (природним чи штучним), молочнокислим бродінням, доведенням сировини до фізіологічної сухості з наступним зберіганням в анаеробних умовах, хімічним консервуванням, заморожуванням.
Найпростіший спосіб консервування кормів - сушіння природним зневоднюванням трав - не втратив значення і в наші дні у зв’язку з його доступністю, простотою, мінімальними витратами, високою якістю корму. Разом із тим сушіння трав у полі пов’язане з великими втратами поживності, а інколи і погіршенням перетравності поживних речовин, насамперед протеїну. Тому треба вдосконалювати технологію заготівлі сіна з метою зменшення його фізичних втрат і підвищення якості.
Сіно є одним із найкращих видів корму в зимовий період. Високоякісним сіном можна задовольнити потребу тварин в поживних речовинах на 40 - 50%, а в перетравному протеїні - на 35 - 45%. На сіно збирають бобові у фазі бутонізації, злакові у фазі колосіння - до початку цвітіння. У цей період трави добре облистяні та містять найбільшу кількість поживних речовин. Так, в 100кг люцернового сіна, скошеної у фазі бутонізації, міститься 64к. о. та 16,9кг перетравного протеїну; при скошуванні на початку цвітіння - відповідно: 56 к. о. та 13,9 кг перетравного протеїну; у фазі повного цвітіння - 44 к. о. та 10,5кг перетравного протеїну. При затримці зі скошуванням вміст протеїну зменшується на 1 - 2% за добу, а клітковини збільшується з 23% до 40%. При скошуванні трав на сіно в кінці цвітіння втрачається до 42% врожаю, в основному за рахунок старіння та опадання листків; крім того термін збирання істотно впливає на швидкість відростання отави. Затримка із підбиранням валків скошених трав на 1 день затримує відростання рослин на 2 дні.