Практично доведено, що залежність між урожаєм з одиниці площі і величиною площі живлення виражається поліномом другого ступеня, наприклад параболою. Така формакривої характерна також і для дії інших агротехнічних факторів, наприклад для норм внесення добрив, якщо їхній вплив на врожай вивчається на незмінному фоні інших умов, визначаючих урожай. Як типові на мал. 2 показані криві для озимої пшениці. Подібні графіки можуть бути побудовані і для інших культур.
З графіків, наведених на мал. 2, видно, що із збільшенням площі живлення урожай спочатку підвищується, а досягнувши максимальної величини, яка залежить від всього комплексу умов зовнішнього середовища і генетичних особливостей рослин, зменшується. Площу живлення, яка відповідає максимальному врожаю з одиниці площі посіву, називають оптимальною. Параболічний характер цієї кривої пояснює факт одержання під час дослідів однакового врожаю при двох часто дуже різних одна від одної площ живлення. Для побудови таких кривих необхідні досліди із значним достатнім набором величин площ живлення.
При вивченні площі живлення на декількох фонах (наприклад при різних нормах внесення добрив), одержують пучок кривих. При цьому розрізняють два такі випадки:
1) криві, які характеризують залежність врожаю відплощі живлення, при неоднакових (змінних) агротехнічних умовах, мають приблизно однакову форму та віддалені одна від другої на деяку відстань (мал. 2, мал. 3, мал. 4). На мал. 3 мають місце тільки зростаючі гілки (для врожаю зеленої маси кукурудзи), оскільки в умовах досліду не було перелому. Графіки кривих, які наведені на мал. 2 і мал. 4, мають як зростаючі, так і спадаючі гілки, тому що врожай, досягнувши при всіх фонах добрив визначеного оптимуму (максимуму), почав потім зменшуватися з подальшим зростанням густоти посаджених рослин;
2) на мал. 5 наведений випадок, коли криві спочатку маютьодин і той же характер зміни, але потім деякі з них, дійшовши у максимум, відтворюють спадаючу гілку, в той час як інші криві мають зростаючі гілки. Однак необхідно відмітити, що розходження кривих характерне тільки для визначеного відрізку по осі абсцис; при подальшому збільшенні густоти рослин настає перелам також і для верхньої кривої, яка має, як і нижня крива, форму спадаючої гілки. Величина зсуву максимумів графіків цих кривих, очевидно, може служити показником інтенсивності дії того чи іншого агротехнічного заходу в зв'язку з густотою висіяних рослин (площею живлення), але це питання потребує подальших досліджень.
Таким чином, максимальний врожай з одиниці площі одержують при меншій площі живлення рослин, порівняно з тією, при якій одержують найбільшу продуктивність окремо взятої рослини.
6. Глибина загортання насіння
Однією з головних агротехнічних вимог до сівби є рівномірність висіву у вертикальній площині, під якою розуміють загортання насіння в підготовлений до посіву ґрунт на однакову глибину. Ця глибина визначається вологістю ґрунту під час сівби і його фізичними властивостями, розміром насіння та біологічними особливостями рослин.
На важких і вологих ґрунтах насіння загортається на меншу глибину, а на легких і сухих – на більшу. Запізніла сівба у пересохлий ґрунт або відсутність дощів до моменту висіву викликають збільшення глибини загортання насіння. Крупне насіння потребує, здебільшого, більш глибокого загортання, ніж дрібне. Деякі зернові культури взагалі не потребують глибокого загортання (наприклад рис), інші, навпаки, підвищують урожай при збільшенні глибини висіву (кукурудза).
Глибина загортання насіння озимої пшениці змінюється від 4 до 10 см, в залежності від фізичних властивостей ґрунту та його вологості. На важких ґрунтах вона дорівнює 4-5 см, а на середньо суглинистих – 5-6 см, на легких супісках і пісках – 6-7 см. В засушливих умовах і на сухих ґрунтах глибина загортання озимої пшениці збільшується до 9-10 см.
Глибина загортання насіння озимого жита – 2,5-5 см. Важкий ґрунт потребує глибину загортання 2,5-3 см, середньо суглинистий – 3-4 см, легкі супіски і піски – 4-5 см. При сухій погоді необхідно загортати насіння на 1-1,5 см глибше норми. У випадку із запізненням з посівом насіння загортають на меншу глибину.
Як в озимої пшениці, так і в озимого жита збільшення глибини загортання насіння на кожен сантиметр понад норму затримує сходи на 2-3 дні.
Глибина загортання насіння озимого ячменю в районах його вирощування – 4-8 см, в Закарпатті – 7-8 см.
Насіння ярової пшениці загортається на дещо меншу глибину, ніж озимої. Найменша глибина загортання – 3-4 см, найбільша – 6-8 см. На легких і сухих ґрунтах насіння загортається на глибину 6-7 см. При достатній забезпеченості вологістю весною і гарному обробітку ґрунту насіння достатньо загортати на глибину 4 см.
Глибина загортання ярового ячменю змінюється в межах від 3 до 8 см. На важких глинистих ґрунтах насіння загортається мілкіше – на 3-4 см, на легких супіщаних ґрунтах глибше – на 5-6 см.
Насіння вівса загортається на глибину меншу, ніж зерно ячменю і ярової пшениці, на 3-5 см.
Взагалі, мінімальною глибиною загортання насіння зернових культур потрібно вважати 2 см, максимальною – 15 см.
Яка б не була встановлена агротехнікою глибина сівби, усе висіяне насіння повинно бути загорнуте на однакову глибину. Недодержання цього правила, особливо якщо різниця в глибині загортання насіння значна, призводить до зменшення врожаю через неодночасність сходів та їхню зрідженість, неодночасність дозрівання, появу підгона і недогона, що затрудняють механізоване збирання урожаю.
Література
1. Артоболевский И.Л. Теория механизмов.– М.: Наука, 1965. – 776 с.
2. Белый И.В., Власов К.П., Клепиков В.Б. Основы научных исследований и технического творчества. – Харьков: Вища школа, 1989.
3. Василенко П.М., Василенко В.Л., Методика построения расчетных моделей функционирования механических систем. – К.: УСХА, 1980. – 135 с.
4. Василенко П.М., Погорелый А.В. Основы научных исследований. Механизация сельского хозяйства. – К.: Вища школа, 1985. – 266 с.
5. Василенко П.М. Введение в земледельческую механику. – К.: Сільгоспосвіта, 1996. – 251 с.