Інформація - відомості про осіб, предмети, факти, подіях, явищах і процесах незалежно від форми їхнього подання. Інформація зменшує ступінь невизначеності, неповноту знань про осіб, предмети, події й т.д.
Термін походить від латинського informatio, що означає роз'яснення, освідомлення, виклад.У широкому змісті інформація - це загальнонаукове поняття, що включає в себе обмін відомостями між людьми, обмін сигналами між живою й неживою природою, людьми й пристроями.
Економіка розглядає інформацію як відносини між відомостями і їхнім одержувачем, як міру корисності, цінності даних для конкретного одержувача, а дані, як відомості, представлені у формалізованому виді й призначені для наступної обробки технічними засобами, наприклад на комп'ютері. Таким чином, дані - це будь-які відомості, а інформація - відомості потрібні одержувачеві, що дозволяють усунути невизначеність і прийняти рішення. Під економічною інформацією розуміється сукупність відомостей, що відображають стан або визначають зміну й розвиток економіки й всіх її елементів. Економічна інформація є важливою частиною управлінської інформації, основним ресурсом організаційно-економічного керування. Складність розгляду інформації з погляду економічної науки сказана з тим, що інформації є трохи стороннім поняттям для неї. Пильний інтерес до інформації зараз багато в чому зв'язаний з формуванням інформаційного суспільства, коли інформація виразно стала проступати у всіх сферах економічного життя й ігнорувати її стає просто неможливо. Почасти це пояснюється тим, що поки інформація сама не стала вступати в товарообіг, нею в багатьох випадках обґрунтовано зневажали, що видно на прикладі різних економічних навчань. П. Хейне затверджував, що "інформація є рідким благом», придбання якого пов'язане з витратами. Дослідження процесів інформатизації суспільства актуально для української економіки, для успішного розвитку якої необхідний облік інформаційних аспектів сучасного суспільного виробництва, розробка інформаційного підходу до аналізу економічних явищ. Все зроблене людством несе в собі інформаційну складову. Розходження й результатах виробництв складається тільки в тім, що людина споживає або інформацію, як таку, або тo, що її матеріалізує. Відповідно й всі товари:, реалізовані на ринку, містять у собі інформацію, що має більшу або меншу матеріальну складову.
Інформація як товар, ринки інформації.
Розглядаючи економіку інформаційного суспільства, необхідно помітити, що зі зростанням ролі інформації в економіці простежується й загальний ріст обсягів витрат, зв'язаних з нею. Необхідно також ураховувати, що інформація - це не звичайний товар. Як правило, при купівлі - продажу інформації об'єктом продажу є не право власності на інформацію, а тільки право її використання. До промислової власності ставляться науково-технічні утвори людського розуму. винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування. Авторське право поширюється на зобрази мистецтва, літературної, музичної, кінематографічної творчості. Зараз до них можна віднести також комп'ютерні програми, інтегральні схеми, продукцію біотехнології, відео- і аудиозаписи. Інформаційна рента - це продаж права користування інформацією із ціни багато нижче витрат на виробництво даної інформації. Але створення, розробка якої-небудь технології по виробництву споживчих благ, товарообмінні операції з даною технологією - це вже прояв інформації в економічних відносинах в іншому виді. Економічна інформація є основним типом інформації, використовуваному при аналізі тієї або іншої економічної проблеми. Вона може бути розділена на три види: статистику, бухгалтерію й оперативну інформацію. Статистика дає загальну картину стану й розвитку національного господарства, висвітлює хід соціально-політичних процесів у країні або її частинах. При цьому використаються спеціальні методи спостережень і аналізу масових явищ.
Бухгалтерія (бухгалтерська звітність) являє собою спосіб відбиття засобів підприємств і організацій залежно від їхнього стану, розміщення, використання й джерел походження. Вона відбиває процес розвитку підприємства і є основою аналізу його господарсько-фінансової діяльності. Оперативна інформація – це відомості, необхідні для поточної діяльності, для прийняття оперативних рішень. Як оперативна інформація можуть виступати як офіційні статистичні показники, так і неопубліковані дані, що є результатом безпосереднього спостереження, особистого досвіду, різних експериментів і т.д.В свою чергу з вищезгаданих типів економічної інформації найбільше значення для науки й практики мають статистичні показники. Сучасна система міжнародної статистики є складним механізмом, у якому одні статистичні організації розробляють статистичну методологію, програми спостереження, а інші безпосередньо здійснюють збір, обробку й публікацію статистичних даних. Різноманіття статистичних збірників, що випускають різними організаціями по різних сферах економічної діяльності, порушують питання про уніфікацію методів збору інформації, її статистичній обробці, порівнянності класифікаторів, що беруть участь у міжнародному обміні товарів і послуг, видів діяльності, одиниць виміру й т.д. Різновидом оперативної інформації є цінова інформація.
Сотні різних організацій у закордонних країнах зайняті збором вихідної цінової інформації, її аналітичною обробкою, зберіганням і поширенням на комерційній основі. У їхньому числі органи державної статистики, консультаційні й дослідницькі фірми, торговельні видавництва й торгово-промислові палати, асоціації виробників і ін. Їхніми зусиллями різнорідна інформація приводиться до порівнянного виду, вибудовується в тимчасові ряди цінових показників, які дозволяють без особливої праці визначити загальні тенденції динаміки цін на світовому ринку й практично незамінні при розробці прогнозів цін. У відмінності від оперативної інформації, збір якого обмежений навкруги практичних завдань, розв'язуваних комерційною організацією на зовнішньому ринку, цінова продукція зазначених вище виробників інформаційних послуг доступна самому широкому колу користувачів. Тому отримані від них матеріали за світовими цінами служать важливим доповненням оперативних джерел інформаційного забезпечення комерційної діяльності. Таким чином інформація є важливою частниною комерціной діяльності, однак деяка інформація може бути таємною.
Відомості, що становлять державну таємницю, установлені відповідним переліком і підлягають захисту з боку держави. Комерційна таємниця переліком не визначена, оскільки вона завжди різна стосовно до різних підприємств і фірм. Інша відмінність полягає в тому, що державна таємниця охороняється силою держави в особі відповідних органів, а комерційна таємниця - службою безпеки підприємства. При цьому варто мати на увазі, що комерційні секрети можуть бути державними секретами, однак державні секрети не можуть бути комерційною таємницею, оскільки у противному випадку йшла б торгівля державними інтересами.
Таємність в умовах ринкового господарювання захищає виробника від несумлінної конкуренції до якої ставляться різні протиправні дії у вигляді схованого використання торгівельної марки, підробки продукції конкурента, облудної реклами, підкупу, шантажу й т.п. Не останнє місце в цьому ряді займає промислове шпигунство. Сьогодні стало майже масовим явищем запозичення інтелектуальної й промислової власності: співробітники підприємств, будучи одночасно членами кооперативу, малих підприємств або спільних підприємств, використають методики, програми й технології, які були розроблені на вітчизняних підприємствах і є їх інтелектуальним капіталом. Західні партнери прагнуть незаконним шляхом одержати закриту інформацію, що представляє для них економічний інтерес. Тому забезпечення економічної безпеки підприємства, фірми й будь-якої іншої форми господарювання в умовах ринкової економіки вимагає захисту комерційної таємниці. Розголошення комерційної таємниці може погіршити економічнеположення підприємства або фірми. Щоб цього не відбулося, треба перевести таку інформацію в розряд охоронюваної. У нас це робиться приказом керівника фірми, у якому перелічують відомості, стосовні до комерційної таємниці. Однак він не вправі віднести до неї відомості, що підпадають під категорію державної таємниці, тому що вони мають свій, спеціальний режим охорони. Крім того керівник фірми не може віднести до комерційній таємниці відомості про види діяльності фірми, оскільки це може привести до приховання відомостей про забруднення навколишнього середовища й іншої негативної діяльності, здатної завдати шкоди суспільству.
При засекречуванні інформації треба виходити із принципу економічної вигоди й безпеки фірми. Причому, повідомляючи ту або іншу інформацію комерційною таємницею, важливо дотримати «золоту середину». Надмірне засекречування діяльності фірми може обернуться втратою прибутків, тому що умови ринку вимагають широкої реклами виробленої продукції й послуг. Ті ж результати може викликати зневажливе відношення до комерційної таємниці, тому що ринок це завжди конкуренція. Інформація типу «ноу- хау» ,безумовно, повинна бути віднесена до розряду комерційної таємниці. Її треба охороняти й від власного персоналу, тому що завжди існує небезпека, що той або інший співробітник звільниться й влаштується на роботу в конкуруючу фірму.
У всіх випадках захисту комерційної таємниці необхідно звернути особливу увагу на документи, оскільки в нашій країні основні обсяги комерційної інформації зберігають у документах. З комерційною таємницею зв'язане таке поняття, як інтелектуальна власність, що у широкому змісті слова може бути визначена як комерційно коштовні ідеї. Не обов'язково, щоб це було щось нове або запатентоване. Головне, щоб інформація не відносилась до числу загальновідомої.
Інформаційне право
Право, виконуючи економічні й соціально-політичні функції постійно розвивається, удосконалюється й змінюється. Це пов'язане з різними стратегічними завданнями й цілями, які ставляться в той або інший історичний період. Право як єдина система правил поведінки регулює суспільнівідносини, що розрізняються по об'єкті, утримуванню, сутності, суб'єктному складу й іншим критеріям. Дана позиція припускаєрозподіл системи права на окремі галузі й інститути. У цей час виникла необхідність для виділення особливої галузі права - інформаційного права. Сьогодні деякими авторами відзначається тенденція становлення інформації як фактор, що визначає чи ледве не всі сторонижиттялюдини. Сучасний етап розвитку суспільства й держави характеризується зростаючою роллю інформаційної сфери, становленням інформаційного суспільства.