Характеризуючи рiзноманiтнi фактори iнтернацiоналiзацiї економiки, було б великою помилкою дати низьку оцiнку або по цiй причинi знехтувати факторами психологiчного порядку, нацiональний менталiтет. До чого це приводить в полiтицi можна наглядно бачити на прикладi колишнiх СРСР i Югославiї. В лiтературi звертається увага на сублiмованi форми ( бажання завойовування), якi в даний час виражаються в "Going International". Енергiя цих сил має властивiсть вiдновлюватися i зростати. Наприклад, пiсля 1945 року в Нiмеччину приїхало багато iноземних робiтникiв. Деякi з них заснували тут свої фiрми. В кiнцi 60- х рокiв деякi з їiхнiх дiтей, якi успадкували пiдприємства батькiв, пробували продати або згорнути їх дiяльнiсть. Але в 90-х роках внуки засновникiв стали ще з бiльшою силою розгортати пiдприємницьку дiяльнiсть.В психологiчному аспектi недостатньо вивченим залишається фактор пiдприємницької мотивацiї, який виражається в високiй iнвестицiйнiй активностi, в тому числi i на зовнiшньому ринку.
З ним пов'язанi бажання розширення, експансiї, мотивацiя росту, творчi сили. Цi та iншi аспекти повиннi вивчатися з врахуванням впливу на них нацiонального менталiтету.Значення мiжнародного маркетингу для окремих пiдприємств досить суттєво вiдрiзняється вiд галузi до галузi. Важко розраховувати українським чи росiйським наукомiстким пiдприємствам на успiх на свiтовому ринку. В той же час в сировинних галузях, в сферi переробки сiльськогосподарської сировини таке завдання бiльш реальне. В той же час всi, незалежно вiд теперiшнiх шансiв на зовнiшньому ринку, повиннi шукати шляхи на новi ринки. Пiдстав для такої постановки питання достатньо. По-перше, крах економiчних кордонiв посилює конкуренцiю на внутрiшньому ринку в результатi розширення iмпорту. По- друге, не можна розраховувати на сприятливi умови на ринку капiталiв для власних iнвестицiй в нововведення без гарного iмiджу. По-третє, для мультинацiональних компанiй потрiбна глобалiзацiя стратегiї через конкуренцiю з глобальними пiдприємствами. По-четверте, шанси росту при умовi обмеження дiяльностi тiльки внутрiшнiм ринком безперспективнi.
Спецiалiсти по маркетингу повиннi уявляти собi, що iнтернацiоналiзацiя дiяльностi фiрми пiдвищує на декiлька порядкiв складнiсть їх роботи. Дослiдження зарубiжних ринкiв вiдрiзняються багатограннiстю, повиннi враховувати великi розпорошення виробництва та споживання, необхiднiсть вирiвнювання
Треба подолати не лише мовнi бар'єри, що в силу iсторичних умов є не легкою справою для наших пiдприємцiв, але i багато чого iншого. Перед усiм навчитися орiєнтуватися на ринках, набути необхiднi для цього знання та iнтуїцiю.Вивчення проблеми особливостей використання маркетингу в умовах дiяльностi на мiжнародному ринку повинно грунтуватися на значеннi цього ринку. Вiдомо, що в останнi десятирiччя вiдзначається тенденцiя збiльшення активностi на мiжнародних ринках, що характерно як для класичних так i для нових iндустрiальних країн. Це свiдчить про зростання ролi фактору експорту товарiв, що видно також на малюнку 10.Вивчаючи показники експорту i iмпорту, треба враховувати, що мiжнародна статистика транспорту товарiв i послуг не враховує виробничу активнiсть iноземних дочiрнiх товариств, якi утворюють мультiнацiональнi i глобально дiючi фiрми. Це можна проiллюструвати на прикладi економiчних вiдносин США i Японiї. Так, у 1985 роцi США iмпортували з Японiї товарiв вартiстю 57 млрд.$. Експорт в Японiю становив 26 млрд.$. З другого боку, вироблено i реалiзовано товарiв американськими мультiнацiональними фiрмами в Японiї на 44 млрд.$, у той час як товарообiг японських виробничих фiлiалiв у США дорiвнював 13 млрд.$. Як видно, сальдо на користь американських фiрм становить 31 млрд.$. Це свiдчить, що в Японiї споживається бiльше американських товарiв, нiж в Америцi - японських. Якщо перевести наведенi показники на одного мешканця, то виходить, що у США постачається споживачам японських товарiв на 300 $ на людину, а в Японiї американських товарiв припадає 600 $ на мешканця.
Iнший приклад. Вiсiм найбiльших фiрм Швейцарiї, якi дiють на мiжнародному ринку, мають у 5 разiв бiльшу чисельнiсть робочої сили за кордоном, нiж у своiй краiнi. Це становить 60% загальноi кiлькостi працiвникiв, якi зайнятi у промисловостi Швейцарiї.
Перш за все шанси для збуту на закордонних ринках для пiдприємств завдяки диференцiацiї потреб в усiх країнах. В кiнцевому пiдсумку це сприяє загальному економiчному прогресу, а взаємозв'язок процесiв свiдчить, що у багатьох галузях конкурентоздатнiсть пiдприємств рiвнозначна з мiжнародною конкурентоздатнiстю.
Мiжнародна конкурентоспроможнiсть визначається не в останню чергу здатнiстю використання маркетингу в мiжнародному контекстi.
Мiжнародний маркетинг повинен розглядатися в ролi складової частини всiєї системи знань в областi маркетинга. Його генетичною основою являються фактори просторового i географiчного порядку, зв'язанi з дiяльнiстю пiдприємств на ринок iнших країн. Вiн як би доповнює нацiонально-державний маркетинг (Domestic Marketing).Мiжнародний маркетинг може бути охарактеризований як маркетинг на зовнiшнiх ринках. Критерiєм, по якому його можна вiдрiзнити, являється державна границя. Вся робота по маркетингу, яка орiєнтована на зарубiжнi iнтереси фiрми, вiдноситься до сфери мiжнародного маркетингу.
Державна границя як загальний критерiй для вiдмiнностi мiжнародного маркетингу може мати винятки в тих випадках, коли мiж суверенними державами iснує союз, який створює єдиний економiчний простiр. Наприклад, Швейцарiя i Лiхтенштейн мають єдину валютну i митну системи, i тому для пiдприємств цих краiн вивчення ринкiв обох держав не вiдноситься до сфери мiжнародного маркетингу. Вiдповiдна ситуацiя складається для фiрм шести держав СНД - Росii, Казахстану, Узбекистану, Бiлорусi, Киргизстану i Вiрменiї, якi прийняли в жовтнi 1992 року в Бишкецi рiшення про збереження рубльової зони. В цей же час для пiдприємств Украiни, якi не мають такого роду економiчних союзiв, робота на ринку будь-якої країни буде являти собою мiжнародний маркетинг. З другої сторони, для країн-членiв Європейського товариства з завершенням формування єдиного економiчного простору маркетингова дiяльнiсть загубить мiжнародну специфiку. В усiх випадках, коли мiж країнами iснує валютний i митний союзи, правомiрно говорити про регiональнi особливостi.
Поняття "мiжнародний маркетинг" потрiбно вiдрiзняти вiд поняття "експорт". Традицiйний експорт полягає в тому, що вiтчизнянi виробники обмежуються поставкою своєї продукцiї фiрмам iншої країни, тобто iмпортерам. Їх не турбує або ж мало турбує те, що вiдбувається з їх продукцiєю, наскiльки задоволенi споживачi. Якщо мова йде про мiжнародний маркетинг, то вiн передбачає систематичну, планомiрну i активну обробку мiжнародних ринкiв на рiзних ступенях руху до покупця.
Мiжнародний маркетинг може забезпечувати розробку концепцiї для рiзних форм ринкової активностi. Нерiдко вiн орiєнтується на збут продукцiї через рiзнi торговi фiрми iнших країн. Крiм того, для нього також характерна нацiленiсть на освоення i обробку зарубiжних ринкiв на основi розмiщення виробництва в iнших державах. При цьому перед менеджерами зарубiжних фiлiй i компанiй постають завдання по бiльш широкому упровадженню на iноземнi ринки.
Мiжнародний маркетинг виражає розмах зарубiжної дiяльностi фiрми. Вiн може мати бiлятеральний (двухстороннiй) характер, коли пiдприемство, освоївши ринок своєї країни, виходить на ринок другої країни. Але не меньш часто примiняються системи мультилатеральної (багатосторонньої) дiї. Вони бувають досить гнучкими i характеризуються тим, що компанiя, присутня на одному або багатьох ринках, шукає можливiсть проникнути на новий ринок або ж зразу на декiлька.Вартий уваги факт, що в другiй половинi 80-х i початку 90-х рокiв багато пiдприємств Схiдної Европи i колишнього Радянського Союзу ставили перед собою задачу виходу хоча би на один зарубiжний ринок. В той же час багато захiдних пiдприємств, якi мали скромний успiх на вiтчизняних ринках i не поставляли свою продукцiю i послуги в iншi держави, почали упроваджуватися одночасно в ринки рiзних схiдноєвропейських країн. Причому здiйснювали вони цю стратегiю випереджуючи обережнi солiднi компанiї. Мiжнародний маркетинг тiсно пов'язаний з мотивами, якi властивi пiдприємствам, що виходять на свiтовий ринок. Iх необхiдно знати при конкретизацii понятiйних основ проблеми. Достатньо системна систематизацiя мотивiв зроблена E.G.Walldorf`om. Вiн видiляє десять напрямкiв, якi тезисно можна сформулювати таким чином:
1. Розвиток внутрiшнього ринку (наситити ринок товарами; збiльшення тиску конкурентiв; зростаюча залежнiсть вiд посередницької торгiвлi особливо в питаннях якостi, цiн, капiталовiддачi i розширення виробництва; збори, зв'язанi з захистом навколишнього середовища; соцiальне законодавство), при якому вигiдно вкладати капiтал за кордоном.
2. Активнiсть зарубiжного конкурента i його успiхи заставляють шукати власний ангажемент. Не в останню чергу це зв'язано з необхiднiстю пiдтримки свого iмiджа на належному рiвнi ("flair" представленого на свiтовому ринку пiдприємства).
3. Подолання залежностi вiд внутрiшнього ринку i "розсiяння" ризику шляхом завоювання iноземних ринкiв.
4. Вирiшення проблеми залежностi фiрми вiд сезонних коливань попиту на внутрiшньому ринку.
5. Краща завантаженiсть наявних i додатково створених потужностей.
6. Зниження затрат на заробiтну плату, сировину,транспорт, зменшення податкових виплат, частково шляхом використання рiзних форм виробництва продукцiї за кордоном, включаючи навiть реiмпорт з вiдповiдними цiновими льготами для внутрiшнього ринку.
7. Використання державних програм сприяння, якi прйнятi в своiй країнi або в країнi перебування.