Смекни!
smekni.com

Асортимент, споживчі властивості ялинкових прикрас та оцінка ступеня захисту прав споживачів при їх реалізації (стр. 11 из 12)

У планах роботи розподіляється рівномірність завантаження усіх спеціалістів за їх фахом, досвідом та терміном виконання конкретних етапів контролю, що давало б можливість визначити персональний внесок кожного працівника.

Якість перевірки, як важливої умови її дієвості, залежить від попередньої підготовки перевірки. Підготовка перевірки починається із складання плану, де формулюються мета перевірки та питання, що підлягають вивченню. План перевірки затверджується керівництвом управління.

Залежно від кількості об'єктів, що підлягають перевіркам, а також від виду перевірки та інших обставин визначається склад комісії спеціалістів-перевіряючих. Важливим є призначення керівника перевірки, його уміння організувати процес підготовки і проведення перевірки та її завершення. Для чіткого розкриття мети і завдань перевірок з учасниками обов'язково проводиться інструктаж, а при складних перевірках можливо і спеціальні заняття, де проходить ознайомлення із законодавчими, нормативними актами й інструкціями до теми контролю, даються роз'яснення відносно оформлення всіх необхідних матеріалів: звітні дані, довідки, акти, протоколи, аналізи, пояснення, висновки, довідки.

Інструктаж та заняття проводять керівники підрозділів, провідні спеціалісти, за необхідністю залучаються фахівці інших контролюючих органів та установ. Керівникові комісії чи службовій особі виписується спеціальне посвідчення на проведення перевірки за підписом керівника управління. Посвідчення реєструється у журналі видачі за порядковим номером, підписом про одержання. Посвідчення вважається дійсним на конкретну перевірку, підприємство, термін і підкріплюється до матеріалів перевірки після її завершення.

На місці проведення перевірки керівник комісії чи службова особа пред'являє посвідчення керівникові підприємства, знайомить його з темою і метою перевірки, вирішує питання про умови роботи перевіряючих та працівників установи, щоб забезпечити нормальний ритм виконання своїх прямих службових обов'язків.

Недоліки та порушення, які виявлені у процесі перевірки, повинні бути документально підтверджені й доказані. Для цього використовуються:

• оригінали документів, які вилучаються, якщо їх зберігання не гарантується. При вилученні оригіналів документів перевіряючі повинні скласти відповідно опис і залишити його на об'єкті;

• копії оригіналів документів, які за необхідності завіряються підписами відповідних службових осіб перевіреного об'єкта і печаткою. Копії знімаються із потрібної частини документів;

• проміжний акт, який складається для того, щоб зафіксувати фактичний стан справ на об'єкті, якщо порушення неможливо підтвердити документально. Помічені недоліки і порушення підтверджуються двосторонніми підписами і потім відображаються в акті перевірки;

• офіційні довідки, необхідність їх одержання виникає при встановленні фактів виявлених розходжень із звітними, інших порушень, які виникають під час перевірки;

• пояснення посадових осіб беруться до уваги під час перевірки на встановлені недоліки та порушення, які пишуться на адресу управління кожною особою, що їх допустила.

Перевіряючі особи до матеріалів перевірки роблять запит тільки на ті документи, які необхідні для розкриття суті теми і не обтяжують посадових осіб підготовкою довідок, цифрових та інших даних, які не відносяться до офіційної звітності.

Взаємовідносини перевіряючих із посадовими особами підприємств перевірки повинні бути коректними і діловими, сприяти спокійному, об'єктивному і принциповому аналізу фактичного стану справ, прискоренню виправлення недоліків та порушень.

На завершення перевірки на кожному підприємстві чи групі підприємств складається акт, у якому аргументовано і логічно відображаються факти виявлених недоліків і порушень, конкретні винні особи, робляться посилання на відповідні нормативні акти.

3.3 Рекомендації контролюючим органам щодо забезпечення

захисту прав споживачів при реалізації ялинкових прикрас

Право громадянина на безпечне для життя довкілля і на інформацію про якість товарів зазвшчай є соціально-економічним правом, оскільки його реалізація шожлива, насамперед, завдяки відповідному рівню матеріально™ виробництва та соціальних відносин в суспільстві. Держава бере на себе обов'язок вста­новлювати для виробників певнії вимоги щодо якості товарів та зобов'язати виробників, продаївщв надавати громадянам всю інформацію щодо властивостей : запропонованого споживачам товару. Це вона робить шляхом щрийняття відповідних законів, створення спеціальних органів з контролю за якістю продукції та захисту прав потерпілих тощо..

Державою та урядом України розроблені та прийняті зако­нодавчі акти стосовно визначеним основних напрямів держав-I ної та соціальної політики у сфегрі прав споживачів та їх по­дальшого розвитку.

Основними напрямами соціаїльної політики на період до 2004 року, схваленими Указом Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000, з метою пом'якшення негативних тенденцій

на споживчому ринку України і створення в державі сприятли­вого соціального клімату передбачалося:

- забезпечити здійснення постійного і ефективного держав­ного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів центральними, місцевими органами виконавчої влади, суб'єктами підприємницької діяльності;

- активізувати роботу щодо запобігання виготовленню та реалізації на споживчому ринку України неякісної, фальсифіко­ваної та небезпечної для життя і здоров'я людей продукції (товарів) шляхом виявлення такої продукції у виробника, поста­чальника, вжиття дійових заходів до вилучення неякісної продукції (товарів) з обігу, притягнення порушників до перед­баченої законодавством відповідальності;

- посилити контроль за додержанням вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини між громадянами як споживачами і суб'єктами господарювання, передусім у сфері житлово-комунального господарства, зв'язку та транспорту;

- підвищити ефективність використання законодавчих важе­лів захисту прав споживачів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг з виконанням узгоджених спільних дій державними органами контролю і нагляду, правоохоронними органами та місцевими органами виконавчої влади;

— установити постійний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства щодо забезпечення спожи­вачів у сфері обслуговування населення необхідною, доступ­ною і достовірною інформацією про товари (роботи, послуги);

- забезпечити організацію виробництва і поширення со­ціальної рекламної інформації про шкоду тютюнокуріння та вживання алкоголю;

- сприяти прискоренню вирішення питання про встанов­лення адміністративної відповідальності за обман споживачів, що завдає незначних збитків;

- здійснити заходи щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав споживачів та поетапного його наближення до законодавства Європейського Союзу;

- забезпечити проведення експертизи всіх проектів законо­давчих та інших нормативно-правових актів щодо їх відповід­ності законодавству з питань захисту прав споживачів;

- підвищити рівень інформаційно-просвітницької та правової роботи серед населення щодо роз'яснення норм і положень законодавства з питань захисту прав споживачів та забезпечи­ти надання практичної допомоги споживачам у разі порушення їх прав;

- сприяти розвитку та активізації діяльності громадських організацій споживачів.

Указом Президента України від 12 січня 2002 р. № 16/2002 "Про заходи щодо посилення державного захисту прав спожи­вачів" в Україні були створені Міжвідомча рада з питань за­хисту прав споживачів та Український центр з проблем захисту прав споживачів.

11 грудня 2002 р. Президент України підписав Указ № 1148/ 2002 "Про Програму захисту прав споживачів на 2003—2005 роки", метою якої є розв'язання комплексу проблем у сфері захисту прав споживачів, зокрема шляхом:

- удосконалення захисту прав та інтересів споживачів;

- створення належних умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними товарами, роботами, послугами;

- підвищення рівня захисту здоров'я та безпеки спожи­вачів;

- удосконалення законодавства України у сфері захисту прав споживачів, зокрема адаптація його до законодавства Європей­ського Союзу;

- створення належних умов для реалізації громадянами-споживачами своїх законних інтересів і прав на території України.


ВИСНОВКИ

Головна проблема в збуті новорічних товарів — відсутність планування замовлень. Щороку створюється нова колекція ялинкових прикрас. Оптовики, що цікавляться новорічними товарами в березні-квітні, мають можливість придбати кращі вироби колекції. Більшість же клієнтів закуповують іграшки в листопаді і, відповідно, змушені вибирати ялинкові прикраси з залишків, скаржачись на відсутність оригінальних новинок. Задовольнити прохання і побажання всіх клієнтів дуже складно. Виробник, не може на свій страх і ризик випускати тільки ліквідний товар і у великій кількості. Така ситуація повторюється щорічно — не вистачає саме того, що усім подобається. Причому якщо торік оптовик не встиг купити нову колекцію, це зовсім не виходить, що в цьому сезоні він поквапиться з замовленням. У першу чергу це зв'язано з необхідністю вносити 10-20%-ну передоплату. У тім році спостерігалися позитивні зрушення в продажах новорічних товарів. Замовлення на колекцію 2004 року стали надходити ще в липні, але таких завбачливих клієнтів, на жаль, небагато.