iH – номінальний похил гнойової маси в каналі, iH= 0,01…0,03, приймаємо iH= 0,01;
iк – похил дна каналу, iк=0,05…0,06, приймаємо iк=0,05;
Z – перепад рівнів каналу;
hпоч – рівень гною на початку каналу;
hзап – допустима відстань між hпоч. і гратчастою підлогою, hзап=0,15…0,2 приймаємо hзап=0,15м,
Рівень гною на початку каналу
hпоч. = 45*0,01 = 0,45м
Перепад рівнів дна каналу
Z= 45*0,05 = 2,25м
Максимальна глибина каналу
Hk.max= 2,25 + 0,45 + 0,15 = 2,85м
Висота поріжка
hпор. = 2,25 + 0,1 = 2,35м.
Ширину каналів приймаємо 0,9м.
Для перекачування напіврідкого гною з гноєзбірника до гноєсховища вибираємо насос відцентровий з подрібнювачем НЦИ-Ф-100 (продуктивністю-80…100м/год, тиск-0,1МПа; потужність-11кВт) [8].
Z –перепад рівнів дна каналу;
hпоч – рівень гною на початку каналу;
hзап – допустима відстань між hпоч. і гратчастою підлогою;
Lk – довжина каналу;
iH – номінальний похил гнойової маси в каналі;
iк – похил дна каналу;
hпор. – висота поріжка;
hкін – рівень гною в кінці каналу;
hш – товщина шару гною над поріжком;
Hk.max – максимальна глибина каналу;
1 – повздовжній канал; 2 – поперечний канал; 3 – поріжок.
Рисунок 2.3- Розрахункова схема самопливної системи видалення гною
2.7.5 Забезпечення мікроклімату в свинарнику
Визначаємо годинний повітрообмін (м3/год) за вмістом вуглекислого газу Lco2та вологи Lw
де С – кількість вуглекислого газу, що виділяється однією твариною за годину, л/год, приймаємо С=43л/год для свиней на відгодівлі живою масою 100кг;
m –кількість тварин у приміщенні, m=1000 голів;
С1 – допустима кількість вуглекислого газу в повітрі приміщення, л/м3, С1=1,5л/м3;
С2 – вміст вуглекислого газу в приливному повітрі, л/м3, С2=0,3…0,4л/м3, приймаємо С2=0,35л/м3;
W – кількість водяної пари, що виділяється однією твариною за годину, W=110г/год;
β – коефіцієнт, що враховує випаровування вологи з підлоги, годівниць, автонапувалок, тощо, приймаємо β = 1,1;
W1 – допустима кількість водяної пари в повітрі приміщення (абсолютна вологість), г/м3;
W2 – середня абсолютна вологість припливного повітря, г/м3, W2 = 3,2…3,3г/м3, приймаємо W2 = 3,25г/м3;
де ω – нормативна відносна вологість повітря тваринницьких приміщеннях, %, ω = 75% для свинарників-відгодівельників при 160С;
Wмах – максимальна абсолютна вологість повітря при даній температурі, г/м3, Wмах=13,65г/м3;
г/м3; м3/год; м3/годДля подальших розрахунків беремо максимальний повітрообмін, тобто за вмістом вуглекислого газу L=Lco2=37391м3/год.
Кратність годинного повітрообміну К (год-1)
де V – об’єм приміщення, м3, V=7630м3 (див. основні показники свинарника-відгодівельника на 1000 місць)
год-1Кратність повітрообміну більша трьох, але менша п’яти, отже приймаємо примусову (припливно-витяжну) вентиляцію без підігріву повітря, що подається.
Сумарну продуктивність Vв (м3/год) витяжних вентиляторів визначаємо із певним запасом
Vв=2,5L,
де L – максимальний повітрообмін, м3/год;
Vв=2,5*37391=93478м3/год.
Кількість вентиляторних установок визначаємо за відношенням
де Qв – продуктивність вибраного вентилятора, м3/год; вибираємо вентилятор (осьовий) МЦ№10 з продуктивністю Qв=2400м3/год;
Vв – Сумарну продуктивність
штПродуктивність припливних вентиляторів повинна на 10…20% перевищувати продуктивність витяжних вентиляторів, щоб створити в приміщенні дещо підвищений тиск повітря. Виходячи з цього для припливної вентиляції вибираємо осьові вентилятори МЦ№8 в кількості 6шт.
2.7.6 Складання зведеної відомості необхідної кількості машин і обладнання для ферми
Таблиця 2.8 Зведена відомість машин та обладнання ферми
Назва машин та обладнання | Марка | Кількість,шт |
Заглибний насос | ЭЦВ4-2,5-65 | 1 |
Водонапірна башта | БР-15У | 1 |
Автонапувалки | ПСС-1 | 16 |
ПБС-1 | 30 | |
Насос відцентровий | НЦИ-Ф-100 | 1 |
Транспортери скребкові | ТС-40С | 1 |
ТС-40М | 1 | |
Живильник концкормів | ПК-6Б | 1 |
Шнек завантажувальний | ШЗС-40М | 1 |
Шнек вивантажувальний | ШВС-40М | 1 |
Транспортер коренеплодів | ТК-5Б | 1 |
Живильник трав’яного борошна | ПСМ-10 | 1 |
Подрібнювач коренеплодів | ИКМ-5 | 1 |
Змішувач кормів | С-12 | 1 |
Подрібнювач кормів | Волгарь 5 | 1 |
Дробарка кормів | КДУ-2 | 1 |
Резервуар для зберігання молока | РМВЦ-2 | 1 |
Насос для молока | 36МЦ10-20 | 1 |
Котел-пароутворювач | Д-721 | 1 |
Кормороздавачі | КУТ-3А | 1 |
КЭС-1,7 | 2 | |
Вентилятори осьові | МЦ№8 | 6 |
МЦ№10 | 4 |
2.8 Розробка графіка машиновикористання
Для забезпечення високопродуктивного використання машин і обладнання на фермі розробляють графік машино використання з урахуванням технології утримання та годування тварин, а також особливості господарства.
Вихідними даними для графіка є такі: годинна та змінна продуктивність, баланс машинного часу, питомі затрати праці та енергії, режим робочого дня на фермі, а також обсяг і технологія робіт.
Графік машино використання складаємо так. По горизонталі у масштабі відкладаємо години доби, по вертикалі види робіт. У першому стовпчику графіка вказуємо вид роботи, у другому – машини, у третьому – обсяг робіт, в четвертому – продуктивність, п’ятому – кількість машин. Розділивши обсяг робіт на продуктивність машиниі кількість машин, одержуємо кількість годин за добу та записуємо в шостому стовпчику. В сьомому стовпчику записуємо потужність машини за технічною характеристикою. Помноживши кількість годин роботи за добу на потужність машини та кількість машин, одержуємо витрату електроенергії, яку записуємо у восьмому стовпчику. В дев’ятомугоризонтальнимилініямивідмічаємо час початку та закінченняроботи для кожного виду обладнання.
2.9 Технічне обслуговування машин і обладнання ферми
Для визначення кількості обслуговувань і обсягу робіт з кожного обслуговування розробляємо річний план-графік технічного обслуговування машин та обладнання.
Вихідними даними для річного плану-графіку є такі: тип, марка та кількість машин; вид, періодичність та трудомісткість обслуговування; дата проведення останнього періодичного технічного обслуговування в минулому році.
Загальну трудомісткість (год) технічних обслуговувань визначаємо за формулою
де m – кількість типів машин на фермі
tі – трудомісткість і-го технічного обслуговування, год;
nі – кількість і-х обслуговувань.
Загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговування склала ТЩТО = 11,3год, а загальна річна трудомісткість періодичних техобслуговувань (ТО-1, ТО-2)- ТПТО = 528,8год.
Приймаємо, що технічне обслуговування машин і обладнання на свиновідгодівельній фермі проводиться силами господарства. Щозмінне технічне обслуговування виконують слюсарі, а періодичне – спеціалізована бригада, в яку входять слюсарі та електрики господарства, що працюють на пункті технічного обслуговування ферми.
В затратах на ЩТО приблизно 1/3 робочого часу приділяють слюсарю, а 2/3- обслуговуючому персоналу ферми.
З урахуванням викладеної вище кількості слюсарів Nсл для проведення щоденного технічного обслуговування визначаємо за формулою
де к – коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів ферми на час відпусток, хвороби, вихідних і святкових днів (при п’ятиденному робочому тижні к = 1,46);
α – коефіцієнт, що враховує виконання робіт по усуненню відказів, нагляду за використанням машин та обладнання (приймаємо α = 1,25);
tзм – тривалість робочої зміни, год, tзм=8,2год;
τ – коефіцієнт використання робочого часу зміни, приймаємо τ=0,9;
ТЩТО – загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговування.
чол..,приймаємо Nсл=2 чол.
Потребу в майстрах-наладчиках Nн для проведення періодичних технічних обслуговувань розраховуємо за виразом
де D – кількість календарних днів у році, приймаємо D=365 днів;