Вітчизняний олійно – жировий комплекс останніми роками стабільно розвивається. Цього досягнуто, зокрема, протекціоністською політикою держави, спрямованою на обмеження експорту соняшника. На соняшник не поширюється державна підтримка (дотації), але, незважаючи на це, він є високорентабельною культурою. А запровадження експортного мита на цю ліквідну культуру сприяло збільшенню його виробництва майже в 2,5 рази (до 5,3 млн. т ). Проте вітчизняні олійно – жирові виробники переживають важкі часи: ймовірна зупинка виробництва через складність реалізувати соняшникову олію. Згідно з урядовим рішенням, продаж цього стратегічного продукту до 1 липня обмежується квотою в 300 тис. тонн. Решту переробними мають реалізувати на внутрішньому ринку. Таким чином у КабМіні намагаються запобігти стрімкому зростанню цін на олію в торговельній мережі. Її здешевленню має сприяти також сприяння меморандуму про порозуміння між урядом, з одного боку, й виробниками та суб’єктами системи мереженої роздрібної торгівлі – з другого.
Проте, олія – продукт „нееластичний”, тобто зменшення ціни не спричиняє значного збільшення обсягів споживання. До того ж, при довгому зберіганні олія гіркне, а отже, великих запасів споживачам робити немає сенсу. Водночас, у нашій країні олії виробляють утричі – вчетверо більше, ніж її споживають. Олійно – жирова галузь експортно – орієнтована: є неабиякий попит на таку продукцію. А за обсягами продажу її за кордон (разом з Аргентиною та Росією) у світі – серед лідерів. За оцінками експертів, на внутрішньому ринку олійних запасів накопичилося стільки, що їх вистачить більш як на півроку споживання. Водночас у країні зберігається 1,7 млн. тонн соняшнику. З цієї сировини можна виробити ще 730 тисяч тонн олії. Плюс – немало соняшнику насіють аграрії і вже у вересні почнуть збирати його. Таким чином, на внутрішньому ринку очікується справжня „олійна повінь”. Але куди реалізувати олію (після урядових обмежень) переробними не знають, тому й вимушені призупинити потужності.
На світовому і внутрішніх ринках попитом користується соняшниковий шрот − цінний високобілковий компонент годівлі тварин, який за обсягом експорту займає третє місце після соєвого і ріпакового. Світовий ринок соняшникового шроту формується за рахунок експорту з 48 країн. Його маркетингові потоки направлені з Північної Америки (Аргентини), Європи (України, Бельгії), в значно менших обсягах з країн Азії, Океанії. Імпортують соняшниковий шрот 64 країни, найбільше − Великобританія, Голландія, Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін. Стосовно вітчизняного експорту шроту і макухи соняшнику слід відзначити, що зовнішній попит на них останніми роками був досить високим. Основними регіонами експорту для України є Польща, Білорусь та Прибалтійські країни. Крім того, відвантаження шроту та макухи здійснюють на Близький Схід, у країни Північної Африки та Південної Європи [56].
Розділ ІІ. Забезпеченість ресурсами та ефективність їх використання в ТОВ “Хлібопродукт”
2.1 Природно – економічні умови підприємства
Об’єктом вивчення економічної ефективності виробництва соняшнику являється сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ”Хлібопродукт” Ізюмського району Харківської області.
СГ ТОВ "Хлібопродукт" Ізюмського району Харківської області знаходиться у східній частині країни, в 10 км від районного центру м. Ізюм і в 130 км від обласного центру м. Харків. Центральна садиба знаходиться в селі Глинське.
Існуюча шляхова мережа на території господарства розвинута добре, що забезпечує зручний під’їзд до господарських ділянок та перевезення вантажів під час польових робіт.
Рельєф дозволяє досить широко застосовувати сучасні засоби механізації виробничих процесів при вирощуванні сільськогосподарських культур. Поверхня території - хвиляста лісова рівнина, дуже розчленована ярусно-балковою сіткою. Неподалік протікає річка Сіверський Дінець.
На території господарства найбільш поширеними ґрунтами є: чорноземи неглибокі та глибокі, малогумусні вилугувані та сильно вилугувані, піщані легкосуглинкові – які займають біля 59% площі орних земель; сірі, темно-сірі та чорноземи опідзолені – біля 31%; дернові слабопідзолисті – біля 6%.
Розташування землекористування обумовлює гарний та стійкий зв'язок з районним та обласним центрами, що дозволяє реалізацію мало транспортабельної сільськогосподарської продукції.
Природно - кліматичні умови СГ ТОВ "Хлібопродукт" повністю сприятливі для ведення сільськогосподарського виробництва і вирощування всіх культур.
СГ ТОВ "Хлібопродукт" знаходиться в зоні середнього недостатньо-стійкого зволоження, за даними Харківської метеорологічної станції середньорічна кількість опадів 511 мм, середньорічна температура повітря + 6.5С.Зима починається в середині листопада. Найбільш холодні місяці – січень і лютий – -5,4 – -7,8оС. Перші морози наступають приблизно 9 – 23 вересня, останні морози – 18 квітня – 6 травня. Середня глибина промерзання ґрунту досягає 60 – 70 см. Опадів взимку випадає близько 20-25% річної кількості. Зима досить тривала, але не сувора, з частими відлигами. Сніговий покрив залягає по території надто нерівномірно, утворюється в другій половині грудня, а руйнується в першій половині березня. Максимальна висота сніжного покриву коливається від 70 до 140 мм, середня – близько 50 мм, зменшуючись з півночі на південь. Весна починається 24-25 березня, характер її з року в рік змінюється. В квітні можливе зниження температур. Таким чином, починаючись рано, вона не прогресує. Початок літа можна віднести до середини травня. Літо помірно тепле, іноді жарке, з достатньою кількістю опадів. Найтепліший місяць – липень, коли середня температура повітря в північній зоні досягає +20,2 оС, і підвищується до +21,5оС на півдні. Максимальні температурні коливання в межах +37 – +39оС. Осінь починається в першій декаді жовтня. Восени часті тумани.
Природні умови, а також економічні, соціальні, технічні і організаційні фактори певним чином впливають на розміри сільськогосподарського підприємства. Під дією цих факторів в СГ ТОВ "Хлібопродукт" створилось досить масштабне виробництво сільськогосподарської продукції.
Свою виробничу діяльність СГ ТОВ "Хлібопродукт" як юридична особа здійснює в умовах самостійності та самоуправління на основі чинного законодавства і затвердженого статуту. Метою діяльності підприємства є одержання прибутку та нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської та інших видів продукції, на основі раціонального використання землі природних ресурсів і виробничого ресурсного потенціалу підприємства. Передумови для роботи були і є. Отже, оптимальний розмір господарства залежить від виробничого напрямку, природних і економічних умов, розміщення земельних масивів, населених пунктів, доріг.
У сільському господарстві виробляється багато різноманітних видів продукції, окремі з яких розміщуються практично по всій території країни. Значення окремих районів, областей і, звичайно, підприємств у виробництві того чи іншого виду сільськогосподарської продукції неоднакове.
Щодо показників розмірів підприємства їх можна поділити на дві групи. Першу представляють показники, які можна охарактеризувати як фізичні. Це площа сільськогосподарських угідь і ріллі. Другу представляють економічні показники, серед яких провідне місце належить вартості валової продукції у порівняних цінах, а також вартості товарної продукції. Їх динаміка має значні відмінності.
Валова продукція сільськогосподарських підприємств − це вся створена у господарстві протягом року продукція рослинництва і тваринництва, підсобних підприємств і промислів, а також збільшення вартості основних засобів завдяки власній виробничій діяльності.
В обсяг валової продукції рослинництва включають урожай всіх сільськогосподарських культур і природних кормових угідь, а також вартість незавершеного виробництва у розмірі його різниці на кінець і початок року.
Визначення обсягів валової продукції сільського господарства необхідно для:
· оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;
· планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укладання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;
· визначення натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції.
У вартісній формі валова продукція сільського господарства розраховується у порівняних цінах певного року з метою визначення:
· обсягу її виробництва в цілому по підприємству, окремих районах і на державному рівні;
· розрахунку вартісних економічних показників;
· темпів зростання валового виробництва продукції по сільському господарству, його комплексних галузях, по окремих підприємствах і для досягнення порівнянності цих показників у часі і просторі [60].
Продукція, що була продана підприємством, називається товарною продукцією. Товарна продукція − це та частина валової продукції, яка реалізована підприємством різним споживачам. Реалізацію за межі господарства відносять до позагосподарського, а в межах господарства – до внутрішньогосподарського товарообороту.
Товарна продукція визначається у натуральній і вартісній формах. Вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналів і строків реалізації продукції, рівня її якості, кон’юнктури ринку та ряду інших факторів.