На ринку насіння в період основного його продажу (вересень-жовтень) рівень цін значно нижчий, ніж у подальший період (у березні - квітні наступного року), коли відбувається перепродаж насіння посередникам [4].
З урожаю товаровиробники за чотири місяці (вересень - грудень) реалізують 80 - 90 % отриманого загального обсягу насіння соняшнику. Такі значні обсяги реалізації призводять до перевищення пропозиції над попитом та зниження середнього рівня реалізаційних цін, які в цей період нижчі на 25 - 30 %, ніж у період реалізації січень-серпень.
Таке коливання, зумовлено тим, що товаровиробники зібравши врожай і не маючи приміщень для його зберігання, змушені реалізувати насіння соняшнику на ринку. У цілому склалася чітка тенденція до зростання цін, що пов’язано частково зі зростанням цін на матеріально - технічні ресурси та підвищенням собівартості за рахунок орендної плати, яка у витратах на виробництво насіння соняшнику становить 20 - 25 % загальних витрат.
За останні десять років ціни на світовому ринку на насіння соняшнику знизилися і в 2000 р. на біржах США становили 168 дол. за тону, Роттердаму − 214, соняшниковий шрот − відповідно 83 і 102, соняшникову олію − 365 і 413 за 1 т.
Рівень цін коливається також при реалізації насіння соняшнику за різними каналами. Особливо негативно на зниження цін та дохідність впливає продаж його насіння в рахунок оплати праці та в рахунок орендної плати за землю і майнові паї. Так, при середній ціні 1160 грн./т у 2004 р. (січень-жовтень) насіння соняшнику населенню реалізували за ціною 855 грн./т, або нижчою на 20 % [54].
Протягом останніх років попит на насіння соняшнику зберігається за рахунок потреб переробних підприємств та його експорту. Але експорт з повною сплатою мита став невигідним, хоч ціни при цьому залишаються високими. Так, у 2004 році ціна реалізації на внутрішньому ринку була на 34% нижчою за ціну експорту[50].
Переробні підприємства країни мають потенційні можливості переробляти увесь обсяг вирощеного насіння соняшнику. Олійно - жирову галузь України складають 26 промислових підприємств і галузевий науково-дослідний інститут у м. Харків. До неї входять 17 підприємств з виробництва олії, 8 маргаринових заводів, 8 миловарних виробництв, які знаходяться у складі олійно-жирових комбінатів та окремих заводів. Найбільшими операторами олієжирового ринку є компанії «Каргіл» («Комбінат «Каргіл»), «Бунге Україна» (Дніпропетровський ОЕЗ), «Євротек» (Приколотнянський та Вовчанський ОЕЗи), Зерноторговельна кампанія (ТД «Артос», «Кіровоградолія»), а також Запорізький ОЖК, Пологівський ОЕЗ, «Славолія» та Полтавський ОЕЗ – «Кернел – груп». Потужність основних олійно-екстракційних заводів у 2004-2005 маркетинговому році склала 4958 тис.т [8]. Крім цього переробка його налагоджена на невеликих підприємствах (олійницях), питома вага їх у виробництві олії коливається від 10,3 до 5,3 % загального обсягу переробки і залежить від пропозиції та попиту насіння соняшнику.
Оскільки на олійницях переробляється насіння з дрібних партій, то олія використовується в основному для потреб сільського населення. Сільськогосподарські підприємства через складний фінансовий стан також використовують для переробки насіння власні олійниці з метою отримання коштів. Але частка їх у виробництві знижується у зв’язку з тим, що вихід олії із насіння становить лише 30 % при олійності його 48 - 50 %. Тобто втрати перевищують 50 %, тоді як спеціалізовані великі олійно-жирові комбінати мають вихід олії на рівні 42 - 44 %.
В останні роки створюються додаткові виробничі потужності для переробки нерафінованої олії та отримання продукції глибокої переробки, а також для виробництва маргаринів, майонезів тощо. Це призвело до збільшення обсягів використання сирої олії в харчовій промисловості на 24 тис.т. або на 39,3 %. Переробка нерафінованої олії дозволить отримати високої якості рафіновану дезодоровану олію, що має вищу цінність і вартість, а також більш широку сферу використання [50].
Олійно-жирове виробництво є одним із багатьох харчових виробництв, продукція якого не тільки реалізується на споживчому ринку, а й залишається невід’ємним компонентом широкого асортименту хлібобулочних, кондитерських, кулінарних виробів, консервів та інших товарів харчової промисловості. Воно також тісно пов’язане з миловарним виробництвом. Тому збільшення обсягів виробництва олії дозволило збільшити і виробництво супутніх видів продукції олійно-жирової промисловості.
Товаровиробники насіння соняшнику вимушені знижувати ціни при підвищенні цін на матеріально – технічні ресурси та зростання собівартості за рахунок орендної плати, яка у витратах на виробництво насіння соняшнику становить 20 – 25 % загальних витрат. Така ситуація вплинула на зменшення доходності культури.
Рівень цін коливається також при реалізації насіння соняшнику з різними каналами. Особливо негативно на зниження цін та дохідність впливає продаж його населенню в рахунок оплати праці орендної плати на землю і майнові паї. Так, при середній ціні 939 грн /т, або нижчою на 20 %, а видано пайовикам в рахунок орендної плати за землю по ціні 831 грн /т, або нижче на 11,5 %.
Нестабільні ціни на насіння соняшнику при експорті. Рівень цін експортованої продукції на світовому ринку. В зв’язку з тим, що обсяги експорту зменшуються, склалася тенденція підвищення рівня цін.
У 2005 р. ціни мали найвищий рівень – 281 дол. США, у 2006 р. вони становили 253,6 дол. США або знизилися на 10 %, але це тимчасово.
За прогнозом ціни на світовому ринку стабілізуються та становитимуть в межах 300 дол. США за 1 тонну. У травні місяці ціна на умовах поставки DAF була на рівні 315 дол. США.
Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що найвищий попит на насіння соняшнику в січні – квітні, це підтверджується високими цінами на цю продукцію, які вказані в таблиці.
Таблиця 1.8 Ціни реалізації насіння соняшнику сільськогосподарськими підприємствами з урожаю 2002 /2003 – 2005 /2006 МР, грн /т
| Місяць | Маркетинговий рік | ||||
| 2002/03 | 2003/04 | 2004/05 | 2005/06 | 2006/07 | |
| Вересень | 782 | 734 | 1082 | 966 | 953 |
| Жовтень | 913 | 806 | 1149 | 904 | 863 |
| Листопад | 660 | 858 | 1139 | 871 | 913 |
| Грудень | 843 | 876 | 1129 | 890 | 959 |
| Січень | 1172 | 889 | 1384 | 903 | 984 |
| Лютий | 1071 | 1160 | 1445 | 917 | 1033 |
| Березень | 1151 | 1391 | 1505 | 954 | 1110 |
| Квітень | 1171 | 1481 | 1689 | 1116 | 1254 |
| Травень | 1182 | 1270 | 1373 | 1062 | - |
| Червень | 1250 | 1207 | 1241 | 1052 | - |
| Липень | 1123 | 1536 | 1413 | 1021 | - |
| Серпень | 1042 | 1061 | 1088 | 926 | - |
| У середньому | 872 | 884 | 1183 | 834 | - |
У серпні – вересні попит на насіння зменшується, а отже і ціна на нього падає. Це відбувається через перенасиченість ринку цим продуктом.
Імпортується в Україну насіння соняшнику для посіву, тому його ціни значно вищі й обсяги незначні.
Одночасно у роздрібній торговій ціні на олію знижуються у зв’язку з тим, що певний обсяг олії реалізується населенням, яке одержує насіння соняшнику в рахунок оплати праці. Крім того на міські ринки олія надходить шляхом перепродажу дрібних партій без сплати ПДВ.
За розрахунками за зміну роздрібних цін на олію лише частково впливає вартість сировини. Протягом 2002-2003 рр. різниця між цінами на сировину та роздрібної ціни становить 24-61 % від роздрібної ціни .Тобто переробники та власники торгівельної мережі, скориставшись ситуацією, самостійно регулювали ціни на ринку олії, одержуючи надприбутки, а додаткові доходи при цьому привласнювалися .
Також спостерігаються значні коливання цін по регіонам країни, оскільки виробництво олії знаходиться переважно в зонах вирощування соняшнику [50].
Разом з тим, протягом 2004 – 2005 рр. на світовому ринку намітилась тенденція до зниження цін на соняшникову олію через надто високу пропозицію соняшнику на ринках країн Причорномор’я на фоні високого виробництва й пропозиції олійних на світовому ринку в цілому. Додатковим понижуючим фактором є прогнозоване збільшення у світі виробництва всіх основних олійних культур у 2005/06 МР. В цілому ж, за прогнозами українські експортери олії мають реальну можливість активізувати експорт соняшникової олії з України в наступному році, і загалом він має перевищити 1 млн тонн. Але з урахуванням світових тенденцій на ринку соняшнику віддача у вигляді цін на експортовану продукцію може бути досить низькою Імпортують насіння соняшнику 102 країни, серед них найбільше Туреччина, Іспанія, Голландія, Бельгія, Німеччина, Франція, Португалія, Італія. Разом вони імпортують 84,2 %, від обсягу світового імпорту. Однак країни, що мають достатні потужності для переробки, навіть якщо вони потребують імпорту, все ж воліють завозити сировину, завантажувати власні потужності, забезпечувати робочі місця всередині країни та дуже неохоче закуповують на зовнішніх ринках готову продукцію, якщо тільки йдеться про міцні довготривалі торговельні зв’язки (в основі яких можуть бути і політичні міркування). Саме такої політики дотримуються останнім часом по відношенню до України країни Євросоюзу [40].