Вступ
ґрунт соя сорт
Соя - одна з головних білково-олійних культур із широким спектром застосування: харчовий, кормовий, технічний і медичний. З урахуванням високої харчової цінності та вмісту білків соя визначена організацією ЮНЕСКО як стратегічна харчова культура.
У сучасних умовах агропромислового виробництва України соя набула важливого значення як цінна білково-олійна культура, яку широко використовують у кормовиробництві, харчовій, переробній промисловості та медицині.[9] Із сої виробляють понад 400 видів продукції. Соєвий шрот і макуха – найцінніші добавки до комбікормів. Поживним кормом для худоби і птиці є її зелена маса, сінаж, трав’яне борошно.
У країнах Сходу соя має велике значення як харчова культура, а в інших країнах світу, наприклад у США, її спочатку вирощували на корм або зелене добриво, і значно пізніше почав переважати зерновий напрям. При цьому вирощування сої на зерно в окремих країнах сягає майже 100 відсотків.
В Україні поки що такого стратегічного та важливого значення соя ще не набула, і тільки в окремих областях її вирощують переважно на зерно. Тож не настав час, щоб за рахунок сої вирішувати проблему білка, як, приміром, у США, Китаї, Бразилії, Італії та інших країнах. Там нині високими темпами нарощують її виробництво та ефективне використання в тваринництві.
Завдяки багатому та різноманітному хімічному складу, соя не знає собі рівних за темпами росту виробництва: за останні 60 років вони зросли в світі майже в дев'ятеро, тоді як пшениці — в 4,6 раза, кукурудзи — в 4,3, рису — в 3,4 і ячменю — в 4,2 раза. [8]
За даними Світової продовольчої організації (ФАО) прн ООН сою в світі вирощують понад 80 країн. Основну кількість зерна сої виробляють: у США — 54,8; Бразилії— 19,2; Китаї —9.7; Аргентині —11,1; Індії – 3,0; Італії – 1,4 ллн тонн. Країни СНД виробляють 1,0-1,3 млн тонн. За останні роки площа посіву сої в Укріїні становить 0,5-0,6 мли га. Низька також і врожайністі цієї цінної культури.
Головна умона збільшення валових зборів сої – впровадження інтенсивної технології її вирощування, яка передбачає:
1. Науково-обгрунтоване розміщення сої післякращих попередників;
2. Застосування диференційованої системи обробітку грунту;
3. Ефективне використання комплексу добрив і хімічного захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів;
4. Вирощування лише високоврожайних в умовах кожної грунтово-кліматичної зони сортів;
5. Суворе дотримання кожного елементу технології вирощування як за строками, так і за якістю проведсння.
1. Виробництво сої в Україні та світі
Україна за обсягами виробництва сої у 2006 р. зайняла перше місце в Європі, нині входить до 9 найбільших країн-виробників цієї культури в світі й має сприятливі перспективи розширення її посівів. Це відбулося завдяки потеплінню клімату, створенню і впровадженню у виробництво вітчизняних сортів сої нового покоління, розробці сортової технології її вирощування. Культура сої адаптована до ґрунтово-кліматииних умов регіонів нашої країни. Сприятливі умови для неї у регіонах помірного клімату, для них виведено українські сорти сої, насіння яких має високий уміст білка і жиру, розроблено і освоюють прогресивну сортову технологію їх вирощування Лише за 2001 — 2006 рр. площа посівів сої з росла з 73 тис. га до 714,8, або в 10 разів, виробництво насіння — з 73,9 до 889,6 тис. т. або 12 разів, урожайність — з 10,1 до 12,4 ц/га. або на 22,8%. Нові сорти сої українських селекціонерів поширюються в інші країни, де використовуються при виведенні нових сортів.
За велику історію інтродукції, селекції і насінництва сої у нашій країні сформовано найбільший центр соєсіяння у Європі, виведено її нові сорти, адаптовані до умов помірного клімату. Результатом багаторічної селекції у слов'янському підвиді є створення українського різновиду сої (Vаr. ukrainica Вab.), сорти якого вирощують на полях України і використовують в інших країнах.
Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, 2008 року внесено 90 сортів сої за період із 1981 року. Регулярно сорти цієї культури реєстрували, починаючи з 1990 року.
За тривалістю вегетаційного періоду всі сорти сої розподілено на чотири групи:
· скоростиглі: Аннушка, Білосніжка. Ворскла, Єлена, Знахідка, Ксеня. Устя, Фея;
· ранньостиглі: Аметист. Аполлон, Анжеліка, Алмаз, Блискавиця, Бояна, Донька, Діона, Київська 91, Краса Поділля, Київська 98, Корада, КиВін, Лара, Медея, Мрія, Протеїнка, Прип'ять, Романтика, Седміца, Святкова;
· середньоранні: Аркадія одеська, Артеміда, Берегиня, Васильківська, Валентіа, Версія, Валюта, Вілана, Величава, Горлиця, Горизонт,
Дельта, Ентерпрайс, Ельдорадо, Золотиста, Іванка, Ізумрудна, Київська 27, Медісон, Особлива, Офелія, Омега вінницька, Оксана, Оріана;
· середньостиглі: Анатоліївка, Агат, Витязь 50, Вінничанка, Демос, Іна, Колбі, КСБ 938, Маша, Мар'яна, Мельпомена, Одеська 150А, Подолянка, Подільська 1, Срібна, Феміда, Чернівецька 8. [8]
Україна вперше вийшла на світовий рівень нарошування білково-олійних ресурсів за рахунок сої. Цю тенденцію дуже важливо закріпити, використати позитивний досвід, виправити недоліки в її виробництві.
Водночас уже лунають голоси про скорочення площ сої в окремих господарствах та заміну її ріпаком. Цс буде виликою помилкою. Не можна залишати стратегічного шляху виробництва сої. У світі в 2006/2007 вироблено сої 228 млн. тон, ріпаку — 46, тобто сої виробляють у п'ять разів більше, ніж ріпаку. До того ж, виробництво сої у найближчі десять років прогнозують збільшити на 70 мли т, виробництво ріпаку за останні три роки стабілізувалося Тож і в нас доцільно й надалі нарощувати виробництво сої. Вона стабільно користується попитом на ринку, рентабельна, конкурентоспроможна, прибуткова.
Але побоюючись, що соя не дозріє, в цетральних областях висівали переважно скоростиглі та ранньостиглі сорти, які дають меншу врожайність на рівні 10-13 ц/га. Якщо замінити їх на середньоранньостиглі і середньостиглі сорти, можна одержати по 18-25 ц/га. [1]
За останні 11 років урожайність соєвих бобів в Україні становила лише 0,89—1,45 т/га, тоді як у провідних соєсіючих країнах світу: США — 2,52—2,89: Аргентині — 2,09—2,73; Бразилії — 2,2—2,4 т/га, що відповідно у 2—2,3 раза більше, а ступінь реалізації генетичного потенціалу сортів сої в Україні становить лише 35%, тоді як у Канаді та США — 70—73%.
Світова кон'юнктура ринку досить сприятлива і попит на соєві боби зростає. Поряд із США нині потребу у соєвих бобах задовольняють основні країни-виробники: Бразилія, Аргентина, Китай, Парагвай та ін. Чи зможе Україна скласти належну конкуренцію цим країнам на зовнішньому ринку покаже час. а її потенційні можливості великі. Крім того, існує достатній внутрішній ринок соєвих бобів і продуктів їхньої переробки для потреб галузі тваринництва та харчової промисловості.
Якщо ми передбачаємо значне розширення площ посіву цієї культури в Україні, то маємо врахувати, що провідні країни в цій галузі досягали вагомих результатів, насамперед завдяки впровадженню сучасних адаптивних сортів та інтенсифікації технологій їх вирощування. Завдяки цьому виробництво соєвих бобів у світі збільшилось від 130,2 млн т у 1996 р. до 222,3 млн т 2006 р.. або в 1,8 раза [6].
Чи спроможна Україна витримати конкуренцію з боку іноземних компаній щодо посилення тиску на внутрішній ринок сортових ресурсів сої, особливо після вступу до СОТ? У сучасних умовах господарювання та з перспективою вступу України до цієї міжнародної організації очевидно, що зусилля вітчизняних селекціонерів мають бути спрямовані на створення високопродуктивних адаптивних сортів сої за критеріями продуктивності, скоростиглості, реакції на фотоперіод, стійкості проти хвороб, посухостійкості, якості насіння.
У 2006 р. у світі генетично модифіковану сою вже вирощували на площі 58,6 млн га, або 64% посівних площ, т.ч. США — 27.5 млн га, або 87%; Аргентині -145 млн га, або 99%; Бразилії — 10,4 млн га або 40%; Парагваї — 1,8 млн га, або 70%: Канаді — 0,9 млн га, або 83%; Південній Африї: — 0,25 млн га, або 73%; Румунії — 0,1 млн га або 90% [6].
2. Експорт сої
В Україні експорт сої з роками поступово зростає : якщо 2002-2003 роках обсяги експорту соєвих бобів з України становили 7,2 тис т, то в 2003-2004 було експортовано 60,6 тис. т.
Основними покупцями української сої були: Туреччина — 21.3 тис. т, Угорщина — 13,2, Нідерлаиди — 7,8, Великобританія — 4,4 тис. т. Експортні ціни на неї коливалися в межах 230-250 USD/т. Окрім експорту бобів, Україна продає також соєвий шрот (в основному до Росії — 4-5 тис. т за цінами 1550-І600 грн/т) та соєву олію (до Росії, Білорусі Молдови). Отже, для української соєвої продукції ринки збуту є. [5]
Водночас соєві боби та продукти їхньої переробки для високоінтенсивних галузей (птахівництва і свинарства) не завжди є привабливими на внутрішньому ринку України. Насамперед є претензії споживачів щодо вмісту сирого протеїну та біологічної повноцінності білка, на що ринок соєвих бобів реагує досить швидко. Так, імпорт соєвих бобів в Україну з 2000 р. знизився від 18,21 до 2 тис. т у 2006 р., тоді як експорт — навпаки збільшився від 18,78 до 403 тис. т (табл. 1). За останні маркетингові роки в Україну було завезено близько 82— 85 тис. т соєвого шроту, як правило з Бразилії та Аргентини.
Очевидно, цей факт має бути підставою для роздумів над тим, чи насправді вирощені в Україні соєві боби мають низьку якість і не можуть бути ефективно використані вітчизняними споживачами? [6]
Таблиця Експорт-імпорт соєвих бобів і соєвого шроту в Україні, тис. т.
| Процес | Рік | ||||
| 1996 | 2000 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| Соєві боби | |||||
| Імпорт | 14,15 | 18,21 | 5,43 | 1,54 | 2,0 |
| Експорт | 22,66 | 17,78 | 51,41 | 119,99 | 403,0 |
| Соєвий шрот | |||||
| Імпорт | 66,9 | 9,1 | 85,5 | 79,4 | 87,8 |
| Експорт | 2,4 | -------- | 1,7 | 3,3 | 5,2 |
3. Шляхи підвищення ефективності функціонування ринку сої в Україні
У будь-якій країні, незалежно від рівня й розвитку, продовольче забезпечення населення є однією з важливих соціально-економічних проблем. Саме тому одним із основних напрямів державної підтримки АПК в Україні повинна стати підтримка виробництва стратегічно ваажливих видів сільськогосподарської продукції, зокрема сої - як основного джерела подолання білкового дефіциту.