Повышение эффективности управления потоковыми процессами (стр. 7 из 9)
2. Визначено стандартне відхилення і варіацію вжитку по кожному найменуванню матеріалу.
3. Всі матеріали розподіленj у міру убування коефіцієнтів варіації.
4. Проведено підсумовування матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації.
Результати xyz-аналізу представлені в таблиці. 2.6 і показані графічно на рис. 2.6.
Таблиця 2.6
Підсумки XYZ – аналізу
| Клас | Кількість | Питома вага | Варіація |
| X | 4 | 57,14 | 2,3 |
| Y | 2 | 28,57 | 41,89 |
| Z | 1 | 14,29 | 120,6 |
Варіація
попиту
Питома вага матеріалу в загальній номенклатурі
Рис. 2.6. Крива Лоренца
XYZ-аналіз служить допоміжним засобом при підготовці рішень по вдосконаленню планування матеріального забезпечення виробництва.
Для матеріалів класу X можна рекомендувати закупівлі відповідно до планової потреби синхронній їх витраті у виробництві, для класу Y – створення запасів, а для класу Z – придбання у міру виникнення потреби.
2.3. Ефективність управління потоковими процесами на підприємстві ТОВ «Хлібокомбінат Бурозьський»
У сучасних умовах виробничий процес організується і реалізується з головною метою: задоволення ринкових потреб в товарі (зовнішня мета) і здобуття підприємством на цій основі максимального прибутку (внутрішня мета).
Проблема оцінки ефективності будь-якого здійснюваного людиною процесу і, в першу чергу, процесу виробництва, була і залишається однією з актуальних економічних проблем.
Наукові дискусії про теоретичні, методологічні, методичні і прикладні аспекти цієї проблеми ведуться багато десятиліть. Не припиняються вони і в наші дні.
Основу роботи будь-якого підприємства складають процеси, що відбуваються з матеріальним, фінансовим, інформаційним, кадровим та іншими. Ефективність роботи підприємства залежить від ефективності управління сукупністю потокових процесів.
Проте запропоновані в літературі методичні підходи до оцінки ефективності не відображають складного взаємозв'язку і взаємозалежності потокових процесів, внаслідок чого їх вживання даватиме некоректну оцінку дійсності. Тобто, питання критеріїв і методики оптимізації потокових процесів вимагають подальшого опрацювання по наступних напрямах: по-перше, необхідна постановка завдання оптимізації в умовах ринкової невизначеності; по-друге, оптимізація потоків повинна передбачати знаходження оптимального рівня відповідності потоків.
Таким чином, рішення в галузі управління потоковими процесами будуть більш обгрунтованими, якщо вони ґрунтуватимуться на оцінці матеріальних, фінансових і інформаційних потоків за допомогою інтегрального показника «коефіцієнт адекватності потокових процесів «віртуальному» потоку відповідності»[5, с. 74].
«Віртуальний» потік відповідності необхідно представляти як оптимальну траєкторію з позиції особи, що приймає рішення, як вектор аттракторов, – нормативних (цільових) значень приватних (локальних) показників оцінки потоків. Аттрактор є характеристикою кращого стійкого стану відповідності потоків, до якої як би притягуються менш стійкі фактичні стани.
Нормативного значення приватних показників необхідно набувати як виходячи з вимог традиційних методик оцінки фінансового стану, так і розраховувати з врахуванням специфіки підприємства.
Ефективність розраховуємо для хліба пшеничного.
Коефіцієнт адекватності (відповідності) потокових процесів може бути представлений у вигляді коефіцієнта запізнювання:
|= 1 - , (3.3)
– фактичне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;
оптимальне запізнення між фінансовим і матеріальним потоками, днів;
- неузгодженість потокових процесів, днів.
Квідп = 1 - |2-3|/3 = 0,67
Критерієм оптимізації запізнювання мають бути інтегральні витрати. Вони складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі.
Витрати на узгодження потоків включають витрати по підтримці вкладень в запаси і дебіторську заборгованість.
Величина втраченого доходу, або так звані втрати, від іммобілізації засобів, вкладених в запаси, визначається розміром засобів, що відкликаються із звороту, часом відвернення і нормою прибутку підприємства:
= Q*Hпр , (2.4)
де y1 – витрати з підтримки вкладень в запаси, грн.;
Q – середня величина бажаного запасу готової продукції, яке підтримується на складі, грн. на рік;
Нпр– норма прибутку підприємства.
У широкому сенсі норма прибтку виконує роль індикатора альтернативного вкладення засобів: банківський депозит, коштовні папери, інші товарні напрями аналізованого підприємства. У представленій моделі прийнятий останній варіант.
Бажаний («нормальний») запас готової продукції повинен відповідати сталому рівню ділової активності підприємства, тобто:
Q = υ * Iгп , (2.5)
де ν – коефіцієнт відносного запасу на заводі, що зв'язує рівень бажаного запасу товарів з середнім темпом продажів за рік. Він визначається числом днів, протягом яких середній темп продажів в кредит може бути забезпечений за рахунок «нормального» запасу товарів, дні/дні в році;
Iгп– інтенсивність постачання готовій продукції в кредит, грн. на рік.
Q = 3* 25204 = 75612 грн. на рік
Витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість є втрати від іммобілізації капіталу в дебіторській заборгованості і можуть бути представлені таким чином:
У12 = Iгп*/365 *
пр , (2.6)де y12 – витрати по підтримці вкладень в дебіторську заборгованість, грн.;
tзап– запізнювання оплати споживачем поставленої продукції, дні;
Зат(зм)1грн – питома вага змінних витрат;
Нпр –норма прибутку підприємства.
У12 = 25204*2/365* 0.59*25204 = 59090655,09 грн на рік
З врахуванням запізнювання оплати як ключової характеристики споживчої цінності продукції втрати в потоковій системі виробника повинні включати витрати від так званого «відходу покупця».
Ефект «відходу покупця» є величиною недоотриманого прибутку унаслідок незадоволення ринкових потреб покупця, коли його не влаштовує запропоновані підприємством системи оплати і знижок.
Очевидно, що при скороченні терміну запізнювання кількість покупців, що пішли, збільшується. Функцію витрат від «відходу покупців» можна представити у вигляді:
У2= m * n *
пр, (2.7)де у2 – втрати від «відходу покупця», грн. в рік;;
Нпр– норма прибутку підприємства;
m – середній об’єм продаж в кредит на одного покупця, грн./покупець;
n – число покупців, що пішли необслужені за аналізований період часу, покупців в рік.
У2 = 21900*1*25204 = 551967600 грн. на рік
Таким чином, сумарні втрати в потоковій системі складуть:
у = у1 + у2 → min, (2.8)
де у – інтегральні витрати на погодження потоків;
у1 – витрати на погодження потоків;
у2 – втрати підприємства від неузгодженості потоків.
Таким чином, маємо наступне оптимізаційне завдання: знайти запізнювання між матеріальним, що виходить, і вхідним фінансовим потоками, що визначає оптимум цільової функції – критерію функціонування підприємства (у = у1 + у2 → min) з урахуванням формул:
у = ν*Iгп+Iгп*/365* 
* 
пр + m*n* пр min, (2.9) 
у = 3 * 25204 * 54090 + 25204 * 2 / 365 * 0,59 * 504090 + 21600 * 1 * *504090 = 19085594216,36 грн minТаким чином, цільовою функцією оптимізації в теорії потокових процесів має бути мінімізація інтегральних витрат на організацію відповідності матеріальних і фінансових потоків, під якою слід розуміти оптимальне запізнення потоків в системі «промислове підприємство – середовище». Інтегральні витрати складаються з витрат на узгодження потоків і втрат в потоковій системі (рис. 2.7).
Рис. 2.7. Складові витрат на узгодження матеріального та фінансового потоків при запізненні виплати
Склад витрат залежить від вигляду запізнення: по-перше, запізнення оплати, коли готова продукція реалізується з відстроченням оплати; по-друге, запізнеання постачання, коли продукція реалізується по попередній оплаті.
У першому випадку витрати на узгодження включають витрати на підтримку вкладень в дебіторську заборгованість, запаси; у другому – витрати на підтримку запасів. Втрати в обох випадках складаються з ефекту «відходу покупця».
З врахуванням причинно-наслідкового зв'язку потокових процесів економіці – поставлено оптимізаційне завдання, вирішення якого дозволяє визначити в кожному випадку оптимальні параметри відкритої логістичної системи: