КУРСОВА РОБОТА
На тему: „Заходи боротьби та профілактики дирофіляріозу собак у приватному розпліднику „Хантер Хонорс” в Одеській області”
Содержание
1. Вступ
3. Характеристика захворювання
Висновки
Список використанної літератури
Додатки
Не зважаючи на загальне поліпшення епізоотичної ситуації в Україні, існує ризик можливого її ускладнення. Актуальною проблемою є контроль зараженості популяції домашніх тварин дирофіляріозом. Відомо, що хворі собаки і кішки є потенційним джерелом зараження дирофіляріозом людей. Чисельність і щільність популяції домашніх тварин у різних регіонах України, як основного джерела, що впливає на розвиток епізоотичного процесу, є високою і має тенденцію до подальшого зростання. Важливим є також зростання популяції специфічних переносників цього гельмінтоза-комаров. Висока сприйнятливість і відсутність специфічної профілактики дірофіляріоза у людей і тварин створює небезпечну тенденцію до швидкого розповсюдження цього зооантропонозного гельмінтозу.
В Україні дирофіляріоз собак набув поширення наприкінці 1990-х років. Вперше діагностували цю хворобу в 1998 р. на базі клінік ветеринарної медицини м. Одеса. Протягом 1998-2000 рр. було виявлено 38 випадків захворювання собак віком від 2 до 10 років. Найчастіше хворіли тварини короткошерстих порід.
Вік заражених собак склав від 2 до 17 років, з яких 57,8% складали пси і 42,2% суки. У собак у віці до 2 років інвазію не реєстрували. Собаки у віці від 2 до 13 років були заражені в рівній мірі, старше 13 років - значно рідше. Мікрофілярії виявили у 37 порід собак, але найчастіше інвазію реєстрували у німецької (30,3%) і східно-европейськой (13,5%) вівчарок. У декоративних порід інвазію не реєстрували. Значний вплив на зараженість собак мала не порода, а їх господарське призначення: сторожові і мисливські собаки були заражені значно частіше у порівнянні з кімнатними із-за тривалого їх перебування поза приміщеннями і більшою вірогідністю контактів з комарами На підставі даних реєстрації захворювань, що проводяться в нашому госпіталі, можна говорити, що кожен шостий собака заражений цим гельмінтом.
За даними літератури у країнах південної Європи цей відсоток ще вищий. Більш того, кількість заражених собак відповідає кількості заражених людей. Це зрозуміло, оскільки людина знаходиться у безпосередній близькості з хворими тваринами. Відмічена невідповідність кількості заражених людей і хворих собак лише в Іспанії. При цьому проведені дослідження показали, що 20,9% населення цієї країни мають антитіла до D. immitis, що свідчить про те, що люди, які проживають на цій території, вже дуже давно контактують зі збудником дірофіляріоза.
В Україні кількість зареєстрованих випадків цього захворювання у тварин стрімко росте, але, на жаль, ніхто до цьго часу не знає реальної картини розповсюдження цієї патології на території країни.
З усіх зареєстрованих випадків дирофіляріоза у собак (по деяких країнах Європи) Michael D. Nissert, Jonh Charles Walker; 2002
Італія - 66% (44-55% собак заражено D. immitis)
Франція - 22% (заражено 20% собак)
Греція - 8% (заражено 5-11% собак)
Іспанія - 4% (заражено 33% собак)
Розплідник „Хантер Хонорс” знаходиться на десятому кілометрі Київської дороги. Біля розпліднику знаходиться водосховище. В розпліднику нараховується 14 собак породи лабрадор: з них 1 кобель чорного кольору та 2 самиці, 4 цуценяти віком 5 міс.7 цуцет одномісячного віку.
Дорослі тварини були привезени з Фінляндфії спеціально для розведення тварин. Усі тварини приймають участь в міжнародних та світових виставках собак класу САСІВ та САС. Займали призові місця.
Розплідник займає територію у 2 га, він огороджений залізною огорожею, має водопостачання та каналізацію. Розплідник має окремий вхід та вихід, необхідний інвентар для утримання собак.
Тварин годують дорослих 2 рази на добу, а цуценят 3-4 рази. Дорослих годують сухим кормом ТМ „Хиллс”, цуценят корм + мясо та сир. Тварини отримують мінерально-вітамінні добавки „СА-37”. Тварини мають вільний доступ до води. Всі тварини вакциновані проти інфекційних хвороб вакциною „ Дурамун-8”, оброблені інсектоакарицидним препаратом „Фронтлайн”. Обробку повторюють кожні 2-3 місяці, вакцинують один раз на рік.
Тварини мають активний моціон по 2 години 2 рази на добу. Один раз на тиждень тварин тренують полювати на диких качок.
Так як тварини знаходяться поблизу води, де знаходиться велика кількість комарів, існує велика ймовірність зараження дирофіляріозом.
В усіх точках земної кулі, де мешкають комарі, комарі вважаються одними з найнастирливіших представників цього класу.
У теплу пору року ми і наші вихованці піддаємося нападу цих кровожерних комах.
Ще кілька років тому дані про випадки дірофіляріоза були тільки в південних районах і на Далекому Сході, але останнім часом все частіше хворі тварини з'являються в одеській області та м. Одесі.
Дирофіляріоз - інвазивне захворювання, що викликається круглими гельмінтами роду Dirofylaria. У собак паразитують два види - D. immitis і D. repens, які розрізняються тим, що в статевозрілій формі (власне гельмінти) перші локалізуються в порожнинах серця і крупних судинах (легенева артерія, аорта), а другі - в підшкірній клітковині, хоча зрідка можуть бути виявлені і в невластивих ним місцях: очах, головному мозку, черевній порожнині і спинному мозку. А личинки - мікрофілярії - мігрують по крові, вранці і ввечері, концентруючись на периферії, оскільки комарі саме в цей час особливо активно нападають.
Собаки можуть бути інфіковані іншими видами філярій крім Dirofilaria immitis. Це менш патогенні види, які повинні бути диференційовані від D. immitis при виявленні мікрофілярій.
У собачих паразитують наступні види філярій:
Dirofilaria immitis Dirofilaria repens Dipetalonema grassii Dipetalonema reconditum Dipetalonema dracunculoides Географічне розповсюдження: D. repens поширена повсюдно, виключаючи північно-американський континент, де її не виявляють. D. repens у Франції зустрічається частіше, ніж D. immitis. Їх також виявляють у заболоченій місцевості, наприклад, на півночі Італії.
D. reconditum, також як і D. grassii, поширена повсюдно, на відміну від D. dracunculoides, що виявляється тільки в Африці.
Морфологія.
Дорослі філярії невеликого розміру, з діаметром від 1 до 2 мм; їх довжина менша, ніж у D. immitis (12-18см): 4-7 см для D. repens, 1 см для Dipetalonema. Мікрофілярії подібні D. immitis. Їх розмір - 200-360 мкм в довжину і 6 мкм в товщину відповідно вигляду. Буває складно диференціювати мікрофілярій без гістохімічного фарбування. Специфічне обстеження після фарбування по Грюнвальду-Гимзі необхідне для ідентифікації видів (розташування кліток, особливості хвостового кінця).
Крім дратівливого писку вони заподіюють болісні укуси, від яких часто не рятує і одяг, якщо він недостатньо товстий. Ротовий апарат у них колючи-сисного типу, і представлений довгим хоботком. Нападають тільки самки комарів, яким необхідна кров для подальшого розмноження, а самці задовольняються соками рослин. Для розвитку личинок підійде будь-яка стояча вода, достатньо і довго не висихаючої калюжі, щоб поповнилися ряди кровососів.
Після укусів може розвинутися алергічна реакція, але небезпечні комарі для людини і тварини ще і як переносники різних інфекційних і інвазійних захворювань, таких як малярія у різних її формах, жовта лихоманка, що викликається вірусом, японський енцефаліт, енцефаломієліт і дірофіляріоз.
Цикл розвитку.
Дорослі дирофілярії народжують в кров личинок першої стадії - мікрофілярій, які можуть циркулювати до 2,5 років або до того моменту, коли при укусі комара разом з кров'ю потраплять до нього в кишечник. З кишечника мікрофілярії прямують у мальпігієві судини, де перетворюються на личинок другої стадії. Личинки третьої стадії є інвазивними (8-14діб), тобто готові до подальшого розвитку, але для цього їм необхідно знову потрапити в організм м'ясоїдної тварини. Тому личинки перебираються з мальпігієвих судин у нижню губу комара, де чекають до моменту укусу, щоб проникнути в кров собаки. Протягом 3-х місяців личинки розвиваються в підшкірній жировій і сполучній тканині, двічі линяють і перетворюються на личинки п'ятої стадії, які через кровоносну систему мігрують в серце і легеневу артерію, де ще через 6-9 місяців стають статевозрілими
Епізоотологічні дані.
Захворювання реєструють частіше в районах з теплим і вологим кліматом. М'ясоїдні заражаються збудником дірофіляріоза в теплий період при нападі інвазованих комарів. Максимальна кількість мікродирофілярій в периферичній крові тварин спостерігається вранці і ввечері, що співпадає з двома пиками активності проміжних господарів. Частіше паразити зустрічаються у чистокровних породистих тварин, екстенсивність і інтенсивність інвазії вище у тварин з короткою і гладкою шерстю, ніж у тварин з довгою шерстю.
Патогенез.
Форми патогенної дії гельмінтів:
1. Механічний вплив.
2. Токсична дія.
3. Алергічні реакції.
4. Вторинний імунодефіцит і активізація умовнопатогенної мікрофлори.
В основі патогенезу при дирофіляріозі лежить взаємодія "гельмінт-організм хазяїна". Паразитування гельмінта викликає ряд патогенних впливів, основними з яких є: механічний, токсичний, алергічний і іммунодепресуючий вплив. З боку організму господаря виявляються у відповідь реакції з метою пригнічення патогенних чинників і компенсації викликаних ними пошкоджень.
Як механічний чинник виступають як мікрофілярії, так і статевозрілі гельмінти. Мікрофілярії, постійно мігрують з кровотоком по організму, викликають пошкодження різних органів і тканин, прокладаючи собі шлях за допомогою ферменту гиалуронідази, а також можуть призвести до тромбозу і емболії, закупоривши просвіт судин. Статевозрілі гельмінти локалізуються переважно в правій частині серця. Механічне пошкодження внутрішньої оболонки серця призводить до ендокардиту і порушень роботи клапанного апарату. Компенсаторні процеси в серці здійснюються за рахунок гіпертрофії спочатку правого шлуночку, а потім і правого передсердя, але незабаром виникає розширення передсердя і застій у великому крузі кровообігу. Гельмінти також є перешкодою на шляху кровотоку в легеневі артерії, що призводить до недостатнього насичення організму киснем і виражається у вигляді периферичного ціанозу.