Івермектін також використовується як мікрофілярієцида. Його застосовують в дозі 0,1-0,2 міліграм на кг всередину в суміші з пропіленгліколем. Через 4 тижні після обробки проводять дослідження на дирофіляріоз і з'ясовують, чи необхідне подальше застосування цього препарату. Івермектін вельми ефективний, він знищує мікрофілярії в течію від 4 до 24 годин. Більш ніж 70% собак вільні від мікрофілярій через 10 або менше днів, і лише 4% собак вимагає продовження лікування івомеком.
Побічні реакції, включаючи пригноблення, анорексію і блювоту, спостерігалися менше, ніж у 5 % собак. У коллі спостерігається підвищена чутливість до івомеку, тому застосування препарату не можливе.
Левамізол застосовується при мікрофілярицидній терапії і при терапії, направленій на знищення статевозрілих паразитів. Його вводять курсом в зростаючих дозах 3 міліграми/кг в добу - два тижні, 6 міліграм/кг - подальші два тижні і 12 міліграм/кг - ще два тижні.
Мебендазол застосовують всередину в дозі 40-80 міліграм/кг протягом 30 днів.
Дитіазанін дають перорально в дозі 4,4 міліграм/кг протягом 7 днів. Якщо після курсу лікування в крові спостерігають мікрофілярії, курс повторюють, збільшуючи дозу до 11.1 міліграма/кг.
Можливі ускладнення при дірофіляріозі та їх лікування
Алергічна пневмонія спостерігається у 14% собак з дирофіляріозом. Для лікування застосовуються кортикостероїди (Преднізон або преднізолон в дозі 1-2 міліграми/кг один раз на день перорально протягом тижня). При ослабленні клінічних ознак і проясненні уражених ділянок на рентгенограмі лікування припиняють у зв'язку з тим, що кортикостероїди можуть понизити ефект від застосування антгельмінтіков. Після цього негайно починають проводити специфічну терапію.
Серйозніше ускладнення - легеневий еозінофільний гранулематоз вимагає застосування кортикостероїдів (Преднізону або преднізолону) в дозі 2 міліграми/кг двічі в день щоденного, відчутний терапевтичний ефект наступає через 2 тижні після початку застосування. Для посилення ефекту імуносупресії можна застосовувати одночасно циклофосфамід або азатіопрін.
Емболія мертвими паразитами зустрічається спонтанно або після антігельмінтной терапії. Лікування ускладнень включає застосування аспірину в дозі 0,5 міліграм/кг двічі в день протягом 4-6 тижнів, преднізолону 1-2 міліграми/кг щоденні, антибіотиків, бронхолітічеських засобів (наприклад, амінофіллін, еуфіллін) і рідинної терапії.
Аспірин не застосовують при загрозі виникнення шлунково-кишкових кровотеч.
Профілактика.
Безперечно, попередити захворювання набагато легко, ніж вилікувати. Профілактика дирофіляріоза в першу чергу полягає в недопущенні контакту тварини з кровосисними комахами. Захворювання розповсюджується комарами, але існує думка, що в ролі розповсюджувачів можуть виступати і інші кровосисні комахи, а також кліщі. Звичайно, тварини більше потребують захисту в теплий період року, але в нашому регіоні комарі часто розмножуються в сирих підвалах будинків і їх можна зустріти цілорічно. Для знищення і відлякування переносників захворювання використовують різні інсектициди і репеленти, а також проти личинок у водоймищах - ларвіциди (дурсбан, фентіон).
Деякі із засобів специфічної терапії дірофіляріоза можна використовувати і для профілактики захворювання (фентіон, діетілкарбамазін, івомек), але вони володіють токсичною дією на організм і їх застосування може супроводжуватися побічними явищами, такими як діарея, блювота, пригноблюваний стан і ін.
Останнім часом все частіше фахівці рекомендують використовувати препарат Стронгхолд, який менш токсичний для тварин і володіє дирофіляріциднною дією.
Не варто забувати про те, що на дирофіляріоз хворіє і людина. У людини гельмінти частіше локалізуються під шкірою, але не рідко їх виявляють в очному яблуці. Передача паразитів здійснюється від хворих тварин через комарів.
Важливий захід в профілактиці дирофіляріоза - недопущення контакту тварин з кровосисними комахами. для знищення яких використовують інсектициди, а личинок у водоймищах - ларвіциди (фентіон. дурсбан. хлорфенвінфос).
Запобігання інвазії - найважливіше завдання ветеринарного лікаря. Собаки з мікрофіляріємічною формою дирофіляріоза повинні бути ізольовані на час лікування, якщо існує загроза зараження інших тварин (у літній період).
Діетілкарбамазін (дітразін ветеринарний, локсуран) є найбільш переважним при вибиранні засобу для профілактики дірофіляріоза у зв'язку з тим, що він безпечний і ефективний, його необхідно давати щодня в дозі (6.6 міліграм/кг перорально), що зв'язане з деякими незручностями. Діетілкарбамазін, як вважають, вбиває L3 і ранні мігруючі тканина личинки (L4). На жаль, це лікарський засіб має тільки невеликий часовий період терапевтичної ефективності, тому необхідне його часте повторне введення. Діетілкарбамазін повинен застосовуватися щодня від початку сезону активності москітів і до заморозків. У деяких географічних регіонах постійна активність москітів диктує необхідність цілорічної профілактики.
Діетілкарбамазін необхідно застосовувати тільки для собак, вільних від мікрофілярій, таким чином необхідне щорічне обстеження на дірофіляріоз. Призначення дітразіна собакам з мікрофіляріємієй викликає у 25% тварин побічну реакцію, що виявляється депресією, гіперсалівацією, блювотою, проносом, слабким пульсом, анемічністю слизистих оболонок і брадикардією. Згодом у собак розвивається сильна слабкість, задишка, тахікардія і 9% тварин гине.
Івермектін (івомек) - антгельмінтік широкого спектру дії - є ефективним препаратом і може застосовуватися з профілактичною метою один раз в місяць. Він діє на личинки L4, забезпечуючи терапевтичний ефект тривалістю в декілька тижнів. Побічні реакції на цей лікарський засіб, вживаний в профілактичних дозах, набагато менші, ніж при застосуванні дітразіна. У собак з мікрофіляріємієй може, проте, спостерігатися пронос. Івермектін в дозі 0,05-0,1 міліграм/кг перорально застосовується щомісячно з початку сезону активності комарів, включаючи місяць після закінчення сезону активності.
Результати власних спостережень.
У розпліднику були виявленні 3 цуценяти віком 4-5 місяців, у яких спостерігалась стомлюваність, зниження ваги, кашель, задишка та аритмії. Були зробленні лабораторні дослідження крові. Результати, яких показали підвищення еозінофілів та базофілів. Біохімічні дослідження показали збільшення концентрації АСТ і АЛТ. Були виявлені мікрофелярії під час дослідження загального аналізу крові. При мікроскопії свіжої краплі крові були виявленні мікрофілярії між ерітроцитами.
Діагноз ставили комплексно на підставі анамнезу, клінічних ознак, епізоотологічної ситуації, а також даних лабораторного і біохімічного дослідження.
Цуценята були розділенні на групи: 1 група для лікування першого цуценя використовували препарат - івомек із розрахунку 200мг на кг живої ваги 7 днів
гепарин в дозі 0,3 мл в\в 7 днів - супрастин Ѕ таблетки 7 днів - есенціале 0,5мл в/в розводили до 4мл фізрозчином 7 днів - імуномодулятор ріботан 1,0 в/м 5 днів
Для лікування 2 групи застосовували: - Тіацетарсамід в/в двічі в день щоденно в дозі 1 міліграма на кг 15 днів. - аспірин 5 міліграм/кг щодня 15 днів - імуномодулятор імунофан 1,0 в/м 7 днів.
Третя група контрольна, деякий час собак не лікували.
Після лікування 1 групи через 10 днів були проведенні повторні лабораторні та біохімічні дослідження: живих мікрофілярій виявлено не було, печінкові показники приблизилися до норми, у цуценяти зникли загальні симптоми захворювання. Воно стало більш жвавіше, почало цікавитися їжею після 4 днів лікування. Після лікування 2 групи через 15 днів були проведенні повторні лабораторні та біохімічні дослідження: результати аналогічні, але стан здоров'я почав покращуватися через 15-18днів.
Профілактичні заходи:
1. Для знищення і відлякування переносників захворювання використовували інсектициди і репеленти, а також проти личинок у водоймищах - ларвіциди (дурсбан, фентіон).
2. використовували препарат Стронгхолд;
3. тварини були ізольовані на час лікування;
Економічні збитки і окупність ветеринарних заходів.
Економічні збитки від захворювання складаються з:
1. Обстеження тварин ветеринарним спеціалістом
О = Ц + Ктв, де\
Ц - вартість обстеження однієї тварини;
Ктв - кількість хворих тварин.
О = 25*3 =75 грн
2. Проведення всіх діагностичних заходів:
Д = ( (Б + З) * Ктв) *2, де
Б - вартість біохімічного дослідження крові, З - вартість загального дослідження крові. Ктв - кількість хворих тварин.
2 - кількість досліджень (до і після лікування).
Д = ( (60 + 15) *3) *2 =450грн
3. Проведення лікувальних заходів.
Л = Цл* Ктв, де
Цл - вартість курса лікування однієї тварини,
Ктв - кількість хворих тварин.
Л = 350 * 3=1050 грн
4. Зниження собівартості цуценя від перехворювання
С = А * Б * Ктв, де
А - відсоток втрати собівартості одного цуценя,
В - собівартість цуценя,
Ктв - кількість хворих тварин.
С = 50% * 1500 * 3 = 2250 грн
Ез = О + Д + Л + С, де
О - обстеження тварин ветеринарним спеціалістом
Д - проведення всіх діагностичних заходів
Л - проведення лікувальних заходів
С - зниження собівартості цуценяти від перехворювання
Ез = 75 + 450 + 1050 + 2250 =3825 грн
Загальні економічні збитки від перехворювання трьох цуценят становлять 3825 грн.
На основі виконаної роботи можна зробити наступні висновки:
1. У розпліднику „Хантер Хонорс” було зареєстровано 3 випадки захворювання на дирофіляріоз.