Відповідно до теорії успадкування ознак, зчеплених зі статтю, для одержання аутосексних (мічених за статтю) курчат домінантний алель завжди повинен привноситися в схрещування гемізиготними самками, а рецесивний – гомозиготними самцями [16,17,70]. При такому напрямку схрещування буде спостерігатися успадкування ознак за типом «хрест-навхрест», тобто, домінантну ознаку матері завжди успадкують тільки сини, а рецесивну ознака батька – тільки дочки.
Оскільки алельні гени К и k локалізовані в Z-хромосомі й контролюють різну швидкість росту махового пір’я у добових курчат, то існує пряма залежність між статтю гібридного курчати й типом опереності його крила.
Механізм перехресного успадкування зчеплених зі статтю ознак молодняку птиці послужив відправною крапкою для розробки федерсексингу – безпомилкового методу визначення статі добових курчат.
Для одержання мічених за статтю курчат, яких можна сексувати за типами опереності крила, необхідно схрещувати гомозиготних півнів, які рано оперюються (k+/k+) батьківської лінії з гемізиготними самками, які пізно оперюються (К/–) материнського лінії. У добовому віці всі гібридні півники успадкують фенотип матері й будуть з пізнім типом опереності крила (К/k+). Навпроти, усі курочки будуть характеризуватися ранньої опереністю (k+/–) (фенотип батька).
Фенотипові розходження між одноденними самцями й самками чітко виражені, що дозволяє сексувати курчат з точністю до 100%.
Племінна робота з федерсексним кросом. Для забезпечення високої точності аутосексування курчат в процесі багаторічної експлуатації федерсексного кросу необхідно постійно підтримувати абсолютну гомозиготність батьківських і материнських ліній за генами ранньої і пізньої опереності молодняку (k і К, відповідно). Із цією метою при відтворенні чистих ліній треба фенотипувати весь добовий молодняк з наступним бракуванням нетипових для кожної конкретної лінії особин. Всі передані на вирощування півники й курочки батьківських ліній повинні бути тільки з раннім типом опереності (k/k, k/–), а материнських – тільки з пізнім.
«Забруднення» вихідних ліній федерсексного кросу невластивими їм маркерними генами відбувається найчастіше в племінний сезон при виконанні наступних технологічних операцій:
– формування батьківського стада (використання півнів і курей без обліку їхнього походження у зв’язку із втратою індивідуальної криломітки);
– штучне запліднення птиці (переплутана сперма півнів-плідників);
– маркування племінних яєць (помилки в зазначеної лінійної приналежності);
– вивід молодняку (змішування курчат батьківських і материнських ліній у вивідних шафах інкубатора).
Оскільки закони генетики виконуються з неухильною точністю тільки при бездоганному дотриманні всіх правил і технологічних норм племінної роботи, то необхідно виключити всілякі помилки, що порушують чистоту схрещування, і, як наслідок цього, знижують точність федерсексування добових гібридних курчат.
Організація робочого місця. Сортування федерсексних курчат за статтю можна починати відразу ж після їхньої виїмки з інкубатора, але не пізніше, ніж через 18 годин після виводу. Більш пізнє визначення статі курчат цим методом небажано, оскільки структура оперення крила починає змінюватися й фенотипові розходження півників і курочок стають менш чіткими.
Перед початком роботи оператор повинен витратити кілька хвилин на психофізіологічну адаптацію, що містить у собі наступні моменти: а) підготовку робочого місця; б) визначення категорійності й віку (у годинах) курчат; в) регулювання освітленості робочого поля; г) перегляд схеми типів опереності й оперативне відновлення в пам’яті образу опереності крил у курочок і півників; д) попередній вибір серед курчат сортувального еталона курочки й півника. Всі ці завдання взаємопов’язані між собою і їх потрібно вирішувати в комплексі й паралельно. Головна мета підготовчого періоду – оператор якнайкраще повинен підготуватися до ефективного багатогодинного сексування добового молодняку.
При федерсексингу вимоги до робочого місця оператора менш жорсткі, чим при вентсексингу. Сортувальник може працювати як у положенні стоячи, так і у положенні сидячи за спеціальним столом. Головна умова ефективної роботи – комфортна позиція оператора й достатнє освітлення об’єкта в полі зору (не менш 500 люкс). Звичайні умови сортування дозволяють федерсексувати курчат зі швидкістю близько 1,5 тис. голів/година. Робота операторів за «каруселлю» сексування збільшує продуктивність праці до 2 тис. голів/година.
Техніка сексування курчат. При федерсексуванні курчат, на відміну від вентсексування, немає необхідності у видаленні посліду з кишечника пташеняти й повної його фіксації в руці. Для визначення типу опереності молодняку необхідно при гарному освітленні оглянути розгорнуте віялом крило обсохлого гібридного курчати. Із цією метою оператор бере курча в праву руку й тримає його ногами долілиць, а головою до себе. Крило пташеняти при цьому потрібно затиснути між великим і вказівним пальцями лівої руки. У цьому положенні на крилі курчати добре видно дві групи зародкового пір’я – першорядні махові й парні до них покрівні, а також другорядні махові й відповідні їм покрівні пір’я. Махові пір’я ростуть від нижнього краю крила, а покрівні – від верхнього. Стать федерсексних курчат визначається шляхом порівняння відносної довжини махових і покрівних пір’їн. Більш зручно це робити оглядаючи першорядні махові й покрівні, оскільки вони розташовані на кінчику крила.
Фенотипові розходження курочок і півників. У курочок, які рано оперюються сім первинних махових пір’їн мають вигляд трубочок довжиною 12–13 мм і приблизно на 1/3 довші й трохи товщі парних до них покрівних пір’їн. У півників з пізнім типом крила зачатки 7-ми первинних махових пір’їн за довжиною й товщиною однакові із покрівними або трохи коротші за них. Ступінь укорочення махових пір’їн у гібридних півників сильно варіює, що варто мати на увазі при сексуванні курчат.
Для зручності ідентифікації півників фенотип «пізня опереність» нами [40] умовно розділений на три підтипи (П1, П2, П3) залежно від відносних розмірів покрівних і махових пір’їн [71]. До підтипу П1 відносяться особини, у яких першорядні махові пір’я за довжиною рівні з покрівними. У півників підтипу П2 середня довжина покривного пір’я (8,0 мм) така ж, як і в півників підтипу П1 (7,9 мм), але першорядні махові в них коротші і їхня довжина становить від 3/4 до 1/2 довжини зачатків відповідних покрівних пір’їн (рис. 15). Добові півники підтипу П3 характеризуються сильно вкороченими маховими пір’їнами (2,5–2,7 мм) і незначно вкороченими покрівними (6,2–7,0 мм). Початки першорядних махових у них приблизно в 2,5–3,0 рази коротші, покрівних пір’їн.
Поряд із алелем пізньої опереності К, у материнських лініях федерсексних кросів з невеликою частотою (1–2%) зустрічається ген повільної опереності Кs. Експресія гена повільної опереності у добових півників полягає у повній відсутності у них першорядного махового пір’я й значному вкороченні зачатків покрівних пір’їн.
Розходження між курочками й півниками насамперед пов’язані з довжиною першорядного махового пір’я, тоді як величина покрівних пір’їн у особинах обох статей приблизно однакова (близько 8 мм). Тому, диференціальна діагностика статі добових федерсексних курчат може базуватися на двох критеріях – абсолютній і відносній довжині першорядного махового пір’я. Абсолютна довжина першорядного махового пір’я у добових курочок з однієї партії варіює, зазвичай, від 11 до 13 мм, тоді як у півників – від 0 до 8 мм. Якщо прийняти за стандарт статі особини абсолютну довжину махового пір’я, то виникає необхідність у вимірі середнього махового пера за допомогою мірної лінійки, що гальмує процес сексування молодняку й значно знижує продуктивність праці оператора. Тому, більш надійною і простою є друга ознака статі курчат – відносна довжина махових пір’їн у порівнянні зі спареними з ними покрівними.
Проведений нами [30] міжвидовий аналіз типів опереності добових індичат, перепеляти й фазанят різних порід показав, що всім їм характерний винятково ранній тип опереності добового молодняку.
Ця обставина виключає можливість одержання у цих видів федерсексного гібридного потомства. Незважаючи на генетичну однотипність у швидкості опереності пташенят із сімейства фазанових, федерсексинг для них у майбутньому принципово можливий, і, насамперед, за рахунок переносу алеля пізньої опереності К від курей за допомогою генно-інженерних маніпуляцій або ж завдяки виявленню в популяціях цих видів спонтанних мутантів з пізнім типом опереності, на базі яких і будуть створені материнські лінії федерсексних кросів м’ясних видів птиці.
Причини помилок при використанні федерсексингу. Якщо батьківська й материнська лінії федерсексного кросу курей повністю консолідовані (гомозиготні) за альтернативними алелями, відповідно, ранньої й пізньої опереності курчат, то «генетичних» помилок у визначенні статі гібридного молодняку в принципі не повинно бути. У всіх федерсексних курчат буде спостерігатися чіткий зв’язок між їхньою статтю й фенотипом крила.
Однак, одиничні помилки все-таки можуть виникати через неуважність оператора. У зв’язку з тим, що у деяких півників з пізнім типом опереності (підтип П2) першорядні махові пір’я на 1/3 коротше покрівних, то при швидкому огляді їхніх крил пізній тип опереності добових самців іноді може бути помилково прийнятий за ранній тип опереності у самок. Таке не розпізнавання образа самця або самки за типом опереності призводить до помилок у визначенні статі федерсексного молодняку – частина півників буде помилково віднесена до групи курочок.