Молекулярно-генетичний метод. Після того, як японські дослідники [25, 26] визначили й клонували специфічну нуклеотидную послідовність в W-хромосомі, була показана можливість визначення статі у курчат за допомогою нового методу блотт-гібридизації ДНК крові аналізованої особини зі специфічним праймером [27]. Стать молодняку чітко визначається не тільки з використанням для аналізу проб очищеної ДНК еритроцитів курчат, але й при дослідженні цільної крові. Варто підкреслити, що дана молекулярно-генетична процедура безпомилкового визначення статі молодняку поки ще трудомістка й дорого коштує.
Ваговий метод. Вивчення живої маси добових самців і самок домашньої птиці показало, що у більшості видів і порід добові самці в середньому важчі за самок [28–30]. За ступенем зменшення статевого диморфізму одноденних пташенят за масою тіла (розходження даються у відсотках) обстежені види птиці розташувалися в такій послідовності: мускусна качка (5,12%), фазан мисливський (5,08%), індичка (4,6%), гусак домашній (2,3%), курка домашня (1,8–2,5%), домашня качка (0,4%), японська перепілка (-0,1%), цесарка (-0,2%).
Оскільки статеві розходження в живій масі у добових мускусних каченят, фазанят, індичат і курчат м’ясних порід статистично вірогідні, то їх можна покласти в основу простого методу сексування молодняку шляхом його індивідуального зважування. Хоча ваговий метод сортування пташеняти дає низьку точність визначення статі (60–70%), він все-таки дозволяє створити рівновагові групи молодняку на перших етапах його вирощування.
Для практичної реалізації вагового методу необхідно визначити з точністю до 0,1 г середню живу масу репрезентативної вибірки несортованих за статтю пташенят (100 гол.) і шляхом наступного індивідуального зважування всього масиву молодняку розділити його на дві групи («важкі» і «легкі») за наступному принципом: якщо жива маса пташеняти дорівнює або вище середнього значення («важкі»), то така особина відноситься до самців, якщо нижче середнього («легкі») – до самок. Таке калібрування пташенят за масою тіла дві на дві групи й наступне їхнє роздільне вирощування в різних секціях дозволяють із перших же днів диференціювати годівлю й щільність посадки птиці, що позитивно зазначається на її подальшому розвитку.
Метод індивідуального зважування простий в експлуатації й нешкідливий для пташенят. При використанні електричних ваг типу ВЛТК-500, швидкість сортування молодняку досягає 600 гол./година.
Інші способи. Відомий спосіб сексування курчат, в основу якого положено розходження самців і самок за фототропною реакцією на фіолетове і червоне світло [31]. Також, у літературі описана можливість сексування курчат [32] за допомогою впливу на них інфрачервоного випромінюванням, до джерела якого спрямовуються курочки; півники ж при цьому залишаються на місці.
Пропонуються також методи ранньої діагностики статі курчат, засновані на статевих розходженнях в електропровідності їх тканин [33] та різні реакції самців і самок на низькочастотні звукові подразники [34].
Всі ці способи не знайшли застосування у виробничих умовах із-за низької точності (57–67%) і невисокої швидкості (120–140 гол./година) сексування курчат.
Таким чином, можна відзначити, що на сьогоднішній день відомо більше десяти різних методів визначення статі добового молодняку свійської птиці. Однак більшість із них не забезпечують високу точність і швидкість сексування пташенят. Більшість з цих методів трудомісткі й складні у використанні, роблять стресуючий вплив на пташенят, нерідко призводять до їхнього травмування. Тому в сучасному світовому птахівництві широко використовуються тільки три з вищеописаних методів визначення статі добового молодняку – японський і два генетичних (федер- і колорсексинг).
Через важливість цих методів для сучасного промислового птахівництва зупинимось на них докладніше в наступних главах.
Історія вентсексингу. Деякі найбільш досвідчені японські й китайські птахівники вже в XІХ столітті вміли визначати стать добових курчат шляхом огляду у них клоаки й виявлення в ній статевого горбка, характерного для півника. У порівняно завершеному виді клоакальний метод був розроблений у Японії в 20-х роках минулого століття видатними вченими Києші Масуі й Джюро Хашімото, коли в країні стала інтенсивно розвиватися птахівницька промисловість [35].
В 1927 р. К. Масуі вперше виклав суть свого методу на ІІІ Всесвітньому конгресі з птахівництва в Оттаві (Канада). А вже починаючи з 1933 р. метод став широко використовуватися в Канаді й США, де йому була привласнена робоча назва – вентсексинг (від англ. vent – отвір клоаки) [36].
Зараз у Японії існує добре продумана система підготовки сортувальників високої кваліфікації, здатних після навчання визначати стать добових курчат з точністю не нижче 98% при швидкості сортування 800–1000 голів за годину. Японські спеціалісти-сексатори користуються великим попитом у США і Європі, де їхня праця оцінюється не менш 5 000 євро на місяць. Останнім часом з японськими сексаторами успішно конкурують сортувальники курчат за статтю з Китаю, Лаосу й Південної Кореї, у зв’язку із чим ціни на послуги представників цієї професії знизилися.
У країнах СНД японський метод сортування добових курчат за статтю став використовуватися починаючи з 50-х років минулого сторіччя. Однак, дотепер, цей метод сортування не одержав належного розвитку, оскільки точність сексування складала в середньому 88–93% при швидкості 600–800 гол./година.
Зараз вентсексинг широко використовується в багатьох країнах світу, де добре розвинене птахівництво. Постійно відбувається вдосконалення як самої техніки маніпулювання з добовим молодняком, так і спеціального устаткування, використовуваного в даній технологічній операції.
В останні десятиліття японський метод визначення статі курчат успішно адаптований для сексування молодняку інших видів сільськогосподарської птиці – індичат, гусенят, каченят й цесарят. У зв’язку з розширенням видового складу домашньої птиці перспективна розробка клоакального методу для визначення статі у добових перепелят, страусят, фазанят і молодняку деяких інших видів сухопутної і водоплавної птиці, що перебувають на різних етапах одомашнювання.
Принцип методу. В основі японського методу визначення статі добового молодняку птиці лежить огляд розкритої клоаки пташеняти й виявлення в ній морфологічних розходжень у будові зародкового статевого горбка у самців та самок [14,15].
Первісна детермінація статі у ембріонів птиці обумовлена статевими хромосомами Z і W. У процесі ембріогенезу у самців (ZZ) формуються парні сім’яники й зародковий статевий горбок у клоаці, який згодом перетвориться в репродуктивний орган (пеніс). У ембріонів жіночої статі (ZW) формується, як правило, тільки ліва гонада (яєчник). До моменту вилуплення самок з яйця статевий горбок у них під дією жіночих статевих гормонів – естрогенів, регресує або здобуває іншу, чим у самців, форму.
Оскільки статевий диморфізм у будові нижнього відділу клоаки добре виражений у добового молодняку багатьох видів домашньої і дикої птиці, то японський метод можна вважати універсальним, придатним для сексування пташенят різних систематичних груп. Однак, він найкраще розроблений і найчастіше використовується для визначення статі у курчат, тому спочатку докладніше зупинимося на застосуванні вентсексингу в курівництві.
Вік курчат, оптимальний для вентсексингу. Точність визначення статі курчат японським методом у значній мірі залежить від їхнього віку. Вентсексинг молодняку яєчних порід курей рекомендується проводити відразу ж після виїмки курчат з інкубатора у віці 6–16 годин після вилуплення. До цього часу пташенята вже добре обсохли й у них зарубцювалася пуповина. У молодняку старше 16-годинного віку відмінна ознака статі поступово згладжується, що помітно знижує точність його сексування [37].
У курчат м’ясного й м’ясо-яєчного напрямків продуктивності оптимальним для сексування вважається вік 8–18 годин після виводу. Курчата-бройлери молодше 8-годинного віку звичайно ще вологі й пухкі, тому при визначенні у них статі можливі травми клоаки й стінок жовточного міхура [38].
Організація робочого місця. Продуктивність праці оператора багато в чому залежить від правильної організації його робочого місця. Для сортування добових курчат за статтю необхідно окреме приміщення з оптимальною температурою повітря (23–26 оС), гарною вентиляцією й щільними шторами на вікнах.
Існує два варіанти роботи сортувальників молодняку за статтю японським методом – сидячи й стоячий. У країнах СНД більшість операторів сексують курчат сидячи за спеціально призначеним для цієї мети столом ССЦП-2. Крім спеціального стола на робочому місці сортувальника знаходиться настільна лампа, зручний стілець і ящики для розсортованих за статтю курчат.
Для освітлення розкритої клоаки курчат використовується електрична лампа розжарювання потужністю 75–100 Вт, яка жорстко закріплена на поверхні стола. Лампа має металевий абажур і рухливу станину, що дозволяє встановити джерело світла нижче рівня очей оператора (світло не повинно попадати йому в очі).
У поверхню стола вмонтований знімний ящик з нержавіючої сталі для утримання курчат. Ящик має сітчасте дно, під яким знаходиться кювета для посліду. Деякі оператори збирають посліду у скляну банку, яку після завершення роботи миють під проточною водою.
З обох сторін від оператора розташовані порожні пластмасові ящики для добових курочок (ліворуч) і півників (праворуч). У міру їхнього завантаження курочки й півники передаються іншим працівникам інкубаторію для наступної обробки, що може бути специфічна для одноденних самців і самок (вакцинація, маркірування, обрізання дзьоба або гребеня, припікання шпор і пазурів). В окремий ящик оператор-сортувальник кладе нетипових і непридатних для сексування особин (слабкі, каліки).