МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
"ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"
Кафедра технології виробництва
продукції тваринництва
КУРСОВОЙ ПРОЕКТ
на тему: “ТЕХНОЛОГІЯ ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ”
з дисципліни:ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА
ХЕРСОН – 2011 р
В Україні виробництво свинини нарощують за рахунок збільшення поголів’я свиней, переходу до інтенсивних методів ведення галузі, широкого впровадження міжпородного схрещування та гібридизації, що сприяє значному підвищенню продуктивності тварин.
Свинарство країни нині переживає не кращі часи, вкладання грошей в цей вид бізнесу подібне ходінню по канату над ареною цирку без усілякого страхування. Але люди вчаться балансувати на цьому канаті, незважаючи на ризик. З одного боку, кон’юнктура ринку непередбачувана: палкі дискусії у Верховній Раді – звичайна справа, і немає ніякої впевненості в тому, що поставки дешевого імпорту і навіть «викид» контрабанди не перекреслять усіх зусиль вітчизняних свинарів. З іншого боку, контрабанда начебто зникла, оформити пільговий кредит на розвиток тваринництва до початку кризи було все ж таки можливо, а бюджетні дотації, що їх виділяли господарствам за вирощених свиней та збільшення поголів’я, росли з кожним роком.
Треба сказати, що тваринники ще пам’ятають часи, коли ціни на м’ясо в Україні перевищували європейські. Отже, була можливість працювати за небаченою для аграрного ринку рентабельністю.
Отже, на сьогоднішній день, продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня селекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. У цей комплекс входять: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методів відбору та добору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на одиницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.
Виведена у 1860 р. в США шляхом схрещування ліній рудих свиней штатів Нью-Джерсі та Нью-Йорк. До Америки руді свині завезені з Африки, Іспанії, Португалії та руді беркшири. Рудих свиней, яких розводили в штаті Нью-Джерсі, називали джерсейськими. Вони відзначалися міцною конституцією, великими розмірами і високою багатоплідністю. Значний вклад у породоутворювальний процес рудих великих свиней вніс відомий селекціонер К. Петтіта, який з 1820 р. Завіз у своє господарство цей генотип. Відповідно до потреб ринку, селекція з цією породою велась спочатку за сальними, а в останні десятиліття — за м'ясними якостями. Користуються попитом у населення для розведення в домашніх підсобних господарствах. В Україну свині породи дюрок завезені в 1976 році. Свині цієї породи в умовах України використовуються протягом 30 років, як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні та гібридизації. Це довгі тварини з коропоподібною спиною, добре вираженими м'ясними формами та прямою слоноподібною поставою кінцівок. Масть тварин руда різних відтінків.
Це довгі тварини з коропоподібною спиною, добре вираженими м'ясними формами та прямою слоноподібною поставою кінцівок. Масть тварин руда різних відтінків. Дорослі кнури мають живу масу 390-420 кг, матки — 330-350 кг, багатоплідність — 9-11 поросят. Свиноматкам притаманні високі материнські якості в годівлі потомства. На контрольній відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за170-180 днів при витратах 3,6-3,8 корм. од. на 1 кг приросту, і товщини шпику над 6-7 грудними хребцями 15-20 мм. Свиней породи дюрок використовують для промислового схрещування
Свині дюрок мясного типу. Такі свині мають тонкий, але міцний костяк, тонку і щільну шкіру. Мязова тканина розвинута добре. Свині енергійні, скоростиглі. Внутрішні органи розвинені, окислювально-відновні процеси у організмі таких свиней проходять активно. Тип нервової діяльності характеризується сильним збудливими і гальмівними нервовими процесами. Голова повинна бути пропорційною довжині тулуба. Вуха повинні бути невеликі, горизонтально поставленні. Ганаші у свиней повинні бути виповненими, але не відвислими. Шия більш видовжена. Плечі бажанно широкі, рівні, косо поставленні з добре розвинутою мязовою тканиною при зєднанні з шиєю та спиною без перехватів. Холка широка, рівна, без западин між лопатками. Грудна клітка у свиней повинна бути широкою. Обхват грудей за лопатками меньший за довжину тулуба на 5-10 см. Боки бажанні довгі, рівні, з круглими ребрами. Окороки бажані широкі, довгі, окрцглі, добре виповнені.
Свині дюрок імпортної селекції мають високі відгодівельні та м'ясні якості, але серед свиней вітчизняних порід за репродуктивними якостями маток вони не конкурентоздатні. Тому на підставі цілеспрямованих поєднань генотипів дюрок американської, чеської, а надалі й англійської селекцій в умовах України створюється новий тип свиней породи дюрок української селекції з поліпшеними репродуктивними якостями маток при збереженні у них високих відгодівельних та м'ясних якостей (автор — В. С. Топіха). Виведення високопродуктивних генотипів та створення стад свиней породи дюрок нового типу базується на внутріпородній мінливості та генетичній різноманітності осіб з визначеною подібністю, що забезпечується наявністю географічних популяцій породи. Нині свиней породи дюрок української селекції є 5 тис. голів, з них основних маток 350 голів. В умовах повноцінної годівлі жива маса повновікових кнурів становить 326 кг, маток — 258 кг, що відповідно вище вимог класу еліта на 36 кг і 28 кг. Максимальні показники за цією ознакою у кнурів — 382 кг, у маток — 325 кг (вище вимог класу еліта на 85 кг і 92 кг), що свідчить про високі потенційні можливості тварин. Крупність тварин зумовлює й довжину тулуба, яка відповідає класу еліта або дещо перевищує його. У середньому в 1991 — 1994 pp. за 2997 опоросами багатоплідність маток становила 10,64 поросяти (макс. — 18 голів), кількість поросят у двомісячному віці — 10,18 (макс. — 15 голів) з масою гнізда 197 кг (макс. — 310 кг). У 1995 р. ці показники за 494 опоросами були відповідно: 10,8 голови, 10,27 голови, 204 кг (макс. 17 голів, 15 голів і 345 кг). На великому масиві свиней (п=1177) встановлені високі відгодівельні якості. Вік досягнення 100 кг живої маси — 184,6 дня (1981 — 1991 pp.), 185,7 дня (1991 — 1994 pp.), що вище вимог стандарту класу еліта відповідно на 2,4 і 1,39 дня при середньодобовому прирості 723 г і 732 г. В 1995 р. ці показники були відповідно 184 дні, 744 г і затрати корму на 1 кг приросту 3,69 к. од., високі були забійні та м'ясні якості. В середньому за 1981 — 1991 pp. і 1991 — 1994 pp. забійний вихід у тварин становив 80,69; 80,10% (макс— 83,3%), площа "м'язового вічка" — 38,41; 38,17 см2 (макс— 40,3 см2), товщина шпику — 22,1; 23 мм (мінім.— 18 мм), довжина туші — 97,9; 98,9 см (макс— 103,6 см), маса заднього окістя — 11,97; 11,92 кг (макс— 12,9 кг), вихід м'яса із туші — 63; 62%. Наведені дані підтверджують, що протягом дослідного періоду свині породи дюрок нового типу української селекціїне знизили своїх відгодівельних, забійних та м'ясних якостей у створених племінних стадах.Хімічні та фізичні показники м'яса і сала свідчать про добру їх якість. Привертає увагу наявність великої кількості міжмускульного жиру — 3,93%, що забезпечує високу калорійність м'яса та добрі смакові якості. Таким чином, новий тип свиней породи дюрок української селекції в умовах повноцінної годівлі забезпечує високі параметри продуктивності. Відтворювальні якості добрі. Кнури використовуються як при ручному паруванні маток, так і штучному їхосіменінні.Сучасна генеалогічна структура нового типу свиней породи дюрок складається із 11 ліній. Кращою виявилась лінія Далекого, що створена на основі генотипів американської та чеськоїселекцій.
Технологія одержання свинини у спеціалізованих господарствах ґрунтується на потоковому способі виробництва, при якому передба-чається безперервний і рівномірний випуск протягом року через певні проміжки часу, однакової кількості продукції (відгодівельних свиней чи молодняку в репродукторних господарствах). Вона передбачає: формування однорідних груп свиноматок, осіменіння та опороси кожної групи в певний період, розподіл тварин за статево-віковими групами, утримання створених груп у спеціалізованих приміщеннях. При потоково-цеховій системі виробництва свинини виділяють чотири цехи: цех холостих свиноматок; цех опоросу, підсисних свиноматок та поросят-сисунів; цех дорощування молодняку; цех відгодівлі.
За кількістю вирощеного й відгодованого молодняку за рік сви-нарські спеціалізовані господарства з цілорічним безперервним рит-мічним закінченим циклом виробництва поділяють на три групи: невеликі — до 12 тис. голів, середні — до 54 тис. і великі — до 108 тис. голів.
Спільними рисами різних інтенсивних технологій промислового виробництва свинини є: висока концентрація відселекціонованого стандартного поголів’я; інтенсивне використання тварин і площі приміщень; ритмічність і послідовність виробничих та технологіч-них процесів; потоковий (конвеєрний) принцип виробництва; висо-кий рівень механізації й автоматизації; вузька спеціалізація техно-логічних операцій; наукова організація праці.
Залежно від породного складу, інтенсивності росту поголів’я, по-тужності підприємства, кліматичної зони, умов утримання та годів-лі технології можуть різнитися між собою, але мінімальні вимоги до показників виробництва залишаються стабільними