Технологія потокового виробництва свинини (стр. 3 из 6)
Загальна кількість ♂ – 9 голів (6+3).
На циклограмі відображаємо зайнятість дільниці холостих та поросних, з врахуванням кроку ритму та санітарного розриву на даній дільниці.
2.3 Дільниця підсисних свиноматок
Виробнича група тварин на дільницю надходить за 2 – 4 дні до опоросу, де її утримують до відлучення поросят в індивідуальних станках, розміщених в ізольованих секціях по 30 – 60 станків у кожній. Після відлучення поросят свиноматок переводять для осіменіння на дільни-цю холостих і свиноматок першої половини поросності.
Системи і строки одержання приплоду. Від систем і строків одержання приплоду в свинарстві залежать обсяг виробництва продукції, затрати праці і сумарні витрати на одиницю продукції, економічна ефективність галузі.
Фізіологічну особливість свиноматок пороситись у будь-який час можна використати з метою ефективного ведення галузі в конкретному господарстві. У свинарстві відомі системи: рівномірного отримання приплоду; турова (циклічна); потоково-турова (конвеєрна).
Система рівномірного отримання приплоду пов'язана з певними труднощами у вирішенні організаційно-економічних питань як на початковій стадії, так і в процесі дорощування та відгодівлі молодняку. Зокрема, утруднюється можливість концентрації зусиль працівників на формуванні однотипних за віком груп, годівлі за однаковими раціонами із зміною останніх залежно від віку поголів'я та ін.
Техніка парування передбачає визначення охоти у свиноматок кнуром-пробником 2 рази на добу: о 6.00 годині ранку й о 17.00 годині вечора. Час парування (осіменіння) молодих свинок – через 36 годин від початку охоти, дорослих – через 24 години. Початок охоти вважається середина проміжку від часу, коли свиноматка останній раз не прийняла кнура і прийняла перший раз (наприклад, останній раз не прийняла о 6.00, а перший раз прийняла о 17.00, значить, початком охоти можна вважати 12.30).
Якщо час парування випадає на нічний період, то можна парувати ввечері цього ж дня або зранку наступного дня.
Парування проводиться в спеціальному манежі. При паруванні молодих свиноматок з дорослими кнурами з великою живою масою використовують парувальний станок.
Технологія вирощування поросят передбачає:
1. Відлучення поросят проводяться в племінній групі в 60 днів, в товарній групі в 45 днів. Опороси приймаються в індивідуальних станках, обладнаних захисними перегородками, які застерігають від задавлювання поросят.
2. Після закінчення опоросу, що контролюється виходом посліду з обох рогів матки, поросятам відривають (відрізають) пуповину, залишаючи 5–7 см, дезінфікують розчином марганцю або перекисом водню, обтирають і поміщують в спеціальний ящик.
3. Підсадка поросят для першої годівлі проводиться після закінчення опоросу, але не пізніше ніж через 1,5–2 години після народження.
4. Закріплення поросят за сосками проводиться з урахуванням молочності сосків і розвитку поросяти: слаборозвинутих поросят підсаджують до передніх сосків (як більш молочних), а міцних – до задніх.
5. Для профілактики анемії поросятам роблять ін’єкцію одного із препаратів: фероглюкіну (1 мл), феродексу (2,5 мл) або урозферану (3 мл) на третій день і повторно на 14 день.
Привчання поросят до поїдання кормів починається з 5–7 дня життя спеціальними престартерними комбікормами. При згодовуванні комбікормів досхочу, починаючи з 10 дня життя, жива маса поросят в 2‑місячному віці досягає 18–20 кг. Витрати корму за період вирощування складають 20–25 кг.
6. При відлученні свиноматок переганяють в групу холостих, поросят залишають в індивідуальному станку, не змінюючи складу, норм, режиму годівлі і напування протягом 2 тижнів.
Технологічні групи глибокопоросних ♀ з інтервалом, рівним кроку ритму виробництва, надходять на дільницю поросних
Час, протягом якого секція (сектор) зайнята тваринами, становить 7+14+42=63 дня і є періодом зайнятості приміщення тваринами.
| 7 днів | 14 днів | 42 днів |
| глибокопоросна ♀ | Тривалість опоросу в одній секції | підсисна ♀ |
Кількість технологічних груп визначають на дільниці:
Постійне поголів’я глибокопоросних ♀ на дільниці:
(7 днів / 14 днів) * 34 глибокопоросні ♀= 25 голів
Постійне поголів’я ♀ у період опоросу технологічної групи:
(14 днів /14 днів) * 34 голів = 34 голів
Постійне поголів’я підсисних ♀:
42 день / 14 днів * 32 голів = 96 голови
Постійне поголів’я поросят на дільниці:
42 днів / 14 днів * 254 голів = 762 голів
Одержаний приріст від групи поросят-сисунів
(14,2-1,2) кг * 238 =3094 кг = 30,94 ц
Таблиця 3 - Основні параметри дільниці підсисних свиноматок
| Показники | Кількість | ||
| за ритм | за рік | ||
| Крок ритму виробництва, діб | 14 | ||
| Кількість технологічних груп на дільниці | 5 | ||
| Технологічної групи глибокопоросних ♀, голів | 25 | 650 | |
| Тривалість опоросу ♀ технологічної групи, діб | 14 | ||
| Аварійних опоросів, % | 12 | ||
| Аварійних опоросів, голів | 3 | 78 | |
| Технологічна група підсисних ♀, голів | 32 | 832 | |
| Технологічна група поросят на час народження, голів | 270 | 7020 | |
| Технологічної групи поросят на час переведення на дільницю дорощування, голів | 238 | 6188 | |
| Середній розмір технологічної групи поросят-сисунів на дільниці, голів | 254 | ||
| Тривалість підсисного періоду, діб | 42 | ||
| Тривалість періоду утримання відлучених поросят на дільниці, діб | |||
| Постійне поголів’я глибокопоросних ♀ на дільниці, голів | 25 | ||
| Постійне поголів’я ♀ у період опоросу технологічної групи, голів | 34 | ||
| Постійне поголів’я підсисних ♀, голів | 96 | ||
| Постійне поголів’я поросят-сисунів на дільниці, голів | 762 | ||
| Одержаний приріст від групи поросят-сисунів, ц | 30,94 | 804,4 | |
| Типове приміщення місткістю, голів | 600 | ||
| Потреба в приміщеннях | 1 | ||
| Кількість секцій | 2 | ||
| Кількість станків у 1 секції | 30 | ||
2.4 Дільниця дорощування молодняку
Після відлучення формують групи за статтю і розвитком. Поросят утримують групами. Температура повітря в приміщенні підтримують у межах 22-24 С, відносну вологість – 60 -75 % Обмін повітря у приміщенні регулюють з розрахунку надходження в холодний та перехідний періоди року 30 м2 повітря за 1 год., а в теплу пору- не більше 60 м2 швидкість повітря в приміщенні не повинна перевищувати 0,2 та 0,6 м\с.
Початкова жива маса поросят при надходженні з дільниці підсисних ♀ згідно з проектним завданням досягає 14,2 кг , а кінцева — 31 кг, тобто приріст однієї голови молодняку за період дорощування становить (31-14,2) = 16,8 кг. Середньодобовий приріст підсвинків на дільниці: 280 г. Тривалість періоду утримання молодняку — 60 днів (16,8 кг / 0,28 кг).
Кількість технологічних груп на дільниці дорощування становить:
(60 + 10) / 14 = 5 груп
Таблиця 4.
Основні параметри дільниці дорощування
| Показники | Кількість | |
| за ритм | за рік | |
| Крок ритму виробництва, діб | 14 | |
| Період зайнятості однією групою, діб | 70 | |
| В т. ч. період зайнятості тваринами, діб | 60 | |
| 0санітарний розрив, діб | 10 | |
| Кількість технологічних груп на дільниці | 5 | |
| Технологічна група при постановці на дорощування, голів | 238 | 6188 |
| Технологічна група під час передачі на відгодівлю, голів | 209 | 5434 |
| Середній розмір технологічної групи, голів | 224 | |
| Санітарний брак поросят, % | 12 | |
| Санітарний брак поросят, голів | 29 | 754 |
| Постійне поголів’я підсвинків на дільниці, голів | 24960 | |
| Буде одержаний приріст за рахунок: | ||
| - кондиційного молодняку | 35,11 | 912,86 |
| - некондиційного молодняку | 1,45 | 37,7 |
| Валовий приріст на дільниці дорощування | 36,56 | 950,56 |
| Типове приміщення місткістю, голів | 2000 | |
| Потреба в приміщеннях | 1 | |
| Кількість секцій | ||
| Кількість станків у 1 секції | ||
Середній розмір технологічної групи: 224 голів
Постійне поголів’я підсвинків на дільниці: 224 голів * (60 / 14) = 960 голова
Буде одержаний приріст за рахунок:
- кондиційного молодняку(31 кг— 14,2 кг) * 209 голів = 35,11 ц
- некондиційного молодняку (19 кг — 14,2 кг) * 29 голів = 1,45 ц
Валовий приріст на дільниці дорощування становить 35,11 ц + 1,45 ц = 36,56 ц
2.5 Дільниця відгодівлі свиней
Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини. Від раціональної його організації значною мірою залежать інтен-сивність ведення і рентабельність свинарства. Основна мета відго-дівлі — одержання від тварин максимального приросту живої маси в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю продукції.
Для різних видів відгодівлі характерні свої особливості, пов’яза-ні з такими факторами як вік тварин, стать, породні якості, будова тіла, поживна цінність кормів, склад раціону, способи підготовки кормів, способи утримання свиней в різні періоди росту, мікроклі-мат у приміщеннях, маса свиней при зніманні з відгодівлі та ін. Ін-тенсивність росту свиней визначають величиною середньодобових приростів і кількістю днів, необхідних для досягнення живої маси 100 кг.Для виробництва м’ясної свинини на відгодівлю ставлять нормально розвинених поросят різних порід (чистопородних, помісних або гідридних) у 3-місячному віці живої масою 25 – 30 кгі закінчу-ють через 4 – 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди: перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключ-ний) — від 5,5- до 8-місячного віку.