Валовий збір по групі однорідних культур або окремої культури по групі господарств можна записати у вигляді добутку врожайності і посівної площі.
Отже, динаміку валового збору залежно від зміни цих показників можна вивчити за допомогою побудови такої двофакторної взаємопов'язаної системи індексів:
Івалового збору = І середньої урожайності * І розміру посівних площ
СуммаУ1П1/СуммаУ0П0=У1/У0*СуммаП1/СуммаП0
Де І валового збору- індекс валового збору;
І середньої урожайності - індекс врожайності;
Ірозміру посівних площ -індекс розмірів і структури посівних площ.
Величини цих індексів характеризують відносну зміну валового збору як в цілому, так і за рахунок відповідних аналізованих факторів, а абсолютна зміна валового збору визначається як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.
Валовий збір по групі однорідних культур або окремої культури по групі господарств можна записати у вигляді добутку трьох взаємопов'язаних факторів: урожайності, структури посівних площ і розміру посівних площ даної групи культур.
Оскільки першим фактором є інтенсивний показник, то у разі вивчення динаміки валового збору три факторна система взаємопов'язаних індексів матиме такий вигляд:
І валового збору = І у.ф.с. * І р.п.п. * І с.п.п.
Де І валового збору - індекс валовогозбору;
І уфс. - індекс урожайності, який характеризує зміну валового збору за рахунок зміни врожайності по окремих господарствах;
І с.п.п. - індекс структури посівів, який характеризує зміну валового збору внаслідок зміни структури посівних площ;
І р.п.п.- індекс загальних розмірів посівів, що характеризує зміну валового збору за рахунок зміни загальних розмірів посівних площ.
Зміни валового збору у відносному виразі за рахунок того чи іншого фактора визначаються обчисленням відповідного індексу, а абсолютні величини змін валового збору за рахунок даного фактора — як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.
Використовуючи існуючі взаємозв'язки між урожайністю і факторами, що формують рівень, за допомогою побудови відповідної взаємопов'язаної системи індексів можна визначити в абсолютному і відносному виразі зміну врожайності за рахунок окремих факторів.
При аналізі валового збору і врожайності за групами різнорідних культур (технічних), а також за всіма культурами взагалі безглуздо визначати підсумовуванням їх загальний збір у натуральних одиницях. Тому врожайність і валовий збір подають у грошовому виразі, причому оцінка робиться на основі незмінних цін.
Оскільки урожайність є тим результативним статистичним показником, що широко використовується для порівняльної характеристики господарської діяльності різних підприємств, районів, областей, країн, а також для оцінки якості ґрунту у них, культури землеробства та інших факторів, що визначають рівень урожайності. При цьому використовується індексний метод, зокрема територіальні індекси.
Територіальні індекси — це особливий вид індексів, які застосовуються при зіставленні складних статистичних показників у просторі. На основі територіальних індексів здійснюються регіональні і міжнародні порівняння.
Територіальні порівняння не складають труднощів, якщо об'єктом зіставлення є одна будь-яка культура. Коли ж справа стосується групи культур, навіть однорідних, виникає питання про те, яку структуру площ варто прийняти за базу при обчисленні середньої врожайності для того, щоб дані були порівнянними, оскільки середня врожайність по групі культур залежить не тільки від рівня врожайності окремих культур, але й від структури посівних площ, тобто від ваг середньої.
Якщо порівнювані сукупності мають розбіжності в структурі виробництва, в складі працівників, то територіальні індекси обчислюють за стандартними (частіше середньою для таких сукупностей) структурою.
Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища у часі або просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну. Як зазначалося, індекси змінного складу характеризують відношення двох і більше змінних величин. Індекс валового збору по групі однорідних культур відображує вплив на зміну загального виходу продукції трьох факторів: урожайності, розміру і структури посівних площ. Індекси змінного складу можна розкладати на індекси постійного (фіксованого) складу. Розкладання індексів змінного складу на індекси постійного склад є суттю індексного методу аналізу.
За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторівна зміну результативного показника у відносному абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси, які економічно взаємопов'язані.
IV. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів соняшника
Вирощування соняшнику завжди було традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва України і важливою складовою стратегії економічного розвитку держави. Протягом останнього десятиріччя спостерігається стала тенденція розширення посівних площ цієї культури, що зумовлено вигідністю її вирощування для аграрних підприємств порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами .Україна виробляє щорічно понад 10% насіння у світі. У 2008-2009 маркетинговому році Україна посіла друге місце після Росії з виробництва соняшнику.
Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшнику зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу.
Незважаючи на велику кількість публікацій і численних досліджень,питання підвищення ефективності виробництва соняшнику не втрачає актуальності, особливо дослідження впливу факторів, насамперед, мікроекономічного рівня, на ефективність його вирощування, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов.
Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 1994роком у 2009 році площі посівів соняшнику зросли в 2,3 раза і досягли 3,8млн.га (замість науково-обгрунтованих 1,5-1,7 млн.га). Середня урожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину - до 11,2ц/га. Однією з причин зниження урожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є його поширення у регіонах, які не мають відповідних ґрунтово-кліматичних умов для його вирощування, зокрема на Поліссі й Закарпатті. Рівень рентабельності виробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію до зростання, що свідчить про досить стабільний стан галузі та перспективи її подальшого розвитку.
Слід зазначити, що різниця між ціною на соняшник і його собівартістю із року в рік збільшується. Підвищення цін значно випереджає темпи зростання собівартості. За останні 5 років ціна реалізації зросла утричі, а собівартість - лише на 79%. Таким чином, лише зовнішній чинник - ціна - зумовлює зростання прибутку, незважаючи на негативний вплив інших факторів. Оскільки суттєво вплинути на ціну реалізації насіння підприємства не можуть, то собівартість і урожайність, як чинники, що зумовлюють її є тими внутрішніми факторами, які значно впливають на прибутковість галузі. Тому стратегія сільськогосподарських товаровиробників повинна концентруватися на активному пошуку мобілізації резервів підвищення урожайності, а також зниження собівартості одиниці продукції.
Недоліки в системі ціноутворення на с.-г. продукцію та відсутність паритету цін спричинили скорочення застосування добрив, засобів захисту рослин від хвороб і шкідників. Відсутність коштів на придбання мінеральних добрив призвело до того, що внесення їх у перерахунку на 100% поживних речовин на 1 га посіву соняшнику скоротилося за останнє десятиріччя в 13,2рази. Ситуація дещо покращилася після 2007 року - під урожай наступних років було удобрено 21,5% площ по 12 кг/га діючої речовини.
Нині висока ціна добрив і значні витрати на їх застосування потребують нових методичних підходів до оптимізації норм їх внесення з метою економії ресурсів та одержання високого економічного ефекту. Вигідніше застосовувати добрива в меншій кількості, але на більшій площі, тоді оплата їх буде вищою.
Через нестачу засобів у господарствах відбувається процес спрощення технології обробітку ґрунту, але результати передових підприємств свідчать, що дотримання всіх фаз агротехніки дозволяє вирощувати соняшник без застосування гербіцидів і ручного просапування, збираючи при цьому завжди найвищі врожаї.
Впровадження в виробництво нових районованих гібридів і сортів соняшнику, які мають високу чутливість до внесення добрив, імунітет до основних хвороб і шкідників, різних екологічних стресів, є одним з основних надійних, економічно вигідних, швидко окупних та екологічно-безпечних шляхів підвищення продуктивності, досягнення високого рівня ефективності виробництва, тому на сучасному етапі розвитку сільського господарства безсумнівна зростаюча роль селекції і насінництва, як важливих факторів інтенсифікації виробництва соняшнику, поліпшення його якісних показників, зниження ресурсо- та енергоємності технологічних процесів, захисту навколишнього середовища від забруднення засобами хімізації тощо
Отже, саме комплектність та оптимальне співвідношення впроваджених заходів є головними принципами інтенсифікації виробництва соняшнику в Дергачівському районі. З цього приводу неприйнятним є як нестача, так і надлишок ресурсів, що залучаються до виробничого процесу. Впровадження прогресивних технологій, або їх окремих складових елементів, має враховувати економічну, енергетичну, екологічну доцільність, що досягається лише за умов раціонального використання наявних природних та технологічних факторів виробництва.