Найважливіші передумови інноваційного забезпечення процесу відтворення земель в аграрному секторі Карпатського макрорегіону (стр. 2 из 3)

Разом із тим можливості генезису новітніх досягнень науки і техніки науковими інститутами, а також їх практичне запровадження нині гальмуються, насамперед, через відсутність у більшості з них фінансових ресурсів, оскільки інноваційний процес стане дійовим лише завдяки його адекватному забезпеченню грошовими ресурсами. Аналіз забезпеченості коштами наукових інституцій та суб'єктів володіння й користування земельними ресурсами в аграрному секторі засвідчує, що у своїй абсолютній більшості ні перші, ні другі не мають достатнього обсягу фінансів для генезису наукового продукту та його прикладного запровадження. У цьому зв'язку виникає потреба в пошуку зовнішніх джерел фінансування, серед яких можуть бути бюджетні кошти відповідних рівнів, грошові ресурси банківських та небанківських інституцій. У Карпатському макрорегіоні певною сумою коштів нині володіє населення. Воно накопичило ці ресурси, працюючи тривалий час за межами України в окремих країнах Європи, Азії та в Росії. Безперечно, що за відповідних умов люди можуть вкласти власні заощадження в розробку і запровадження інноваційних продуктів не лише для власних, а й для суспільних потреб. Інноваційне забезпечення процесу відтворення земель в аграрному секторі Карпатського макрорегіону умовно можна подати як трикутник, в якому органічно поєднуються інтереси трьох сторін: наукових інституцій як продуцентів інноватики, споживачів, які здійснюють практичне запровадження досягнень науки у відтворювальний процес земельних ресурсів, і потенційні інвестори інноваційного процесу (рис.1).

Рис.1. Схема генезису інноваційного продукту

Наші дослідження переконують, що лише за умови налагодження тісного, взаємовигідного зв'язку між ланками наведеного трикутника можна буде реально говорити про створення підґрунтя для запровадження інноваційної моделі в процес відтворення земельних ресурсів АПК. Це аксіома, без якої інноватика в аграрному секторі в умовах ринку не дістане адекватного розвитку. При цьому кожний з учасників органічно побудованого інноваційного процесу реалізує свою присутність у ньому через власні інтереси, які слугують детермінантою всієї відтворювальної діяльності. Саме інтерес виступає мотивацією кожної зі сторін умовного трикутника до участі в розробці та запровадженні новітніх досягнень науки і техніки.

Роль науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, а також закладів з підготовки масових кадрів (коледжів, технікумів, професійних училищ тощо) полягає в безпосередній розробці наукових ідей, винаходів, новітніх технологій, прямо пов'язаних з генезисом, апробацією та дифузією інноваційних продуктів. Зрозуміло, що для цього їм потрібні фінансові ресурси, обсяг яких покривав би не лише потребу в заробітній платі, а й затрати на ту частину інноваційної діяльності, яка припадає, власне, на дану ланку. При цьому, на нашу думку, важливим є регулювання інноваційних розробок, які б наукові інституції та їх складові направляли безпосередньо на потреби відтворення земельних ресурсів аграрного сектору. Насамперед ідеться про адресність, комплексність та цільове спрямування наукових досліджень, які прямо стосуються землі. Земельні ресурси нині вимагають найпильнішої уваги не лише із суто споживацьких матеріальних потреб, а й з огляду на пристосованість інноваційних продуктів до розв'язання проблем збереження, поліпшення й охорони земельних ресурсів тощо. При цьому одночасно необхідно налагодити оптимальне розв'язання екологічних і соціальних складових відтворювального процесу.

Запровадження інноваційного продукту для потреб земельного господарства в аграрному секторі Карпатського макрорегіону в першу чергу потребує встановлення пріоритетів, оскільки щодо наукових розробок, фінансування та ін. існують певні обмеження. Крім того, інформаційну базу наукових досліджень з кількісного і якісного складу земель було розроблено ще за часів радянської командно-адміністративної системи. Безумовно, за цей період відбулися значні зміни в організації процесу відтворення земельних угідь. Саме тому практичному запровадженню інновацій мають передувати заходи з обстеження, накопичення інформації та її відображення в сучасному земельному кадастрі, запровадження постійно діючого моніторингу земель і розробка заходів щодо їх поліпшення, збереження та охорони відповідно до світових і вітчизняних досягнень науки. Таким чином, задіяність інноваційних продуктів до земель у першу чергу залежить від фінансування, визначення пріоритетів наукових розробок і формування споживача цих новацій.

В аграрному секторі безпосереднім покупцем інноваційного продукту, як правило, можуть бути великі та середні власники і користувачі земельних ресурсів, а саме державні, приватні, корпоративні сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи тощо.

Окреме місце в загальному переліку споживачів інновацій належить домогосподарствам, які ведуть власне земельне господарство з використанням новітніх досягнень науки і техніки. Ми свідомо не відносимо до потенційних покупців інноваційних продуктів усі господарства населення, оскільки переважна їх частина ведуть власне земельне господарство на базі примітивних, відсталих технологій. Це насамперед пов'язано з фізичною немічністю (більшість із суб'єктів господарств — жінки глибокого пенсійного віку), відсутністю фінансів і сучасних професійних знань. Саме недостатня сформованість земельних господарств, що властива аграрному сектору Карпатського макрорегіону, негативно впливає на формування ринку споживачів інноваційної продукції. Нині переважна частина сільськогосподарських угідь перебуває в підпорядкуванні дрібних господарств населення, які одержати земельні ділянки в результаті роздержавлення та паювання цілісних земельних площ колишніх сільськогосподарських підприємств. Парадоксально, але саме земельна реформа, лейтмотивом якої був пошук справжнього господаря, приватизація земель, нині гальмує формування споживача інноваційних продуктів. Очевидно, що однією з найважливіших передумов, без задоволення якої усі сторони умовного інноваційного трикутника не зможуть функціонувати, є потреба в об'єднанні та укрупненні земельних ділянок (паїв) значної частини господарств населення. Це аксіома, яка потребує негайного втілення, оскільки сподівання на те, що кожний дрібний власник земельного паю без професійних знань і фінансових ресурсів зможе налагодити сучасне земельне господарство, яке забезпечуватиме відтворення земельних ресурсів з використанням новітніх досягнень науки, не є виправданим. Дрібні земельні площі слід об'єднувати і створювати на їх базі сучасні високотоварні сільськогосподарські підприємства, здатні вести земельне господарство на основі сучасної сільськогосподарської техніки, новітніх технологій тощо.

Домінування в аграрному секторі Карпатського макрорегіону домогосподарств, дрібноземелля, низька питома вага сільськогосподарських угідь у підпорядкуванні сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств — усе це нині унеможливлює запровадження інноваційного способу ведення господарства (табл.1).

Таблиця 1. Площа сільськогосподарських угідь у володінні та користуванні суб'єктів господарювання в Карпатському макрорегіоні по областях, тис. га (станом на 01.01.2010)

Область	Загальна площа сільгоспугідь	Сільськогосподарські підприємства	Фермерські господарства	Господарства населення	Інші суб'єкти господарювання
Закарпатська	454,3	54,6	11,2	348,0	40,5
Івано-Франківська	633,5	88,3	20,1	390,5	134,6
Львівська	1269,7	205,1	51,6	797,6	215,4
Чернівецька	472,8	117,8	10,9	325,3	18,8
Разом по макрорегіону	2830,3	465,8	93,8	1861,4	409,3

Наведені нами дані переконливо засвідчують, що переважна частина (65,8 %) сільськогосподарських угідь в аграрному секторі Карпатського макрорегіону перебуває у володінні та користуванні домогосподарств. Таким чином, запровадження інноваційного способу ведення господарства з метою відтворення земельних ресурсів вимагає формування реального споживача, покупця інноваційного продукту.

Особливо важливу роль при організації інноваційного процесу відіграють фінансові інституції, оскільки і наукові установи, і суб'єкти володіння та користування землею зможуть реально втілювати новації тільки за умови належного фінансового забезпечення. Аналіз фінансування аграрного сектору в цілому та відтворення земельних ресурсів зокрема засвідчує, що дана сфера завжди відчувала брак бюджетних коштів, оскільки слугувала донором для інших галузей національної економіки. Очевидно й те, що найближчим часом бюджет країни не спроможний забезпечити належне фінансування інноваційної моделі відтворення земельних ресурсів (це також стосується й фінансування продуцентів та споживачів інноваційних продуктів).

Організацію належного фінансування цих процесів в аграрному секторі доцільно розпочати зі створення Національного земельного банку. Його створення дасть можливість, по-перше, зосередити всі фінансові ресурси в єдиній спеціалізованій фінансовій інституції; по-друге, чітко окреслити пріоритетні напрями фінансування процесу відтворення земельних ресурсів; по-третє, забезпечити прозорість і доступність кредитів суб'єктам володіння та користування землею; по-четверте, реалізовувати власну державну аграрну політику; по-п'яте, забезпечити акумулювання коштів юридичних і фізичних осіб, нефінансових інституцій, а також населення; по-шосте, повністю забезпечити процес укрупнення дрібних земельних ділянок (паїв); по-сьоме, налагодити цільове використання фінансових ресурсів. Існують й інші переваги, які переконують у необхідності створення Національного земельного банку України.