Response scoring (скоринг відгуку) – оцінка реакції споживача (відгук) на спрямування йому пропозиції;
Attrition scoring (скоринг утрат) – оцінка ймовірності використання продукту надалі або перехід до іншого постачальника продукту. Враховуючи незрілість ринку споживчого кредитування в Україні, зараз найпоширенішим скорингом є скоринг заявника.
У випадку реалізації системи скорингу в Україні традиційно використовують два підходи. Перший – класичний (ретроспективний) скоринг на основі аналізу історичних даних із застосуванням сучасних математичних методів, коли такий аналіз дає змогу вибрати значущі поля для анкети позичальника й інші показники. Другий – це експертний скоринг, коли, наприклад, фахівець задає правила оцінювання кредитоспроможності, і програма автоматизує цей алгоритм без застосування яких-небудь статистичних методів аналізу історичних даних. Сьогодні саме другий варіант найчастіше використовують не тільки в середніх і малих банках, але і в багатьох великих. Проте за останні роки помітно активізувався попит і на перший варіант, оскільки з’явилися невеликі, але все-таки значущі обсяги кредитних історій на деяких ринках.
Прикладом скорингової програми є Scorіng::eCSpert. Система оцінки кредитоспроможності позичальника Scorіng::eCSpert – це комплексне програмне рішення, призначене для побудови автоматизованого скорингу позичальників і керування кредитним ризиком портфеля роздрібних кредитів.
Основні функції системи:
· скорингова оцінка кредитоспроможності окремого позичальника, у тому числі й при недостатній статистиці з виданих кредитів (побудова скорингової карти по параметрах анкети);
· контроль якості моделі скоринга, що використовується й адаптація моделі при зміні економічних умов;
· підбір оптимальних, з точки зору управління ризиками й прибутковістю кредитування, параметрів кредитного продукту;
· динамічна зміна лімітів та скоринг заборгованості;
· керування портфелями однорідних позичок (сегментація кредитного портфеля банку, рекомендації з керування);
· алокація капіталу між кредитними програмами банку й регіонами його присутності;
· поглиблена аналітика клієнтської бази;
· аналіз і прогнозування показників розвитку регіонів присутності банку для більш точного керування ризиками й прибутковістю портфеля.
Додаткові переваги системи:
· гнучкість і налагоджуваність;
· імпорт/експорт скорингових карт;
· зберігання результатів розрахунку - можливість додаткового аналізу в часовому розрізі;
· інтеграція із програмними продуктами компанії CS (розрахунок показників для систем Credіt::eCSpert, eFOUR, можливість роботи з даними бази АБС Б2);
· можливість роботи зі сторонніми БД.
Розширення набору методів скоринга в системі, що планується:
· статистичний скоринг (при наявності достатньої бази виданих кредитів);
· поведінковий скоринг (оцінка ймовірності повного або часткового погашення заборгованості при порушенні строків погашення);
· контроль і керування якістю моделей (оцінка ефективності роботи скорингової моделі в процесі експлуатації або побудови);
· поглиблений аналіз клієнтської бази (розширення набору звітів і створення динамічних звітів).
2. Методи оцінки кредитоспроможності на основікомплексного аналізу
Розглянемо моделі комплексного аналізу. У зарубіжних країнах із розвинутою ринковою економікою банки застосовують досить складну систему показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Вона диференційована залежно від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності) та від періодичності і розміру грошових надходжень на рахунки підприємства. Узагальнення кількісних та якісних характеристик позичальника здійснюється за допомогою таких моделей комплексного аналізу: Правило "6С", PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, Правило "5С" поганих кредитів. Ці методики оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих та ділових якостей клієнта.
5 "с" – критерії оцінки ризику:
1) репутація клієнта (customer character)- особистість позичальника, його репутація у діловому світі, відповідальність і готовність виконати взяті на себе зобов’язання, його взаємовідносини з банком;
2) платоспроможність (capacity to pay) – спроможність повернути взяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або коштів від продажу активів;
3) майно (capital) – розмір і структура акціонерного капіталу компанії, особистий достаток ключових акціонерів компанії або підприємця;
4) забезпечення (collateral)- види і вартість активів, що запропоновані як додаткове забезпечення позики;
5) загальні умови (current business condition and good will) – стан економічної кон’юнктури та інші зовнішні чинники, що можуть вплинути на фінансове становище позичальника.
CAMPARI утворюється з початкових літер слів:
С – character – репутація, особисті якості клієнта;
А – ability – спроможність повернути позику;
М – margin – маржа, дохідність;
Р – purpose – цільове призначення позики;
К – repayment – мови погашення кредиту;
І – insurance –забезпечення, страхування ризику непогашення позики.
PARTS утворюється із початкових літер таких слів:
Р – purpose – ціль;
А – amount – розмір кредиту;
R – repayment – умови погашення основного боргу та процентів;
Т – terms – строк кредиту;
S – security – забезпечення.
Ці методики оцінки стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих та ділових якостей клієнта.
РARSER
P – Person- оцінка особистості позичальника
А – Avount- оцінка суми кредиту.
R – Repayment – оцігка погашення.
S – Security – оцінка забезпечення.
Е – Expediency- доцiльнiсть кредиту.
R – Remuneration- винагорода банку (процентна ставка) за ризик надання кредиту.
Вищезазначені методики є достатньо відомими і нерідко згадуються в українській літературі по банківських проблемах. Значно менш відомим є так зване "правило п’яти "сі" поганих кредитів", яке визначає, чого треба уникати при кредитному аналізі для попередження виникнення проблем:
1) самозаспокоєність – припущення, що якщо у минулому все було добре, то і в майбутньому все буде так само;
2) недобросовісність – недостатньо обґрунтовані висновки внаслідок відсутності необхідної інформації у кредитному досьє;
3) порушення комунікацій – відсутність інформування працівників про проблеми, що виникають по існуючих кредитах;
4) непередбачувані обставини – тенденція ігнорування обставин, за яких кредит може стати проблемним;
5) конкуренція – іноді змушує працівників не дотримуватися внутрішньобанківських стандартів, а просто робити теж саме, що й інші банки.
MEMO RISK включає аналіз таких компонентів:
· Management – управління
· Experience – досвід
· Market – ринок
· Operations – діяльність
· Repayment – погашення
· Interest – процент
· Security – забезпечення
· Kontrol – контроль
4FC – сукупність таких факторів:
· Management Quality – якість управління
· Industry Dynamics – динаміка галузі
· Security Realization – ліквідність застави
· Financial Condition – фінансові умови.
Вищезазначені методики мають велике значення для оцінки кредитоспроможності, проте деякі з факторів цих методик мають суб’єктивний характер або труднощі з їх визначенням. В цьому полягають недоліки комплексних методик аналізу. Перевагою комплексних методик аналізу є врахування особистих якостей позичальника, коли враховуються такі чинники:
— соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;
— сімейний стан клієнта;
— вік та здоров’я клієнта;
— доходи і витрати клієнта;
— інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;
— зв’язки клієнта у діловому світі тощо.
ВИСНОВКИ
Не існує й досі єдиної досконалої методики для оцінки кредитоспроможності позичальника, тому слід вдало поєднувати засоби комплексного та статистичного аналізу, вдосконалювати програмні комплекси тощо.
Результатом комплексної оцінки кредитного ризику є прийняття рішення про надання або не надання конкретного кредиту, а також, у разі позитивного рішення, визначення основних його параметрів: мета, сума, термін, відсоткова ставка, забезпечення та інші умови. Очевидно, що така оцінка є результатом синтезу оцінок кредитоспроможності клієнта, пропонованого до кредитування бізнес-проекту, забезпечення, а також інших чинників, які можуть впливати на повернення кредиту.
З огляду на недоліки у практиці вітчизняної банківської сфери, а також на роль кредитоспроможності позичальників як основного інструменту мінімізації кредитного ризику, вдосконалення цієї сфери аналітичної роботи в комерційних банках, необхідно здійснювати в таких основних напрямах.
1. Розширення складу показників фінансового аналізу для отримання інформації, яка б характеризувала усі аспекти діяльності потенційного клієнта. Систему коефіцієнтів необхідно доповнити, передусім щодо детальнішої оцінки фінансової стійкості підприємства та аналізу раціональності сформованої структури джерел коштів, які використовуються у виробничому процесі, що дасть змогу оцінити, наскільки ефективним буде залучення банківських кредитів.
2. Проведення аналізу можливих джерел погашення зобов’язань за кредитом. Найприйнятнішим для банку джерелом виплат за кредитом є внутрішні ресурси підприємства, особливо надходження від звичайної діяльності позичальника (адже це ознака рентабельності підприємства). Іншими джерелами виплати можуть бути додаткове залучення позикових коштів, ліквідація чи реалізація активів, новий внесок капіталу тощо.
3. Активне використання аналізу грошових потоків підприємства, що дає можливість оцінити обороти коштів позичальника. Необхідно відстежувати грошові потоки між позичальником і його дочірніми та посередницькими структурами для недопущення відволікання коштів, які повинні бути використані на фінансування конкретних виробничих потреб позичальника через пов’язані з ним структури.