Склад і зміст показників кредитоспроможності випливають із самого поняття кредитоспроможності. Вони повинні відбивати фінансово-господарський стан підприємств із погляду ефективності розміщення й використання позикових засобів і всіх засобів узагалі, оцінити здатність і готовність позичальника робити платежі і погашати кредити в заздалегідь визначений термін.
Здатність вчасно повертати кредит оцінюється шляхом аналізу балансу підприємства на ліквідність, ефективного використання кредиту й оборотних коштів, рівня рентабельності, а готовність визначається за допомогою вивчення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівників підприємств.
У зв'язку з тим, що підприємства значно розрізняються по характері своєї виробничої і фінансової діяльності, створити єдині універсальні й вичерпні методичні вказівки по вивченню кредитоспроможності і розрахункові відповідних показників не представляється можливим. Це підтверджується практикою нашої країни. У сучасній міжнародній практиці також відсутні тверді правила на цей рахунок, тому що врахувати всі численні специфічні особливості клієнтів практично неможливо.
Процес кредитування зв'язаний з дією численних і різноманітних факторів ризику, здатних спричинити за собою непогашення позички в обумовлений термін. Зміни в споживчому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним образом уплинути на справи фірми і перетворити ніколи процвітаючого позичальника в збиткове підприємство. Надаючи позички, комерційний банк повинний вивчати фактори, що можуть викликати їхнє непогашення. Таке вивчення називають аналізом кредитоспроможності (credit analysis). Основна мета такого аналізу визначити здатність і готовність позичальника повернути запитувану позичку відповідно до умов кредитного договору. Банк повинний у кожнім випадку визначити ступінь ризику, що він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, що може бути наданий у даних обставинах. Процес визначення кредитоспроможності клієнта комерційного банку можна поділити на два етапи:
На першому етапі аналізу кредитоспроможності банка вивчає діагностичну інформацію про клієнта. До складу інформації в ходить акуратність оплати рахунків кредиторів і інших інвеститорів, тенденції розвитку підприємства, мотиви звертання за позичкою, склад і розмір боргів підприємства. Якщо це нове підприємство, то вивчається його бізнес – план.
Інформація про склад і розмір активів підприємства використовується при визначенні суми кредиту, що може бути видана клієнтові. Вивчення складу активів дозволить установити частку високоліквідних засобів, які можна при необхідності швидко реалізувати й перетворити в гроші (товари відвантажені, дебіторська заборгованість).
Другий етап визначення кредитоспроможності передбачає оцінку фінансового стану позичальника і його стійкості. При цьому враховуються не тільки платоспроможність, але і ряд інших показників, рівень рентабельності виробництва, коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, ефект фінансового важеля, наявність власного оборотного капіталу, стабільність виконання виробничих планів, питома вага заборгованості по кредитах у валовому доході, співвідношення темпів росту валової продукції з темпами росту кредитів банку, суми й терміни простроченої заборгованості по кредитах та інші.
1.2 Основні показники кредитоспроможності позичальника комерційного банку
В умовах ринкової економіки будь-яке підприємство в тім або іншому ступені постійно має потребу в додаткових джерелах фінансування. Отримати їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування останніх про свою фінансово – господарську діяльність, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока й імовірність одержання додаткових джерел фінансування. Оцінка кредитоспроможності клієнта є обов'язковою умовою при наданні кредиту, дозволяє визначити його платоспроможність і тим самим знизити неповернення коштів.
Для початку розглядаються документи позичальника. Основна мета аналізу документів на одержання кредиту – визначити здатність і готовність позичальника повернути позичку, що проситься, у встановлений термін і в повному обсязі. [25]
Важливим позитивним фактором є наявний досвід кредитування даного позичальника банком, на підставі якого можливо судити про перспективи погашення запитуваного в даний момент кредиту.
Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення й джерела обігових коштів, результати господарсько-фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей діяльності підприємства, специфіки галузі тощо.
У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників в сучасних умовах господарювання складається з двох основних етапів:
1) аналіз фінансового стану;
2) аналіз якісних показників діяльності підприємства.
Або, іншими словами, можна зазначити такі основні напрямки аналізу кредитоспроможності позичальника:
А. Фінансові коефіцієнти (дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства)
Б. Рух коштів (дає можливість виявити потребу підприємства у грошових коштах)
В. Оцінка ділового середовища (визначення ступеня ризику підприємства, пов’язаного з діловим середовищем). [26]
Отже, при написанні аналітичного розділу даної дипломної роботи пропонуємо виділити, власне, два етапи аналізу:
1) Комплексний аналіз фінансового стану підприємства:
· аналіз платоспроможності і ліквідності;
· аналіз фінансової стійкості підприємства;
· оцінка ділової активності;
· оцінка рентабельності.
2) Визначення кредитоспроможності підприємства на основі даних аналізу фінансового стану підприємства за обраною методикою.
Зауважу, що вказані нижче показники фінансового стану є найбільш часто вживані у різних методиках визначення кредитоспроможності.
Розглянемо кожний з етапів комплексного аналізу фінансового стану.
1) Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.
Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.
Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання.
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.
Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.
Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків із дебіторами.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.
Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати поточну діяльність.
2) Для аналізу фінансової стійкості використовуються показники, що відображають суть стабільності фінансового стану. Відомо, що для виконання умов платоспроможності необхідно обмежити запаси й затрати величиною власних оборотних засобів.
Таким чином, у відповідності до показників забезпеченості запасів і затрат власними і позиковими джерелами виділяють наступні типи фінансової стійкості: абсолютна стійкість (зустрічається вкрай рідко) – власні оборотні кошти забезпечують запаси і затрати; нормально стійкий фінансовий стан – запаси і затрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів і довгостроковими позиковими джерелами; нестійкий фінансовий стан – запаси і затрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів, довгостроковими позиковими джерелами і короткостроковими кредитами і позиками, тобто за рахунок всіх основних джерел формування запасів і затрат; кризовий фінансовий стан – запаси і затрати не забезпечуються джерелами їх формування; підприємство знаходиться на межі банкрутства.