- собівартість продукції;
- норма прибутку;
- рівень рентабельності;
- окупність додаткових витрат.
Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.
Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень НТП[5;35].
Розрахуємо показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Розрахувавши показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва яловичини (табл..3.4.) можна зробити висновки, що ВВП на 1 люд.-год. залишилось незмінним протягом трьох років. Собівартість 1 ц яловичини збільшилась на 36%, а збиток на 1 голову ВРХ збільшився в 1,76 рази . Окупність виробничих витрат зменшилась на 51%. Це пояснюється тим, що витрати підвищились і вони не окуплюються.
Таблиця 3.4.
Розрахунок показників економічної ефективності інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»
| Показники | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2009 рік у % до 2007 року |
| Вихідні дані | ||||
| ВВП ВРХ, грн | 398826 | 348308,04 | 272531,1 | 68 |
| Затрати праці на ви-во яловичини, люд.-год. | 29700 | 25938 | 20295 | 68 |
| Річні виробничі в-ти на ви-во яловичини, грн | 317400 | 333000 | 441500 | 139 |
| Розрахункові дані | ||||
| ВВП, грн:- на 1 люд.-год. | 13,43 | 13,43 | 13,43 | 100 |
| Собівартість 1 ц яловичини, грн | 733,43 | 830,19 | 993,98 | 136 |
| Прибуток (збиток) з розрах.на 1 голову ВРХ, грн | -260,77 | -209,89 | -459,51 | Збільшилось в 1,76 рази |
| Окупність виробничих в-т, грн | 1,26 | 1,05 | 0,62 | 49 |
| Окупність додаткових в-т, грн | * | 3,24 | -0,7 | * |
| Рівень рентабельності, % | -38,63 | -16,88 | -30,39 | * |
Висновки і пропозиції
На основі проведеного аналізу ефективності виробництва продукції яловичини в КСП «Україна», можна зробити висновок, що для підприємства ця галузь є збитковою. Це пояснюється такими показниками:
- нераціонально використовується кормова база та незбалансований раціон годівлі;
- низька продуктивність тварин;
- зменшення поголів’я;
- низький породний склад тварин;
- погана зоотехнічна і ветеринарна профілактична робота, що є причиною захворювань і загибелі тварин, особливо молодняка, що значно знижує продуктивність тварин і вихід валової продукції скотарства;
- висока собівартість продукції;
- низька механізація виробничих, процесів і як результат - високі затрати праці не виробництво одиниці продукції;
- низький рівень рентабельності.
Дослідивши витрати кормів на виробництво яловичини, можна стверджувати про те, що у 2009 році, порівняно з 2007 роком, витрати кормів на виробництво 1 ц яловичини збільшилось в 4 рази, в тому числі концентрованих у 8 разів. Така ж тенденція спостерігається і при витратах кормів на 1 голову ВРХ – збільшилось у 3,83 рази, у тому числі витрати концентрованих кормів збільшились в 6 разів. Такі дані вказують на неефективне використання кормів у господарстві, незабезпеченість господарства раціональною годівлею тварин, незабезпеченість потреб тварин у високоякісних кормах, що призводить до зменшення продуктивності худоби.
Згідно проведеного аналізу результатів діяльності КСП «Україна» ми бачимо, що рівень розвитку кормової бази є недостатком, що стримує інтенсифікацію галузі тваринництва. Система годівлі має бути науково обґрунтованою і якнайповніше відповідати умовам кормовиробництва.
Кормова база вимагає не тільки достатньої кількості кормів, але й повної збалансованості по перетравному протеїну. Адже повноцінність і збалансованість кормових раціонів забезпечує найважливішу умову підвищення ефективності годівлі - підвищення продуктивності тварин.
Збільшення виробництва кормів має грунтуватися на необхідності уточнення розміщення посівів культур з урахуванням регіональних, природних Та економічних умов розвитку, розширення площі зернофуражних культур, підвищенняїх урожайності, скорочення втрат на базі освоєння прогресивних технологій вирощування, збирання, переробки і зберігання кормів.
Розвиток яловичини залежить від використання продуктивного потенціалу тварин, що в свою чергу визначається умовами утримання худоби, передусім і якістю кормів.
В основному збільшення виробництва м’яса буде проходити завдяки заміні і введення поголів’я нових видів порід.
Для зниження собівартості продукції необхідно поглиблювати спеціалізацію, підвищувати продуктивність праці на основі застосування прогресивних форм і функцій, впорядкування системи управління виробництвом, поліпшення використання основних і оборотних коштів, економія витрат.
Для поліпшення роботи галузі яловичини необхідно завершити реконструкцію, провести нове будівництво і механізацію тваринницьких приміщень.
Проаналізувавши затрати праці за даний період на 1 ц приросту ВРХ, ми бачимо, що вони не змінилися. У господарстві спостерігається збільшення виробничої і повної собівартості у 3,12 рази та 1,36 рази відповідно, за рахунок збільшення вартості паливо-мастильних матеріалів, кормів, витрат на оплату праці та інших загально-виробничих витрат. Галузь скотарства є збитковою і тому підприємство отримує збиток, хоча у 2009 році збиток порівняно з 2007 роком збільшивсь на 28 800 грн і, відповідно, рівень збитковості зменшився на 8,24%. Ціна збільшилась за рахунок інфляції, державного регулювання та збільшення якості.
Щоб зменшити затрати праці необхідно:
1) впровадити нові засоби механізації і автоматизації виробничих процесів;
2) зміцнення матеріально-технічної бази;
З) впровадження нових машин і обладнання;
4) створення багаторічних культурних насада єни;
5) удосконалення структури кормової бази;
6) поліпшення селекційно-генетичного потенціалу;
7) застосування інтенсивних технологій утримання худоби.
Проаналізувавши виробництво продукції яловичини з 2007 по 2009 рік , ми бачимо, що воно зменшилось на 32%, а реалізація продукції на 20% збільшилась. Відповідно рівень товарності з 60% у 2007 році збільшився до 105 % у 2009 році. Тобто господарство стало реалізовувати більше продукції за рахунок того, що підвищилась якість продукції.
Проаналізувавши сучасний стан виробництва продукції яловичини в господарстві, потрібно здійснити такі заходи:
1) необхідно довести чисельність поголів’я до кількості потенційно-можливої з урахуванням неявних приміщень і кормів;
2) поліпшення селекційно-генетичного потенціалу ВРХ, за рахунок введення нових порід голів корів;
З) ліквідація яловості корів;
4) застосування та удосконалення інтенсивних технологій утримання і годівлі худоби;
5) необхідно впровадити інтенсивні технології заготівлі і зберігання кормів, створення міцної кормової бази;
6) підвищення рівня інтенсивності виробництва кормових і зернофуражних культур, дотримуючись оптимального співвідношення показників розвитку кормової бази, структури посівів зернових і кормових культур, підвищення їх врожайності;
7) впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів;
8) підвищення продуктивності праці за рахунок вдосконалення форм організації виробництва і праці.
Запровадження цих заходів підвищить продуктивність тварин при зменшенні затрат праці на виробництво продукції.
В час переходу до нових умов господарювання на основі ринкових відносин для КСП «Україна» важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції. Зниження собівартості збільшить прибутки господарства, підвищиться рентабельність.
В цілому, по Україні наявний занепад виробництва у цій сфері, національні виробники не спроможні впроваджувати досягнення науки. До загальної нестабільності і, як правило, збитковості галузі додається надто великий вплив імпорту продукції, що просто вбиває національного виробника.
В даній ситуації не можливо щось дійсно ефективно зробити без втручання держави, яка натомість не проводить дієвих заходів у наведеній сфері.
Підвищення мита на імпорт продукції ВРХ, встановлення квот на ввезення яловичини дало б змогу підприємствам більш ефективніше проводити діяльність у сфері виробництва м’яса ВРХ. Тому що поки держава зволікає «невидима рука» ринку може зробити непоправне у національному виробництві.
Список використаної літератури
1. Аграрна економіка: Підручник/ Семенда Д.К., Здоровцов О.І., Котик П.С., Школьний О.О., Бурляй О.Л., М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П.Бурляй, А.І.Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред.. Д.К. Семенди та О.І.Здоровцова. – Умань, 2005 – 318 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
4. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 495 с.
5. Семенда Д.К. Роль кормової бази у розвитку тваринництва// Економіка АПК, 2002, №2, с.24 – 27.
6. Наказ Міністерства Аграрної політики України „Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств” № 132 від 18.05.2001 зі змінами// Інфодиск „Законодавство України” від 01.04.04, ліцензія №:15АЕ0Е76
7. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
8. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,
М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. – Урожай, 1998. – 201 с.
9. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. – М.: ЄКМОС, 1998р.
10. Данилевська О.Є. Економічні та зоотехнічні аспекти породної структури молочної худоби України//Економіка АПК, 2002, №3, с.35 – 41.
11. Опря А.Т. Статистика – К.: „Урожай”, 2002р.
12. Статистика. Підручник /Головач А.В. та ін. / – К.: Вища школа,
1996. – 623 с.
13. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001
14. Правдюк А.Л. Державна реєстрація сільськогосподарських тварин і розвиток галузі тваринництва//Економіка АПК. – 2008. - № 4. С.-98-102.
15. Сонячна М. М’ясну кризу не зупинити? // Агробізнес сьогодні – 2008. - № 7. – с. -14-15.
16. Олійник В. М’ясна справа – не пріоритет? // Агробізнес сьогодні. – 2007 - № 5 – с – 28
17. Оляднійчук Н.В. Ефективність інноваційних технологій при виробництві яловичини // Економіка АПК. – 2008 - № 3 – с. 55-60