За одиницю кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази г це забезпечення раціональної годівлі тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин має забезпечуватися оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.
Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин.
Відповідно до біологічних особливостей худоби кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі найбільшу питому вагу займають концентровані корми.
У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми[3;61].
Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).
Основною умовою прискореного розвитку виробництва м’яса ВРХ в країні є створення міцної кормової бази в кожному господарстві. Саме це безпосередньо визначає можливості збільшення поголів'я ВРХ і підвищення його продуктивності.
Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка б повністю забезпечувала протягом року поголів'я ВРХ якісними і повноцінними кормами.
Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві. Створення кормової бази в кожному підприємстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечує поголів'я різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами [2;78].
При вирощуванні і відгодівлі молодняку ВРХ треба мати необхідну кількість кормів, багатих на перетравні поживні речовини.
Основним напрямом дальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальні технології, широкого використання спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної технології, удосконалення організації і оплати праці в умовах колективного підряду і орендних відносин.
Сучасний рівень виробництва кормів у господарствах України є недостатнім. Збільшення обсягів виробництва кормів повинна забезпечити інтенсифікація польового кормовиробництва на основі підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зокрема кормових, шляхом поліпшення культури землеробства, більш ефективного внесення добрив, підвищення рівня механізації виробничих процесів, застосування матеріальної зацікавленості в кормовиробництві [8;63].
Головним напрямком збільшення виробництва біологічно повноцінних кормів, як основного фактора інтенсифікації тваринництва є підвищення врожайності зернофуражних і кормових культур. У середньому з гектара ріллі необхідно одержувати не менше 35-40ц – на Поліссі [10;98].
Особливу увагу слід звернути на максимальне збільшення виробництва високобілкових концентрованих кормів за рахунок зернових і зернобобових культур, а також трав’яного борошна з бобових багаторічних трав, соковитих – за рахунок сіножатей, комбінованого силосу, коренеплодів.
Прогресивна технологія заготівлі, зберігання та підготовки кормів до згодовування включає насамперед: консервування вологого зерна, приготування комбікормових силосу з консервантами, виробництво трав’яного борошна із стабілізаторами каротину, заготівлю вітамінної сінної січки, досушеної активним вентилюванням, брикетування та гранулювання кормів, приготування монокорму, будівництво типових силосних споруд, безстінних чи механізованих циліндричних скиртоутворювачів з активним вентилюванням.
Інтенсифікація скотарства ставить нові вимоги перед кормо виробництвом: в кормах необхідно підвищити вміст протеїну, біологічно активних речовин, поліпшити їх засвоюваність. Заготівлю і зберігання кормів слід організувати так, щоб протягом усього року максимально зберегти їх поживні якості і біологічну цінність [16;58].
Істотне значення має підготовка кормів до згодовування : подрібнення, запарювання та здобрення грубих кормів, дріжджування, використання кормових сумішей тощо. Значний ефект має впровадження прогресивних способів заготівлі кормів: приготування сінажу, застосування при суміші сіна активного вентилювання, виробництво білково-вітамінного трав’яного борошна.
Годівля тварин повинна бути збалансованою за всіма елементами живлення – енергією, перетравним протеїном, незамінними амінокислотами, мінеральними речовинами і вітамінами [12;64].
3.3 Інтенсифікація виробництва яловичини
Основним напрямом подальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів і переведення галузі на індустріальні технології, широкого використання високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, тощо.
Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на га с/г угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.
Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар с/г угідь. Річні витрати с/г виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об’єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності с/г виробництва підприємства або окремих його галузей[7;68].
Рівень інтенсивності с/г виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар с/г угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва.
Для рівня інтенсивності с/г характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар с/г угідь. Інтенсифікацію с/г виробництва здійснюють на основі використання на основі досягнень НТП, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів.
До натуральних показників рівня інтенсивності виробництва яловичини належать:
- витрати кормів з розрахунку на 1 фізичну голову худоби;
- рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів;
- витрати на племінну роботу;
- породний склад стада та ін[6;66].
Розрахуємо основні показники рівня інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Досліджуючи показники рівня інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна», можна зробити висновок, що виробничі витрати на 1 голову ВРХ збільшились у 2009 році, порівняно з 2007 роком у 1,91 раз, а затрати праці на 1 голову ВРХ – зменшились на 7%. Витрати кормів у 2009 році, порівняно з 2007 роком, збільшились в 3,83 рази.
Таблиця 3.2.
Розрахунок показників рівня інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»
| Показники | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2009 рік у % до 2007 року |
| Вихідні дані | ||||
| Поголів’я ВРХ, гол | 390 | 283 | 284 | 73 |
| Річні виробничі в-ти в-ва яловичини, грн | 317400 | 333000 | 441500 | 139 |
| Затрати праці на ви-во яловичини, люд.-год. | 29700 | 25938 | 20295 | 68 |
| Розрахункові дані | ||||
| Припадає на 1 гол. ВРХ:- річних виробничих в-т, грн | 813,85 | 1176,68 | 1554,58 | Збільшилось в 1,91 рази |
| - затрат праці, люд.-год. | 76 | 92 | 71 | 93 |
| В-ти кормів на 1 гол. ВРХ, ц к. од. | 12 | 36 | 46 | Збільшилось в 3,83 рази |
| Щільність поголівя на 100 с/г угідь, гол | 66 | 48 | 48 | 73 |
Основні результативні показники інтенсифікації с/г – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га с/г угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності с/г культур або продуктивності окремих видів худоби.
Розрахуємо результативні показники інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 3.3.
Розрахунок результативних показників інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»
| Показники | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2009 рік у % до 2007 року |
| Середньодобовий приріст ваги ВРХ, г | 421 | 507 | 396 | 94 |
| ВВП в розрахунку на 1 голову ВРХ, грн | 1022,63 | 1230,77 | 959,62 | 94 |
Проаналізувавши результативні показники інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна» (табл.. 3.3.), ми бачимо, що середньодобовий приріст ваги ВРХ зменшився на 6%, так само як і ВВП в розрахунку на 1 голову ВРХ. Це пояснюється неефективним виробництвом продукції.
Економічну ефективність інтенсифікації с/г виробництва характеризують такі показники:
- продуктивність праці;
- фондовіддача;
- окупність виробничих витрат;