Дослідимо динаміку товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.7.
Динаміка товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»
Показники | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2009 рік у % до 2007 року |
Виробництво продукції, ц | 600 | 524 | 410 | 68 |
Реалізовано продукції, ц | 359 | 424 | 432 | 120 |
Рівень товарності виробництва яловичини, % | 60 | 81 | 105 | Збільшилось в 1,75 рази |
З таблиці 2.7. ми бачимо, що виробництво продукціїї яловичини з 2007 по 2009 рік зменшилось на 32%, а реалізація продукції на 20% збільшилась. Відповідно рівень товарності з 60% у 2007 році збільшився до 105 % у 2009 році. Тобто господарство стало реалізовувати більше продукції за рахунок того, що підвищилась якість продукції.
2.3 Економічна ефективність виробництва яловичини
Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.
Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.
Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.
У сільському господарстві підвищення економічної ефективності має велике значення не тільки у вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту всього населення. Особливе значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції, коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції[14;46].
Ефективність виробництва продукції скотарства характеризується системою показників, найважливішими з них є:
- надій молока від корови;
- приріст живої маси однієї голови молодняка;
- витрати кормів на виробництво 1 ц. молока; і приросту живої маси;
- собівартість 1 ц. продукції;
- прибуток та рівень рентабельності.
Інтенсифікація м’ясного скотарства,і насамперед, підвищення рівня годівлі, забезпечують досягнення відповідної здавальної маси у більш стислі строки і значне підвищення вгодованості худоби[11;78].
Проведемо огляд показників ефективності виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.8.:
Аналізуючи дані таблиці 2.8., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства було щорічним постійним збитком. Затрати праці за даний період на 1 ц приросту ВРХ не змінилися. Витрати кормів збільшилися в 4 рази, з 8 ц.к.од. до 32 ц.к.од., при нормі 10 ц.к.од. Це свідчить про нераціональне використання кормів в господарстві та про незабезпечення потреб тварин у високоякісних кормах власного виробництва. У господарстві спостерігається збільшення виробничої і повної собівартості у 3,12 рази та 1,36 рази відповідно, за рахунок збільшення вартості паливо-мастильних матеріалів, кормів, витрат на оплату праці та інших загально-виробничих витрат. Галузь скотарства є збитковою і тому підприємство отримує збиток, хоча у 2009 році збиток порівняно з 2007 роком збільшивсь на 28 800 грн і, відповідно, рівень збитковості зменшився на 8,24%. Ціна збільшилась за рахунок інфляції, державного регулювання та збільшення якості.
Таблиця 2.8.
Показники економічної ефективності виробництва яловичини у КСП «Україна»
Показники | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2009 рік у % до 2007 року |
Затрати праці на виробництво 1 ц приросту ВРХ, люд.-год. | 49,5 | 49,5 | 49,5 | 100 |
Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ, ц корм.од. | 8 | 20 | 32 | Збільшилось в 4 рази |
Виробнича собів. 1 ц приросту ВРХ, грн | 344,67 | 635,5 | 1076,83 | Збільшилось в 3,12 рази |
Повна собів. 1 ц приросту ВРХ, грн | 733,43 | 830,19 | 993,98 | 136 |
Ціна реалізації 1 ц яловичини, грн | 450,14 | 690,09 | 691,89 | 150 |
Прибуток (збиток) від реаліз. яловичини – всього, грн | -101700 | -59400 | -130500 | * |
в т.ч. від реаліз.1 ц яловичини,грн | -283,29 | -140,09 | -302,08 | * |
Рівень рентабельності, % (-;+) | -38,63 | -16,88 | -30,39 | * |
Розглянемо структуру виробничої собівартості яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.9.
Структура виробничої собіварстості яловичини у КСП «Україна»
Статті витрат | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | |||
тис. грн | % | тис. грн | % | тис. грн | % | |
Прямі матеріальні затрати з них: | 259,3 | 81,69 | 269,6 | 80,96 | 370,1 | 83,83 |
Корми | 218,6 | 68,87 | 225,6 | 67,75 | 299,3 | 67,79 |
Нафтопродукти | 16,0 | 5,04 | 26,0 | 7,81 | 27,2 | 6,16 |
Оплата послуг і робіт сторонніх орг. | - | - | - | - | 4,5 | 1,02 |
Решта матеріальних витрат | 24,7 | 7,78 | 18,0 | 5,41 | 39,1 | 8,86 |
Прямі витрати на оплату праці | 25,5 | 8,03 | 36,0 | 10,81 | 38,4 | 8,69 |
Інші прямі витрати на загальновиробничі витрати, з них: | 32,6 | 10,27 | 27,4 | 8,23 | 33,0 | 7,47 |
Амортизація необ. активів | 8,9 | 2,8 | 7,8 | 2,34 | 6,8 | 1,54 |
Відрахування на соц. заходи | 11,2 | 3,53 | 8,2 | 2,46 | 11,4 | 2,58 |
Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат | 19,5 | 6,14 | 11,4 | 3,42 | 14,8 | 3,35 |
Всього по п-ву | 317,4 | 100 | 333,0 | 100 | 441,5 | 100 |
За даними таблиці 2.9. видно, що виробнича собівартість за досліджуваний період збільшилась на 124 тис.грн. Це спричинено значним подорожанням паливно-мастильних матеріалів, кормів (особливо концентрованих) і прямі витрати на оплату праці зросли, але незначно, а інші загально-виробничі витрати – практично залишились незмінними.
В загальній системі господарства кормова база - це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.
Основними принципами раціональної організації кормової бази є:
· кормова база повинна відповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;
· загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;
· ефективне використання землі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищного кормовиробництва з природним кормодобуванням;
· рівномірне і безперебійне забезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;
· оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах при мінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму[14;36].
Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства.
У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональна організація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двох основних джерел надходження кормів:
· внутрішньогосподарських – польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;
· негосподарських – поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральних добавок, преміксів і т. д.
За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна – ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами[2;37].
Дослідимо структуру кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.10.
Структура кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»
Види кормів | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | |||
ц к.од. | % | ц к.од. | % | ц к.од. | % | |
Концентровані | 791 | 17,2 | 3339 | 32,38 | 3355 | 25,95 |
з них комбікорми | 791 | 17,2 | 3339 | 32,38 | 3355 | 25,95 |
Грубі | 2518 | 54,76 | 2756 | 26,73 | 4534 | 35,07 |
Соковиті | 415 | 9,03 | 2530 | 24,54 | 2231 | 17,26 |
Інші | 874 | 19,01 | 1686 | 16,35 | 2808 | 21,72 |
Всього кормів | 4598 | 100 | 10311 | 100 | 12928 | 100 |
Розглядаючи таблицю 2.10. можна сказати, що на виробництво яловичини у 2007 році було витрачено 4598 ц.к.од., а у 2009 році – 12928 ц.к.од., тобто за досліджуваний період спостерігається тенденція до збільшення. У 2007 році найбільшу питому вагу серед всіх видів кормів займають грубі – 54,76%, концентровані – 17,2%, соковиті – 9,03%, інші – 19,01%. А у 2009 році найбільш питому вагу серед всіх видів комів займають також грубі – 35,07%, концентровані – 25,95%, інші – 21,72%, соковиті – 17,26%.