Трояндова попелиця та заходи захисту від неї (стр. 2 из 5)

Відомі наступні природні ентомофаги: Coccinella septempunctata L., Adalia bipunctata L., Chilocorus bipustulatus L., Calva punctata Muls., Syrphus corollae F., S. vitripennis Mg., S. balteatus Deg., Scaeva albomaculata Macq., S. pyrastri L., Sphaerophora scripta L., Chrysopa ventralis Kill., Ch. carnea Steph., Aphidoletes aphidimyza Rond., Leucopis glyphinivora Tanas, Ephedrus plagiator Nees., Aphelinus mali Hald., Praon volucre Hal.

Рис.3 Сонечко семиточечне (Coccinella septempunctata L.)

Жуки довжиною до 8 мм. Надкрилля яскраво червоні з чорними плямами - по три на кожному надкриллі і одне загальне, при щиткове. Одна самка здатна відкласти до 700 яєць за своє життя, зазвичай на рослині серед колонії попелиць. Личинки дуже проворні, чорні з жовтими плямами, розміром до 1 см, хижі. Для повного розвитку їм потрібно біля 1000 попелиць, причому денна потреба дорослої личинки складає до 100 дорослих попелиць або до 300 личинок. Розвиток від яйця до імаго продовжується біля місяця. Жук протягом літа дає 2 покоління.

Рис.4. Золотоочка звичайна (Chrysoperla carnea)

Комаха з родини сітчастокрилих довжиною 10 мм. Доросла особина зеленого кольору з золотистими очима. Самка відкладає яйця прямо в колонію попелиць. При сталій температурі 26 ºC личинки вилуплюються за 25-30 днів. Розвиток личинки триває 2-3 тижні.

Личинки золотоочки звичайної надзвичайно хижі. Харчуються попелицями, червецями, рослинними кліщами, яйцями різноманітних молей. За період свого розвитку личинка може з’їсти до 200-300 попелиць. Доросла особина харчується нектаром, медвяною росою, нектаром.

Біологія попелиці дуже складна та своєрідна. Характерними її особливостями є поліморфізм, наявність партеногенетичних та обоє статевих поколінь (гетерогонія). Ці явища є результатом високої спеціалізації попелиці, пристосуванням їх до зміни умов життя і вироблені в процесі еволюції.

Поліморфізм у попелиць наявний в циклі розвитку ряду морфологічно різних форм. Так, із заплідненого зимуючого яйця навесні розвивається безкрила партеногенетична самка - засновниця [14].

Самки-засновниці розмножуються живородінням. На основних рослинах проходить розвиток 3-4 поколінь попелиць до тих пір, доки не закінчиться весняний приріст кущів. В кінці травня - на початку червня з’являються крилаті самки, які розлітаються в пошуках інших, незаселених кущів троянд. Поява крилатих самок і їх міграція викликана різким погіршенням якості їжі у зв’язку з загрубінням чи підсиханням рослин.

Міграція буває повною і частковою, при якій частина попелиць лишається на рослині весь сезон, до появи статевого покоління. Як правило, на трояндах попелиця безперервно розмножується партеногенетично до осені, даючи за цей час біля 10 поколінь безкрилих і крилатих розселювачок.

Завдяки останнім популяція швидко розповсюджується по культурі.

Частіше за все попелиця літає в ранні і вечірні години в безвітряну погоду. При температурі 23-28°С і відносній вологості повітря не нижче 60-80% одне покоління розвивається за 10-13 днів. В серпні-вересні з’являються крилаті статеві яйцекладні самки, які розлітаються і відроджують личинок. Ці личинки перетворюються на безкрилих статевих самок. До них прилітають крилаті самці, і після спарювання самки відкладають на пагони при основі бруньок яйця, які залишаються на зимівлю. В умовах м’якої зими відмічаються випадки зимівлі партеногенетичних самок і личинок на рослинних рештках.

Різниця у розвитку яйцекладних ти живородячих самок в тому, що у живородячих самок ще в ембріональному періоді починають утворюватись і розвиватись яйця, тоді як у яйцекладних самок яйця починають утворюватись лише в личинковому стані, тобто пізніше, ніж у живородячих. В звязку з цим більш раннім утворенням яєць у живородячих самок менше диференційовані статеві органи. Живородяча самка відрізняється хорошою здатністю до відтворення, оскільки у неї майже всі клітини кінцевої камери можуть стати яйцевими клітинами та яйцями. Гомілки задніх ніг яйцекладних самок значно довші за гомілки середніх і передніх ніг. У партеногенетичних самок гомілки всіх ніг приблизно однакові по товщині. Яйцекладним самкам потрібно багато сил для відкладання яєць, ніж живородячим, причому ця сила повинна бути прикладена тільки до задніх ніг.

Статеві комахи спарюються, причому один самець запліднює декілька самок. Парні замазочні залози самок виділяють особливу клейку речовину, якою вкриваються яйця при виході їх назовні і яка служить ще й до приклеювання їх до місця відкладення [15].

Яйця попелиць стають найбільш пристосовані до перенесення різних несприятливих умов в період зимового часу і на початку весни. Ця їх особливість зумовлена наявністю товстої оболонки. Яйце овальне, довжиною 0,6 і товщиною 0,2 мм. Навесні з перезимувавшого яйця виходить личинка, яка перетворюються на безкрилу самку-засновницю. Перед тим як досягти імагінальної стадії, попелиці линяють чотири рази. Забарвлення личинок і німф таке саме, як і у дорослих комах.

Життєвий цикл - це цілий ряд безпреривно слідуючих один за одним періодів. В період такого одного часу покоління, з яких одне, в крайньому разі, відрізняється від інших, з’являється при появі знайомих умов життя і разом з тим служить заключним кільцем циклу; у всіх випадках повторюється перший цикл розвитку.

В життєвому циклі попелиць, як спеціальний критерій до виживання в несприятливих умовах є діапауза, яка являє собою стан тимчасового фізіологічного спокою. Діапауза знаходиться під контролем таких факторів середовища як довжина дня, температура і вологість повітря, біохімічний стан кормових рослин. У фазі яйця має місце ембріональна діапауза.

Діапауза у попелиці протікає у холодну пору року, тому називається зимовою [14].

Також попелиці мають необовязкову, або факультативну діапаузу. При ній головну роль відіграють зовнішні фактори. Ці фактори включають нерово-гуморальний механізм регуляції сезонного циклу розвитку комахи і тим самим складають програму її життя. Важливою стороною діапаузи є необхідність своєчасного виходу з неї чи ре активація. Для виходу з ембріональної діапаузи необхідний вплив понижених температур. Це досягається охолодженням яєць. В пізньоосінній та зимовий період при настанні теплих днів яйця вже спроможні закінчити свій розвиток [16].

Розвиток попелиць у графічному відображенні подано у фонограмі розвитку, табл.1.

1.3 Особливості екології попелиць

Серед абіотичних факторів найголовніше значення, в створенні умов життєвого середовища, мають кліматичні фактори - тепло, вологість, світло, повітря. З них особливо важливу роль для комах відіграє тепловий фактор. Температура їх тіла у великій мірі залежить від температури навколишнього середовища, а всі процеси обміну речовин між організмом і середовищем протікають з різною температурою, з різною швидкістю. Прискорення розвитку комах при збільшенні температури зовнішнього середовища пояснюється тим, що температура тіла комах непостійна і залежить від температури середовища і тим, що всі хімічні процеси протікають при високих температурах швидше.

Найкращий варіант для попелиці - температура, при якій розмноження протікає найбільш сприятливо, тобто коли час розвитку скорочується до мінімуму, а число народжених досягає максимуму [5].

Оптимальна температура розмноження у попелиці 20-25ºС, хоча вони активно продовжують розмножуватися і при температурі вище 35 ºС. За даними О. Морошкіної личинки яблуневої попелиці розвиваються при температурі 24-25 ºС 5 днів, при 16 ºС 14 днів, при 10 ºС 24 дні [10].

Крилаті і безкрилі самки живуть при постійній температурі 29 ºС 18-20 днів, при 20 ºС 30 днів, при 14 ºС 37-43 дні. З температурою пов’язана інтенсивність народження потомства. При 20 ºС народжуються в середньому три личинки в день, а при 14 ºС лише одна. Розмноженню попелиць сприяє тепла і волога погода. Цей фактор у врегулюванні чисельності попелиць є основним. Масове розмноження попелиці проходить також на зрошуваних землях. В жарку та суху погоду багато попелиць гине. Перешкоджає розмноженню попелиць також пониження температури (нижче 15 ºС). Зливові дощі змивають попелицю з рослин.

Підвищення температури понад оптимальні межі призводить до ряду патологічних явищ:

· Життєві функції попелиці слабшають;

· Мускулатура переходить в паралізований стан, що тягне за собою смерть.

Стан, до якого призводить попелицю підвищення температури можна назвати депресією. Для цього стану характерні такі ознаки:

· Збільшення часу розвитку майже до повного його припинення;

· Зниження продуктивності;

· Зміна зовнішнього вигляду попелиці;

· Збільшення смертності;

· Зникнення крилатих особин.

При певній низькій температурі попелиці впадають в оціпеніння. В цьому стані вони можуть перебувати тривалий час і навіть переносити при цьому деякий час досить низькі температури. Зниження температури викликає уповільнення всіх життєвих процесів та функцій:

· Час розвитку індивідуумів збільшується

· Число народжених особин за добу зменшується

· Зменшується загальна продуктивність самок

Загальний вигляд самок при цьому не змінюється, а відсоткове співвідношення крилатих та безкрилих комах залишається незмінним. В звичайних умовах температурний режим може впливати на попелицю безпосередньо через рослину, якою вона харчується і прямо змінювати ту чи іншу сторону умови харчування попелиці. Попелиці, які живуть на відкритих для світла надземних частинах рослин чутливі до зміни напрямку світла. Дощі впливають на попелицю наступним чином: наносять механічні пошкодження від удару дощових крапель і утруднюють дихання через намокання шкірочки кутикули.