При застосуванні механічних реєструючих засобів для оцінки епіфітотійної ситуації можна користуватися нормалізованою шкалою інфекційних періодів парші яблуні, яка являє собою табульовані математичні моделі слабкої, помірної і сильної інфекції.
Стратегія захисту від парші яблуні за італійською комп'ютерною моделлю "А-scab" враховує дозрівання, висів і розповсюдження аскоспор, а також процес розвитку інфекції на основі погодинних даних температури і відносної вологості повітря, опадів та часу зволоження. Формується показник ступеню загрози для кожного етапу розвитку інфекції, а також передбачається момент ураження грибом парші. Визначення часу проведення обприскування фунгіцидами за моделлю "А-scab" дає можливість наполовину скоротити число обробок фунгіцидами у садівничих господарствах.
В Італії для захисту яблуні від парші рекомендують застосовувати насамперед профілактичні заходи. Звертають увагу на те, що програма захисту від парші має базуватися на ретельному моніторингу появи і розвитку збудника інфекції, відповідному доборі препаратів і зменшенні активності джерела інфекції, зокрема осінній обробці насаджень карбамідом, препаратами з групи інгібіторів біосинтезу ергостеролу (ІБЕ) чи подрібненні листя в міжряддях саду.
На початку сезону (до цвітіння) необхідно застосовувати "мідні" препарати, хоча за великої загрози ураження паршею використовують ципродінілін, піріметаніл чи препарат з групи додинів. Далі для
профілактики можна застосувати препарати на основі тріфоксистробіну, крезоксім-метилу, ІБЕ (в суміші) чи додину. Якщо до фази грецького горіха на зав'язі немає ознак парші, обприскування яблуні припиняють. Далі ведуть спостереження, звертаючи особливу увагу на можливу вторинну інфекцію.
Щоб захист яблуні був ефективним, підбирають препарат до фази розвитку парші, що також дозволяє уникнути появи стійких форм гриба.
Від проникнення збудника парші в тканину листка до його розростання необхідно застосувати препарат з діючою речовиною додина, тріфлокси-стробін чи крезоксім-метил, далі до моменту висіву зародків - з діючою речовиною піріметаніл чи ципродінілін, у період висіву зародків - препарати ІБЕ, а якщо трапиться інфікування паршею - тріфлоксистробін чи крезоксім-метил.
У Німеччині першу обробку проти парші яблуні рекомендують робити перед появою первинної інфекції: одразу після розтріскування бруньок дерева яблуні обприскують контактним фунгіцидом на основі міді, за сильнішої загрози - деланом, здійснюючи профілактичні обробки протягом усього періоду загрози ураження паршею. Між фазами зелений конус і опаданням квіткових пелюсток у програму захисту включають препарат лікувальної дії (табл.1).
У критичні періоди, що трапляються під час дощів і вильоту значного числа аскоспор, застосовують анілінопіримідинові препарати, наприклад
мітос. Для профілактики використовують також стробілурини, поєднуючи їх з контактним препаратом.
Щоб захиститися від ураження паршею із самого початку вегетації, обприскування базують на профілактичних препаратах, зводячи до мінімуму застосування системних фунгіцидів. Це особливо важливо для запобігання ураженню зав'язі, оскільки так звані післяінфекційні препарати плоди захищають менш ефективно, порівняно з профілактичними засобами. Виявивши в саду стійкі раси парші, або за високого ризику розвитку збудника захворювання протягом попереднього сезону запроваджують такі заходи:
· активізація мікробіологічного розкладання листя осіннім обприскуванням карбамідом, або його видалення з саду навесні;
· запобігання надмірному росту дерев: помірний ступінь обрізування, удобрення і зрошення, а також обробка інгибітором росту - регалісом;
· систематичні обприскування (через кожні чотири-вісім днів) у випадку високого ризику розвитку інфекції, не перевищуючи рекомендовану норму препарату;
· запровадження комп'ютеризованих програм сигналізації загрози ураження паршею яблуні.
Ефективність груп хімічних препаратів проти парші яблуні Табл.1
| Групи препаратів | Запобіжна дія | Час запобіжної дії, дні | Лікувальна дія | Час лікувальної дії, годин |
| Дітіокарбамініани | ++ | 4-7 | — | 0 |
| Каптан | ++ | 4-6 | — | 0 |
| Дітіанон | +++ | 5-8 | + | 24 |
| Додина | ++ | 5-6 | ++ | 48 |
| Тріазол | + | 3-4 | ++++ | 72-96 |
| Піріметаніл | ++ | 5-6 | +++(+) | 48-72 |
| Крезоксім метил | ++++ | 7-10 | ++ | 48 |
Розміщення розсадників якомога далі від дорослих плодових насаджень, що стримує розповсюдження патогенів, спільних для молодих і дорослих дерев. Обов'язкове дотримання прийняття для зони сівозміни. Не слід вводити в неї культури, які уражуються збудником бактеріального кореневого раку (буряк, морква та ін.).
Правильне внесення добрив сприяє підвищенню стійкості рослин до хвороб. Навпаки, однобічне внесення окремих мінеральних добрив, особливо азотних, послаблює розвиток рослин, погіршує їхню стійкість до хвороб. А відтак добрива в розсадниках потрібно вносити відповідно до результатів агрохімічного аналізу ґрунту.
Обов'язковий комплекс заходів по вирощуванню здорового посадкового матеріалу. Одержання безвірусних і безмікоплазмових клонів, розмноження їх за умов ізоляції.
Відбір живців тільки з маточних насаджень, вільних від патогенів. Для цього візуально, шляхом дворазового обстеження (у травні-червні та в серп ні-вересні) виявляють хворі рослини, які знищують. Здорові зовні перевіряють на наявність вірусів і мікоплазм у теплицях.
Інокулюм готують з бутонів і пелюсток квіток дослідних дерев. Як індикатори використовують сходи огірка сорту Делікатес, лободи (Chenopodium guinosa, Сh. amaranticolar, Сh. toetidum) і тютюну (Nicotiana tabacum).
Зерняткові породи можна також попередньо (в зимово-весняний період в теплицях) перевіряти подвійним щепленням. На сіянці яблуні або груші прищеплюють двовічковий живець дерева, що досліджується, а вище - живець сорту - індикатора.
Якщо перевіркою на індикаторах встановлено, що всі цінні сорти і підщепи є носіями патогенів, застосовують термічну терапію рослин - водну або повітряну. При першій хворий матеріал, який перебуває у стані спокою, поміщають у водну баню з регульованою температурою від 35 до 50С і витримують при різних експозиціях обробки. За повітряної терапії матеріал, що знаходиться в стані спокою, прогрівають у спеціальних термостатах при температурі 40С. Строк витримки рослин у термостаті залежить від виявлених вірусів та сорту. Рослині може бути від 3 тижнів до 2 міс. Термічна обробка повністю звільняє рослини від термолабільних вірусів, але надійнішими виявляються верхівки стебел, які відросли під час термообробки. Їх і використовують для щеплення на безвірусні сіянці. Після повторної перевірки на індикаторах безвірусні рослини використовують як супереліту. Саджанці з ознаками вірусних та мікоплазмових захворювань знищують. Забороняється висаджувати дички, які мають хоча б незначні нарости кореневого раку. Ефективний систематичний захист від бур’янів, личинок пластинчастовусих і дротяників та інших шкідників, які живуть у ґрунті.
Боротьба з утворенням кірки і запливанням ґрунту на поверхні поля, аби уникнути розвитку кореневих гнилей. Дво - , триразове обприскування рослин проти парші та інших хвороб у розсадниках 0,4% суспензією 80% полікарбацину (4 кг/га), 1% бордоською рідиною чи їхніми замінниками.
Перший раз - відразу після утворення листків, другий і третій - через кожні 15-20 днів. При виявленні на саджанцях яблуні борошнистої роси їх обприскують 1% - ю колоїдною сіркою. Восени опале листя згрібають і спалюють, а міжряддя переорюють.
При виявленні наростів кореневого раку на головному корені або кореневій шийці рослини вибраковують і знищують. Якщо нарости виявлено на бічних корінцях, то їх обрізують і спалюють, а всю кореневу систему дезінфікують.
Очищення стовбурів і скелетних гілок від кори, яка відстала, моху і лишайників скребком або щіточками, замащування дупел цементом. Всі відходи спалюють.
Цей захід важливий проти резервації збудників багатьох хвороб. Вирізування засихаючи гілок, хворих на чорний рак, звичайний рак, паршу, борошнисту росу, бактеріальний рак кори та інші хвороби.
При початковому ураженні рани лікують (без зачищення кори) сантаром СМ шляхом змащення місць уражень. При глибокому ураженні стовбурів і гілок кору зачищають, захоплюючи до 2 см прилеглої до рани здорової кори, і дезінфікують 1% -м розчином мідного купоросу купоросу або іншими речовинами, обов'язково заробляючи рани замазкою.
Збирання і заорювання опалих листків, зняття з дерев і знищення муміфікованих та гнилих плодів, перекопування пристовбурних ділянок. Ці заходи сприяють різкому зниженню резервації інфекції багатьох патогенів.