Раціональне землекористування в наш час (стр. 2 из 3)

У зв'язку з інтенсивним зростанням міст, особливо великих, змінюється вся (навколо міста) агломерація території. Територія, яка зазнає забруднення, в десятки разів перевищує територію самих міст. Зони забруднень особливо добре розпізнаються на телевізійних космічних знімках зимового періоду. Заданими космічних зйомок виявлено зони поширення могутніх димових забруднень атмосфери міст та переміщення димових смолоскипи! і хмар на сотні й тисячі кілометрів від джерела. Одним із джерел димового забруднення, виявлених за космічними матеріалами, є скупчення міст у Північній і Центральній Європі. Було зафіксоване поширення димових хмар у Південній Англії через Північну Францію, Бельгію, Голландію і ФРН на відстань понад 700 км при ширині близько 200 км.

За знімками навколо міст дешифруються антропогенні зміни ландшафтів — території діяльності сільськогосподарських підприємств із специфічною приміською спеціалізацією сільського господарства, паркові ліси, що утворилися з природного лісу, заражені території навколо підприємств із шкідливими відходами виробництва, групи дачних і садових ділянок, що докорінно змінюють природний рослинний покрив та ґрунти.

Поблизу великих міст за знімками виділяються зони забруднення нижніх шарів атмосфери. Добре дешифруються димові шлейфи промислових підприємств, радіуси задимлення атмосфери. Це особливо доцільно для виявлення джерел задимлення, планування правильного розміщення житлових масивів. Найефективнішими для цієї мети є теплові зйомки, спектрометричні виміри з космосу і спектрозональні зйомки.

За космічними знімками вивчають характер і ступінь впливу на навколишню територію штучних водойм. Створюваний водоймами штучний мікроклімат призводить до порушення процесу нормального ґрунтоутворення, зміни рослинності тощо.

Незамінним матеріалом є космічні знімки при вивченні впливу навколишнього природного середовища на здоров'я

людини. Поява великомасштабної й регулярної космічної зйомки сприяла створенню передумов для антропоекологічних досліджень на планетарному, регіональному і локальному рівнях.

Комплексність інформації космічних знімків використовують з метою аналізу природного середовища, виокремлення при однотериторіальних комплексах, у межах яких існують найсприятливіші умови для поширення збудників хвороб, виокремлення територій, підданих промисловому зараженню, що впливає на здоров'я людей.

Регулярність космічних зйомок дає змогу простежити динаміку природних явищ, які також позначаються на здоров'ї людей. Це особливо важливо при прогнозуванні стану й розробки заходів щодо поліпшення стану здоров'я населення.

Можливості відображення природних об'єктів на аерокосмічних знімках залежать від ряду факторів: оптичних властивостей об'єктів, що фотографуються, висоти і масштабу зйомки, типу фотографічного апарата, типу плівки й світлофільтра, а також часу доби та стану атмосфери під час зйомки, способів і стабільності опрацювання знімальних матеріалів. Втрата інформації спостерігається при виготовленні похідних матеріалів космічних зйомок (дубль-негатив, дубль-позитив, контактні відбитки на глянцевому чи матовому папері), ще значніше — при виготовленні збільшених фотознімків і копій із фотопланів. Усе це необхідно враховувати при роботі з аерокосмічними фотоматеріалами.

У практиці переважно застосовують чорно-білі фотознімки, на яких можна розпізнати всі об'єкти чи їхні індикатори, потрібні для складання екологічних карт. З метою дешифрування деяких екологічних характеристик та специфічних екологічних умов краще використовувати зональні синтезовані зображення багатозональних космічних фотозйомок і доцільно додатково мати кольорово-кодовані зображення, одержані шляхом перетворення на оптико-електронній апаратурі.

Набір знімків однієї й тієї ж самої ділянки місцевості, одержаних синхронно в різних зонах електромагнітного спектра, дає комплексну характеристику місцевості та достовірну і детальну інформацію про природне середовище — не тільки про його фізіономічні об'єкти, але й приховані компоненти ландшафту.

Аналіз інформативності багатозональних фотознімків, проведений у зв'язку з комплексним вивченням і картографуванням природних ресурсів і динаміки природного середовища, показав, що при загальній оцінці інформативності знімка жодній зоні електромагнітного спектра в цілому не можна віддати перевагу, але при розв'язанні конкретних завдань, наприклад, при оцінці ступеня розходжень морфологічних елементів ландшафту, уточненні гідрографічних об'єктів, визначенні характеру, будівлі й стану рослинного покриву, виділенні характерних типів, видів і різновидів ґрунтів, простежується явна перевага тих чи інших спектральних зон. Інформативність фотознімків, виконаних у різних зонах спектра, змінюється не тільки залежно від розв'язання завдання, а також від району й сезону зйомки. І тільки набір фотознімків тієї самої ділянки місцевості, одержаних одночасно в різні сезони й у різних зонах спектра, може дати багатобічну характеристику природного середовища. Оскільки кожному типу ландшафту в межах визначеної географічної зони властиві свої взаємозв'язки і закономірності, ознаки дешифрування природних об'єктів матимуть місцевий характер.

Отже, і вимоги до космічної інформації — локальні. Так, для ландшафтних досліджень у лісовій зоні переважно використовують фотознімки, одержані влітку в зоні 600—700 км; з метою уточнення морфологічної структури деяких ландшафтів знімки виконані у зоні спектра 500—600 км; уточнення гідрографічних об'єктів — знімки в зоні спектра 700—800 км. Для ландшафтних досліджень у напівпустелі найінформативнішими спектральними зонами є 640—740, 580—620, 520— 620 км.

Літологічні різниці корінних і четвертинних відкладень краще відбиваються в зоні спектра 520—560 км; пухкі четвертинні відкладення — у зоні 500—600 км.

Деревний рослинний покрив добре видно на всіх видах космічної фотоінформації. Рослинний покрив, насамперед реагує на зміни умов середовища та екологічних умов, що відображається в його стані та структурі, а отже, й у відбивній здатності. При поліпшенні умов зростання колір крон дерев стає насиченішим і зеленішим, а їхня відбивна здатність знижується, а при гірших умовах зростання, навпаки, відбивна здатність підвищується. Різну відбивну здатність мають листяні й хвойні насадження, а також суспільства, утворені визначеними екологічними групами рослин (гідрофіти, гігрофіти, мезофіти, ксерофіти). Використовуючи багатозональну зйомку, можна відрізнити також рослинність, пошкоджену ентомощкідниками та уражену інфекційними хворобами тощо. Таким чином, використовуючи комбінації знімків, виконаних у кількох зонах електромагнітного спектра, можна виявляти об'єкти, не розрізнені на однозональному зображенні.

Для дешифрування рослинного покриву достовірні результати одержують при використанні спектрозональних космічних фотознімків, а також чорно-білих, виконаних у зонах спектра 660—720 чи 600—700 км, що забезпечують найчіткішу

й найкращу просторову точність. Спектрозональні зображення підвищують вірогідність диференціації різних типологічних і територіальних категорій рослинного покриву. Знімки, одержані в зонах 520—560, 640—680, 820—890 км, є найінформативнішими при визначенні пошкоджених ентомошкідниками лісів. При інфекційних хворобах лісу найінформативніший діапазон — 640—680 км.

Практично при виявленні ґрунтових вод і визначенні їхніх характеристик найважливішими індикаторами виступають поєднання рослинності та рельєфу, тому найінформативнішими фотознімками при дешифруванні ґрунтових вод варто вважати ті, які є інформативними для визначення цих фізіономічних компонентів ландшафту.

На інформативність знімків й одержання найбільш контрастних зображень ґрунтів впливає ряд факторів, основні з яких — сезон і час проведення зйомки та погодні умови. За таких самих умов зйомки градації зональних тинів ґрунтів орієнтуються гірше, ніж інтро- й азональних ґрунтів.

Найінформативнішими при вивченні та картографуванні ґрунтового покриву визнані фотознімки, одержані в зонах електромагнітного спектра 460—580 і 600—700 км, і спектральні знімки весняного й осіннього періодів, у яких найкраще відображається комплексність ґрунтово-рослинного покриву.

Для визначення окремих екологічних властивостей ґрунтів найбільш інформативними виявилися: зона 700—740 км — для дешифрування вологості; 460—580 — для встановлення солончаків і засолених ґрунтів; 520—560 км — для визначення гранулометричного складу ґрунтів.

У практиці робіт як основний матеріал при тематичному дешифруванні частіше використовують різномасштабні інтегральні чорно-білі зображення, одержані в широкому діапазоні видимої частини електромагнітного спектра (460— 745 км). По них здійснюють суцільне, поконтурне дешифрування.