Картоплярство України (стр. 5 из 5)

Звичайно, говорити про те, що наше населення повністю перейде на іноземну картоплю, не доводиться. Зростання імпорту відбувається тільки за рахунок попиту з боку закладів громадського харчування, населення ж в масі своїй, як і раніше орієнтоване на ринок з натуральним продуктом. Хоча доводиться визнати, що існує тенденція до певного скорочення виробництва. Виявляється, з кожним роком українці їдять все менше картоплі, як вітчизняної, так і привозної, притому, що зростає споживання круп, макаронних виробів і овочів. У всьому світі відбувається навпаки - головний незлаковий продукт користується все більшою популярністю, причому саме в тих країнах, де страви з картоплі звичайно не є основними. Правда, за споживанням картоплі на душу населення (160 кг на рік), ми обганяємо жителів Перу (100 кг), але удвічі поступаємося сусідам-білорусам. Нинішня фінансова криза, що вразила, в першу чергу банківську систему, звичайно, буде мати негативні наслідки. Але світова продовольча криза, яка триває вже давно, має набагато більш важкі наслідки в усьому світі. ФАО планує боротися з цим лихом, в тому числі і за рахунок нарощування обсягів виробництва картоплі. За даними цієї впливової організації, за три майбутніх десятиліть обсяг виробництва сільгосппродукції в цілому повинен зрости на 60%, щоб задовольнити зростаючі апетити людства, при цьому саме картопля буде мати вирішальне значення для виконання цих завдань. Чи треба говорити, які перспективи у зв'язку з цим можуть відкриватися для нашої країни?

Експерти кажуть, що Україна як світовий виробник могла б непогано заробити на експорті, але найближчим часом ця ниша буде пустувати. І все через горезвісну відсутність промислового виробництва. Нинішнє картоплярство в країні схильне до яскраво вираженого екстенсивному характеру, при якому обсяги виробництва досягаються за рахунок розширення площ, а не завдяки новим технологіям. Крім того, значна частина врожаю щороку гине від хвороб і шкідників або в результаті поганого зберігання. Як показує аналіз виробництва та реалізації бульб в індивідуальному секторі, вони не завжди конкурентоспроможні. Врожайність рідко перевищує 11 центнерів з га. (У Голландії, наприклад, може досягати і 40!). Адже ми маємо дуже серйозний науковий потенціал. Питаннями розведення цієї важливої культури займається Інститут картоплярства Української академії аграрних наук, що має 20 опорних пунктів по країні, а також Поліська дослідна станція та 5 дослідних господарств. Звичайно, в Болівії вирощується понад 1300 сортів картоплі, в Перу - більше 4000, а в Україні - трохи більше 50 сортів. Тим не менше, вітчизняні розробки та наявні наукові кадри цілком могли б стати базою відродження галузі.

Звичайно, це неможливо без цілеспрямованої державної підтримки.

Программа підтримки галузі має бути, на мій погляд, розроблена в масштабах всієї України, до того ж на тривалий період. Існує науковий потенціал, накопичений величезний досвід, а головне - є все зростаючий попит на продукцію картоплярства в усьому світі. Розвиток цієї галузі при всемірної державної підтримки - один з реальних шляхів виходу з кризи

Додатки

мал. Збір та зберігання картоплі