Інженерний геній Риму (стр. 6 из 7)

Після визнання 313 р. християнства пануючою релігією почалося будівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичалися з античних васильків.

Перемоги Костянтина звеличує і споруджена в цей же час на форумі Тріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісно виламаними зі споруджень імператорів ІІ століття – Траяна, Андріана і Марка Аврелія. Вони були включені в новий художній ансамбль, і тільки голови цезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт є символічним: Костянтин ніби поглинає колишню римську історію. Все строго, регламентовано: у центрі імператор із клевретами, що підлещуючись заглядають йому в обличчя, по боках, безлика юрба.

Костянтин переніс столицю імперії на схід, у колишнє грецьке місто Візантію. Назване воно було “новим Римом”, чи Константинополем. Звідси почне свою історію нова держава – Візантія. Рим же залишався ще протягом двох століть центром західної частини імперії. Та ж картина спостерігається і за межами Риму, як в Італії, так і в провінціях. Античне мистецтво ще довго буде зберігати свою силу, однак воно, переростаючи в середньовічне, стає тільки традицією.

ГЕНІАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ РИМЛЯН

Звичайно вважається, що римляни зробили три геніальних відкриття в архітектурі: бетон, арка і купол. Насправді лише бетон є безперечно римським винаходом. Змішуючи вапно з вулканічним попелом, каменями і піском, римляни створили надзвичайно міцний, дешевий, зручний, але естетично абсолютно невиразний будівельний матеріал. Остання обставина їх нітрохи не бентежила. Якщо греки свої мармурові храми не могли "опоганювати" навіть застосуванням сполучного цементного розчину і ставили блоки “на сухе”, то римляни могли облицювати некрасиві бетонні стіни чи мармуром, чи порфіром, могли їх розписати фресками чи обшити розписаними дерев'яними панелями. Порушення естетичної єдності зовнішнього вигляду будинку і матеріалу їх нітрохи не бентежило.

Що ж стосується інших винаходів римлян, то на них варто зупинитися докладніше.

Ми вже знаємо, що арки використовувалися в Древньому Вавилоні, в Етрурії, але саме римлянизробили цю архітектурну форму універсальним засобом досягнення двоякого результату: чисто практичного – економії матеріалу, і естетичного – багаторазово використана в аркадах акведуків, терм, цирків, арка стала в Римі основним архітектурним мотивом.

Римляни, всупереч ідеї обов'язкової "корисності" архітектури, висунутої теоретиком архітектури Витрувієм, створили абсолютно марний, з погляду практичності, тип монументального спорудження – тріумфальну арку: окремо стоять ворота з нізвідки в нікуди. Єдиним призначенням таких споруджень був тріумфальний проїзд імператора, що повертався до Риму після здобутих перемог. Абсурдні з точки зору логіки тріумфальні арки, так само як і тріумфальні колони – що окремо стоять і нічого не несуть, крім статуї імператора, стали надзвичайно популярні в Римі, у найбільш концентрованому виді виражаючи ідею тріумфу государя і величі держави. Ці будівлі прижилися й у Європейських імперіях Нового часу, дійшли навіть до Росії, зберігши не тільки римську форму, але і зміст.

Арки і похідні від них циліндричні зводи широко використовувалися римлянами при будівництві терм. Римські лазні – терми – це зовсім особливий тип споруджень. В жодній країні світу не існувало нічого подібного. Кажучи сучасною мовою, терми – це спортивно-оздоровчі і культурно-рекреаційні центри. Крім власне лазень з парними, величезними басейнами з холодною і гарячою водою, тут були спортивні зали, масажні кабінети, просторі зали для прогулянок, філософських суперечок і бесід, а також бібліотеки з латинськими і грецькими книгами. Римляни дуже любили проводити вільний час у термах. Найбільшими, розкішними і знаменитими були терми імператора Каракали, що, на жаль, дійшли до нас у руїнах. Тут усе вражало своїм розмахом, багатством внутрішньої обробки, величезними високими зводами, величний, спокійний ритм яких прекрасно налаштовував на неквапливі піднесені бесіди і блаженну млість у цьому, загалом, утилітарному закладі. 1700 років тому в Римі нараховувалося близько 800 невеликих часток і 5 великих імператорських терм, що вміщали одночасно до 3000 чоловік.

І ще один великий винахід римлян – купол. Хоча ми вже бачили купольні будівлі в егейській і етруській архітектурі, але справжній купол змогли створити тільки римляни. У досконалості опанувавши мистецтвом кладки арок і зведення зводів, римляни створили купол, що виявився логічним завершенням розвитку цих конструкцій. Купол, як безліч арок, перекинутих через одну точку – замок-купола, – у всієї своїй вроді з'являється перед нами у великому римському спорудженні епохи імператора Адріана в Пантеоні, побудованому в 117-138 роках і присвяченому семи головним римським богам.

Імператор Адріан вирішив перебудувати старий, ще часів Октавіана, храм Юпітера-Месника, побудований на честь перемоги Октавіана над Антонієм і Клеопатрою в 35 році нашої ери. Великий інтелектуал і знавець грецького мистецтва, імператор запросив очолити роботи прославленого архітектора й інженера Аполлодора з Дамаска, відомого на той час численними чудовими будівлями, серед яких: форум і тріумфальна колона Траяна, висотою 40 метрів, міст через Дунай та ін. Навіть якби Аполлодор не побудував нічого, крім Пантеону, одним цим геніальної спорудженням він би себе обезсмертив.

Купол Пантеону побудований з бетону, у який замість каменів додані цеглини – у нижній частині, і пемза – у верхній. Таким чином, сучасний пінобетон, виявляється, мав свого далекого пращура, старше його на 19 століть. Вага купола настільки велика, що архітектору довелося зробити стіни товщиною 6 метрів. Але знаходячись усередині, про це не догадуєшся. Стіни начебто немає зовсім. У центр залу звернені 7 високих ніш зі статуями богів, прорізи з аркадами і колонами. Поверхня самого купола красиво ритмічно розчленована п'ятьма кільцями кесонів, що перспективно скорочуються – це зорово знімає відчуття ваги купола і товщини стін. Чисто оптичними прийомами архітектор досяг величезної виразності внутрішнього простору, а хитромудрою конструкцією – щирої міцності цього великого спорудження, що простояло без малого 19 століть, непідвласного стихіям.

На початку 7 століття Пантеон перетворили в християнську церкву, а в 1520 році в одній з ніш цього храму поховали генія італійського Відродження - Рафаеля Санті. Аж до другої половини 19 століття купол Пантеону залишався неперевершеним за величиною в усьому світі.

Внутрішнє оздоблення Пантеону

ВИСНОВОК

Латини, чи римляни, із середини 1 тисячоліття до нашої ери, що все міцніше улаштовувалися на Апеннінскому півострові, виявилися під найсильнішим впливом своїх сусідів по півострові: етрусків і греків. Саме з цих двох джерел черпало свої ідеї і форми молоде римське мистецтво з часів завоювання цих двох народів, що одержало від їх у безроздільне володіння колосальну культурну спадщину. Від греків римляни взяли типи і форми храмів, не говорячи вже про пантеон богів, ордерну систему, до якої додали свій тосканський ордер, скульптуру, живопис і багато чого іншого. В етрусків вони перейняли багато культів, у тому числі і культ предків, скульптурний портрет, техніку кладки арок, зводів, будівництво доріг, мостів, монументальних гробниць та інші уміння.

Греки були прекрасними витонченими архітекторами. Римляни – грамотними інженерами. Вони будували прекрасні дороги, прямі, як стріла, по яких з великою швидкістю могли пересуватися війська. Одна з таких доріг – Аппієва, вимощена бетоном, гравієм, цементом, кам'яними плитами – була побудована в Римі в 4 столітті до нашої ери, але й дотепер вражає досконалістю інженерної думки. Утім, до кінця середньовіччя саме римські дороги були практично єдиними проїзними сухопутними шляхами Європи, правда, за багато століть без належного догляду вони прийшли в занепад.

Римляни будували прекрасні кам'яні мости через ріки, багато з яких служать дотепер. Використання арок дозволило значно збільшити прольоти між підвалинами моста і заощадити будівельний матеріал. Римляни вміли будувати багатоповерхові будинки – у 6-7 поверхів, із усіма комунікаціями: водопроводом, каналізацією, опаленням, що, до речі, було під підлогою. Створення розвиненої системи водопроводів дозволило безперебійно постачати римські міста найчистішою водою з гірських джерел. По свинцевим і керамічним трубам, прокладеним в акведуках – багатоярусних аркадах, вода надходила в дома, численні міські фонтани і терми – римські лазні. Дотепер на великих просторах колишньої Римської імперії можна бачити величні аркади акведуків, що перетинають ріки і низини. Один з найкрасивіших акведуків Пон-дю-Гар зберігся у Нимі, на півдні Франції.

Регулярне планування римських міст і військових таборів, оточених стіною з вежами і міськими воротами, із брукованими вулицями, що перетинаються під прямим кутом, з великою площею форуму – головного суспільного і торгового центру, з кварталами будинків – инсул – лягла в основу планування багатьох європейських міст: Лондону, Парижу, Мілану, Триру, Барселони й ін., а потім стала основним містобудівним принципом міст США.