УСтратегії повинні розглядатисястанітенденціїзабезпеченняпродовольчоїбезпеки, визначаютьсязавданнящододосягненняраціональнихнормспоживанняосновнихпродуктівхарчування. У 1990 р. вУкраїнісереднійдушовийдобовийраціонхарчуваннямістив 3,6 тис. кілокалорійпри 33% продовольчихвитратусімейномубюджеті. Криза 90-хроківзначнопогіршилаціпоказники: у 2003 р. добовехарчування знизилосядо 2,8 тис. кілокалорій, ачасткапродовольчихвитратзросладо 59,9%. ТобтонинішнійстанпродовольчогоспоживаннявУкраїнідещовищийпорогубідності, тя ісуттєвогірший, ніжудокризовомуперіоді. НезадовільністьстанупродовольчогоспоживаннявУкраїнівідчутнаіприпорівнянніпоказниківхарчуванняїїнаселеннязвідповіднимипоказникамирозвинутихкраїн. Так, уСШАенергетичнацінністьдобовогодушовогораціонухарчуваннястановить 3,8 тис. кілокалорій, ачасткапродовольчихвитратусімейномубюджеті—всередньому 10%.
Важливимінструментомоцінкистанутатенденційпродовольчогоспоживанняє співставленняйогофактичногорівнязрекомендованиминормамираціональногохарчування. УкраїнськимНДІхарчуваннярозробленозбалансованийзаосновнимипродуктами, енергетичнійцінностііпоживнихречовинахраціон, рекомендованийякнормираціонального (здорового) харчування, відповіднодоякогоспоживанням'ясопродуктівмаєстановити 80 кг урікналюдину. У 2003 р. фактичнеспоживанням'яснихпродуктівдорівнювалолише 34,5 кг налюдину, тобто 43,1% відрекомендованоїнорми.
Отже, вУкраїнімаємісцегострийдефіцитпродовольчогоспоживаннянелишеокремихпродуктів, аіповсьомуїхнабору. Загаломзанаборомосновниххарчовихпродуктів, необхіднихдляздоровогохарчування, цейдефіцит (недоїдання) дорівнюємайже 40%, ут. ч. продуктівтваринногопоходження– 50%, арослинногопоходження—понад 22%. Цесвідчитьпронапруженийстанпродовольчоїбезпекивкраїні. Удокризовому 1990 р. дефіцитпродовольчогоспоживанняповсьомураціонухарчуваннястановивменше 12% інатомужрівнізнаходилисяйогопоказникиурозрізіпродуктівтваринноготарослинногопоходження.
Впрактичномупланінинінайбільшважливоюпроблемоюдержавноговпливунамісткістьпродовольчогоринкуєзабезпеченнянеобхідноївідповідностітемпівзростаннядоходівнаселеннятатемпівінфляції. [21, С. 8]
Досягненнястанупродовольчоїбезпекивимагаєодночасногозростанняобсягівспоживанняпродовольстваізниженнячастки витратнахарчуванняусімейномубюджеті, щоможливозазначноговипередження підвищеннядоходівнадзростаннямціннапродовольство. Нажаль, теперішняструктурафакторів, щоформуютьрівеньіпропорціїінфляційногопроцесу, несприятлива продовольчогоринку.
Інфляціязалишаєтьсяголовноюмакроекономічноюперешкодоюрозширеннянаціональногопродовольчогоринку. Томуполіпшенняпродовольчогоспоживанняможна очікуватизаумовзниженнятемпівінфляції, передбаченогодовгостроковимиурядовимипрограмами.
УспішнареалізаціяпріоритетнихзавданьщодоаграрноїсфериАПК, які будуть передбачені Стратегією, можливалишетоді, колисільськегосподарствостабільнотаефективно функціонуватиме, нарощуючиобсягивиробництваконкурентоспроможноїівисокоякісноїпродукції. Перспективніпараметрирозвиткуосновнихгалузейсільськогогосподарства наперіоддо 2015 р. визначаютьсятимизавданнями, якіставитьпередними СтратегіярозвиткуАПКУкраїни. Насампередйдетьсяпроналежневирішенняпродовольчоїпроблемивдержавіідосягненняраціональнихнормспоживаннянайважливі-продуктівхарчуваннявсімаверстваминаселення.
Особливої уваги заслуговує пропозиціяпродуктівсадівництвайвиноградарстванавнутрішньомуринкуУкраїни, яка формуєтьсяпереважнозарахуноквітчизняноговиробництва, якесконцентрованеголовнимчиномугосподарствахнаселення. Зметоюістотногозбільшеннявиробництваіспоживанняфруктівтаягіднеобхідно вжитирадикальнихорганізаційнихйекономічнихзаходівщодовідтвореннявУкраїні садівництваівиноградарстванапринциповоновихзасадах. Уперспективі (до 2015 р.) розвитокзазначенихгалузейможевідбуватисязадвомаваріантамизалежновід прийнятоїдержавноїстратегії. [21, С. 9]
Слідвідмітити, щопрогресурозвиткуаграрногосекторанаціональноїекономіки можливийзаумовионовленняматеріально-технічноїбази, підвищеннярівнямеханізаціїтаелектрифікаціївиробництва, введеннявдіюновихіреконструкціїіснуючихвиробничихпотужностей. Цеособливоважливо, оскількипризупиненняінвестиційної діяльностівсільськомугосподарствіУкраїнинапочаткудев'яностихроківминулого століттязумовилокатастрофічнезменшенняобсягівйогоосновнихзасобів. Так, часткааграрногосекторавосновнихзасобахнародногогосподарстваУкраїнизменшиласяз 23,3% у 1993 р. до 13,3% у 2001 р. Ниніваграрнійсферімаємісцепроцесінтенсивноїдеіндустріалізаціївиробництва. Відбуваєтьсяобвальнезниженнятехнічноїта енергетичноїоснащеності. [21, С. 10]
Дляоновленнямашинно-тракторногопаркуаграрнихпідприємствнарівнітехнологічноїпотребинеобхіднощорічнопонад 15 млрд.грн. Знихнаоновленняпаркутракторів— 3 млрд.грн., зернозбиральнихкомбайнів— 3,5—4,0, бурякозбиральнихмашин— 0,35—0,40, кормозбиральних— 1,0—1,2, машиндлятваринництва— 1,6—1,7, технікизагальногопризначення—на 3,5-4,0 млрд.грн. Ниніжнапридбаннясільськогосподарськоїтехнікисуб'єктигосподарюваннящорічноможутьвикористатинебільше 2 млрд.грн. Крімтого, дляпідтриманнямашинно-тракторногопаркувробото здатномустанінеобхідно 2,0—2,5 млрд.грн.длязакупівлізапаснихчастиніремонтних матеріалів. Зазначенийвищеобсягінвестиційнаоновленнятаремонтмашинно-тракторногопаркуаграрнийсекторзйогонинішнімфінансовимстаномвиділитинеможний.
Вперспективінайважливішимджереломінвестуванняоновленнямашинно-тракторногопаркумаєстатизбільшенняприбутківсільськогосподарськихпідприємств зарахуноквстановленнянеобхідногопаритетуціннапромисловутасільськогосподарськупродукцію.
Узв'язкузрізкимзменшеннямвнесеннямінеральнихтаорганічнихдобрив (за останні 10 роківвнесеннямінеральнихдобривскоротилосяв 10 разів, аорганічних добрив—у 7 разів), фактичнимприпиненнямвапнуваннякислихігіпсуваннясолонцюватихґрунтів (у 2003 р. порівняноз 1990 р. площіхімічноїмеліораціїзменшилисьу 60 разів), скороченнямобсягівлісомеліоративнихіпротиерозійнихробітактивізуваласядеградаціяземель, значнозростаєінтенсивністьерозійнихпроцесів. Водноразпорушуєтьсябаланспоживнихречовинуґрунтах. Враховуючитенденціїдозниження родючостіґрунтів, питаннявиробництватараціональноговикористаннямінеральних добривєнинінадтоактуальним. ПротевиробництвомінеральнихдобриввУкраїні зменшилосяз 4,2 млн.ту 1991 р. до 2,4 млн.тдіючоїречовиниу 2003 р. Разомзтим настійнозбільшуютьсяобсягиекспортумінеральнихдобрив. Стратегічниминапрямами підвищенняефективностівиробництвамінеральнихдобрив в Україніповинна бутимодернізаціяобладнання, вдосконаленнятехнологій, ефективневикористаннявласноїсировинитаенергоносіїв, щодастьможливістьзнизитисобівартістьі, відповідно, цінунадобрива.
Дляреалізаціїзавданьзнарощуваннявиробництвапродукціїрослинництва, передбаченихСтратегією, воглядовійперспективінеобхіднозбільшитирічнунормувнесеннядобривдо 140—150 кгдіючоїречовинина 1 га посівноїплощі. Звідсизагальний обсягвипускумінеральнихдобривудіючійречовинідлявнутрішніхпотребмаєстановити 3,5—3,7 млн.твартістю 4,5—5,2 млрд.грн.
РеалізаціяСтратегіїмаєзабезпечуватисянаосновіефективноговикористанняінноваційноїмоделі. [21, С. 11]
Зцієюметоюдержаваповиннавсебічнопідтримуватиінноваційний розвитокагропромисловоговиробництва. Інноваційнийрозвитоксільськогогосподарствамаєзабезпечуватисячерезінноваційніпрограми, підпрограмитаокреміпроекти. Длязабезпеченнявперспективівисокотехнологічногорозвиткусільськогогосподарствапотрібнокардинальнопокращитифінансуваннянаукизарахунокбюджетута залученняпозабюджетнихкоштів.
Внаслідоквисокоїаграрноїосвоєностітарозораностіземельного фонду, екстенсивногогосподарюванняідеградаціїсільськогосподарськихугідьмає місценадзвичайнонизькийрівеньїхпродуктивності, виробництвоваловоїпродукції сільськогогосподарстваврозрахункуна 1 га сільськогосподарськихугідьвУкраїнів останнірокистановиловсередньому 270 євро, тодіякукраїнах-членахЄС—понад 2 тис. євро. Тобтоземлемісткістьвітчизняногосільськогогосподарствавсередньомуу 8разіввища, ніжукраїнахЄвросоюзу.
Враховуючивищенаведене, стратегічнимзавданнямдержавноїполітикиусферіагарногоземлекористуванняєзабезпеченняраціональноговикористаннятаохорони продуктивнихземель, збереження, відтвореннятапримноженняїїродючості. Занауковообґрунтованимирекомендаціями, доактивногосільськогосподарськогообробітку слідзалучатинебільшетретинитериторії. Стількижмаєбутивідведенодляіншої господарськоїдіяльності, аоднатретинаповинназалишатисяуприродномустані. Саметакимчиномможназабезпечитиекологічнурівновагувприроді. [21, С. 12]
НинішняорганізаційнаструктурасільськогосподарськоговиробництваУкраїни представленасільськогосподарськимипідприємствами, фермерськимитаособистими селянськимигосподарствами. Стратегіяподальшогорозвиткусекторасільськогосподарських-підприємствмаєполягативпоступовомузміцненнівсіхїхорганізаційно-правовихформзметоювідновленнявтраченоїнимипровідноїроліувиробництві сільськогосподарськоїпродукції.
УпроектіСтратегіїчільнемісцезаймаєудосконаленняорганізаціїаграрногоринку. Основоюефективногофункціонуваннясільськогосподарськогоринкуєвсебічнийрозвитокінфраструктурнихелементів—системипідприємств, організацій, закладіввиробничоїтаневиробничоїсфери, якіпокликаніобслуговуватирухпродукціївідвиробникадоспоживача. Зазначенаінфраструктуравиконуєфункціївиявленняринкових цін —цінреальногопопитутареальноїпропозиціїяксистемоутворюючогоелемента ринковоїекономічноїсистемиАПК. Маркетинговийсекторінфраструктуриринкуформуютьаграрнітоварнібіржі, оптовісільськогосподарськіринки, аукціони, ярмарки, торговідоми, міськіринки, споживчікооперативніринки, супермаркети, оптовіфірмові магазинитаіншіструктури, щозабезпечуютьобмінчинникамивиробництваітоварами, їхкількіснийскладпокищоявнонедостатній, іучастьдержавиурозвиткуінфраструктуриаграрногоринкудоситьвисока.[21, С. 13]