Смекни!
smekni.com

Вільям Шекспір (стр. 5 из 8)

Шекспір приніс у драму важливі нові художні принципи, яких до нього взагалі не було в мистецтві. Характери героїв у давній драмі володіли лише якоюсь однією важливою рисою. Шекспір створив героїв і героїнь, наділених рисами духовно багатої живої особистості. Разом з тим він показав характери своїх героїв у розвитку. Ці художні нововведення збагатили не тільки мистецтво, але й розуміння природи людини. Зробити подібні відкриття міг тільки геній. Але й для високообдарованих людей потрібні умови, щоб задатки, закладені в них природою, могли розвитися. Шекспіру пощастило жити в епоху сприятливу для творчості.

Не можна сказати, щоб це був час великої свободи. В Англії панувала деспотична королівська влада. У суспільстві існували величезні розходження між багатством верхівки й бідністю народу. Але всюди відбувалися якісь зміни. Змінювалось положення різних станів суспільства.

Зокрема все більшої сили набували багаті городяни. Втратила колишню могутність церква. Духовний обрій розширився, тому що англійці все частіше кидалися в ризиковані морські подорожі в пошуках нових товарів і нових земель. Відносна воля виникла тому, що ніхто більше не був прив'язаний до свого середовища раз і назавжди, як це було у феодальну епоху. Люди покидали насиджені місця в пошуках щастя й багатства. Це була епоха несподіваних удач, запаморочливих кар'єр. У той час як одні знаходили задоволення в придбанні матеріальних благ, інші присвячували себе культурній діяльності.

ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ДРАМАТИЧНИХ ПОШУКІВ ШЕКСПІРА

В останній чверті XVI- на початку XVII ст. провідним і найбільш розвинутим жанром англійської літератури була драма. Вона засвоїла досвід античної та континентальної ренесансної драматургії, але цілком зберегла свій національний народний характер і нерозривний зв'язок з народною театральною традицією. Розвитку драматургії великою мірою сприяло швидке зростання, починаючи з 70-х років, кількості постійних професіональних театрів, які використовували форму середньовічного міського масового театру, удосконалюючи її. Постійні театри стали доступними широким колам глядачів різних суспільних верств і перетворилися на розвагу загальнонародного характеру. Це активізувало творчість драматургів, спонукало до поширення тематики, пошуку нових жанрів, художнього удосконалення драми. Особливо значну роль у цьому процесі відіграли попередники Шекспіра - «університетські уми». Саме вони створили для англійських театрів багатий і різноманітний репертуар і своєю творчістю підготували геніальну драматургію Шекспіра.

Творчий досвід Томаса Кіда, Роберта Гріна, Крістофера Марло значною мірою підготував повний розквіт драматургії Ренесансу в творчості Шекспіра.

Причина тривалого успіху й все більшого поширення драматургії Шекспіра складається в життєвості його творів й у їхній неперевершеній театральності. Багато поколінь глядачів одержували від шекспірівських спектаклів хвилюючі, незабутні враження. Актори знають, що кращі ролі, що дозволяють повною мірою розкрити сценічне дарування, створені Шекспіром. Вони відчувають, що через шекспірівські образи можна багато чого повідати своїм сучасникам про їхні долі, про їхню епоху. Кожен актор мріє зіграти Ромео, Гамлета, Отелло, Ліра, Джульєту, Офелію, Дездемону, Корделію, леді Макбет. Слава багатьох майстрів сцени ґрунтується на яскравих втіленнях шекспірівських ролей, які залишаються в пам'яті поколінь як прекрасні легенди.

Інтерес до Шекспіра ніколи не був обмежений естетичною сферою. Для кожної епохи його творчість була джерелом більших ідей про життя. Ідейне багатство драматургії Шекспіра, її найглибша життєвість забезпечили його утворам тривале перебування на театральних підмостках. Більше того, навіть естетичні упередження, наприклад класиків XVІІІ ст., не могли перешкодити визнанню життєвої значущості ідей шекспірівської драматургії.

2.1 «Гамлет, принц датський» - п'єса на усі століття

Трагедія Шекспіра «Гамлет, принц датський» найбільш знаменита з п'єс англійського драматурга. На думку багатьох високо авторитетних цінителів мистецтва, це одне із самих глибокодумних творінь людського генія, велика філософська трагедія.

Вона стосується найважливіших питань життя і смерті, що не можуть не хвилювати жодної людини. Шекспір-мислитель з'являється в цьому творі у весь свій гігантський зріст. Питання, що ставить трагедія, мають воістину загальнолюдське значення. Недарма на різних етапах розвитку людської думки люди зверталися до «Гамлета», шукаючи в ньому підтвердження поглядів на життя і світовий порядок.

Однак «Гамлет» приваблює не тільки тих, хто схильний міркувати про сенс життя взагалі. Твір Шекспіра ставить гострі моральні проблеми, що мають аж ніяк не відвернений характер. Ситуації трагедії й особливо думки і переживання її героя глибоко зачіпають душі читачів і глядачів.

Як істинно художній твір, «Гамлет» приваблює багато поколінь людей. Міняється життя, виникають нові інтереси і поняття, а кожне нове покоління знаходить у трагедії щось близьке собі. Сила трагедії підтверджується не тільки її популярністю у читачів, але і тим, що от уже майже чотири сторіччя вона займає одне з перших, якщо не найперше місце в репертуарі театрів країн західної цивілізації, а тепер завойовує і сцени театрів інших культур. Постановки трагедії незмінно приваблюють глядачів, а мрія кожного актора — виконати роль героя цієї трагедії. Популярності «Гамлета» в останні десятиліття багато сприяла екранізація його в кіно і покази на телебаченні.

Чуттєвих і вдумливих читачів хвилюють долі багатьох літературних героїв і героїнь. Їм співчувають, їх шкодують, радуються з ними, але між читачами і глядачами завжди залишається деяка відстань, що відокремлює їх від симпатичних і прекрасних героїв, створених письменниками. Гамлет же входить у наші душі.

Щоб розуміти Гамлета і співчувати йому, не потрібно опинитися в його життєвій ситуації - довідатися, що батько злочинницьки убитий, а мати зрадила пам'яті чоловіка і вийшла за іншого. Звичайно, ті, чия доля хоча б частково подібна гамлетівській, більш гостро і жваво відчують усе, що відчуває герой. Але навіть при відмінності життєвих ситуацій Гамлет виявляється близьким читачам, особливо якщо вони мають духовні якості, подібними тим, що притаманні Гамлетові, - схильністю вдивлятися в себе, занурюватися у свій внутрішній світ, болісно гостро сприймати несправедливість і зло, почувати чужий біль і страждання як свої власні.

Великі витвори мистецтва з часом знаходять одну важко визначну якість. Вони стають в очах багатьох людей духовним скарбом, свого роду святинею, що викликає захоплення. Але для повного розуміння естетичних цінностей потрібні певні знання і навички, що дозволяють не одним лише серцем, але і розумом осягнути, у чому зміст і значення даного твору.

2.2 Поетичний погляд на світ

Значна частина робіт про «Гамлета» написана так, ніби цей твір являє собою простий документ, в якому викладена історія загибелі Датського принца; досліджуються події, причини вчинків, психологія героїв. Здавалося б, це самий вірний шлях, якщо Шекспір - художник життєвої правди. Але при цьому не можна забувати, що він - художник, письменник, що створив твір із стародавнього переказу, що дійшов до нього, власних спостережень і думок про життя. Треба пам'ятати, що «Гамлет» у самому точному змісті слова твір, це щось, створене художником, а не проста фіксація фактів, що мали місце в дійсності. Якщо ми сприймаємо «Гамлета» як картину життя і його героя як живої людини, то це результат великого, майже незбагненного мистецтва, що було притаманне такому генію, як Шекспір. Багато помилок критиків походили від того, що вони забували про ці найпростіші істини.

Для того щоб правильно зрозуміти зміст твору, необхідно знати, як він написаний. Простий прийом - розібрати спочатку зміст, а потім форму твору часто приводить до неправильного розуміння смислу. Треба, насамперед, пам'ятати, що твір мистецтва не рівнозначний дійсності. Це відображення її, досягнуте особливими засобами. Багато помилок у тлумаченні «Гамлета» походять від того, що в п'єсі бачать таке ж відображення життя, яке дають п'єси Гоголя, Островського, Тургенєва, Толстого, Чехова, Горького. І вони дають аж ніяк не безпосереднє натуралістичне зображення дійсності, а що стосується Шекспіра, то його художній метод докорінно відрізняється від методу, що лежить в основі реалістичних драм нового часу.

Перша помітна відмінність «Гамлета» від драм наших часів, полягає в тому, що п'єса написана у віршах. Це аж ніяк не означає, що Шекспір переклав у вірші повсякденну мову. «Гамлет» - поетична драма в повному розумінні слова. B основі трагедії лежить поетичний погляд на світ. Поезія Шекспіра одухотворяє весь світ. Природа теж бачиться йому і його героям у поетичному світлі. Для поетичного погляду світ ховає чимало чудесного і фантастичного. З незвичайного, з чуда і починається трагедія, з'являється Примара. В якому світі живе Датський принц? Тут вірять у духів, примар, чаклунство, у те, що планети впливають на долі людей.

Світ, зображений у трагедії, не цілком схожий на нинішні представлення про життя і люди, що живуть у ньому, мислять інакше ніж ми - поетичними образами і поняттями.

Справа, не в тім, що трагедія Шекспіра написана віршами, а в особливому погляді на світ, для якого чудесне було природним.

2.3 Характеристика твору

Здається, ясно: місце дії Ельсинор, резиденція датських королів. У тексті п'єси неодноразово підкреслюється, що все відбувається в Данії в ті віддалені часи, коли вона завоювала частину Англії і англійський король став данником датської корони. Читача не залишає відчуття, що за винятком згадувань, що перед нами Данія, нічого специфічно датського в трагедії немає. Шекспір навмисно наближав дію до понять глядачів його театру. Недарма Гете відзначив, що де б нe відбувалася дія п'єс Шекспіра, перед нами завжди «Англія, обмита морями» [5; c.42], і шекспірівські римляни не стільки римляни, скільки англійці.