Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.
Підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.
Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.
В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.
Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.
У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.
Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.
Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Розділ 2. Розвиток сільського господарства на базі інтенсифікації і нововведень
2.1 Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва
Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливим фактором інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природними та економічними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних видів продукції.
Завдання раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур по території країни, з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних пропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них.
Для висвітлення розміщення досліджуваного господарства, оцінимо його місце розташування, природні та економічні умови. ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця" знаходиться в с. Соф. Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до районного центра – 10 км.
Київщина має гарні природні умови для розвитку сільського господарства. Клімат області помірно континентальний, з доволі теплим літом та порівняно не суворою зимою. Північна частина області знаходиться в помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів за рік), а південна – в теплій недостатньо вологій зоні (до 450 мм опадів за рік). Середня температура січня від -7°С до 8°С, а липня – 19-19,5°С; сума ефективних температур складає 2400-3400°С. Тривалість безморозного періоду в області складає: в повітрі 160-180 днів, на поверхні ґрунту – 140-150 днів. Велика частина опадів випадає в теплий період року. Серед негативних природних процесів, що впливають на сільське господарство, виділяють суховії та засухи; інколи бувають ливні з інтенсивністю до 3-4 мм опадів за хвилину.
В Київській області розповсюджені майже всі типи ґрунтів, що характерні для зони Полісся та Лісостепу (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі чорноземи опідзолені, мало гумусні чорноземи, болотні та торф’яні ґрунти). Агропромисловий комплекс Київської області включає сировинну, переробну і обслуговуючі ланки. Основна його сфера — сільське господарство зерново-молочно-м’ясного напряму. Серед зернових культур основними є озима пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка, серед технічних — ріпак озимий. У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво, а саме — скотарство молочно-м’ясного напряму, свинарство.
З огляду на всі особливості даної області, можна сказати що вона має сприятливі властивості для ведення сільського господарства, тому доцільне використання цих властивостей призведе до ефективного функціонування господарства. Загальну характеристику підприємства почнемо з дослідження наявності і ефективності використання земельних ресурсів.
Таблиця 2.1.1 Структура с/г угідь ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця"
| Структура с/г угідь | 2007 | 2008 | 2009 | Співвідношення 2007р. до 2009р., % | |||
| площа, га | % | площа, га | % | площа, га | % | ||
| С/г угіддя | 3371,30 | 100,00 | 3299,00 | 100,00 | 3299,00 | 100,00 | 97,86 |
| Рілля | 2900,20 | 86,03 | 2900,00 | 87,91 | 2900,00 | 87,91 | 99,99 |
Землями с/г призначення визнають землі, подані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури для цих цілей.
З даної таблиці можна зробити наступні висновки: за 2007-2009рр. найбільше земельних угідь було зосереджено на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007р. – 2900, 2 або 86,0%, у 2008 та 2009 – 2900,0 га або 87,9% в структурі земельної площі. За досліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля – на 0,01%. . Це свідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб ведення виробництва.
Таблиця 2.1.2 Структура посівних площ ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця"
| Група культур | 2007 | 2008 | 2009 | |||
| зібрана площа, га | % | зібрана площа, га | % | зібрана площа, га | % | |
| Зернові та зернобобові | 500,0 | 100,0 | 460,0 | 100,0 | 460,0 | 100,0 |
| Пшениця озима | 450,0 | 90,0 | 430,0 | 93,5 | 430,0 | 93,5 |
| Жито | 20,0 | 4,0 | 20,0 | 4,3 | 20,0 | 4,3 |
| Овес | 30,0 | 6,0 | 10,0 | 2,2 | 10,0 | 2,2 |
| Картопля | 3,0 | 100,0 | 2,0 | 100,0 | 2,0 | 100,0 |
| Овочі відкритого ґрунту | 79,0 | 100,0 | 82,0 | 100,0 | 68,5 | 100,0 |
| Кормові коренеплоди і кормові баштанні | 2,0 | 100,0 | 1,5 | 100,0 | 2,0 | 100,0 |
В структурі посівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові та зернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з 2008-2009рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільше зібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.
Таблиця 2.1.3 Урожайність посівних площ с/г культур
| Культури | 2007 | 2008 | 2009 | ||||||
| Вироблено продукції, ц | Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | Вироблено продукції, ц | Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | Вироблено продукції, ц | Зібрана площа, га | Урожайність, ц/га | |
| Зернові та зернобобові | 29006 | 500,0 | 58,0 | 30693 | 460,0 | 66,7 | 24327 | 460,0 | 52,9 |
| Пшениця озима | 26616 | 450,0 | 59,1 | 29193 | 430,0 | 67,9 | 22837 | 430,0 | 53,1 |
| Жито | 1040 | 20,0 | 52,0 | 1040 | 20,0 | 52,0 | 1040 | 20,0 | 52,0 |
| Овес | 1350 | 30,0 | 45,0 | 460 | 10,0 | 46,0 | 450 | 10,0 | 45,0 |
| Картопля | 402 | 3,0 | 134,0 | 284 | 2,0 | 142,0 | 234 | 2,0 | 117,0 |
| Овочі відкритого ґрунту | 34947 | 79,0 | 442,4 | 37263 | 82,0 | 454,4 | 35035 | 68,5 | 511,5 |
| Кормові коренеплоди і кормові баштанні | 942 | 2,0 | 471,0 | 416 | 1,5 | 277,3 | 109 | 2,0 | 54,5 |
По всіх культурах зібрана площа у період 2007-2009 рр. неухильно збільшувалась, окрім вівса, – знизилась майже втричі. Звідси можна зробити висновок, що його вирощування було економічно невигідним в порівнянні з вирощуванням пшениці та жита. Якщо взяти до уваги зібрану площу інших культур, які вирощуються у господарстві, то бачимо, що вона на протязі трьох років залишалася сталою. Це свідчить про достатню економічну доцільність та ефективність вирощування цих культур. Основна частина земельних ресурсів використовується під посів зернових, але досить мала частина використовується під технічні культури. Варто сказати, що земля використовується досить ефективно, так як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2007р. – 58,0 ц/га, 2008 – 66,7 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2009 році – 52,9 ц/га. Розглянемо рівень забезпечення досліджуваного підприємства трудовими ресурсами.