Роздавання кормів, контроль за поїданістю. Заходи інтенсифікації передбачають годівлю риби щодня в один і той же час за допомогою різноманітних кормороздавальних засобів. Розподіл добової норми кормів по кормових місцях здійснюють згідно з прийнятою технологією: при використанні гранульованих комбікормів по кормовій доріжці, а при тістоподібних кормах по кормових точках. Роздавати корми слід щодня в одному й тому ж місці. Це сприяє кращому їх поїданню за більш короткий проміжок часу. При високо-ущільнених посадках у міру росту риби кормові доріжки , переміщують на глибші ділянки.
Поїданість визначають за залишками корму на кормових місцях сітчастим черпаком через 2–3 год. після роздавання. Перевіряють поїданість корму в кожному ставу в кількох місцях годівлі. При наявності решток комбікорму норму годівлі слід коригувати в сторону зменшення. Проте при різних коливаннях температури води у період найбільшого приросту риби доцільно проводити додатковий контрольиий облов через 5 днів з тим, щоб внести нові зміни в норму годівлі залежно від фактичної ситуації в ставі.
У міру росту риби і збільшення її маси відповідно збільшують норму годівлі та загальний обсяг даванки кормів. І Це збігається з періодом оптимальних температур води в умовах ставових господарств. Для підвищення ефективності використання поживних речовин добового раціону норму годівлі коропа доцільно ділити на дві чи, в деяких випадках, на три. частини і організовувати дво- чи триразову; годівлю. При цьому першу ранкову годівлю проводять ( 7–9-й год. ранку, коли вміст розчиненого у воді кисни збільшується, у ті ж години, що й при одноразовій годівлі а наступні – через 7–8 год.
3.1.2 Підготовка кормів до згодовування
Від підготовки корму до згодовування багато в чому залежить успіх самого процесу годівлі так як риба краще споживає підготовлений корм. В умовах аграрних підприємств, де коропу згодовують різні відходи, їх бажано подрібнити, а потім замішати у вигляді крутого тіста. Розмелюють корми на кормодробарках, універсальних млинах та інших механічних агрегатах. Замішане тісто готують па різних кормозмішувачах. Замішують його в чанах, діжках та іншому посуді. З метою зменшення втрат при опусканні подрібненого корму у воду в кормові суміші додають по можливості в'яжучі компоненти: лляну, макуху, борошнисті змети (15–20%). Для підрослого дворічного коропа, який досяг маси 150–200 г можна згодовувати ціле зерно.
У процесі вирощування риби не слід різко змінювати якість корму, можна лише поступово від гранульованих комбікормів переходити до зерна, тістоподібного корму і навпаки. При зміні корму необхідно враховувати вік та інтенсивність росту риби, час року.
4. Заходи по меліорації
Важливого значення в процесі ведення рибного господарства набувають заходи агротехнічної та біологічної меліорації так як рибницькі стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності. Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить до замулювання і заболочування. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри води і погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу. Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різке обмеження здійснення інтснсифікаційних заходів.
Меліорація–це система заходів, орієнтована на докорінне поліпшення ставу і прилеглої території для оптимізації середовища мешкання риби. Всю різноманітність меліоративних заходів можна поділити на дві групи: докорінні, що забезпечують глибокі зміни режиму водойми, дія яких зберігається протягом ряду років, і поточні, що діють) нетривалий період.
Типовим докорінним заходом є реконструкція ставового фонду. При цьому проводять агротехнічні заходи, використовують оптимальні конструкції гідроспоруд, впроваджують комплексну механізацію технологічних процесів.
4.1 Біологічна меліорація ставів
Біологічна меліорація ставів. Біологічна дія на середовище мешкання риб при їх культивуванні в ставах може бути орієнтована на пригнічування рослинності, скорочення видів риб, які самопливом потрапляють у стави, профілактику виникнення захворювань. Біологічні принципи меліорації мають перевагу, бо не виключають невластиву природним процесам дію і характеризуються високою вибірковістю й цілеспрямованістю.
Для пригнічення вищої водної рослинності та макро-форм нижчих рослин широко використовують білого амура.
Залежно від ботанічного складу рослин, площі заростання й біомаси рослин на конкретних ділянках ставу щільність посадки і віковий склад особин, яких вселяють, може досить широко варіювати.
Для пригнічення розвитку м'якої і плаваючої водної рослинності ефективним є вселення однорічок білого амура з розрахунку 150–1500 шт/га. Для знищення надлишкової жорсткої рослинності доцільно утримувати спеціальне меліоративне стадо, представлене дво- і трирічними особинами. При цьому щільність посадки може коливатися в межах 160–400 шт./га.
Радикального ефекту досягають механічними (викошування, випалювання, знищення коренів болотних рослин) та біологічними методами меліорації, що дає змогу білому амуру поїдати молоді пагони, сприяючи інтенсивному очищенню водойм та їх оздоровленню.
Для максимального зменшення в ставу видів риб, які не є об'єктами культивування (плотва, карась, пічкур, верховодка, йорж, окунь), але конкурують у живленні з об'єктами ставового рибництва чи поїдають молодь культивованих видів риб, переносять захворювання, як біологічних меліораторів використовують риб-хижаків. Ці риби мають високу потенцію росту (щука, сом, судак) і посаджені в стави з мальками, не можуть завдати шкоди однорічкам коропа і рослиноїдних риб, але ефективно зменшують кількість видів, які не є об'єктами культивування і не мають господарської цінності.
У плані біологічної меліорації винятковий інтерес представляє чорний амур, основу раціону якого становлять молюски. Активно зменшуючи чисельність молюсків у ставах, чорний амур розриває біологічні цикли розвитку ряду збудників захворювань риб, що є радикальним методом пригнічення поширення хвороб.
Розглядаючи різні аспекти меліоративних заходів, необхідно відзначити, що спеціаліст повинен у кожному конкретному випадку надавати обґрунтовану перевагу тому чи іншому меліоративному прийому або застосовувати їх комплексно відповідно до конкретної обстановки і можливостей господарства.
Агротехнічною меліорацією передбачається цикл робіт по осушенню, обробці і плануванню ложа ставів, видаленню зайвої рослинності. Ці роботи передбачають осінню підготовку нагульних і вирощувальних ставів, яка включає проморожування ложа і весняне заливання водою. У деяких випадках одержані переконливі дані, які свідчать про перспективність цілорічного утримання ставів із водою. Біомаса зообентосу при цілорічному заливанні вдвічі вища, ніж у ставах із традиційною системою експлуатації.
Очевидний інтерес має раннє осушення ставів у літньо-осінній період, що дає можливість здійснювати часткове літування без виведення з експлуатації ставів повністю. При класичному літуванні стави залишають на один рік і більше без води, засівають культурними рослинами. Такий прийом є ефективним засобом меліорації, який передбачає повне осушення ложа і його агротехнічний обробіток.
Осушення і культивація ложа літуючих ставів пригнічують вищу водну рослинність, забезпечують мобілізацію компонентів відкладень мулу, прискорюють процеси мінералізації органічних речовин. Вирощування сільськогосподарських культур на ложі літуючих ставів забезпечує зростання природної рибопродуктивності вдвоє. Ефективне осушення ложа ставів забезпечують осушувальною мережею каналів або практично меліоративною мережею каналів ставу. При цьому окремі пониження, заповнені водою, слід засипати грунтом або гноєм. Необхідне систематичне розчищення скидних каналів, розрівнювання грунту та планування ложа. При відсутності відповідних підготовчих робіт на ложі ставів можуть залишатися пні дерев, кущі, залишки будівель та споруд. Усе це необхідно, по можливості, видалити, використовуючи відповідні машини, механізми.
На практиці, частіше на великих ставах, неможливо повністю розчистити ложе. В цьому випадку значним меліоративним заходом є влаштування тоневих ділянок, які необхідно ретельно вибрати, після чого видалити всі предмети, що заважають використанню активних знарядь лову. Вчасне проведення цих робіт дозволить проводити контрольні облови, та вилов товарної риби восени без проблем пов’язаних з поганою підготовкою тоневих ділянок.
Згідно Типового положення "про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05 р. №15 працівники допускаються до роботи лише після проходження відповідного інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характером і часом проведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться, з усіма працівниками які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно від їх освіти та стажу роботи та працівниками інших підприємств які беруть участь у виробничому процесі. При проведенні вступного інструктажу інженер з охорони праці (за сумісництвом рибовод Підопригора В.С.) обов'язково вказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори на даному робочому місці, а також порядок користування захисними засобами. Проходження вступного інструктажу фіксується у журналі реєстрації проведення вступного інструктажу з техніки безпеки (ф.№1), дані про проходження інструктажу вносяться також у особову справу працівника. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи, безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки (ф. №2). Повторний інструктаж проводять на роботі з підвищеною небезпекою 1 раз у 3 місяця. За потребою проводять позапланові, цільові та повторні інструктажі.