ДОПОВІДЬ
на тему: "Оптимізація раціонів годівлі птахів"
Доцільність подальшого розвитку птахівництва визначається тим, що виробництво харчового білку за рахунок яєць і м′яса птахів значно економічніше і ефективніше, ніж інших м′ясо-виробляючих галузей тваринництва. При цьому особливої важливості набуває зниження витрат на корми за рахунок подальшої раціоналізації годівлі птахів. Питання економії кормів тісно пов’язане з удосконаленням норм і способів годівлі, оптимізації складання кормосумішей (рецептів комбікормів), виходячи із вартості і поживності окремих інгредієнтів, технологічних ліній посування і роздавання комбікормів, мікроклімату і засобів утримання, підвищення надійності та оперативності контролю повноцінності годівлі птахів.
Особливості годівлі птахів обумовлені їх біологічними властивостями. Відсутність зубів, короткий травний шлях та висока швидкість травлення створюють значні труднощі в організації годівлі.
Прийнятий корм під час дуже короткого перебування в ротовій порожнині змочується багатою муцином слиною, надходить у воло, яке має правий та лівий мішок (у водоплавних видів птахів замість вола є розширення верхньої частини стравоходу). У волі корм частково піддається дії ферментів слини, секрету стінки вола і ферментів, що їх виділяє мікрофлора. У волі, як правило, середовище кисле (рН 4,5... .5,8).
Якщо птахи мають постійний доступ до кормів і кормові інгредієнти подрібнені, то час перебування їх у волі не перевищує 1-2 години, не подрібнене зерно затримується до 14... .18 годин. Поживні речовини подрібненого корму мають більшу площу контакту з травними ферментами, швидше гідролізуються і ліпше використовуються в порівнянні з цілим зерном.
Після просування в залозний шлунок корм змішується з його соком і надходить у мускульний шлунок. Під час інтенсивної секреції шлунковий сік виділяється безпосередньо в мускульний шлунок.
Кормові маси у мускульному шлунку інтенсивно перетираються за допомогою м’язових скорочень, які приводять в рух кутикулу і гравій, що знаходиться в цьому шлунку, змішуючи їх із шлунковим соком і мікрофлорою (в 1 г хімусу міститься 1... .100 млн. лактобактерій і аеробів).
Якщо у шлункові відсутній гравій, то це суттєво знижує перетравність і використання поживних речовин корму. Виходячи з цього птахи повинні отримувати гравій у вигляді кварцових або гранітних камінців (які не піддаються дії соляної кислоти) діаметром 1,5-3,0 мм для молодняка і 3,0-5,0 мм для дорослих птахів.
Птахи у своєму організмі не можуть синтезувати дефіцитні у кормі незамінні амінокислоти або вітаміни, отже ці речовини повинні бути донесені до годівниці. Птахи, за виключенням гусей, практично не здатні перетравлювати клітковину, що змушує обмежувати вміст в раціонах дешевих рослинних кормів. Відсутність синтезу в травному тракті деяких речовин, висока продуктивність птахів, інтенсивний обмін речовин вимагає безумовної забезпеченості раціону усіма поживними речовинами в повній відповідності до існуючих норм, тому слід зупинитись на значенні деяких поживних речовин.
Кальцій - необхідний для побудови скелету і шкаралупи яйця, дзьобу і кігтів, нормального функціонування нервової системи, підтримання лужної рівноваги в організмі, роботи поперечносмугастої і гладкої мускулатури, активації ферментів і гормонів, створення біоелектричного потенціалу на поверхні клітин. Інтенсивність всмоктування кальцію в кишечнику залежить від його вмісту в раціоні, потреби в ньому, присутності вітаміну Д і кількості фосфору в раціоні. Великий вміст фосфору погіршує всмоктуванню кальцію.
Кальцій в організмі депонується головним чином в кістках (98%). Мінеральні речовини кісток, в тому числі і кальцій, знаходяться в стані постійного обміну з мінеральними речовинами зовнішнього середовища. Дефіцит кальцію в раціоні несучок викликає інтенсивне використання кісткового депо, що призводить до зниження міцності і товщини шкаралупи, остеопорозу, зниження продуктивності і навіть загибелі несучок.
Надлишок кальцію в раціоні зменшує перетравність жирів і споживання кормів, порушує обмін фосфору, магнію, марганцю, заліза та йоду.
Фосфор - приймає участь у побудові кісток, входить до складу нуклеїнових кислот, виконує буферну функцію крові, є акумулятором і джерелом біологічної енергії (АТФ, АДФ), займає ключове положення в обміні жирів, білків і вуглеводів.
В раціонах птахів включають природні фосфати, в яких фосфор знаходиться у формі карбонатів і гідроксилапатитів. Фосфор утримується в кістках і в крові у вигляді фосфатів (70-85%). Використання раціонів годівлі птахів бідних на фосфор, зменшує споживання кормів, що призводить до уповільнення росту молодняку і зменшенню продуктивності несучок.
Натрій. Джерелом натрію в раціонах птахів являється кухонна сіль, рибне та м’ясо-кісткове борошно і шроти.
Рослинні корми і дріжджі бідні на цей макроелемент. Всмоктування натрію відбувається у тонкому відділі кишечнику (80-90%).
Натрій підтримує осмотичний тиск в тканинах і регулює обмін води. Дефіцит натрію в раціонах уповільнює ріст молодняку, а його надлишок затримує воду в організмі. Токсичність кухонної солі залежить від величини кристалів і зростає у присутності солей магнію.
Калій. Джерелом калію являється рибне борошно, кормові дріжджі й відходи харчового виробництва. Існуючі компоненти сучасних комбікормів задовольняють потребу птахів у калії, тому в кормосуміші не слід включати його солі. Калій в організмі підтримує осмотичний тиск в клітинах, активізує велику кількість ферментів.
Мікроелементи. Серед великої кількості мікроелементів, які необхідні для нормального функціонування організму птахів слід зробити наголос на таких, як цинк, марганець, мідь, залізо, йод, кобальт.
Марганець приймає участь у побудові скелету, діяльності нервової системи, в жировому і вуглеводному обміні. Корми рослинного і тваринного походження бідні на марганець, тому в раціони добавляють його солі. Дефіцит марганцю викликає у молодняку перозис, деформацію кісток, у несучок зниження продуктивності, зменшення товщини шкаралупи.
Джерелом цинку слугують рибне та м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі, шроти. Незважаючи на наявність цинку в деяких кормах, кількість його недостатня, тому в раціони вводять сірчанокислі або солянокислі солі.
Дефіцит цинку призводить до зменшення споживання кормів і оплати корму продукцією, уповільнює ріст молодняку, затримує статеве дозрівання, порушення слизових оболонок (паракератоз).
Надлишок цинку (більш 0,1% від маси корму) в раціоні викликає отруєння.
Нестача міді у раціонах молодняку викликає відставання у рості розвиток анемії часткову деформацію нервових волокон.
Курка для утворення яйця витрачає 30 - 60 мг міді. Джерелами міді являються корми тваринного походження і шроти, але для забезпечення повної потреби в цьому елементі в раціони його включають біля 8 г (в перерахунку на чистий елемент) на тонну комбікорму.
Залізо входить до складу ферментів цитрохрому, які беруть участь у дихальних процесах, а також являється складовою частиною гемоглобіну. У випадку дефіциту заліза активно розвивається анемія. Джерелом заліза для птахів являється рибне і трав’яне борошно, дріжджі. Дефіцит заліза можна поповнювати за рахунок його сірчанокислих солей.
Амінокислоти. Із усіх незамінних для птахів одинадцять амінокислот критично незамінними являються: лізин, метіонін, цистін, тріптофан. Дефіцитними за цими амінокислотами являються корми рослинного походження, тому для забезпечення організму птахів необхідно або збільшувати частку кормів тваринного походження, або включати в раціон синтетичні аналоги цих амінокислот. При цьому слід відмітити, що біосинтез білку в організмі іде на рівні найнижчого забезпечення потреби однієї із незамінних амінокислот, таким чином забезпечується і відповідний рівень продуктивності. Цей факт говорить про те, що старанне забезпечення раціонів амінокислотами є вирішальним моментом в організації раціональної годівлі птахів, що дає змогу отримувати високу продуктивність з низькими витратами корму і протеїну на одиницю продукції.
Вітаміни. Серед олійнорозчинних вітамінів (А, Д, Є, К) найбільше значення має вітамін А, який необхідний для нормального функціонування органів зору, відтворення, епітеліальних клітин шкіри, що постійно відриваються, слизового епітелію дихальних, травних шляхів, сечостатевої системи. Вітамін А впливає на синтез нуклеїнових кислот, статевих гормонів, на окислювальне фосфоритування, вуглеводний обмін і синтез антитіл.
Через нестачу вітаміну А затримується ріст молодняка, підвищується його смертність, зменшується несучість і заплідненість яєць, порушується діяльність травної системи (проноси), послаблюється стійкість організму птахів до інфекційних і інвазійних захворювань.
Джерелами вітаміну А є трав’яне борошно, жовта кукурудза, морква або сухе морквяне борошно, сухі або олійні препарати вітаміну.
Із різних форм вітаміну Д у птахівництві має значення форма Д3. У рослинах є ергостерон, який під дією ультрафіолетових променів перетворюється на вітамін Д. Вітамін Д тісно пов’язаний з обміном кальцію, впливає на всмоктування кальцію і фосфору в кишечнику, підтримує нормальний рівень цих елементів у крові й регулює мінералізацію кісток.
Через дефіцит вітаміну Д виникає рахіт, що проявляється демінералізацією кісток і викривленням кінцівок. Низький рівень вітаміну Д в інкубаційних яйцях зашкоджує нормальному включенню кальцію і фосфору в кістяк ембріону.
Найвищу біологічну активність із усіх форм вітаміну Е (токоферолу) має α-токоферол. Вітамін Е в організмі птахів відіграє роль природного антиоксиданту, нормалізує клітинне дихання, він необхідний для синтезу ДНК і пов’язаний з обміном гормонів, захищає від окислення ненасичені жирні кислоти, каротин і вітамін А, захищає від деструкції клітинні мембрани.