Післяукісні проміжні посіви – це корми, які вирощують після збирання культур на корм у поточному році і збирають, не чекаючи завершення вегетації.
Післяжнивні посіви вирощують після збирання основних культур у поточному році, період їх вегетації повинен становити не менше як 70-100 днів.
Кожне господарство повинне вибирати які краще сумішки засівати, виходячи із типу ґрунту, рельєфу полів, які корми є основними, тобто враховувати всі фактори, що найбільш оптимально використовувати ґрунти і при цьому одержувати добрі врожаї.
Єдиної думки щодо вирощування проміжних посівів кормових кормів немає. Попри велике кормове і агрохімічне значення їх, серед фахівців побутує думка, що вони, мовляв виснажують грунт, а отже негативно впливають на врожайність наступних культур. Проте, це трапляється, коли як проміжні вирощують чисті посіви, зокрема злакові. Як я вже зазначав, дослідження показали: вирощування сумішок, до складу яких входять бобові види, що здатні фіксувати азот з атмосфери, сприяє підвищенню його агрофізичних властивостей.
Причиною того, що проміжні посіви кормових культур далеко не завжди дістають належну оцінку, є недостатня поінформованість щодо їх створення, формування і впровадження у виробництво, як у кормовому і біологічному, так і в агрохімічному плані.
В Україні озимі та ярі зернові й овочеві культури за час свого розвитку використовують лише 45-60% вегетаційного періоду року, 60-65% - суми активних температур та 55-65% - суми опадів, однорічні трави як зелений корм – відповідно 30-35, 30-50, 45-50%, а в Закарпатській області в зв’язку з специфічними агро кліматичними умовами ці показники є ще менші, отже, кліматичні ресурси, поза сумнівом, дають змогу вирощувати проміжні культури після збирання основних сільськогосподарських рослин[44,с.54-58].
Проміжні посіви – це не лише додатковий повноцінний врожай, а й позитивний вплив на врожай наступних культур. Постійний рослинний покрив ґрунту впливає на посилену міграцію солей, на мікробіологічну активність та мікроклімату приземного шару атмосфери. Густий покрив проміжних посівів захищає ґрунт від прямого сонячного проміння, зменшує шкідливість вітру й створює у приземному шарі повітря підвищену вологість. Це особливо сприятливо впливає на мікробіологічну активність ґрунту, поліпшення газообміну та підвищення ефективності агрохімічних заходів. Забур’яненість полів зменшується завдяки додатковому обробітку ґрунту, міжрядному прополюванню та пригніченню бур’янів суцільними посівами. Проміжні посіви залишають у ґрунті багато кореневих решток і стерні, які, повільно розкладаючись, забезпечують наступні посіви поживними речовинами. Своїм корінням рослини проміжних посівів розлущують важкі і зв’язують легкі ґрунти, поліпшуючи їх водно-повітряні властивості. Проміжні посіви – це й ще ефективніший протиерозійний захід, а для такого регіону як Закарпаття, це великий плюс у землеробстві, адже більшість полів це пагорби, схили.
Собівартість продукції проміжних насівів є порівняно низькою, адже заміна глибокої оранки на мілку, передпосівної культивації на боронування і зменшення кількості міжрядних обробітків знижують затрати праці, до цього ще можна додати й економію добрив.
Проміжні посіви за порівняно короткий час забезпечують, залежно від зони, від 100 до 250 ц/га зеленої маси, що є джерелом високоякісних і дешевих кормів тоді, золи зелених кормів зазвичай не вистачає. За умови дотримання технологій вирощування вони відзначаються збалансованістю кормів, складом незамінних амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів. Проміжні посіви (особливо післяукісні та післяжнивні) містять більше, ніж основні , білкових речовин і менше – клітковини. Поліпшення хімічного складу їх урожаю зумовлене впливом агро кліматичних умов другої половини літа, зокрема скороченням тривалості денного освітлення, поліпшення водозабезпечення та умов живлення, передусім азотом (завдяки збільшенню влітку в ґрунті нітратного і аміачного азоту). Зелені корми проміжних посівів найбільш повно відповідають біологічним потребам тварин і протягом усього використання характеризуються високою якістю. Не випадково корми з них називають “зеленими концентратами”.
Однією з важливих умов поширення проміжних посівів у господарствах є добір найбільш продуктивних і цінних як корми культур. Вони мають відповідати таким вимогам: швидко рости і забезпечувати повноцінний урожай, придатний для використання у різні фази вегетації рослин; бути маловимогливими до тепла, світла й вологи та стійкими проти осінніх приморозків та інших несприятливих умов; мати короткий вегетаційний період, не знижувати, а навпаки, підвищувати врожай наступних культур.
Урожайність та якість проміжних посівів залежить від кількісного складу травосумішок. У чистих посівах злакові вили забезпечують урожайність, багату на вуглеводи, але бідну на білки; бобові навпаки, агаті на білки, але в них міститься незначна кількість вуглеводів.
Враховуючи ці фактори ряд дослідників розробили рекомендації норми заготівлі кормів на корову для розробки раціональної структури кормо виробництва а господарствах, спеціалізована них на виробництві молока в умовах Західного регіону. Наведена структура показана в таблиці 2.3..
Примірні норми заготівлі кормів на корову за рік з врахуванням продуктивності тварин[56,с.145]
| Показники | Надій молока за рік, кг | ||||
| 3500 | 4000 | 4500 | 5000 | 6000 | |
| Потреба кормів на корову в натурі, ц: | 38,5 | 42,0 | 45,0 | 48,0 | 54,0 |
| Концентровані - всього | 9,7 | 11,5 | 13,6 | 15,3 | 20,3 |
| в т. ч.: комбікорми | 6,6 | 9,9 | 12,8 | 15,3 | 20,3 |
| Грубі - всього | 10,3 | 9,4 | 9,5 | 9,9 | 9,6 |
| в т. ч.: сіно | 1,6 | 2,2 | 2,6 | 2,8 | 3,5 |
| сінаж | 5,0 | 7,2 | 6,9 | 7,1 | 6,1 |
| солома | 3,7 | — | — | — | — |
| Соковиті - всього | 67,3 | 72,2 | 74,8 | 76,1 | 84,5 |
| в т. ч.: силос | 49,8 | 50,4 | 50,8 | 50,8 | 50,7 |
| кормові буряки | 15,0 | 19,3 | 21,4 | 22,1 | 30,7 |
| морква | 2,5 | 2,5 | 2,5 | 2,5 | 2,5 |
| Зелені корми | 70,8 | 72,9 | 77,3 | 79,6 | 78,4 |
| Всього кормів, ц корм, од | 38,5 | 42,0 | 45,0 | 48,0 | 54,0 |
| Сухої речовини, ц | 45,6 | 47,1 | 49,6 | 52,8 | 58,1 |
| Обмінної енергії, МДж | 469 | 496 | 524 | 565 | 637 |
| Перетравного протеїну, кг | 408 | 466 | 513 | 566 | 648 |
Так, що враховуючи роль кормової бази для молочного скотарства, в господарствах, зайнятих на виробництві молока кормові культури повинні займати не менше 55-60% плащі сівозміни, в тому числі чисті посіви багаторічних бобових трав і бобово-злакових сумішок – 25-30% постійної площі чи 70-80% площі під кормовими травами. Питома вага чистих посівів люцерни в структурі посівів багаторічних трав бажано доводити до 25-30%. І в господарствах Іршавського району, які відносилися до передгірної зони можна рекомендувати такі сівозміни:
І. 1 – конюшина червона на 2-3 укоса; 2 – озимі, картопля; 3 – кукурудза; 4 – зернобобові; 5 – озимі; 6 – кукурудза на силос; 7 – кукурудза на зерно; 8 – озимі, ярі зернові з підсівом конюшини.
ІІ. 1 – конюшина червона на 2-3 укоса; 2 – озимі; 3 – кукурудза і зернобобові; 4 – кукурудза; 5 – озимі; 6 – картопля, кормова морква; 7 – кукурудза; 8 – однорічні бобово-злакові суміші на зелений корм з підсівом багаторічних трав.
ІІІ. 1-2-3 – багаторічні бобові трави; 4 – озимий ячмінь; 5. озима пшениця; 6 – кукурудза; 7 – кукурудза; в – однорічні бобово-злакові суміші на зелений корм з підсівом багаторічних трав[64,с.46-48].
Отже, дотримання цих рекомендацій дасть змогу відчутно зменшити кормову базу, що у свою чергу призведе до забезпечення повноцінними кормами худобу і приведе до збільшення продуктивності корів. Це й пріоритетний напрямок розвитку молочного скотарства Іршавського району.
Для успішного функціонування будь-якого підприємства будь-якої галузі необхідною умовою є наявність ринків збуту. І ще необхідною умовою має бути те, щоб ці ринки забезпечували повну реалізацію виготовленої продукції.
В науці розрізняють місцеві ринки, тобто ті які тяжіють до місць вироблення продукції ,в виробництві молока якраз ці ринки відіграють вирішальну роль. Так як молочна продукція, зокрема молоко, є швидкопсующоюся продукцією, то наявність місцевих ринків з достатнім попитом на продукцію є запорукою успішного виробництва. Розрізняють ще регіональні ринки, але в теперішніх умовах на них орієнтуються тільки ті господарства, які мають високу інтенсифікацію виробництва, високу якість молока.
Та для більшості господарств району орієнтація на регіональний ринок можлива лише на перспективу.
В Іршавському районі проживає 100,3 тис. чол., з них 15 тис. У районному центрі м. Іршава, 10 тис. чол. у смт. Ільниця. Тобто можна вважати, що міського населення близько 25 тис. чол, тобто четверта частина. Якщо вважати, що норма споживання молока ,молокопродуктів становить 380 кг (за рекомендаціями Київського науково-дослідного інституту гігієни харчування) то мінімальний розмір потреби в молоці і молокопродуктах буде складати 40,17 тис. кг, а за минулий рік господарствами вироблено 36,642 тис. т молока. Адже потреба в молокопродуктах є набагато вищою, адже велика кількість сільського населення купує масло, сметану і інші молокопродукти , які не можна якісно виробляти в домашніх умовах. Також потрібно врахувати, що для вироблення масла, сметани ,сирів потрібно набагато більше молока ніж виходить готової продукції. Також зі всієї кількості виробленого молока реалізовано тільки 524 т. Отже цей показник не забезпечує мінімальної потреби в молокопродуктах.