На Україні в 70-80-х роках було проведено спеціалізацію у тваринництві, виділені типи спеціалізованих господарств, обґрунтовано розміри молочних ферм і “непильних” господарств для різних природно-економічних зон. Значна частина спеціалізованих господарств на вирощувані молочного поголів’я і виробництва молока досягла порівняно високих економічних результатів. Найвищих успіхів у виробництві молока його промисловій переробці було досягнуто в 1986-1990рр.
Однак у 90-х роках агропромислове виробництво зазнало значного занепаду що характеризується такими особливостями.
Відбувся, на жаль, непродуманий, стихійний, занепад наявних підприємств з нагромадженими за кілька десятиліть досвідом роботи. Провелося непродумане широке розкрупнення великих колгоспів і радгоспів, що спричинило збільшення кількості господарств, але водночас господарства залишились без потрібних основних фондів, а найбільше без машин і механізмів, що забезпечують ефективне виробництво сільськогосподарської продукції.
Цей процес пройшов більш спокійніше в Закарпатській області і в Іршавському районі зокрема. Якщо подивитись в табл. 2.1, то видно, що середній розмір колективного господарства в всіх областях крім Закарпатської зменшився майже вдвічі, а середній розмір форм господарства Закарпатської області майже не змінився, становив 825 га в 1990 і 810 га в 2000р. Найсуттєвіші зменшення розміру господарства за площею сільськогосподарських угідь відбулося у Львівській області – в 2,3, Івано-Франківській - 1,9 та Тернопільській – 1,6 рази. Разом з тим господарства цих областей, як видно з таблиці, допустили найбільше зменшення поголів’я ВРХ відповідно в 4,3-3 та корів у 3,6 – 2,4 рази.
Таблиця 2.1
Середній розмір колективних господарств Західної України[56,с.123]
| Області | Припадає на одиницю господарств | |||||
| 1990р. | 2000р. | |||||
| с/г угідь, га | ВРХ, чол. | корів, чол. | с/г угідь, га | ВРХ, чол. | корів, чол. | |
| Волинська | 2028 | 1565 | 410 | 1538 | 642 | 210 |
| Закарпатська | 825 | 510 | 136 | 810 | 204 | 66 |
| Івано-Франківська | 1031 | 943 | 219 | 555 | 223 | 68 |
| Львівська | 1945 | 1185 | 318 | 848 | 278 | 88 |
| Евенська | 1910 | 1481 | 373 | 1304 | 599 | 189 |
| Тернопільська | 1691 | 1124 | 219 | 1553 | 369 | 120 |
| Чернівецька | 1710 | 1345 | 332 | 1103 | 471 | 139 |
| По Україні | 2830 | 1523 | 450 | 2116 | 560 | 210 |
Така суттєва відмінність між Закарпатською областю і суміжними областями, на мою думку, настала тому, що жителі області не так прагнули до самостійного господарювання, в зв’язку з тим, що кількість землі є обмеженою, а більш-менш родючої зовсім небагато. Для успішного тобто ефективного господарювання в таких особливих агро кліматичних умовах потрібно достатня кількість сільськогосподарської техніки, правильний обробіток, достатню кількість добрив, знання вирощування тих, культур, які найоптимальніше пристосовані до цих ґрунтів. Люди усвідомили, що більш-менш великі господарства будуть краще і ефективніше функціонувати. Ці твердження є моєю точкою зору і з ними можна не погодитись як і з усіма точками зору видатних людей.
Роздрібнення господарств супроводжувалось необґрунтованим поділом тваринницьких приміщень, поголів’я худоби, засобів механізації виробничих процесів, обладнання та устаткування. У результаті значна частина ферм, особливо молочних блоків господарства залишилась без необхідних засобів механізації, устаткування та обладнання. Матеріально-технічна база господарств перебуває у критичному стані, вона старіє як фізично та морально.
Характерною особливістю аграрного сектора середини 90-х років є те, що проведено реструктуризацію колективних господарств, закладено підвалини для багатоукладної економіки сільського господарства, зросла кількість фермерських (селянських) господарств. Загальна кількість їх у західному регіоні, станом на 1 січня 2000 році, становила 5337, з них найбільше у Закарпатській області – 1400, Львівській – 1149, Тернопільській – 686 та івано-Франківській – 378. На жаль, більшість з фермерських господарство не займається молочним скотарством.
Кількість фермерських (селянських) господарств в Іршавському районі показано в таблиці 2.2.
Господарств станом на 1 січня 2003року.[77,с.26]
| Сільрада | Кількість зареєстрованих господарств., один | Площа землі в користуванні, га | Припадає в середньому на 1 господарство | Довідково було на 1.01.02 року | ||
| С.г. угідь | В т.ч. ріллі | С.г. угідь | В т.ч. ріллі | господарств | ||
| Разом по району | 49 | 251 | 200 | 5,1 | 4,1 | 47 |
| Арданівська | 2 | 14 | 6 | 8,0 | 3,0 | 2 |
| Білківська | 9 | 25 | 25 | 2,8 | 2,8 | 9 |
| Бродська | 3 | 9 | 7 | 3,0 | 2,3 | 3 |
| Броньківська | - | - | - | - | - | - |
| В.Раковецька | 2 | 26 | 21 | 13,0 | 10,5 | 2 |
| Вільхівська | 2 | 6 | 5 | 3,0 | 2,5 | 2 |
| Греблянська | - | - | - | - | - | |
| Довжанська | 4 | 8 | 6 | 2,0 | 1,5 | 4 |
| Доробратівська | 2 | 5 | 4 | 2,5 | 2,0 | 2 |
| Дубрівська | 1 | 4 | 2 | 4,0 | 2,0 | 1 |
| Загатянська | 5 | 9 | 8 | 1,8 | 1,6 | 3 |
| Зарічанська | 1 | 6 | 2 | 6,0 | 2,0 | 1 |
| Ільницька | 3 | 11 | 6 | 3,7 | 2,0 | 3 |
| Імстичівська | 2 | 55 | 46 | 27,5 | 23,0 | 2 |
| Іршавська | 4 | 10 | 6 | 2,5 | 1.5 | 4 |
| Камянська | 3 | 48 | 48 | 16,0 | 16,0 | 3 |
| Кушницька | - | - | - | - | - | - |
| Лисичівська | - | - | - | - | - | - |
| М. Раковецька | - | - | - | - | - | - |
| Приборжавська | - | - | - | - | - | - |
| Ч.Потіцька | - | - | - | - | - | - |
| Російська | І | 2 | 1 | 2,0 | 1.0 | 1 |
| Лозянська | 1 | 2 | 1 | 2,0 | 1,0 | 1 |
| Негрівська | 3 | 7 | 4 | 2,3 | 1,3 | 3 |
| Луківська | - | 1 | - | - | - | - |
| Сілезька | 1 | 4 | 2 | 4,0 | 2,0 | 1 |
При трансформації агропромислового комплексу до ринкових умов та орієнтації економічного базису на приватну основу більше уваги приділялось процесам приватизації, формам господарювання, земельним відносинам, збуту продукції і менше – галузям тваринництва. Безумовно така недооцінка тваринництва позначилась на загальних економічних показниках промислового виробництва. Це наслідок, насамперед, ігнорування істини, яку сформулював вчений О.Т.Болотов ще в 1784 році “Дотримання належної пропорції між тваринництво і рослинництво є найголовнішим пунктом уваги сільського господарства. Ці дві речі так між собою пов’язані, що якщо одна буду упущена, то неминуче завдасть шкоди другій” [36;c.55].
В умовах ринкових відносин важливим чинником поєднання інтересів рослинництва і тваринництва, передусім у частині виробництва кормів та поголів’я худоби, є дотримання послідовності економічних перетворень. Це пов’язано з необхідністю поетапного забезпечення структурної перебудови діючої системи тваринництва та системи кормо виробництва, науково обґрунтованого нормування виробничого потенціалу зазначених галузей з одночасним кадровим та інформаційно-консультаційним забезпеченням, зі створенням умов поступової адаптації товаровиробників до ринкових умов господарювання. При цьому, на мій погляд, основним ринко утворюючим чинником розвитку кормової бази і відповідно тваринництва має бути місцева, регіональна і загальнодержавна потреба в продукції тваринництва, включаючи можливості її експорту. Кормова база як і поголів’я худоби в основному повинні формуватись під впливом ринку, який у свою чергу розвивається за законами попиту і пропозиції, а також цінової кон’юнктури і конкурентоспроможності, тобто на основі саморегулювання, але при постійній присутності держави, яка в масштабах країни регулює на підставі продовольчих балансів виробництво і реалізацію товарної продукції, при необхідності підтримує виробництво, доходи сільськогосподарських виробників за допомогою економічних важелів. Розвиток ринку тваринницької продукції має забезпечувати продовольчу безпеку не тільки країни, а й регіонів, районів, кожного населеного пункту.
На рівні ринку тваринницької продукції і продовольства перетинаються інтереси виробників кормів і тваринницької продукції, переробників сировини та виробників кінцевого продукту, споживачів.
Якщо в цьому ланцюзі якась ланка в економічному плані не задовольняється, а це насамперед є сфера кормів, то вся система несе втрати, які не можна компенсувати в наступних ланках виробництва; повинен бути міжгалузевий диспаритет цін. Ціни мають забезпечувати сільськогосподарських виробникам розширене відтворення, включаючи виплату процентів за кредити, а також стимулювати пропозиції на рівні масового попиту більшості населення певного регіону.
Для ефективної і стабільної всього тваринного комплексу потрібно насамперед зміцнювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства, які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити цю проблему. Тому, на даному етапі, за рахунок інших галузей, які переробляють тваринницьку продукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібно компенсувати витрати кормо виробникам. Тобто необхідно внести суттєві корективи в економічний механізм кормо виробництва і кормів, у форми організації та управління цієї справи.