Міністерство освіти і науки України
Криворізький державний педагогічний університет
Факультет мистецтв
Курсова робота на тему: «Озеленення інтер’єру та офісу»
Виконала: студентка четвертого курсу
факультету мистецтв гр.ХГ-05-2
Ушакова А. О.
Науковий керівник : Балюк Л. В.
Кривий Ріг
2008 р.
Зміст
Вступ
1. Історія кімнатного квітникарства
2. Експеримент по створенню зимових садів. Чарівний «ящик Уорду»
3. Політичний погляд на рослинництво
Висновки до першого розділу
II. Кімнатні рослини і екологія житла
1. Оздоровчі рослини
2. Запашні рослини
Висновки до другого розділу
III. Класифікація і групи рослин
1. Декоративнолисті кімнатні рослини
2. Декоративно квітучі кімнатні рослини
3. Декоратівно квітучі горшечні рослини
4. Кактуси
5. Групи рослин для внутрішнього озеленення
Висновки до третього розділу
IV. Композиції для внутрішнього озеленення приміщень
1. Головні положення
2. Методи і способи озеленення приміщень
3. Рослини в інтер’єрі
Висновки до четвертого розділу
V. Рослини в будинку: кімната за кімнатою
1. Вітальня
2. Ванна кімната
3. Їдальня
4. Спальня
5. Кухня
6. Зимовий сад
7. Передпокій
Висновки до п’ятого розділу
VI. Типи ємкостей і освітлення
1. Типи ємкостей
2.Осітлення
Висновки до шостого розділу
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Актуальність теми: людина здавна прикрашала свій дім квітами, будь то були спочатку зрізані прості польові квіти або кімнатні овочі у горщиках, а вже потім навіть відігравали певну роль у політиці держав. Квіти - це не тільки втіха для очей, а і історична спадщина. Рослини використовувались не тільки як домашнє оздоблення, а й різних галузях. В мистецтві широко використовувались рослинні орнаменти як в живописі, так і в текстилі, в медицині, різноманітних національних обрядах, святах. В зміну нашого відношення до кімнатних рослин зробило свій внесок і НАСА: його співробітники у 1980-і роки з’ясували, що сциндапсус, хлорофітум, плющ, хризантема та алое – високоефективні очисники повітря. Загалом квіти несуть як естетичну роль в житті людини, так і психологічну.
І зараз популярність кімнатних рослин продовжує зростати. Звідусіль знайдуться рослини: вражаючі зимові сади в громадських будівлях, маленькі горщики на підвіконнях, безліч яскравих квітів в рослинних магазинах. В наші дні купують більше квітучих, ніж декоративнолистих рослин. Частіше віддається перевага більш ефектним рослинам, але недовговічним видам вічнозелених. Існує багато прийомів, методів, способів аранжування кімнатних рослин як в інтер’єрі, так і в офісах, державних установах та ін.
Об’єкт дослідження: аранжування кімнатних рослин в приміщенні.
Предмет дослідження:
Мета дослідження: дослідженняаранжування,озеленення інтер’єру, багатоманітність композицій.
Гіпотеза: вивченняприйомів, методів, способів озеленення і аранжування кімнатних рослин в приміщенні
1. Історія кімнатного квітникарства
Історія кімнатного квітникарства бере свій початок з глибокої старовини: людині завжди хотілося мати поряд з собою красиві рослини, що прикрашають його будинок. Поняття "кімнатна рослина" існує з моменту, коли людина здогадалася кинути сім'я не на полі, а в горщик із землею. Першими видатними колекціонерами рослин були солдати єгипетського фараона Тотмеса III (3,5 тис. років назад). На розписах в храмі Карнака вони зображені такими, що несуть 300 рослин, узятих в якості трофеїв в Сирії. Храми древньої Еллади прикрашали вазони з рослинами. Перші культурні сорти орхідеї були виведені в Китаї 2500 років тому і там же більше 1000 років тому зародилося мистецтво бонсаї, яке перейшло до Японії і знайшло в країні Висхідного Сонця справжнє визнання. У подальші епохи мистецтво вирощування рослин виступає в нерозривний зв'язок з іншими видами мистецтва: для прикраси інтер'єру і екстер'єру будівель, при створенні тканин. Найпоширеніший орнамент - рослинний, який надає найбільші можливості для створення всіляких мотивів, прийомів виконання, для оригінального трактування форми. До найбільш поширених форм з якнайдавніших часів відносяться: акант, лотос, папірус, хміль, лавр, виноградна лоза, плющ, дуб. Так рослинний світ проник в образотворче мистецтво.
Відкриття нових земель принесло услід за собою і відкриття нових декоративних рослин. Основна кількість "чудасії" потрапила в Європу під час колоніальних завоювань в кінці XVII - початку XVIII ст., тоді з Америки везли кактуси і орхідеї. З Індокитаю - цитрусові, з Індії - рослини, що давали прянощі. У північних країнах з відсутністю зелені в зимові місяці вічнозелені рослини не могли не викликати захоплення. Пригадаєте трояндовий кущ Кая і Герди. Це не вигадка письменника-казкаря Андерсена. Різноманітність декоративних кімнатних рослин досягалася за рахунок введення в кімнатну культуру дикорослих представників тропічної флори.
Перші кімнатні рослини: папороть адіантум, філодендрон лазячий і пеперомія магнолієлистна були привезені до Англії капітаном судна «Слава Баунті» Блаем (у перекладі з англійської мови «баунті» означає «щедрість, подарунок»).
Перша виставка квітів в Лондоні була проведена в 1827 г.; тепер це головна виставка квітів в Англії. Вона проводиться щорік в травні в парку одного з районів Лондона — Челсі — і визначає нові тенденції і віяння в квітникарстві і садівництві.
У Англії проводиться і ще одна знаменита щорічна виставка квітів. На початку липня на території дворцово-паркового ансамблю Хемптон-корт недалеко від Лондона показують нові, неабиякі види і сорти рослин, а також проводять Британський фестиваль троянд.
2. Експеримент по створенню зимових садів. Чарівний «ящик Уорда»
Перша згадка про виняткові результати, отримані при вирощуванні рослин в закритому приміщенні, відноситься до XIII століття. Взимку 1240 р. до Кельну прибув голландський король Вільгельм, якому влаштували пишний прийом в приміщенні, прикрашеному деревами і чагарниками в повному квіті, ніби влітку. Це був найперший в Європі зимовий сад. Видовище було настільки незвичним, що його творця видатного садівника Альберта Магнуса звинуватили в чаклунстві. Але експеримент по створенню зимових садів виявився настільки успішним, що незабаром європейські монархи в прагненні перевершити один одного примушували своїх садівників будувати спеціальні приміщення і вирощувати в них дивовижні рослини. Правда, спочатку це були види, що мають практичний інтерес для імператорських кухонь, наприклад, апельсини (по-французьки "orange"), а приміщення, в яких їх містили, почали називати оранжереями. Хоча були виключення - картопля і соняшник, наприклад, заздалегідь завозилися з Америки як квіти. Не встояв перед спокусою і Петро I і побудував Петергофі невеликий павільйон для зимового вмісту цитрусових, які влітку розташовувалися на свіжому повітрі.
В середині XIX століття змінити ситуацію допомогло одне, здавалося б, незначний винахід англійця Н. Уорду. Містер Уорд дуже полюбляв тропічні рослини, присвячував їм весь свій вільний час. У його колекції було немало рідкісних видів, привезених зі всього світу. Всі вони прекрасно зростали і квітнули, але містер Уорд був незадоволений: йому здавалося, що він міг досягти більшого, але йому заважало насичене гаром повітря Лондона. Можна було без кінця удосконалювати земельні суміші і застосовувати нові добрива, а ось з повітрям нічого поробити було не можна: лондонці топили каміни і печі вугіллям. Клуби диму витали в сирому повітрі, змішуючись з туманом англійської столиці, жирна кіптява бруднила стіни будинків, старовинні картини і білосніжні манишки джентльменів. Зі всім цим містер Уорд ще міг примиритися, але втрачав самовладання і хмурнів, якщо бачив шар гару на ніжному листі своїх улюблених рослин. Бурмочучи прокльони, він знову і знову намагався очистити їх, вже не сподіваючись знайти вирішення цієї проблеми. Йому хотілося заховати своїх улюбленців, просто накрити чим-небудь… Так, з відчаю і безсилля народився воістину геніальний винахід: містер Уорд вирішив накрити рослини скляним ящиком. Він відмітив, що в невеликій скляній камері навіть ніжні папороті відчувають себе краще. Незабаром з'ясувалося, що, окрім захисту від гару і кіптяви, вживання цього пристосування дозволило підтримувати усередині стабільну температуру і високу вологість повітря. У тераріумі - так назвав свій винахід його творець – можна було тримати навіть ті рослини, які вважалися непридатними до розміщення в кімнаті. Весь цвіт британської спільноти був схвильований цим відкриттям. У моду входить встановлювати «ящик Уорду» для вмісту папоротей та іншої екзотики в кімнатах. У 1834 р. Уорд сконструював першу «валізу» для перевезення рослин, яку без побоювання можна було встановити на палубі корабля. Рослини менше потребували поливу і були захищені від солоних бризок і сонця. Тепер в Європу можна було без втрат привозити ніжні тропічні створіння: папороті, орхідеї, бромелієві. У Англії поголовне захоплення орхідеями набрало вигляду справжньої манії: на аукціонах за них платили просто безумні гроші! Викликаний ажіотаж порівнянний лише з "золотою лихоманкою". Тепер в райони їх зростання, насамперед це Південна Америка, вирушають справжні експедиції. Настав райський час для ботаніків: новий вигляд описувався десятками і сотнями, виділялися нові роди і сімейства. Все більшу увагу до представників тропічної флори проявляли і садівники.
3. Політичний погляд на рослинництво
Наприклад, камелії з Південного Китаю змогли потрапити в європейські оранжереї лише після перемог Англії в "опіумних" війнах, поселення британців в Гонконзі і активізації торгівельних стосунків з Китаєм. Після здобуття молодими державами Південної Америки незалежності від іспанської корони і встановлення дипломатичних стосунків з ними став можливий і ввезення зразків флори цих країн. Нерідко в дипломатичній пошті можна було знайти яку-небудь екзотичну рослину цілком або його насіння. Так, в 1714 р. посланий з метою шпигунства французький офіцер А. Фрез’є привіз до Франції чилійську суницю, яка стала родоначальницею всіх сучасних великоплідних сортів, відомих як "полуниця". Європейські держави досить швидко усвідомили, що кімнатні рослини - величезне багатство, і ввели в своїх колоніях заборони на вивіз тропічних рослин. При цьому рослини не лише вивозилися. Спочатку їх вивчали, потім багато хто з них перевозив в колонії, що знаходяться вже в інших частинах світу. Така історія, наприклад, кавового дерева. Після заключення Урехтського миру між Голландією і Францією король Людовик XIV отримав воістину царський дарунок - живець кавового дерева з Амстердама. Він став родоначальником всіх(!) французьких колоніальних кавових плантацій. Ваніль, каучукове і гвоздикове дерево, чорний перець і багато інших рослин почали свій переможний хід по тропічних країнах через європейські оранжереї, тобто встигли побувати кімнатними рослинами.