З пісень перших післявоєнних років слід назвати «Ковпаківську» Г. Майбороди, «Пісню про Вершигору» і «Розлягалися тумани» П. Майбороди, «Партизанську» Ю. Мейтуса.
Серед творів великих жанрів треба відзначити симфонічні поеми «Дніпро» й «Пісня юнаків» С. Людкевича, «Повернення героя» і «Данко» В. Нахабіна, «Гуцульську симфонію» Р. Сімовича. А. Філіпенко виступив з своїм Другим квартетом. Він присвятив його двічі Героєві Радянського Союзу С. Ковпаку. Твір цей є спробою виражальними засобами камерного ансамблю показати широку і важливу тему нашої дійсності. Подвигові молодогвардійців присвятив свою оперу «Молода гвардія» Ю. Мейтус, яку він написав за однойменним романом О. Фадеева. У творі подано галерею образів радянської молоді, що в глибокому підпіллі вела боротьбу проти фашистів. Опера поставлена багатьма театрами Радянського Союзу, а також за кордоном, у ряді країн народної демократії.
Незважаючи на успіхи радянської музики, в ній все ж таки ще були окремі прояви формалізму.
Виявляючи постійне піклування про ідейну чистоту радянського мистецтва, ЦК ВКП(б) і ЦК КЩб)У винесли в 1946— 1948 pp. ряд постанов, які спрямовували творчість радянських митців по шляху соціалістичного реалізму, по шляхі у народності. В цих документах було піддано справедливій критиці різноманітні антинародні збочення в творчості радянських митців.
Благотворний вплив партійних рішень зразу ж позначився на всьому радянському музично-творчому процесі.
З'являється велика кількість високохудожніх творів у найрізноманітніших жанрах.
У ряд здібних композиторів-піснярів висувається П. Майборода. Особливою популярністю користуються його пісні «Про Марію Лисенко», «Про Марка Озерного», «Про Олену Хобту», а також чудові ліричні пісні «Колгоспний вальс», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі». Великий внесок у розвиток української радянської пісні зробили композитори Львова: А. Кос-Анатольський, М. Колесса, Є. Козак, їхні твори самобутні за стилем, у них відчутний аромат західноукраїнського музичного фольклору. Багато хороших пісень дали Л. Ревуцький (пісні про Комуністичну партію), Г. Верьовка, М. Дремлюга, К. Домінчен, А. Філіпенко, В. Рождественський, Я. Цегляр та ін.
За роки, що пройшли після партійних рішень про музичне мистецтво, українські композитори плідно попрацювали над створенням вокально-симфонічної музики. Чудову патріотичну кантату «Слався, Вітчизно моя» написав Г. Жуковський. Своєю наспівністю, глибоким проникненням у зміст поетичного тексту кантата Жуковського посідає одно з чільних місць у нашій музиці. Перу цього ж автора належать кантати «Дружба» і «Клятва молоді світу». Вокально-симфонічна поема «Карпати» Р. Сімовича розповідає про стару і нову долю Карпат. Уся музика поеми наснажена самобутніми інтонаціями гуцульського пісенного фольклору.
Великий крок уперед зробила симфонічна музика. П'ять симфоній написав за післявоєнні роки Р. Сімович. Нові симфонії створили також В. Борисов, К. Данькевич, В. Нахабін, С. Людкевич, М. Колесса, Г. Таранов, В. Гомоляка та ін. Друга симфонія Г. Майбороди — дальший крок на шляху розвитку українського національного симфонізму.
Особливо багато нових симфонічних творів написав Б. Лятошинський (поеми «Возз'єднання» і «Гражина», сюїти «Тарас Шевченко», «Ромео і Джульетта», «Слов'янський концерт» для фортепіано з оркестром). Найвидатнішим творчим успіхом є його 3-я симфонія, що належить до кращих композицій даного жанру в усій радянській музиці. Вона захоплює грандіозністю задуму, філософською заглибленістю образів, високою художньою майстерністю.
Багато творів написано на основі народних пісень. Це здебільшого колоритні оркестрові п'єси з барвистою, життєрадісною музикою. Найбільшим успіхом користуються «Гуцульська рапсодія» Г. Майбороди, «Закарпатські ескізи» В. Гомоляки, «Українське каприччіо» В. Нахабіна.
З числа програмних симфонічних творів треба згадати ще талановиту поему «Щорс» А. Свєчнікова, сюїту «Картини моєї Батьківщини» В. Нахабіна, «Алтайську сюїту» Г. Таранова. Усі ці твори розкривають різні моменти з життя радянських людей.
Успішно виступають наші композитори і в галузі опер та балетів. «Богдан Хмельницький» К. Данькевича — це монументальна народна музична драма про боротьбу наших предків з польською шляхтою, про великого полководця і державного діяча Богдана Хмельницького, про возз'єднання України з Росією. Музична мова опери базується на епічних і героїчних народних піснях, на інтонаціях українських дум. Багато зробив композитор щодо втілення образу народних мас. «Богдан Хмельницький» з (успіхом поставлений у ряді театрів України, а також і в інших республіках.
Видатним явищем у музичному житті республіки є постановка опери «Милана» Г. Майбороди. Прекрасні мелодії цього твору співають про здійснення одвічної мрії українського народу про возз'єднання всіх своїх земель в могутній і сильній державі. Опера насичена наспівними аріями і дуетами, в ній багато чудових хорових сцен, які передають поетичні народні звичаї трудящих Закарпаття. В «Милані» дуже вдало намальовані музикою основні персонажі: сама Милана, старий комуніст-підпільник Рущак, угорська дівчина Йолан, сільський хлопець Мартин та ін. Успіх Ґ. Майбороди — це успіх усієї української радянської музики.
Нові опери написали С. Людкевич («Довбуш»), Є. Юцевич («Кирило Кожум'яка»), В. Кирейко («Лісова пісня»). У дні святкування 40-річчя Жовтневої революції Львівський театр показав оперу «Назустріч сонцю» А. Кос-Анатольського, Харківський — «Буковинці» М. Кармінського.
Кращими українськими балетами є «Лісова пісня» М. Скорульського, написана ще в довоєнні роки, але поставлена після війни, «Бондарівна» (нова редакція «Пана Каньовського») М. Вериківського, «Маруся Богуславка» А. Свєчнікова, «Ростислава» Г. Жуковського. По два балети дали В. Гомоляка («Сорочинський ярмарок» і «Чорне золото») і А. Кос-Анатольський («Хустина Довбуша», «Сойчине крило»).
Дедалі активніше виступає (українська радянська композиторська молодь. Такі автори, як В. Кирейко, Ю. Щуровський, В. Кирпань, Л. Колодуб, Ю. Знатоков, Ю. Владимиров, уже написали по кілька значних творів, які свідчать про їх все зростаючу художню майстерність.
З новими творчими досягненнями виступили українські митці до знаменних дат в житті радянських людей — 40-річчя Жовтневої революції і 40-річчя Радянської влади на Україні.
П. Майборода, А. Кос-Анатольський, Є. Козак, М. Кол'есса, Г. Фінаровський, Д. Клебанов написали нові пісні і хори. З творами для симфонічного оркестру виступили В. Борисов, М. Дремлюга, Г. Таранов, В. Нахабін, В. Кирейко і багато інших.
Успіхи в розвитку української музики — це передусім успіхи соціалістичного будівництва, конкретний результат тих велетенських змін, які сталися в долі і в житті українського народу за роки Радянської влади. Успіхи ці зумовлені постійним піклуванням Комуністичної партії про розквіт культури радянського народу. Яскравим виявом цього піклування є постанова ЦК І\ПРС «Про виправлення помилок в оцінці опер «Велика дружба», «Богдан Хмельницький» і «Від щирого серця», прийнята 28.V 1958 р. В цьому важливому партійному документі було виправлено помилки в оцінці окремих музичних творів і діяльності ряду видатних діячів радянської музики, накреслено широкі перспективи дальшого розвитку радянської музики по шляху соціалістичного реалізму, народності і високої ідейності.