Смекни!
smekni.com

Видатні грецькі скульптори доби класики (стр. 1 из 3)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

кафедра всесвітньої історії

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

НА ТЕМУ:

Видатні грецькі скульптори доби класики

Виконала

студентка 1-го курсу

група Б

Рипаченко Ніна

Перевірив

Рабенчук О.П.

Вінниця 2010

План

Вступ

1.Мирон

2.Поліклет

3.Фідій

4.Пракситель

5.Скопас

6.Лісіпп

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Класичний період давньогрецької скульптури припадає на V – IV ст. до н.е. і поділяється на такі періоди: рання класика або «суворий стиль» - 500/490 - 460/450 рр.. до н.е.; висока класика - 450 - 430/420 рр./ до н. е.; «багатий стиль» - 420 - 400/390 рр.. до н. е.;пізня класика - 400/390 - бл. 320 рр.. до н. е..

Грецька скульптура спочатку, в VII ст. до н.е., значно поступалася перед скульптурою Стародавнього Сходу і була досить примітивною. В VI ст. до н.е. в Греції стають досконалішими скульптурні зображення людських фігур і облич, але фігури ще не динамічні. Тільки з V ст. до н.е. починається розквіт грецької скульптури, яка не тільки передає людські фігуру і обличчя, а й відтворює рух. Призначення скульптур було різним: релігійне (розробка образів найшанованіших богів і героїв), естетичне (прикрашання площ, будинків, святилищ), ідеологічне (прославлення громадянина і воїна). Найпопулярнішими художніми образами були образ величного, могутнього і спокійного божества (чоловічого і жіночого) та оголеного воїна-атлета. А в IV ст. до н.е. з’являється олюднення образу божества, пом’якшення ідеальних рис і підкреслювання в них суто людських якостей. Скульптури богинь IV ст. до н.е. більше нагадують смертних людей, ніж могутніх повелителів.

Грецькі майстри створювали велику кількість скульптур з найрізноманітніших матеріалів: мармуру, дерева, слонової кістки, вапняку, обпаленої глини. Крім того, вони могли передати у твердому матеріалі багато відтінків людського стану.

Скульпторами-класиками були створені образи досконалих людей в єдності їх духовної і фізичної краси. Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на території сучасної України, колишніх античних держав Північного Причорномор'я.

Найвизначніші скульптори цього періоду: Мирон, Поліклет, Фідій, Скопас, Пракситель, а також Лісіпп, творчість якого пов'язана і з наступним історичним етапом.

1.Мирон

Мирон – грецький скульптор, представник перехідного періоду в скульптурі від ранньої класики до мистецтва периклівського часу. Народився в Беотії. Його діяльність датується приблизно серединою V ст. до н.е. – це час перемог трьох атлетів, чиї статуї він створив в 456, 448 і 444 рр.. до н.е. Мирон був старшим сучасником Фідія і Поліклета і вважався одним з найбільших скульпторів свого часу. Працював у бронзі, однак жоден з його творів не зберігся, вони відомі головним чином за копіями. Мирон ставив за мету зобразити людське тіло в момент руху. Найкраще це йому вдалося в статуї, яка зображує юнака – метальника диска («Дискобол»). Дискобол зображений у складній позі в момент найвищої напруги перед кидком. Мирон був майстром передачі руху в кульмінаційний, перехідний момент. У хвалебній епіграмі, присвяченій його бронзовій статуї атлета Ладаса, підкреслюється, що важко дихаючий бігун переданий надзвичайно жваво. Скульптурна група Мирона «Афіна і Марсій», яка стояла на Афінському акрополі відзначена такою самою майстерністю в передачі руху.

2. Поліклет

Поліклет – давньогрецький скульптор і теоретик мистецтва, працював бл. 460-420 до н.е. Народився в Сікіоні бл. 480 р. до н.е., навчався в Аргосі у Агелада, можливо, в один час з Фідієм, а пізніше очолив аргоську школу скульпторів. Вважалося, що ніхто не може зрівнятися з Поліклетом в зображенні атлетів. Близько 460-450 рр.. до н.е. Поліклет створив кілька статуй переможців Олімпійських ігор, в т.ч. статуя Кініска (при розкопках в Олімпії був знайдений його постамент). Інші твори раннього періоду творчості Поліклета – Дискофор (несучий диск, найкращі копії в Уелслі-коледжі поблизу Бостона, США, і у Ватикані) і Гермес (уявлення про нього можна скласти за бронзової статуетки з Британського музею). Однак самий знаменитий твір Поліклета - створений бл. 450-440 до н.е. Доріфор (списник). Кращі копії цієї статуї знаходяться в Неаполі, Ватикані і у Флоренції; найкраще збереглася копія голови Доріфора виконана у бронзі скульптором Аполлонієм, сином Архія (знайдена в Геркуланумі, вона перебуває тепер у Неаполі). Саме в цьому творі втілена уява Поліклета ідеальних пропорції людського тіла. Вважалося, що фігура створена на основі положень піфагореїзму, тому в давнину статую Доріфора часто називали «каноном Поліклета», тим більше що не збережений трактат з естетики Поліклета носив назву «Канон». Тут в основі ритмічної композиції лежить принцип асиметрії (права сторона, тобто опорна нога і зависла уздовж тіла рука, статичні, але заряджені силою, ліва сторона, тобто нога, яка залишилася позаду та рука з списом, порушують спокій, але трохи розслаблені), що оживляє її і робить рухомою.

На замовлення жерців храму Артеміди бл. 440 р. до н.е. Поліклет створив статую пораненої амазонки, посівши перше місце в конкурсі, де, крім нього, брали участь Фідій і Кресілай. Уявлення про неї дають копії - рельєф, виявлений в Ефесі, а також статуї в Берліні, Копенгагені та музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Ноги амазонки поставлені, так само, як у «Доріфора», але вільна рука не висить уздовж тіла, а закинута за голову, інша рука підтримує тіло, спираючись на колону. Поза гармонічна і врівноважена, але Поліклет не взяв до уваги того, що якщо під правою груддю людини є рана, його права рука не може бути піднята високо вгору. Мабуть, прекрасна, гармонійна форма цікавила його більше, ніж сюжет або передача почуттів. Тієї ж турботою пройнята і ретельна розробка складок короткого хітона амазонки. Потім Поліклет працював в Афінах, де бл. 420 р. до н.е. ним був створений Діадумен, юнак з пов'язкою навколо голови. У цьому творі, який називали ніжним юнаком, на відміну від мужнього Доріфора, відчувається вплив аттичної школи. Тут знову використаний мотив кроку, незважаючи на те, що обидві руки підняті і тримають пов'язку. Протилежність правого і лівого боку виражена не так сильно. Риси обличчя і пишні локони волосся набагато м'якше, ніж у попередніх роботах. Кращі копії Діадумена - копія, знайдена на Делосі і котра зараз перебуває в Афінах, статуя з Везона у Франції, яка зберігається в Британському музеї, і копії в Мадриді і в музеї Метрополітен. Збереглося також кілька теракотових і бронзових статуеток. Кращі копії голови Діадумена знаходяться в Дрездені і Касселі. Близько 420 до н.е. Поліклет створив для храму в Аргосі колосальну статую Гери (із золота і слонової кістки), яка сидить на троні. Аргоські монети можуть дати деяке уявлення про те, як виглядала ця загибла в давнину статуя. Поруч з Герою стояла Геба, виліплена Навкідом, учнем Поліклета. У пластичному оформленні храму відчувається як вплив майстрів аттичної школи, так і Поліклета – можливо, це робота його учнів. Творінням Поліклета не вистачало величі статуй Фідія, але багато критиків вважають, що вони перевершують Фідія своєю академічною досконалістю і ідеальною врівноваженістю пози. У Поліклета були численні учні та послідовники аж до епохи Лісіппа (кінець IV ст. до н.е.), який говорив, що його вчителем у мистецтві був «Дорифор», хоча згодом він відійшов від канону Поліклета і замінив його своїм власним.

3. Фідій

Фідій – давньогрецький скульптор, якого багато хто вважає найбільшим художником давнини. Фідій був уродженцем Афін, його батька звали Хармідом. Майстерності скульптора Фідій навчався в Афінах у школі Гегія і в Аргосі в школі Агелада (в останній, можливо, одночасно з Поліклетом). Серед існуючих нині статуй немає жодної, яка б безсумнівно належала Фідію. Наші знання про його творчість основані на описах античних авторів, на вивченні пізніх копій, а також робіт, які збереглися, і які з більшою чи меншою вірогідністю приписуються Фідію.

Серед ранніх робіт Фідія, створених бл. 470-450 рр. до н.е., слід назвати культову статую Афіни Ареї в Платеях, зроблену з позолоченого дерева (одяг) і пентелійского мармуру (обличчя, руки і ноги). До того ж періоду, бл. 460 р. до н.е., відноситься меморіальний комплекс у Дельфах, споруджений на честь перемоги афінян над персами у Марафонської битві. Тоді ж (бл. 456 р. до н.е.) Фідій встановив на Акрополі колосальну бронзову статую Афіни Промахос (Заступниці). Інша бронзова статуя Афіни на Акрополі, т.зв. Афіна Лемнія, яка тримає в руці шолом, була створена Фідієм бл. 450 р. до н.е. на замовлення аттичних колоністів, відпливає на острів Лемнос. Можливо, дві статуї, що знаходяться в Дрездені, а також голова Афіни з Болоньї є її копіями.Хрисоелефантинна (із золота і слонової кістки) статуя Зевса в Олімпії вважалася в давнину шедевром Фідія. Детальний опис статуї, що вважалася одним з семи чудес світу, є у Павсанія. Зевс був зображений сидячим. На долоні правої руки його стояла богиня Ніка, а у лівій він тримав скіпетр, нагорі якого сидів орел. Зевс був бородатим і довговолосим, з лавровим вінком на голові. Сидяча фігура мало не торкалася стелі головою, так що виникало враження, що якщо Зевс встане, то знесе з храму дах. Трон був багато прикрашений золотом, слоновою кісткою і дорогоцінним камінням. У верхній частині трону над головою статуї поміщалися з одного боку фігури трьох Харит, а з іншого - трьох пір року (Ор); на ніжках трону були зображені танцюючі Ніки. На перекладині між ніжками трону стояли статуї, що представляли олімпійські змагання і битву греків (очолюваних Гераклом і Тесеєм) з амазонками. Виконаний з чорного каменю п'єдестал трону прикрашали золоті рельєфи, на яких були зображені боги. Статуя Зевса Олімпійського або одна його голова зображувалися на монетах, які чеканилися в Еліді. Щодо часу створення статуї ясності не було вже в античності, але, оскільки будівництво храму було завершено бл. 456 р. до н.е., найімовірніше, статуя була поставлена не пізніше бл. 450 р. до н.е.