Згідно даних М.К. Шикули [44], використання соломи в кількості 7-8 т/га з компенсуючою дозою азоту (з розрахунку 10 кг на 1 тонну соломи) за своєю дією і післядією на врожайність сільськогосподарських культур не поступається застосуванню 35-40 т/га гною.
Г.І. Іванець [14] наводить дані дослідів Драбівської дослідної станції рільництва, де при внесенні 4-6 т/га соломи отримали 35,7 т/га коренеплодів цукрових буряків, а при поєднанні соломи з N90 - 37,9 т/га, проти 33,5 т/га на контролі. Врожайність цукрових буряків у дослідах Білоцерківської дослідно-селекційної станції на чорноземі глибокому вилугуваному значно збільшувалась при внесенні 5 т соломи з N90P90K90 тоді як при використані соломи без добрив - знижувалась.
За традиційного обробітку (оранка на 28-30 см) на варіанті N60Р60К60+ солома 2,4 т/га + N24 в середньому за три роки отримано на 6,8 т/га коренеплодів цукрових буряків більше, ніж на варіанті N60P60K90 та на 1,5 т/га менше в порівнянні з варіантом N60P60K90 + гній 12 т/га. За мінімального обробітку грунту на 10-12 см ця різниця становила 7,5 та 2,0 т/га відповідно [25].
Згідно даних Барійського університету (Франція) [27], при заорюванні ячмінної соломи (6 т/га + N50) і при додаванні азотних добрив у дозі 0;80 та 160 кг/га зібрано коренеплодів цукрових буряків відповідно: 17,3, 30,3 та 39,8 т/га, тоді як при внесенні лише мінеральних добрив 11,2, 23,7 та 33,8 т/га. За умов використання соломи збір цукру зріс до 3,69 т/га, проти 2,76 т/га без неї. При цьому післядія добрив проявлялась на другій (пшениця) і третій (ячмінь) культурах. Так, врожайність зерна і збір соломи пшениці на варіантах з використанням соломи становив 2,6 і 4,8 т/га, а без її внесення - 2,3 і 4,3 т/га. Врожайність зерна ячменю відповідно була 2,6 і 2,5 т/га, а збір соломи - 4,0 і 3,7 т/га.
Внесення соломи озимої пшениці у дозі 5 т/га разом з добривами на чорноземі деградованому Чехо-Словаччини збільшило врожайність коренеплодів цукрових буряків на 2,1 т, на каштанових грунтах - на 6,9 т/га [14].
В дослідженнях на темно-сірому лісовому грунті на третій рік після
внесення N120Р120К120+солома 3 т/га приріст врожаю зерна озимої пшениці становив 16,9%, на варіанті N120P120K120 - 11,9%, гній 30 т/га + N120P120К120-18,3% [9].
На підставі наведених даних можна прийти до висновку, що використання побічної продукції та мінеральних добрив за сучасних умов господарювання як один із основних заходів, які можуть призупинити зниження родючості грунтів, зменшити залежність від техногенних факторів, підвищити врожайність сільськогосподарських культур та конкурентноздатність виробництва.
Проте, як видно з проведеного огляду джерел наукової літератури, за
результатами різних дослідників дані про вплив альтернативних видіворганічних добрив розрізняються. А тому вони потребують уточнення і коректування відповідно до конкретних грунтово-кліматичних умом і вирощуваної агрокультури.
РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків
Цукрові буряки належать до родини лободових. Це дворічна рослина, яка в перший рік життя утворює рясну розетку прикореневого листя і потовщений коренеплід для одержання цукру.
Розрізняють фабричні цукрові буряки, коренеплоди яких призначені для промислової переробки і маточні, що використовуються для одержання насіння. Буряки другого року життя (висадки) з проростаючих вічок головки утворюють розетку листя, а згодом квітоносні пагони з великою кількістю квіток. Цвітіння висадків триває 20-40 днів. Утворення насіння закінчується через 3-4 неділі після запилення квіток. Якщо квітки на погонах розташовані групами, то з них утворюються клубочки багаторосткових цукрових буряків (супліддя двох або більше плодів, що зростаються між собою). При поодинокому розміщенні квіток формуються однонасінні плоди. Сучасною селекцією доведено однонасінність кращих сортів і гібридів до 95 і більше процентів. Для виробничих посівів використовують плоди і клубочки цукрових буряків першої 4,5-5,5 мм і другої - 3,5-4,5 мм фракції. Маса 1000 насінин коливається від 10 до 30 і більше грамів. На долю власне насінини припадає лише 20-35%. При збільшенні розміру насіння, особливо в полігібридних цукрових буряків цей процент знижується.
Насіння цукрових буряків активно проростають при середньодобовій температурі 6-7 С в шарі грунту 0-10см. Сходи витримують приморозки до 4-5°С, якщо вони наступають не після тривалого періоду теплої погоди.
Рослини цукрових буряків на першому році життя утворюють у середньому 50-60 листків із загальною площею в липні-серпні від 3 до 6 тис см², або 50-60 тис м²/га.
У фазі 2-4 пари листків проходить линька - розтріскування і скиданняпервинної кори кореня. Коренева система цукрових буряків до часу максимального її розвитку розповсюджується в сторони до 1 м і проникає в грунт на глибину більше 2 м.
Холодна погода на початку вегетації є головною фенологічною причиною цвітушності. Сума активних температур, що використовуються цукровими буряками за вегетацію складає 2200-2400°С. Як рослини тривалого дня вони потребують умов з притокою до 3000 МДж на 1м²: сумарної сонячної радіації і до 1500-1800 МДж/м² ФАР. Транспіраційний коефіцієнт в середньому складає 397, витрати води на утворення врожаю коренеплодів 50 т/га - до 4000 м³. Найбільше споживання води приходиться на липень-серпень. Оптимальна вологість грунту - 60-70% повної вологоємкості.
На утворення 1т коренеплодів і відповідної кількості гички рослини цукрових буряків використовують 5-6 кг азоту, 1,5-2,0 Р2О5 і 6-7 кг К2О. Крім того, вони споживають значну кількість кальцію, магнію і сірки, вимогливі також до наявності в грунті мікроелементів - бору, марганцю, міді, цинку, молібдену.
При інтенсивному рості рослин один гектар посіву цукрових буряків споживає до тони вуглекислого газу за день. Слід враховувати, що вміст СО2 у повітрі складає лише 0,03%. Тому важлива роль належить органічним добривам не тільки як джерела елементів кореневого живлення, але і СО2.
Найважливішою біологічною властивістю цукрових буряків як спеціалізованого цукроносія є здатність накопичувати в середньому 17-20% цукру від маси коренеплоду. Проте вихід цукру з одиниці маси коренеплоду і його виробництво з гектару посіву визначається вмістом не тільки сахарози, але і інших компонентів хімічного складу, оптимальне поєднання яких можна досягти лише за високого рівня культури землеробства.
2.2 Особливості гібриду ”Ювілейний”
Виведений в Центральній селекційно-генетичній станції ВНІЦ (Умань) і Верхняцькій дослідно-селекційній станції методом гібридизації однонасінного чоловічостерильнго диплоїду з багатонасінними буряками (однонасінний диплоїдний гібрид на стерильній основі) при співвідношенні компонентів 3:1.
Гібрид урожайно-цукристого напрямку. Посівні якості насіння високі: схожість - 85%, однонасінність - 95%. Це дозволяє висівати насіння на задану кінцеву густоту. Уражується хворобами на рівні стандарту. За даними сортодільниць Черкаської області цей гібрид порівняно з районованими сортами збільшує на 3,5-6,5 ц/га вихід цукру при переробці на заводах. Досить важливою особливістю гібриду є рівномірне заглиблення коренеплоду в грунт, що позитивно впливає на механізоване збирання врожаю. Стійкий до цвітушності. Гібрид характеризується високою урожайністю коренеплодів (46,6-58,2 т/га) та цукристістю (17,0-17,8%).
Насіння гібриду Ювілейний відрізняється від інших сортових популяцій більшою технологічністю - вищі показники окружності, вирівненості, схожості і менша маса 1000 плодів. В одному кілограмі насіння цього гібриду посівних одиниць в 1,5 рази більше ніж в Ялтушківського однонасінного 30, в 2 і 2,5 рази відповідно до Верхняцького 103 і Білоцерківського полігібриду 2. Тобто потреба насіння на 1 га гібриду Ювілейний на вказану величину буде нижчою.
РОЗДІЛ 3
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
3.1. Характеристика ґрунту.
Експериментальну частину роботи виконано протягом 2004-2006 рр.
на дослідному полі Уманської державної аграрної академії (УДАА), розміщеної в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньодніпровсько-Бузького округу Лісостепової правобережної провінції України з географічними координатами за Гринвічем 48° 46' північної широти, 30º 14' східної довготи з висотою над рівнем моря 245 м.
Рельєф дослідного поля - вирівняне плато водорозділу з пологими (1-2°) схилами південно-східної та північно-західної експозиції.
Ґрунт дослідного поля - чорнозем опідзолений середньо-гумусний на лесі. Згідно класифікації Н.А. Качинського , за гранулометричним складом він відноситься до важкосуглинкового, оскільки в орному шарі містить 48,8% фізичного піску (часточки > 0,01 мм) і 51,2% фізичної глини (часточки < 0,01 мм) з яких 31,2% припадає на мулисту фракцію. За профілем ґрунт характеризується відносною однорідністю гранулометричного і валового хімічного складу, вилугованістю легкорозчинних сполук, ілювіальністю карбонатів (на глибині 115—120 см). Такі ґрунти типові для даної зони, вони займають близько 16% загальної площі Лісостепу України. Основні агрохімічні показники ґрунту дослідного поля представлені в табл. 3.1.
Таблиця 2.1
Агрохімічна характеристика чорнозему опідзоленого польового короткотривалого досліду, 2004-2006 рр.
| Показник | Метод визначення | Шар ґрунту, см | |
| 0-30 | 30-50 | ||
| Гумус, % | За Тюріним | 3,31 | 2,98 |
| Азот легкогідролізованний, мг/кг | За Корнфілдом | 103 | 89 |
| Рухомі фосфати, мг/кг | За Чиріковим | 132 | 109 |
| Обмінний калій, мг/кг | За Чиріковим | 120 | 105 |
| рН сольової суспензії | Потенціометричний | 5,50 | 5,75 |
| Гідролітична кислотність, смоль/кг | За Капенном | 2,25 | 1,94 |
| Ступінь насичення основами, % | За Хіссинком | 89,8 | 92,5 |
Отже, ґрунт дослідного поля за сукупністю фізико-хімічних властивостей відповідає ґрунтовим різновидностям помірно континентальної східноєвропейської фації, в межах якої можуть мати значення результати наших досліджень.