Народна медицина рекомендує пити березовий сік при захворюваннях суглобів, трофічних язвах, фурункульозах, вуграх, екземах, інших хворобах шкіри. Соком виводять пігментні плями. Для живлення шкіри, підвищення загального її тонусу, розгладжування зморщок соком корисно зранку і ввечері протирати обличчя, руки, шию. Для виведення лупи, зміцнення волосся і запобігання його випаданню голову миють березовим соком або настоєм листя. Лікувально-дієтичні властивості березового соку підвищуються, якщо його настояти на цілющих травах, наприклад звіробої, чи змішати із соком плодів або ягід — горобини, чорниці, клюкви, буяхів, яблук, вишні, груші, сливи, малини, ожини.
Із «сліз берези» роблять не лише напої, їх успішно використовують у парфюмерній промисловості при виготовленні кремів, лосьйонів, шампунів.
Береза щедро дарує людям свої багатства, однак нерідко їй платять за це чорною невдячністю. Подивіться на берези, які зростають довкола міст і сіл. Майже на кожній з них — сліди підсочки. Часто це глибокі незагойні рани. Через порушення елементарних правил підсочки гине чимало беріз. Кожна рана на стовбурі — ворота для спор грибів-трутовиків, які швидко руйнують деревину. Береза беззахисна проти гнилизни і невдовзі гине. Отже, добування соку — це передусім перевірка порядності людини. Навіть в експлуатаційних лісах збір соку дозволено проводити лише на стиглих деревах, які підлягають вирубуванню через два-три роки. Для інтенсивного соковиділення немає потреби робити глибокі та великі надрізи, пошкоджувати деревину глибше 5—8, максимум 20 мм від поверхні стовбура. Після закінчення соковиділення отвори забивають дерев'яними кілками і замазують садовим варом. Велику кількість соку дають пні зрубаних дерев і їх можна підсочувати без обмежень.
Лікарську цінність мають і березові бруньки. їх слід заготовляти рано навесні, коли вони уже набрякли, але ще не розпустилися. Бруньки містять дубильні речовини, гіперозид, каротин, цукор, бето-лоретинову і аскорбінову кислоти, сапоніни, смоли, фітонциди, інші антибіотичні речовини, які вбивають мікробів. У народній медицині настій бруньок берези застосовують при захворюваннях шкіри (вуграх, висипу, подразненні шкіри), гострому ревматизмі, запаленні печінки, гастриті, язві шлунка і дванадцятипалої кишки, як сечогінний засіб; при бронхітах, грипі і гострих респіраторних захворюваннях п'ють чай з березових бруньок.
У народній медицині широко застосовують і молоді листочки. З них виготовляють настій проти набряків, захворювань нирок, недокрів'я, неврозів, вживають як сечогінний і потогінний засіб. При радикуліті з відвару листя берези роблять ванни. Вітамінний напій з молодого листя добре діє на шлунок і покращує обмін речовин.
З молодих гілок берези бородавчастої роблять банні віники. У гарячій парі з бруньок та листя виділяються ароматичні речовини, які у поєднанні з високою температурою і фізичною дією віника на розпарене тіло сприятливо впливають на людину. Після такої процедури у лазні від людини три дні пахтить свіжим березовим духом.
На стовбурі берези іноді можна побачити чорні тверді округлої форми нарости. Це безплідна форма гриба-трутовика — інонатуса, відома під назвою чаги. У народній медицині він вважається лікувальним і вживають його при шлунково-кишкових захворюваннях, у тому числі гастриті й язві. Проте слід пам'ятати, що препарати з чаги протипоказані при коліті, хронічній дизентерії, а також при введенні пеніциліну. Застосовують чагу і для заспокоєння нервової системи, покращення апетиту і сну.
Березовий дьоготь, який виготовляють з берести, застосовують зовні при паразитарних захворюваннях шкіри, опіках, гнійних ранах. Він входить до складу ряду мазей, у тому числі — мазей Вишневського та Вількенсона. Дьоготь використовують як антисептик. Березове вугілля вживають при отруєннях.
Дьоготь широко використовують і у виробничій сфері. Старше покоління людей ще пам'ятає напівфанерні післявоєнні автомобілі-полу-торки. У ті сутужні часи не бензин, а багата на дьоготь березова деревина слугувала за паливо у полуторках.
З берести — цього унікального гнучкого і міцного матеріалу виготовляють козуби, кошики тощо.
Славиться береза і високою якістю деревини. Довго вважалось, що годиться вона лише на дрова та вугілля, шевські кілки і копили, ручки для інструментів. Нині ж з березової деревини виготовляють целюлозу, фанеру, папір, спирт, оцет, меблі, арболіт, лижі, різноманітні точені вироби, сувеніри, музичні інструменти, посуд, деревний (метиловий) спирт. Деревина берези відмінно пресується, і це дає можливість використовувати її для виготовлення деталей машин, втулок і прокладок замість бронзи і бабіту. Біла, тверда, міцна, з красивим візерунком береза знаходить якнайширше застосування. Сьогодні деревину з'єднують з пластичними масами, металом і бетоном. Так з'являються нові матеріали — деревопластик, деревобетон, навіть деревометалопластик. З'єднання берези з пластмасою дає матеріал, який за міцністю не поступається залізобетону і легший від останнього у кілька разів. Теплопровідність деревометалопластика у 40 разів вища, ніж самої деревини берези. Отже, з кожним роком цінність березової деревини і можливість її використання зростають.
На жаль, багато березової деревини не використовується, гниє і пропадає. Розрахункова лісосіка по березі не виконується — деревина її не знаходить збуту. Тільки в європейській частині Радянського Союз}' щорічно залишається невирубаними 40 млн. м3 стиглих і перестиглих березняків та осичників. Адже береза — порода швидкоросла і недовговічна. Обганяючи у рості сосну, дуб і навіть смереку, вона росте у висоту 80—84 дні, тоді як, наприклад, сосна тільки ЗО—35, і середньодобовий приріст берези у кілька разів більший. Вік стиглості берези 50—80 років (хоч зрідка вона доживає до 120). Сосна і смерека до цього часу тільки набирають сили, тому вони поступово витісняють березу з лісостану. Разом з тим у борах і суборах, на ділянках із значною домішкою берези вона витісняє сосну. Відбувається так званий процес зміни порід. Невелика ж домішка берези в сосняках та смеречниках (до 20 %) позитивно впливає на продуктивність і біологічну стійкість лісостанів. Береза — ґрунтополіпшуюча порода. Змішуючись з хвоєю, її листя утворює не щільну, а шарову, пухку підстилку, яка перегниває у 1,5—2 рази швидше, ніж у чистих сосняках та смеречниках.
Береза — дерево світлолюбне. Навіть у похмуру днину у березовому гаї світло й радісно. Чому ж білі стани у цих вабливих красунь? Якщо зняти із стовбура верхній її шар — бересту, можна побачити, що він легко розділяється на тонкі пластівці з тонкостінних клітин. Перші — світло-жовті, блискучі, другі — заповнені білим порошком — бетуліном. Він і надає бересті білого кольору.
Плодоносити береза починає рано: поодинокі дерева з 10—15-річ-ного віку і з 20—ЗО — в насадженнях. У неї два види сережок: тичинкові — довгі пониклі, по дві-три на кінцях гілок і маточкові — маленькі, зелені з трьома квітками. Перші утворюються восени, другі весь цей час сховані в бруньках. Цвіте береза у квітні — травні в середньому 10 днів. Тичинкові сережки опадають, а жіночі перетворюються у горішки з двома перетинчастими крильцями і наприкінці літа та восени розносяться вітром (середній урожай — ЗО кг, або 150 млн./га насінин).
Рід берези дуже різноманітний. Всього у світі відомо 140 її видів, з яких 73 росте в СРСР, у тому числі 8 — на Україні. Найпоширеніші у нас берези бородавчаста та пухнаста. Береза утворює чисті й мішані лісові насадження на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах. Вона була і залишається однією з основних лісоутворюючих порід.
Площа березових лісостанів у республіці становить близько 290 тис. га. Цю цінну ґрунтополіпшуючу породу доцільно ширше впроваджувати при створенні соснових культур у борах і суборах Полісся. Формування мішаних сосново-березових лісостанів у цих умовах не тільки підвищує біологічну стійкість і продуктивність деревостанів, а й одночасно зменшує небезпеку виникнення пожеж у сухих лісорослинних умовах.
Чисті соснові культури, створені у післявоєнний період, часто пошкоджуються шкідниками і уражаються хворобами. Домішка ніжної білокорої красуні-берези оберігатиме сосну від захворювань і підвищить естетичність ландшафту.
Велике значення має береза і при залісенні кам'янисто-щебнюватих схилів Українських Карпат, де питома вага Ті становить 20 % і більше. Вона першою з'являється на вітровальниках у смерековій зоні, формує свої молодники, під наметом яких створюються сприятливі умови для відновлення смереки.