4) оцінити більш об'єктивно, з обліком ґрунтово-кліматичних умов виробничу діяльність областей, районів, колгоспів, радгоспів, бригад ;і виявити невикористані ресурси;
5) допомогти правильно, з обліком ґрунтово-кліматичних умов, здійснювати впровадження раціональних систем ведення сільського господарства (розміщення культур, спеціалізації господарства й ін.), проводити внутрішньогосподарське землевпорядкування;
6) допомогти правильно намітити заходи і скласти виробничі плани колгоспів і радгоспів з підняття врожайності, на різних ґрунтах;
7) підвищити матеріальну зацікавленість робітників радгоспів і фахівців сільського господарства в збереженні і підвищенні родючості ґрунтів.
Матеріали бонітування ґрунтів є науковою основою вирішення перерахованих вище задач.1
У свою чергу, бонітування ґрунтів використовується при економічній оцінці земель, яка проводиться економістами за участю ґрунтознавців.
Головною підставою бонітування ґрунтів служать їхні природні якості, як найбільш об'єктивні і надійні показники. Першоосновою наукового бонітування ґрунтів служать правильно обрані критерії бальної оцінки ґрунтів.
В даний час ведуться великі роботи з бонітування ґрунтів. Вони є першим, основним, етапом досліджень по земельному кадастру. Бонітування ґрунтів служить складовою і, мабуть, основною частиною, земельного кадастру. Без бонітування ґрунтів неможлива науково обґрунтована й економічна оцінці земель. Тому критеріям бонітування ґрунтів приділяється особливо велика увага.
Науково обґрунтована оцінка типів земель можлива тільки на основі вихідних матеріалів бонітування ґрунтів, з наступним визначенням середньозважених балів бонітету земельних угідь.
Ведучими показниками можуть і повинні бути тільки такі, котрі стійко корелюють із врожайністю сільськогосподарських культур і порівняно легко можуть бути виражені в балах. Відсутність зв'язку між природними діагностичними ознаками ґрунтів і врожайністю може бути викликано:
а) невдало відібраними діагностичними ознаками;
б) недоброякісністю грунтово-картографічного й аналітичного матеріалів, що характеризують ґрунтовий покрив оцінюваної території;
в) відсутність кваліфікованого обліку урожайності сільськогосподарських культур.
Діагностичні ознаки ґрунтів можуть бути: а) морфогенетичні і б) найбільш важливі і стійкі дані аналізів хімічного, механічного складу і фізичних властивостей ґрунтів, що є основою генетико-виробничої класифікації ґрунтів.
Оцінні таблиці, бонітійні шкали, за допомогою яких проводиться бонітування ґрунтів у колгоспах і радгоспах, можуть бути різні для різних типів ґрунтів.
Бонітування починається з якісної оцінки грунтів. Для цього нам необхідні наступні дані:
1. Вміст гумусу в % і запаси його в т/га у шарі 0 – 100 см. Запаси гумусу розраховуємо по окремих генетичних горизонтах за допомогою формули:
М = а * ЩЗ * h,
де М – запас гумусу, т/га для шару h, а – вміст гумусу, %, ЩЗ – щільність зволоження, г/см3, h – глибина шару, см.
Дані по горизонтах підсумовуємо і одержу:мо загальний запас гумусу в т/га у шарі 0 – 100 см.
2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи розв`яжемо шляхом віднімання від найменшої волого місткості вологості в`янення за допомогою формули:
ДАВ = (НВ – ВВ) * ЩЗ * h * 0,1,
де ДАВ – діапазон активної вологи, мм, НВ – найменша волого місткість, %, ВВ – вологість в`янення, %, ЩЗ - щільність зволоження, г/см3, h – глибина шару, см, 0,1 – коефіцієнт для перерахунку в мм.
Дані по шарах підсумовуємо і одержуємо величину ДАВ у шарі 0 – 100 см.
3. Вміст в орному шарі елементів живлення (азоту, фосфору, калію) і рН сольовий вибираємо з матеріалів агрохімічного обстеження.
4. Для оцінки негативних властивостей грунтів узагальнюємо матеріали за ступенем солонцюватості, засолення, оглеєння, глибиною залягання, складом і ступенем мінералізації підґрунтових вод та ін.
5. Діагностичні ознаки є основою для встановлення балу бонітету. Для кожного діагностичного показника, який виступає у ролі критерію, бал бонітету, являє собою процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою:
Боз = Ф * 100 / Е
де Боз – бал типової діагностичної ознаки, %. Ф – фактичне значення ознаки, Е – еталонне значення ознаки.
6. Еталон за гумусом – це величина 500 т/га в шарі 0 – 100 см.
7. Враховуючи типові критерії, обчислюємо середньозважений бал за формулою:
Бсз = Б1 * Ц1 + Б2 * Ц2 + ….. + Бп * Цп / S ЦП,
де Бсз - середньозважений бал з типових критеріїв, Б1, Б2, …БП – бали типових критеріїв (гумусу, ДАВ, азоту, фосфору, калію), Ц1, Ц2, … ЦП – ціна балу критеріїв, S ЦП – сума цін балів усіх критеріїв.
Ціну бали критерію визначаємо за кожним критерієм шляхом ділення значень еталону на 100 і складатиме:
Для запасу гумусу – 500/100 = 5
Для азоту – 200/100 = 2
Для фосфору – 25/100 = 0,25
Для обмінного калію – 17/100 = 0,17
Середній бал за гумусом дорівнює
78 + 70 + 65 + 56 + 38 + 36 + 56 + 58 / = 57,1
Середній бал для азоту дорівнює
60 + 56 + 42 + 52 + 35 + 48 + 43 + 28 / 8 = 45,5
Середній бал для фосфору дорівнює
75 + 60 + 50,2 + 50 + 43 + 37 + 12 + 16 = 42,9
Середній бал для рухомого калію дорівнює
70 + 50 + 60 + 40 + 45 + 50,5 + 35 + 25 = 46,9
Сума балів критеріїв дорівнюватиме
5,0 + 2,0 + 0,1 + 0,25 + 0,17 = 7,52
Середній бал для ДАВ дорівнює
44 + 41 + 40 + 35 + 38 + 34 + 28 + 25 = 35,6
За результатами даних розрахунків розрахуємо середньозважений бал:
Бсз = 57,1 * 5 + 35,6 * 2 + 45,5 * 0,1 + 42,9 * 0,25 + 46,9 * 0,17 / 7,52 = 50,5
8. Коректування середньозваженого балу проводимо за формулою:
Бб = Бсз * КП,
де Бб – бал бонітету грунтів, Бсз - середньозважений бал з типових критеріїв, КП – коефіцієнт поправок на негативні властивості грунтів і клімату.
Для даного випадку виберемо поправку на клімат. Одержані дані заносимо до таблиці.
9. Оціночний бал округляється до цілих цифр, він ста: кінцевою мірою оцінки бонітету даного грунту.
В результаті проведених розрахунків грунти даного господарства мають бал бонітету, який дорівнює 51 це відповідає V класу бонітету. Отже грунти даного господарства середні за якістю.
Під вмістом гумусу в грунті розуміють різницю між статтями набходження і витрат за однаковий проміжок часу. Виділяють три типи балансу гумусу:
Бездифіцитний – коли витрати гумусу поповнюються його новоутворенням.
Позитивний – новоутворення перевищує його витрати на мінералізацію.
Від`ємний (дефіцитний) – витрати гумусу перевищують його новоутворення.
Застосувуючи методику розрахункового визначення за Г.Я. Чесняком баланс гумусу в грунті розраховують для умов окремої сівозміни за ротацію. Розрахунки ведемо за формулою:
БС = SП1 + SП2 / tp - SР / tp,
де БС – середньорічний баланс гумусу в грунті на гектарі за ротацію сівозміни, т/га, SП1 – сума новоутвореного гумусу під культурами за ротацію за рахунок рослинних решток, т/га, SП2 – збільшення вмісту гумусу за рахунок органічних добрив, т/га, SР – сумарна кількість гумусу, який мінералізується під культурами за ротацію сівозміни, т/га; tp – тривалість ротації сівозміни, років.
Величину новоутвореного гумусу в грунті за рахунок рослинних решток за ротацію розрахуємо за формулою:
SП1 = О1 * К1 + О2 * К2 + … ОП * КП
Збільшення вмісту гумусу за рахунок органічних добрив (за рахунок використання гною) встановлю:мо за формулою:
SП2 = Н *0,25 * К
Н – кількість гною внесеного за ротацію сівозміни, т/га; 0,25 – коефіцієнт перерахунку гною на суху речовину; К – коефіцієнт гуміфікації гною.
SР = Р1 + Р2 + …+ РП
де SР – сумарна кількість втрат мінералізованого гумусу під культурами за ротацію сівозміни; Р1, РП – кількість мінералізованого гумусу під окремими культурами, т/га.
Проведемо відповідні розрахунки:
1. Величина новоутвореного гумусу в грунті за рахунок рослинних решток за ротацію. Визначимо кількість рослинних решток, які потрапляють у грунт, під окремими культурами, за рівнянням регресії.
Озима пшениця: поверхневі рештки –
х = 0,32y + 13,5 = 0,32 * 17,9 + 13,5 = 19,228 ц/га
Кореневі рештки
х1 = 0,71y + 10,0 = 0,71 * 17,9 + 10,0 = 22,709 ц/га
Загальна кількість рослинних решток
19,228 + 22,709 = 41,937 ц/га
Картопля: поверхневі рештки
х = 0,008y + 0,5 = 0,008 * 122 + 0,5 = 1,447 ц/га
Кореневі рештки
х1 = 0,07y + 8,9 = 0,07 * 122 + 8,9 = 17,44 ц/га
Загальна кількість рослинних решток
1,447 + 17,44 = 18,887 ц/га
Овочеві культури: поверхневі рештки
х = 0,008y + 0,5 = 0,008 * 95 + 0,5 = 1,26 ц/га
Кореневі рештки
х1 = 0,07y + 8,9 = 0,07 * 95 + 8,9 = 9,565 ц/га
Загальна кількість рослинних решток
1,26 + 9,565 = 10,825 ц/га
Кукурудза на зерно
х = 0,20y + 1,6 = 0,20 * 37,3 + 1,6 = 9,06 ц/га
Кореневі рештки
х1 = 0,83y + 7,2 = 0,83 * 37,3 + 7,2 = 38,159 ц/га
Загальна кількість рослинних решток
9,06 + 38,159 = 47,219 ц/га
2. Використовуючи коефіцієнт гумуфікації розрахуємо кількість новоутвореного гумусу в грунті.
Озима пшениця:
П1 = О1 * К1 = 41,937 * 0,20 = 8,387
Картопля
П2 = О2 * К2 = 18,887 * 0,13 = 2,455
Овочі
П3 = О3 * К3 = 10,825 * 0,13 = 1,407
Кукурудза на зерно
П4 = О4 * К4 = 47,219 * 0,20 = 9,44
S П1 = 8,387 + 2,455 + 1,407 + 9,44 = 21,689
3. Вміс гумусу, утвореного за рахунок гною встановлюємо за формулою:
П2 = Н * 0,25 * К = 40 * 0,058 = 2,32
4. Знаходимо кількість гумусу, який мінералізується під окремими культурами сівозміни.
SР = 1,35 + 1,61 + 1,61 + 1,56 = 6,13
5. Баланс гумусу в грунті у полях сівозміни і на 1 га сівозмінної площі розрахуваємо за формулою середньорічного балансу:
Бс = (21,689 + 2,32 * 4 ) / 10 – 6,13/10 = 2,484
Всі результати занесемо до таблиці.
| Культура сівозміни | Урожайність, ц/га | Утворилося гумусу за рахунок рослинних решток і гною, т/га (П1+П2) | Кількість гумусу, який мінералізується | Баланс гумусу , т/га (Б) |
| Озима пшениця | 17,9 | 8,4 | 1,35 | 7,05 |
| Картопля | 122 | 2,49 | 1,61 | 0,88 |
| Овочеві культури | 95 | 1,40 | 1,61 | -0,21 |
| Кукурудза на зерно | 37,3 | 9,48 | 1,56 | 7,92 |
| Баланс гумусу на 1 га сівозмінної площі | За ротацію | 21,77 | 6,13 | 15,64 |
| У середньому за рік | 2,177 | 0,613 | 1,33 |
Збереження родючості грунтів є основною проблемою в землеробстві області на сучасному етапі.