Кожний з перерахованих факторів ґрунтоутворення робить як прямий, так у непрямий вплив на ґрунтоутворюючий процес, вони знаходяться у взаємному зв'язку і впливають один на одного.

3. Процеси ґрунтоутворення

Ґрунти формуються внаслідок різноманітних і безперервних змін верхніх горизонтів гірських (ґрунтоутворюючих) порід під впливом рослинних і тваринних організмів. Однак виникнення ґрунтів залежить і від ряду інших природних факторів. Умови, під, впливом яких протікає ґрунтоутворюючий процес і формуються ґрунти, називаються факторами ґрунтоутворення. Виділено п'ять природних факторів ґрунтоутворення: 1) ґрунтоутворююча (материнська) порода; 2) клімат; 3) рослинність і тваринний світ (біологічний фактор); 4) рельєф; 5)вік. На додаток виділяють і шостий фактор -—виробничу діяльність людини.

Ґрунтоутворюючий процес — це сукупність явищ перетворення і пересування речовин і енергії, що протікають у ґрунтовій товщі. Кожному з цих явищ протистоїть інше, протилежне у своїй сутності. Вони мають різноманітну природу— біологічну, хімічну, фізичну, фізико-хімічну протікають у тісній взаємодії один з одним.

Найбільш важливими, складовими ґрунтоутворюючого процесу є наступні: 1) створення органічної речовини і його розкладання; 2) синтез органо-мінеральних сполук і їхнє руйнування; 3) акумуляція органічних, неорганічних і органо-мінеральних речовин і їхній винос; 4) розпад первинних і вторинних мінералів і утворення вторинних мінералів; 5) надходження вологи в ґрунт і повернення її в атмосферу в результаті транспірації і випаровування; 6) поглинання енергії сонця ґрунтом, що приводить до її нагрівання, і випромінювання енергії, супроводжуване охолодженням, її.

Ґрунт як особливе природне тіло складається з чотирьох фаз: твердої, рідкої, газоподібної і живий. Тверда фаза — це основа, що складається з мінеральних часточок і органічних речовин, що формуються в процесі ґрунтоутворення. Рідка фаза — вода і розчинені в ній солі. Газова фаза — ґрунтове повітря, що заповнює вільні від води пори ґрунту. Живаючи фаза ґрунту — численні живі організми, що населяють ґрунт, що безпосередньо беруть участь у ґрунтоутворенні.

Утворення дерново–підзолистих грунтів протікає під лучною рослинністю і під лісами. На поверхні грунту накопичується груба лісова опад – підстилка, яка складається із сучків, кори дерев, шишок, хвої. Під дією мікроорганізмів та бактерій ці рештки розкладаються. Утворюються вторинні глинисті матеріали, кремнієва кислота, гідрати елементів. Продукти розкладу переміщуються з токами води в нижчі горизонти. В результаті підзолистого процесу в верхній частині профілю виділяється елювіальний горизонт.

Нижче підзолистого формується горизонт вимивання. Він збагачений глинистими та колоїдними частинками, особливо окислами заліза і частково гумус. Істотною особливістю підзолистого процесу є руйнування в верхній частині грунту первинних і вторинних мінералів і винос продуктів розкладу в нижчі горизонти і ґрунтові води.

Трав`яниста рослинність залишає щорічно велику кількість органічних речовин в грунті, сприяючи збагаченню її гумусом. При розкладі листя, надземної маси і кореневої системи трав`янистої рослинності, яка відрізняється високою зольністю і підвищеним вмістом азоту, в верхній частині профілю обособлюється дерновий (гумусовий )горизонт. В ньому разом з гумусом накопичується кальцій, магній, марганець, калій і інші елементи живлення рослин, які покращують водно-фізичні властивості грунту, створюється агрохімічне цінна структура.

4. Номенклатурний список ґрунтів

4.1 Загальні відомості про дерново-підзолисті ґрунти, їх особливості

Дерново-підзолисті ґрунти, по класифікації ґрунтового інституту імені В. В. Докучаєва, виділяються на рівні підтипу в типі підзолистих ґрунтів. Однак доцільніше їх розглядати як самостійний тип. Це викликається особливостями генезису дерново-підзолистих ґрунтів і більш високою їхньою природною родючістю в порівнянні з підзолистими ґрунтами.

Таблиця 3. Підтипи дерново-підзолистих ґрунтів

Фація
тепла	помірна	холодна	довгомерзлотна
Дерново-палево-підзолисті глеюваті	Дерново-підзолисті глеюваті	Дерново-підзолисті глеюваті	-
Дерново-палево-підзолисті	Дерново-підзолисті	Дерново-підзолисті	Дерново-підзолисті глибокопромерзаючі та довгомерзлотні

Дерново-підзолисті ґрунти під природною рослинністю мають на поверхні дернину (А_д), чи лісову підстилку (Ао) потужністю 3—5 см. Під нею залягає гумусо-акумулятивний (дерновий) горизонт А₁потужністю більш 5 см, що іноді досягає 15—20 см. Цей горизонт має ясно-сірий і рідше темно-сірий колір. Нижче дернового горизонту йде підзолистий горизонт (А₂), який змінюється перехідним (А₂В) і ілювіальним (В) горизонтом. Останній поступово переходить у породу (С) (мал. 1). В орних дерново-підзолистих ґрунтах під орним горизонтом (А_р) лежить підзолистий (А₂), чи перехідний (А₂В), чи безпосередньо ілювіальний горизонт (В).

Дерново-підзолисті глеюваті ґрунти зберігають ознаки дерново-підзолистих ґрунтів. Крім того, характеризуються чітко вираженим оглеєнням і утворенням оторфованої дернини чи торф'янистої підстилки.1

Глеюваті підтипи дерново-підзолистих ґрунтів розвиваються при сезонному перезволожені. На орних угіддях вони прив`язані до нижніх частин схилів, безстічним рівнинам, до дрібних западин.

Мал. 1. Схема розрізу дерново-підзолистого ґрунту.

Дерново-підзолисті ґрунти теплої фації характеризуються могутнім профілем (200—250 см), кислою реакцією, палевим відтінком підзолистого горизонту. Ареал цих ґрунтів має самий довгий без морозний період і найбільшу суму активних температур у порівнянні з іншими районами тайгово-лісової зони.

У дерново-підзолистих ґрунтах помірної фракції профіль досягає 150—200 см. Найбільш кисла реакція спостерігається в. горизонті В (рН_KCl 3—4,5). По тепловому балансу вони трохи поступаються дерново-палево-підзолистим ґрунтам. Це основний фонд орних земель зони.

Профіль дерново-підзолистих ґрунтів холодної фації дорівнює 100— 150 см. Верхні горизонти мають кислу реакцію. (рН_KCl 3,5—-5), часто в профілі відзначається другий гумусовий горизонт.

Серед підтипів дерново-підзолистих ґрунтів зустрічаються такі ж пологи, як і в підзолистих ґрунтах. Додатково виділяється рід дерново-підзолистих ґрунтів із другим гумусовим горизонтом (повторно-підзолисті). На види підрозділяються по ступеню прояву дернового і підзолистого процесів. По вмісту гумусу в горизонт А₁поділяються на: слабогумусні— у цілинних ґрунтах до 3%, в орних до 2%; средньогумусні - у цілинних ґрунтах 3 — 5%, в орних 2 — 4%; высокогумусні — у цілинних ґрунтах > 5%, у орних > 4%.

4.2 Номенклатурний список ґрунтів

Таблиця 4. Номенклатурний список грунтів по ТОВ “Павлівка”

Шифр	Тип	Підтип	Рід	Вид	Різновидність	Розряд	Площа, га
1	дерново-середньо-підзолисті	глеюваті	легкосуглинкові	легкосуглинкові глеюваті гумусні	пилувато-суглинкові	на лучних суглинках	300
2	дерново-середньо-підзолисті	глеюваті	супіщані слабосуклинкові	Слабосуклинкові супіщані слабогумусні	малогумусні пилевато-суглинкові	на лучних суглинках	600
12	лучні	глеюваті	алювіальні легкосуглинкові супіщані	легкосуглинкові гумусні	малогумусні пилевато-суглинкові	на F відкладах	400
21	дернові	глибокі	глеюваті	Глеюваті супіщані мало гумусні	мало гумусні суглинкові	на F відкладах	400
23	дернові	глибокі	важко суглинкові	карбонатні	супіщані	на F відкладах	300
26	дернові	глейові	опідзолені	карбонатні	супіщані	на лучних суглинках	100
17	дерново-слабопідзолисті	глеюваті	легкосуглинкові	карбонатні	супіщані	на F відкладах	200
9	лучні	глейові	слабо солончакові	легкосуглинкові	опідзолені	100

5. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів

5.1 Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту

У результаті ґрунтоутворюючого процесу з материнської породи формується ґрунт. Вона здобуває ряд важливих властивостей і ознак, у ній виникають нові речовини, яких не було в ґрунтоутворюючій породі. Ґрунт розчленовується на генетичні горизонті і здобуває тільки їй властиві зовнішні, чи морфологічні, ознаки. Таким чином, ґрунт відрізняється від ґрунтоутворюючої породи не тільки родючістю, але і морфологічними ознаками, по яких можна відрізнити ґрунт від породи, а також один ґрунт від іншої. По них можна приблизно судити про напрямок і ступінь виразності ґрунтоутворюючого процесу.

До головних морфологічних ознак ґрунту відносяться: 1) будова ґрунту; 2) потужність ґрунту й окремих її горизонтів; 3) забарвлення; 4) механічний склад; 5) структура; 6) додавання; 7) новотвори і включення.

Будова ґрунту - це її зовнішній вигляд, обумовлений визначеною зміною у вертикальному напрямку її шарів, чи горизонтів.

Горизонти відрізняються один від іншого кольором, структурою, додаванням і іншими морфологічними ознаками. Вони мають різний хімічний, а нерідко і механічний склад, у них по-різному протікають біологічні процеси. Та чи інша будова ґрунту формується під впливом природних процесів ґрунтоутворення і виробничого використання.1