Формування економiчної ефективностi виробництва зерна в господарствi (ТОВ Великоглибочецьке) (стр. 18 из 20)
Згідно цих заходів на перспективу буде така собівартість зернового виробництва.
Таблиця 26.Проектна собівартість одного ц зернової продукції
в ТОВ “Великоглибочецьке”
| 2004р. | 2005р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. | 2010р. | |
| Зернові всього | 35 | 34,2 | 33,9 | 32,1 | 30,7 | 29,4 | 28,7 |
Собівартість продукції буде знижуватись за рахунок таких заходів:
1) за рахунок підвищення продуктивності праці;
2) економно витрачатися грошові кошти та раціонально використовуватися матеріально-технічні ресурси (добрива, насіння, паливо);
3) використовуватись прогресивні технології виробництва зернової продукції;
4) підвищуватися рівень організації, нормування та оплати праці на всі с/г роботи, і зокрема тих, що стосуються зернового виробництва.
Y –
Х1 – посівна площа
Х2 – кількість опадів
Х3 – грунти (% гумосу)
Х4 – кількість внесених мінеральних добрив
| Рік | Y | Х1 | Х2 | Х3 | Х4 |
| 1996 | 33,1 | 625 | 570 | 3,45 | 88 |
| 1997 | 32,3 | 600 | 540 | 3,4 | 86 |
| 1998 | 30,4 | 585 | 580 | 3,5 | 85 |
| 1999 | 30,1 | 545 | 550 | 3,2 | 83 |
| 2000 | 29,8 | 414 | 574 | 3,22 | 80 |
Урожайність можна обрахувати по такій формулі:
у = -37,7 – 0,031х1 + 0,028х2 + 0,159х3 + 1,212х4
збільшення кількості внесення мінеральних добрив на 1 і сталих х1 – посівні площі, х2 – кількості опадів, х3 – структурі грунтів – призводить до росту урожайності на 1,21 одиниці.
Коефіцієнт кореляційного зв’язку r між даними становить 1. Це є свідченням щільного (практично ідеального) зв’язку між вхідними даними.
4.4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Заходи підвищення врожайності та здешевлення виробництва зерна.
Основою росту врожайності і стійкості зернового господарства є підвищення родючості ґрунтів, впровадження прогресивних систем обробітку ґрунту і внесення добрив, удосконалення структури посівів, освоєння сівозмін, впровадження прогресивних технологій вирощування зернових культур, поліпшення насінництва, високоефективне використання сільськогосподарської техніки, своєчасне проведення заходів захисту посівів від хвороб, шкідників та буряків.
Проаналізувавши теперішній стан виробництва зернових культур перш за все необхідно приділити більше уваги стабілізації зернового виробництва. Тут основним завданням має стати призупинення подальшого спаду обсягів виробництва зерна та здійснення сукупності організаційних, техніко-технологічних заходів по його подальшому прискореному розвитку. Лише призупинивши спад виробництва можна почати активну структурну перебудову зернового господарства, нарощування обсягів виробництва зерна на основі зміцнення і удосконалення його техніко-економічної бази та освоєння найсучасніших технологій вирощування сільськогосподарських культур.
Основним напрямом дальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив з тим, щоб найповніше використати потенціальну продуктивність сорту, вологи і тепла; розширення посівів високопродуктивних сортів і гібридів, вирощування їх з урахуванням фізіологічних особливостей та дотриманням сортової агротехніки; ефективне поєднання агротехнічних, біологічних та хімічних методів; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, яка передбачає використання системи машин з метою збільшення виробництва дешевої продукції з кожного гектара землі.
Одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є зниження собівартості продукції. Важливим фактором підвищення врожайності і зниження собівартості зернових є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, автоматизації виробництва. Необхідно також у господарстві забезпечити ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти і в результаті здешевіти виробництво продукції.
Значні резерви зниження собівартості криються в суворому режимі економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва зернової продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, значно менше витрачається коштів на одиницю продукції.
Істотного підвищення врожайності і зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом і запровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а отже, зниження собівартості зерна. Важливу роль у такому зниженні відіграють і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.
Великий вплив на прискорення темпів зростання продуктивності праці має впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, ефективне використання техніки, удосконалення організації виробництва. Першочергового значення набуває розвиток таких напрямків інтенсифікації як механізація, хімізація, підвищення рівнів агротехніки, широке використання гібридних сортів.
Основними напрямками підвищення продуктивності праці врожайність в ТОВ “Великоглибочецьке” є комплексна механізація, автоматизація та електрифікація виробництва; впровадження нової, більш продуктивної техніки. Удосконалення системи машин дасть змогу не лише скоротити до мінімуму затрати ручної праці, але й підвищити врожайність зернових культур та за рахунок поліпшення якості робіт і виконання їх в оптимальні строки.
Щоб правильно організувати будь-який виробничий процес, потрібно правильно “розставити” людей і засоби виробництва, узгодити роботи на окремих його операціях. Для забезпечення цього необхідно дотримуватись таких основних принципів – пропорційності, узгодженості, рівномірності і потоковості.
Важливе значення для сільськогосподарського виробництва має підвищення інтенсивності праці, що дає змогу зекономити не тільки живу і уречевлену працю, але і час. В результаті збільшення обсягу продукції поліпшується використання засобів виробництва. Таким чином, тими ж знаряддями праці підвищується її продуктивність.
Великий вплив на зростання продуктивності праці має підвищення матеріальної зацікавленості. Оплата праці повинна базуватися на науково- обґрунтованих нормах праці і встановлюватися за кінцеві її результати.
Приведення в дію резервів зростання продуктивності праці дасть можливість повніше і швидше підвищувати економічну ефективність виробництва зерна.
4.5. Використання нових сортів і гібридів у рослинництві.
Продовольча безпека нашої країни ґрунтується на забезпеченні її необхідною кількістю найважливіших видів продукції і, в першу чергу, зерна. Обмеженість ресурсного потенціалу, зокрема земельних і трудових ресурсів, економічна й екологічна ситуація, що склалася на сучасному етапі в Україні, вимагають вирішення питання забезпечення постійно зростаючого попиту на зерно інтенсивним шляхом. Одним із таких шляхів є використання високоякісного насіння, використання нових сортів і гібридів, роль яких полягає у збільшенні врожаїв, можливості одержання якісного зерна з високими хлібопекарськими властивостями. Нині вітчизняне насінництво швидко розвивається. Виводяться нові сорти і гібриди, які здатні конкурувати із зарубіжними і користуються попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тому питання сучасного стану, перспектив розвитку ринку насіння зернових культур, можливостей збільшення обсягів виробництва високоякісного насіннєвого матеріалу є актуальними.
В Україні насінництво є широко розповсюдженим, перспективним напрямом розвитку АПК. Якість, обсяги одержуваного насіння, як і іншої сільськогосподарської продукції рослинного походження, залежать від природно-кліматичних умов, що склалися. Цей факт зумовлює регіональну зональність культур. Але враховуючи цю залежність, людина має можливість поліпшити очікувані результати щодо насінництва, застосовуючи новітні технології вирощування та зберігання, доведення насіння до вимог стандартів.
Насіння є особливим видом сільськогосподарської продукції. З одного боку воно є частиною зернового підкомплексу галузі рослинництва, а з іншого — сортове насіння зернових культур є продуктом наукових розробок. Тобто насіння — це продукт сільськогосподарського виробництва та результат наукових досліджень.
Ринок насіння зернових культур як система економічних відносин, які складаються між виробниками сортового насіння та його покупцями, складається з таких основних субринків (рис. 1).
Рис 1 Ринок насіння озимих культур та його субринки
Виробництвом насіння зернових культур у всіх областях нашої країни займаються спеціальні наукові установи (інститути, дослідні станції), дослідні господарства та інші. Найвищі врожаї одержують Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Херсонська області.
В Одеській області найбільшим виробником елітного насіння є Селекційно-генетичний інститут — Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української академії аграрних наук (далі СГІ).