Колорадо – вирощування (штучне зрошування) пшениці, кукурудзи, цукрових буряків; вівчарство;
Конне́ктикут – овочівництво та садівництво, вирощування тютюну; розведення молочної худоби та свійських птахів.
Луїзіана – вирощування рису, бавовни, цукрової тростини, сої; ловлять рибу й молюсків.
Массачусетс – вирощування журавлини, овочів та фруктів, тютюну; тваринництво; рибальство: вилов молюсків та омарів.
Мен – вирощування картоплі, кормових трав, садової продукції; птахівництво; рибальство: лобстери.
Меріленд – вирощування фруктів і овочів; птахівництво: домашня птиця; рибальство: ловля форелі.
Міннес́ота – вирощування збіжжя, сої, цукрового буряка, зернові; тваринництво (м'ясо-молочний напрям).
Міссісіпі – вирощують бавовну, рис, сою, кукурудзу; тваринництво; птахівництво: курчата; лісівництво і рибальство (молюски).
Міссурі – важливий землеробський район Великих Рівнин. Вирощують кукурудзу, сою, пшеницю; тваринництво.
Мічиґан – вирощування збіжжя, кормових трав, фруктових дерев; молочне тваринництво.
Монтана – вирощування пшениці (на зрошуваних землях), ячменю; тваринництво: вівчарство.
Небраска – Великі Рівнини - терен хліборобства; вирощування: кукурудзи, пшениці, ячменю; тваринництво.
Невада – вирощування (штучне зрошення) бавовни, пшениці; вівчарство.
Нью-Гемпшир – вирошують овочі, фрукти, займаються садівництвом: молочне тваринництво; птахівництво.
Нью-Джерсі – інтенсивне рільництво (фрукти і овочі); молочне тваринництво; рибальство (молюски).
Нью-Йорк – молочне тваринництво, птахівництво, рибальство; вирощування овочів та фруктів.
Нью-Мексико – рільництво (пшениця, кукурудза, бавовна, овочі); тваринництво.
Огайо – інтенсивне вирощування кукурудзи, сої (регіон Корн-Сой-Белт, Кукурудзяно-соєва смуга), кормових трав; розведення великої рогатої худоби і свиней.
Оклахома – у преріях вирощують збіжжя, бавовну, зернові, арахіс, м'ясний напрям тваринництва.
Ореґон – землеробство у долині Віламет, а саме пшеницю; тваринництво.
Південна Дакота – екстенсивне розведення худоби та вирощування пшениці.
Південна Кароліна – вирощування бавовни, тютюну, сої, садівництво; тваринництво, лісівництво та рибальство.
Північна Дакота – екстенсивне вирощування пшениці та ячменю; тваринництво (розведення худоби); виробляють сільськогосподарське устаткування.
Північна Кароліна – вирощування тютюну (1 місце в країні), кукурудзи, сої; тваринництво; птахівництво.
Род-Айленд – вирощування овочів і фруктів; молочне тваринництво і рибальство.
Теннессі – вирощування кукурудзи, сої, бавовни; тваринництво.
Техас – 1 місце у США за кількістю великої рогатої худоби й овець, збирання бавовни та сорґо.
Флорида – вирощуються цитрусові, баштанні, овочі; рибальство (устриці).
Юта – вирощування (штучне зрошування) пшениці, цукрових буряків; тваринництво.
Як висновок потрібно зазначити, що США має добре розвинуте, багатогалузеве сільське господарство, яке майже повністю забезпечує населення країни, а частину продукції навість експортує на світовий ринок. Територія країни раціонально поділена і пристосована для розвитку сільського господарства, головним фактором районування стала орієнтація на найбільш сприятливі кліматичні умови.
4. Колишні проблеми (екологічні)
4.1 Модернізація сільського господарства
Модернізація сільського господарства сприяє модернізації багатьох інших галузей економіки. При цьому позитивні наслідки модернізації сільського господарства і харчової промисловості відчувають передусім найнезаможніші верстви населення. Разом із тим достатня і навіть надмірна кількість продовольства може призвести і до зниження рівня здоров’я людей. Мерион Нестле — колишній високопоставлений чиновник Адміністрації США, авторка книги ’’Продовольча політика’’ — вважає, що бурхливий розвиток харчової індустрії не скрізь і не завжди йде на користь населенню. На її думку, передова харчова індустрія розвинутих країн дала змогу знищити голод, однак разом з тим призвела і до зростання у світі числа ожирілих і нездорових людей. Нестле наголошує, що головною метою велетнів цієї індустрії, як і будь-якої іншої, є не виробництво продовольства, а одержання прибутку. Отож вони йдуть на все, аби виробляти якомога більше якомога дешевших продуктів. Це, у свою чергу, спричинює засилля нездорової їжі, що украй негативно позначається на здоров’ї споживачів. Харчові велетні формують смак населення. Приміром, газовані напої набагато менш корисні для дітей, аніж соки або молоко. Однак компанії Coca-Cola і Pepsi активно просувають свою продукцію у школах США, продаючи її за зниженими цінами. Вони платять школам за право розміщувати на їхній території логотипи та автомати з продажу своїх напоїв. Аналогічна ситуація склалася у Сполучених Штатах і з виробниками печива, чіпсів, солоних горішків тощо.
Унаслідок усього цього, за даними Організації з Економічного Співробітництва і Розвитку, у 2001 році 26% американців мали зайву вагу (проти 22,4% у 1990 році). Згідно з висновками Національного Центру із запобігання хронічних хвороб і збереження здоров’я США, 300 тисяч мешканців США щорічно помирають через недуги, викликані ожирінням. У 1999 році 14% підлітків і 13% дітей у цій країні мали надлишкову вагу (у 1970 році товстих дітей і підлітків було втроє менше). У 2000 році на лікування людей з надлишковою вагою було витрачено $117 млрд.
Досягши досить високого рівня розвитку, сільське господарство, як правило, починає використовувати генетично модифіковані рослини. Вони гарантують вищі врожаї і є стійкішими до погодних умов і шкідників, не вимагають застосування пестицидів. Однак наслідки широкого вживання генетично модифікованих продуктів ще невідомі. І не можна виключати імовірності того, що ці наслідки виявляться у майбутньому дуже поганими.
4.2 Найбідніші у США – фермери, бо продуктивно працюють
"Перед тим, як увійти до американського свинарника, працівник має роздягтися, прийняти душ, змінити білизну, одяг і взуття. Цього вимагають нові технології, що призвели у США до надвиробництва продуктів харчування і наближення демографічної катастрофи".
На Оклахомщині - посуха. За ситуації, яка склалася у сільському господарстві США, - явище ледве не позитивне...
1996 року Конгрес США прийняв історичний, як тоді здавалося, акт про сільське господарство. Сама назва Freedom to Farm Act (Акт про свободу фермам) говорила про те, що довгоочікувана революція у житті американських фермерів повинна нарешті відбутися.
Досі, незважаючи на збільшення державних субсидій, дрібні фермери розорялися, а середні убожіли. Наприклад, дохід на душу населення у сільських районах сільськогосподарського штату Небраска коливався від 4 до 6 тисяч доларів на рік, у той час як у середньому в країні він був у 3-4 рази вищим, а в шикарному Манхетені становив майже 70 тис. доларів на рік.
Згідно із законом, прийнятим Конгресом і підписаним президентом Клінтоном, субсидії повинні були поступово скорочуватися, а жорстке регулювання згори зменшуватися. При цьому максимально заохочувався експорт.
Тепер, через чотири роки, можна впевнено сказати (і це визнали всі сторони), що новий закон з тріском провалився. Торік державні субсидії у сільське господарство США досягли рекордної позначки - 23 млрд доларів (це більше, ніж усі видатки на державну початкову і середню освіту).
Великі сільгосподаські підприємства продовжують витісняти дрібні ферми, хутори зникають, а різниця між доходами у сільській та міській місцевостях продовжує збільшуватися. Не дивно, що молодь активно іде із сільських районів до міст, у місцевих школах майже не залишилося учнів (у деяких їх не більше 10), а середній вік американського фермера досягнув 54 років, і це вже дозволяє говорити про демографічну катастрофу на селі.
Найсерйозніша проблема американського фермера - це зростання продуктивності його праці. Приклад: середня американська свиноматка народжувала 1969 року 6,7 поросят, торік ця цифра збільшилася до 16 (а деякі господарі одержують по 22 поросяти від однієї свині).
Населення США збільшується набагато повільніше, ніж виробництво сільськогосподарської продукції. А головне, що країни третього світу, які мають дефіцит продуктів харчування, не можуть купити залишок американських продуктів через свою неплатоспроможність. У підсумку Америка не знає, що їй робити з надлишками яловичини, свинини, зерна і молока.
А тим часом кількість зайнятих у сільському господарстві швидко зменшується (якщо 1900 року їх було 42% населення країни, то 1999 року - 1,5%).
Але це тільки початок. Деякі експерти прогнозують, що справді важкі часи настануть, коли на ферми прийдуть біотехнології. Вже сьогодні використання нових технологій на фермах Айови призвело до збільшення урожайності пшениці у 2,2 разу.
Середня американська свиноферма відгодовує 120 тисяч свиней на рік. На це витрачається близько 5 млн доларів (трохи більше 40 доларів на одну свиню). Перед тим, як увійти до свинарника, кожний працівник має роздягнутися, прийняти душ, вимити голову шампунем, змінити білизну, одяг, шкарпетки і взуття. Все це робиться для того, аби, не дай Боже, не занести зовнішній бруд або інфекцію чистим свиням.
Кожна свиня проходить ультразвукове дослідження з метою встановлення факту вагітності. Якщо фермер незадоволений результатами купленої породи, він може змінити постачальника.
На птахофабриках цифри теж вражають. Середній господар вирощує 240 тисяч курей на рік (весь світ знайомий з так званими "ніжками Буша"), заробляючи на цьому 12 тисяч доларів. Якщо цю цифру поділити на кількість робочих годин, то виходить, що оплата його праці нижча за мінімальний поріг, встановлений законом, - кваліфікований фермер не дотягує до школяра, що роздає рекламні листівки на міській вулиці.