чорноземи південні слабо змиті середньо суглинкові (74д);
чорноземи південні слабо змиті з плямами середньозмитих 30-50% середньо суглинкових (74д+75д);
чорноземи південні середньо змиті середньо суглинкові (75д);
чорноземи південні намиті середньо суглинкові (209д).
Ґрунтові карти виконуються на основі генетичної класифікації ґрунтів. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити таким властивостям як: гранулометричний склад, кількість поживних речовин (гумусу), наявність активних карбонатів.
Відсоток складу гумусу визначається в запасах по шарах. Питома вага гумусу менше питомої ваги води, тому вводиться коефіцієнт перерахунку – 1,3.
Формула перерахунку відсоткового значення гумусу в тони на гектар:
Г т/га = Г% * 100* 1,3
При обчисленні отримано такі значення гумусу: 74д – 184,6 т/га, 74д+75д – 172,1 т/га, 75д – 187,2 т/га, 209д – 335,4 т/га.
Складання картограми ґрунтового покриву.
Неоднорідність, просторова мінливість ґрунтового покриву особливо на схилах, де головним чином розміщують виноградники, ускладнює процес розміщення плантацій. Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.
Крім цього, контури ґрунтових і агрогрунтових карт не завжди добре сфокусовані просторово з контурами інших екологічних факторів — рельєфу, мікроклімату. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів.
В виноградарстві використовується можливість добору сортів під підщепу на різних за карбонатністю ґрунтах. Так при запасах активних карбонатів рекомендують сорти підщеп:
10-15% Ріпарія глухар де Монпельє;
до 20% - Ріпарія * Рупестріс 101-14, Ріпарія * Рупестріс 3309;
до 25% - Рупестріс дю Ло;
30 – 40% - Берландієрі * Ріпарія Кобер 5ББ;
50 – 60% - Шасла * Берландієрі 41Б.
В залежності від кількості поживних речовин, а саме запасів гумусу, визначається сила рості рослин, відповідно і схема садіння. Гумус розраховується в тонах на гектар (сумуються значення гумусу у відсотках по всім інтервалам глибин взяття зразків, ділиться на відповідну суму інтервалів, цей показник множиться на коефіцієнт перерахунку (1,3) та на 100). В залежності від вмісту активних карбонатів та запасів гумусу в метровому шарі ґрунту залежить форма та залитість значка в чисельнику.
Наступним моментом, який відображується на картограмі грунтового покриву, є гранулометричний склад, значок якого розміщується в знаменнику і відповідає градаціям класифікації Качинського.
2.5 СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ АМПЕЛОЕКОЛОГІЧНОЇ КАРТОГРАМИ
Комплексне екологічне картографування — розділення територій за комплексом екологічних факторів вирощування.
Комплексні екологічні картограми складають методом картографічного синтезу із однофакторних карт мікроклімату (морозонебезпеки та теплозабезпеченості), ґрунтового покриву та геоморфології (рельєфу). Шляхом фокусування контурів вищеназваних карт, виділяють ареали екологічних типів земель (екотопи), однорідні за основними властивостями природних умов вирощування багаторічних насаджень.
Параметри (градації) факторів:
1) Термічні: морозонебезпека, теплозабезпеченість.
2) Ґрунтові: гранулометричний склад, карбонати (активні), гумус.
3) Геоморфологічні положення за рельєфом: абсолютні та відносні висоти, експозиція та стрімкість схилу.
В процесі виділення екотопів проходить і певна переоцінка факторів залежно від їх лімітуючих значень. Так, наприклад, якщо ґрунти придатні під виноград за своїми властивостями, розміщені в долинах та балках, де найбільш морозобійні території, то розміщувати тут виноградники в неукривній культурі недопустимо. Основою для складання комплексної ампелоекологічної картограми можуть бути картограми термічних ресурсів, або картограми ґрунтового покриву. На картограму, що її взяли за основу, наносяться дві інші з їх контурами та умовними позначеннями. Виконують узгодження контурів та їх уточнення, нумерують, визначають площу і складають легенду картограми.
Таким чином, комплексний підхід в оцінці екологічних ресурсів дозволяє виділити на картограмі контури, які відображають ділянки однорідні за геоморфологічною будовою, ґрунтовим покривом та мікрокліматичними умовами. Ці виділи (екотопи) є однорідними за екологічними умовами для вирощування на певних сортах підщепи, одного або декількох сортів багаторічних насаджень з застосуванням однакових методів освоєння території, однакової системи агротехніки, меліорації та захисту рослин від шкідників і хвороб, спрямування використання продукції, спеціалізацію господарства.
Отже, при накладанні однофакторних картограм визначили 10 екологічних типів земель.
2.6 ЕКОЛОГО-БОНІТЕТНИЙ АНАЛІЗ
Еколого-бонітетний аналіз проводиться по кожному з ареалів комплексної екологічної картограми, по кліматичних ярусах –25,0; –22,5; –20,0; –17,5, що діляться діапазоном –2,5 °С. Проводиться оцінка середньозважених балів бонітету ґрунтів, які входять до комплексної ампелоекологічної картограми.. Найвищий бал дасть можливість рекомендувати використання цього ареалу. Для цього кожний із ареалів, придатний за екологічними умовами, оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності.
Вибрані ареали, як найбільш ефективні під багаторічні насадження, розглядаються з позицій властивостей ґрунтів для вибору підщепи, сорту, спеціалізації і використання продукції.
По виділеним ареалам комплексної екологічної картограми проводимо еколого-економічний аналіз території шляхом послідовної оцінки земель за ефективністю використання їх під основні сільськогосподарські угіддя. Цю оцінку можливо здійснити за допомогою балів бонітету ґрунтів. Для цього кожний з ареалів, придатний за екологічними умовами оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності наступних культур: рілля, сад, виноградник. Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш ефективний варіант використання кожного ареалу.
Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант використання кожного ареалу. Дані бонітетів вносяться у таблицю
Середньозважений бал бонітету визначили за формулою :
Б =( Б1 * S1 + Б2 * S2 +…Бn*Sn) / Sзаг.
Таблиця 2 Еколого-бонітетний аналіз
| Т˚ С | № екологічного типу земель | Площа, га | Агровиробничі групи ґрунтів | Площа АВГГ | Бонітет за врожайністю | Рекомендації щодо використання екотипу | ||||
| Виноград | Рілля | Сад | ||||||||
| Технічний | Столовий | Зерновий | Кісточковий | |||||||
| -17,5 і вище | І | 200,8 | 74дІІІ | 195,27 | 100 | 99 | 68 | 52 | 56 | Технічний виноград |
| 74д9ІІІ | 5,53 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | ||||
| середньозважений | 100 | 99 | 68 | 52 | 56 | |||||
| -17,5 –-20,0 | ІІ | 194,83 | 74д9ІІІ | 194,83 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Столовий виноград |
| 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | ||||||
| -17,5 –-20,0 | ІІІ | 38,84 | 74д+75д | 32,79 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград |
| 75д | 6,05 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||
| 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||||
| -20,0 –-22,5 | ІV | 52,17 | 74д9ІІІ | 52,17 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Столовий виноград |
| 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | ||||||
| -20,0 –-22,5 | V | 132,59 | 74д9ІІІ | 3,72 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Технічний виноград |
| 74д+75д | 128,87 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||
| 75д | 19,46 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||
| 92 | 90 | 41 | 34 | 41 | ||||||
| -20,0 –-22,5 | VI | 26,52 | 75д | 26,52 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград |
| 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||||
| -22,5 –-25,0 | VII | 30,60 | 74д9ІІІ | 30,60 | 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | Столовий виноград |
| 93 | 107 | 54 | 44 | 49 | ||||||
| -22,5 –-25,0 | VIII | 66,24 | 74д+75д | 62,79 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград |
| 75д | 3,45 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||
| 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||||
| -22,5 –25,0 | IX | 70,64 | 75д | 70,64 | 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | Технічний виноград |
| 92 | 89 | 41 | 34 | 41 | ||||||
3. ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ. ОРГАНІЗАЦІЯ І ВПОРЯДКУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ БАГАТОРІЧНИХ НАСАДЖЕНЬ
Для закладання промислових насаджень використовують лише сорти винограду, які пройшли державне випробування, внесені до реєстру рослин України і допущені до використання або визнані перспективними для природного району, де знаходиться ділянка. Такий добір сортів до певної міри гарантує, що за біологічними властивостями - часом достигання ягід, тривалістю періоду вегетації, потребою в теплі і стійкістю проти низьких температур зимового періоду - вони будуть найповніше відповідати екологічним умовам зони їх використання Правильне вирішення питання добору та розміщення сортів - це найефективніше використання конкретних умов виділеної під виноградник ділянки для одержання високих і високоякісних урожаїв винограду. Основою для формування сортименту виноградних насаджень господарства, ділянки, яка проектується є :