Основні інструменти грошово-кредитного регулювання економіки - процентна політика (стр. 2 из 3)

Рп - прогнозний рівень інфляції, що встановлюється співвідношенням індексу споживчих цін у грудні поточного року та індексу споживчих цін у грудні попереднього року;

Р - фактичний рівень інфляції в річному обчисленні;

ВВП - зниження темпів реального ВВП.

Разом з тим слід зазначити, що використання "правила Тейлора" чи його модифікацій не завжди дає досить чіткі результати, які можна однозначно інтерпретувати.

Управління грошово-кредитним ринком в Україні через відсоткову політику проходило досить складно, і до теперішнього часу ще не вдається повною мірою використовувати цей монетарний інструмент для регулювання грошово-кредитного ринку.

В Україні на перших етапах становлення грошово-кредитного ринку всі - від суб'єктів господарювання до органів виконавчої та законодавчої влади - бажали мати кредитні кошти або безплатно, або, принаймні, за мізерну плату. А тому протягом 1992-1994 pp. майже вся кредитна емісія Національного банку спрямовувалася на кредитування окремих підприємств, галузей господарства та Міністерства фінансів за окремими рішеннями Верховної Ради України з визначенням плати за неї, що не відповідало економічній ситуації, економічним процесам, які відбувалися в державі, а також не відображало вартості національної грошової одиниці (купонокарбованця). Тому рівень інфляції, який у 1993 р. становив 10 250%, був цілком закономірним результатом такої політики.

Рівень облікової ставки, що встановлювалася Національним банком, та рівень інфляції - основні фактори, на які мала бути зорієнтована відсоткова політика.

В періоди найбільш ефективного використання облікової ставки адекватно економічній ситуації ефективність відсоткової політики значно підвищувалася.

З кожним роком розмір облікової ставки все більше наближався до реальної вартості національних грошей. На сьогодні у зв'язку з розвитком нових фінансових інструментів при визначенні рівня облікової ставки Національний банк України орієнтується й на інші фактори, які впливають на формування розміру облікової ставки.

Основні з цих факторів такі:

обсяг грошової маси в обігу та швидкість обертання грошей;

структура кредитної емісії Національного банку;

відсоткові ставки комерційних банків за кредитами та депозитами;

структура залучених коштів комерційних банків (співвідношення строкових депозитів та коштів до запитання);

валютний курс національної грошової одиниці та девальваційні очікування в економіці;

дохідність за операціями з цінними паперами на відкритому

2. Питання №20. Банк Англії: створення, управління, функції та місце у кредитній системі країни

Кредитна система Великобританії внаслідок особливостей економічної та історичної еволюції країни є однією з найрозвиненіших у світі. Вона вирізняється високою спеціалізацією кредитних інститутів. Основні її ланки - Банк Англії, комерційні банки, спеціальні ФКІ. Юридичного розмежування функцій між кредитними інститутами здебільшого немає, а традиційні бар'єри в останні роки поступово розмиваються. У результаті існує тенденція до універсалізації кредитних інститутів.

Основні ФКІ Великобританії станом на середину 90-х років наведено на рис.1.

Рис.1. Основні фінансово-кредитні інститути Великобританії

Банк Англії заснований у 1694 р. як приватна акціонерна компанія. Із середини XVIII ст. почав виконувати функції центрального банку, монополізував емісію банкнот і виступав як банкір уряду. У 1946 р. його націоналізували лейбористи, які заплатили щедрий викуп його власникам: в обмін на акції їм було надано державні облігації на суму, що перевищувала номінальну вартість акціонерного капіталу в 4 рази. Банк Англії виконує всі функції центрального банку:

є банком для комерційних банків;

є банком уряду, через нього проходять усі державні доходи і витрати;

здійснює емісію банкнот;

обслуговує позикові операції держави;

здійснює валютні операції та контролює їх, від імені скарбниці керує офіційними золотовалютними резервами країни;

здійснює нагляд за кредитними установами, валютними і кредит ними ринками;

консультує уряд з питань грошово-кредитної політики та її здійснення (переважно за допомогою купівлі-продажу комерційних векселів, цінних паперів; в окремих випадках виступає у ролі "кредитора останньої інстанції" банківської системи).

Банк Англії не залежить від уряду. Строк повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду (це сприяє незалежності банку).

Взаємовідносини Банку Англії з Парламентом і урядом аналогічні тим, які існують у країнах Західної Європи, зокрема у Німеччині та Франції.

В умовах ринкової економіки важливою формою контролю за діяльністю центрального банку є зовнішній і внутрішній аудит. У Великобританії та країнах з розвиненими ринковими відносинами він відіграє важливу роль у системі перевірок центрального банку. Досвідом Банку Англії може скористатись Україна, формуючи вітчизняну систему аудиту НБУ.

Організаційно внутрішній аудит Банку Англії - це особливий структурний підрозділ - департамент аудиту. Директор департаменту (головний внутрішній аудитор) підпорядковується безпосередньо створеному з членів Ради директорів підкомітету з питань аудиту та самій Раді. У такий спосіб підкреслено незалежність аудиторської служби.

Внутрішні аудитори Банку Англії підтримують добрі взаємини із зовнішніми аудиторами, вільно обмінюються інформацією. Завдяки цьому:

можна запозичити найоптимальнішу систему, бо колеги мають досвід роботи з системами внутрішнього аудиту інших клієнтів;

зовнішні аудитори спроможні якісно оцінити систему внутрішнього аудиту Банку Англії;

вони здешевлюють зовнішній аудит, послуговуючись підсумками діяльності служби внутрішнього аудиту Банку Англії.

Підставою для такої співпраці є узгоджена сторонами офіційна пам'ятна записка про оптимальне розмежування функцій та обов'язків. У Банку Англії аудитори проводять такі перевірки:

фінансові;

комп'ютерної мережі;

ефективності витрачання коштів.

Аудитори не заглиблюються детально у справи перевірених підрозділів, їх увагу привертають лише порушення, які можуть призвести до глобальних негативних наслідків.

Щоб досягти позитивних результатів роботи, аудитори акцентують увагу на таких моментах:

ретельне планування;

розуміння системи, що перевіряється;

оптимальна оцінка ризиків і механізмів управління;

забезпечення зв'язку;

докладна інформація.

У департаменті аудиту Банку Англії перевагу надають комплексному підходу у доборі кадрів (аудиторами стають і сторонні спеціалісти, і співробітники підрозділів банку). Працівники виконують функціональні обов'язки за індивідуальним Положенням про посаду. Аудитори повинні бути ініціативними і старанними, наполегливо доводити дослідження до логічного завершення, бути тактовними, дипломатично виходити з нелегких ситуацій, вміти аналізувати стан справ і чітко формулювати висновки, а також орієнтуватися у системах, що перевіряються.

Подана аудиторами інформація є підставою для прийняття Радою директорів Банку Англії оптимальних управлінських рішень щодо вдосконалення принципів функціонування банку.

Банк Англії бореться з ризиками високого рівня (втрата грошей або репутації) і вторинними ризиками, до яких належать такі:

обман (призведе до порушення законодавства);

помилка (спричинить відплив інформації з банку);

крадіжка (втрата нерухомості);

неправильне рішення (може призвести до неплатоспроможності банку);

помилкове стратегічне планування (спричинить недостатню інформованість керівництва банку);

неефективне забезпечення комп'ютерних систем.

Щоб управляти цими ризиками, Банк Англії вживає певних заходів контролю.

За працівниками банку:

наявність достатнього досвіду;

адекватна підготовка.

За станом роботи з документами:

наявність двох підписів для переказування коштів;

перевірка підсумкових показників для підтвердження точності цифр.

За виконанням угод:

розмежування здійснення угод та виконання розрахунків;

перевірка лімітів угод;

контролювання інструкцій щодо розрахунків (аж до запису телефонних розмов дилерів).

За цінностями:

подвійний нагляд за доступом у сховища, де зберігаються цінності (два ключі є у різних працівників);

розмежування зберігання цінностей та їх обліку;

систематичні підрахунки і звірки;

обладнання сховищ відеоапаратурою.

За комп'ютерами:

дублювання інформації на випадок її втрати у центральному комп'ютері;

використання паролів для доступу до системи комп'ютерів і програмного забезпечення;

забезпечення комп'ютерних систем технічною документацією, що дає змогу терміново знайти будь-які неточності;

використання мереж із шифрованими засобами для зменшення ризику небажаного проникнення в них.

Банк Англії має вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що загалом визначає ефективність функціонування економіки країни.

Банк Англії постійно зменшує розмір обов'язкових резервів комерційних банків і здійснює грошово-кредитну політику без обов'язкового резервування.

В умовах поступової відмови від обов'язкового резервування Банк Англії спрямовує зусилля на управління зміною процентних ставок. Цього досягають за допомогою операцій на відкритому ринку.

Банківські установи Великобританії виконують також встановлені чинним законодавством загальні звітні процедури. Банк Англії отримує звіти аудиторів та ревізорів згідно з інструкцією для ревізорів (1994 р) до закону про банки, прийнятого у 1987 р.