Горіхи грецькі, букові, ліщинні, фісташки, фундуки упаковують в крепкі, чисті, сухі мішки ємністю до 50 кілограм. При перевезенні в вагонах дозволяється упаковувати в бумажні чотирьохшарові мішки вагою до 30 кілограм, а при розвантаженні в контейнерах – в трьохшарові мішки. Кожний мішок маркирується з вказанням: назви товару, сорту, виробника, рік врожаю, заготівельника, район заготівлі, вага нетто. При прийманні партія горіхів оглядається. Для перевірки якості з кожної партії відбирається до 5% мішків, але не менше трьох мішків кожного товарного сорту. Зразки беруться з різних частин партії. З кожного відібраного мішка беруться з різних шарів проби в кількості близько 500 грам, котрі змішуються і перевіряються. Ядра горіхів упаковують в осикові чи ялинові ящики з фанерною кришкою чи дном, ємністю 25 кілограм. Ящики всередині вистиляють пергаментом чи парафіновою бумагою, на днище або зверху кладуть гофрований картон для збереження товару від полому. Горіхи зберігаються в сухих, прохолодних, провітрюваних приміщеннях при температурі від 0 до 10 градусів і відносній вологості повітря 65 – 70%.
По якості кедрові горіхи повинні відповідати наступним вимогам: стиглі, цілі, натурального кольору, смаку і запаху, без плісені і затхлого запаху, вологість 16%. Допускається до 6% механічно пошкоджених горіхів і домішків(луски, плівки, хвої).
Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) вклав 4 млн дол. у новий завод по переробці лісових горіхів на заході Грузії, говориться в прес-релізі ЄБРР.
Інвестиції ЄБРР частково являють собою кредит, а також суму, виплачену за 15% у грузинській компанії"Аргонавтс", що володіє заводом. Будівництво заводу було здійснено в рамках спільного проекту голландської групи Loyal Capital Group та ЄБРР. Загальна вартість проекту склала 8 млн дол., з яких 5 млн було витрачено на будівництво заводу. Найближчим часом на території підприємства відкриється грузино-італійський завод з виробництва шоколаду та насолод. Урожай лісових горіхів у Грузії складає 25 тис. - 30 тис. тонн у рік, а частка країни на світовому ринку лісових горіхів складає близько 5%.Ареал горіха грецького у світі надто звужений. Україна вирізняється значним поширенням цієї культури і посідає перше місце за обсягами виробництва плодів у Європі, а саме 21% валових зборів. Разом з тим, рівень внутрішньої пропозиції не задовольняє потреб країни – на одну особу в рік виробляється лише 0,4-0,9 кг горіхів, або 12-25% до стандартів харчування. Основною причиною такого стану є недостатній рівень розвитку промислової культури. Товарні насадження майже повністю зосереджені в дрібних господарствах населення. Це зумовлює стихійність пропозиції, низьку якість плодів, складність їх заготівлі, нерозвиненість оптової торгівлі та промислової переробки, звужує асортимент вітчизняної продукції і сповільнює розвиток експорту. Водночас, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, позитивний досвід ряду країн у влаштуванні промислового виробництва горіхів, успіхи господарств населення, значна місткість внутрішнього ринку і динамізм попиту на зовнішньому свідчать про актуальність та своєчасність досліджень природно-економічного потенціалу України для розвитку промислової культури горіха грецького.
Практичне значення одержаних результатів полягає у встановленні кількісних та якісних параметрів сучасного потенціалу з виробництва горіхів, визначенні місткості внутрішнього ринку та напрямів розвитку виробництва і експорту, виділенні зон промислового вирощування культури, оцінці ефективності інноваційно-інтенсивних технологій, опрацюванні економічних аспектів проекту державної програми „Грецькі горіхи України”, у розробці методичних підходів з прогнозування екологічних ризиків, що дозволить залучати в інноваційне підприємництво садівництва страхові та кредитні механізми.
Виробничий потенціалпродовольчого ринкугоріхів(ВППРГ) є спроможністю виробничої системи в конкретних природноекономічних умовах повноцінно задовольняти споживчий попит на горіхи грецькі та продукти їх промислової переробки, що можливе за умов ефективного використання закладених у системі ресурсів, можливостей та механізмів організації виробництва та у тісній взаємоузгодженості з іншими складовими продовольчого ринку. Важливою рисою потенціалу вважаємо здатність його змінюватися. Підставою до цього є вдосконалення ресурсів, поява нових способів їх освоєння, методів і систем організації виробництва. Сприйнятливість потенціалу до змін дозволяє цілеспрямовано на нього впливати. Звідси, важливим є добір ефективних засобів оновлення потенціалу та механізмів його реалізації. Чітке окреслення суті виробничого потенціалу дозволяє аргументовано підійти до оцінки його сучасного рівня у виробництві грецьких горіхів. Існуючі методичні розробки здебільшого розраховані на макроекономічний рівень аграрного сектора. Це зумовило необхідність опрацювання методичного інструментарію, орієнованого на потреби окремої галузі чи продовольчого ринку. За мету використання потенціалу обрано соціально-економічні та духовно-освітні складові розвитку українського суспільства – це продовольче забезпечення населення горіхами, створення ефективних робочих місць, формування спеціалізованого напряму української економіки, критеріями – відповідність параметрів виробництва нормам харчування, попиту переробних галузей і зовнішніх ринків, доходів працівників - стандартам життя; дотримання екологічної рівноваги у виробництві; соціально-економічна значимість (бюджетні наповнення, робочі місця, благодійництво). Серед ряду показників перевагу надано соціально-економічним, це зокрема, рівень виробництва на одну особу, сукупні доходи працівників галузі, чисельність робочих місць тощо, а економічним (прибуток, рентабельність та ін) відведена роль забезпечення стабільного і ефективного розвитку виробництва. “Оцінка сучасного потенціалу виробництва горіхів та ефективність його використання” - проаналізовано витоки формування потенціалу, досліджено сучасний стан, тенденції та ефективність виробництва горіхів, виявлено зональні особливості його розміщення, досліджено відповідність сучасного потенціалу потребам внутрішнього ринку та розвитку експорту. Вирощування грецьких горіхів є глибоко традиційною справою українців. Сприятливі природні умови, простота догляду за деревами, харчова цінність плодів, жвавий попит на них, близькість до кордонів особливим чином сприяли поширенню культури спочатку в західних та південно-західних районах країни (ХІІ-ХІХ ст), а пізніше в центральних та південно-східних (ХХ ст). І нині Україна займає провідні позиції у світі. Щорічні валові збори на рівні 66,4 тис. тгоріхів (1996-2004 рр) забезпечують їй перше місце в Європі та п’яте серед усіх країн: попереду лише Китай – 312 тис. т, США – 246, Іран – 140 та Туреччина - 127.
Прикметною рисою вітчизняного ринку горіхів є динамізм зовнішньої торгівлі. Оскільки у світі ареал культури звужений, а попит на плоди великий, це стимулює розвиток вітчизняного експорту. За останніх 9 років його розміри зросли з 964 до 27 397 тонн, тобто в 28 разів. Основними імпортерами вітчизняної продукції є Західна Європа та Азія – 84,7% обсягів. Цілі горіхи здебільшого надходять до країн СНД, Прибалтики та Східної Європи – 39,1%, а вилущені ядра – до країн Західної Європи та Азії(51,7 і 36,2%).
Вагомі показники виробництва та швидкий розвиток експорту справляють враження наявності в Україні високоорганізованого ринку грецьких горіхів. Проте, це не так. Динамізм виробництва стосується виключно господарств населення, в яких розміщено до 93% насаджень і формується 99,8% валових зборів країни. Проведені у 1999-2000 рр. анкетні опитування 93 господарств Чернівецької області виявили високу ефективність присадибної культури. Зокрема, у 1998 р. з 1 ц неочищених горіхів населення Хотинського району одержало 246 грн. прибутку, а рівень рентабельності склав 457% (табл.2). Такі високі показники обумовлені ретельністю добору дерев, спрощеною технологією їх вирощування, стабільним попитом на горіхи, гнучкою та ефективною системою їх збуту.
Однак, можливості цих господарств у насиченні внутрішнього ринку обмежені. Дрібнотоварність і побічний характер виробництва, низький рівень ресурсного забезпечення, обмежене поле застосування інтенсивних технологій зумовлюють стихійний характер пропозиції (середньорічна варіація 40%), ускладнюють формування великих партій високоякісної продукції, що перешкоджає розвитку оптової торгівлі, стримує зовнішню, здешевлює вітчизняну продукцію і зумовлює сировинний характер її закупівлі. Поряд з цим, в Україні майже не розвивається промислова переробка горіхів, асортимент вітчизняної продукції надто звужений – здебільшого це свіжі плоди та очищені ядра, харчова олія, слабоалкогольні напої та кондитерські вироби.
Досвід ряду країн свідчить, що дефіцит пропозиції горіхів можна подолати розвиваючи промислове виробництво. Так, США не маючи природних насаджень, зуміли протягом ХХ ст. створити високорозвинену галузь: площі інтенсивних насаджень - 82 тис. га, обсяги виробництва - 246 тис. т, 1/3 світового експорту ядер і 1/2 - цілих плодів. Натомість, в Україні промислова культура залишається малорозвиненою. Близько 80-90 підприємств утримують до 1,1 тис. га екстенсивних садів з рівнем виробництва 0,113 тис. тонн плодів, або 0,2% валових зборів країни (1998-2004 рр). До того ж, промислова галузь в Україні нині стрімко згортається: протягом 1992-2004 рр. площі плодоносних насаджень зменшилися на 46%, припинилося їх оновлення, а темпи вибуття склали 11,6%. Причиною такого стану є невідповідність виробничого потенціалу реаліям економічного життя. Як і колись, його основу складають насіннєві типи садів. Сформовані з багатоманіття форм вони малопрогнозовані у поведінці, це ускладнює застосування інтенсивних систем виробництва і зумовлюєнизьку якість продукції. Тому в сільськогосподарських підприємствах більшість насаджень занедбані, низькопродуктивні, і, як наслідок, збиткові - 62% у 1998-2000 рр. На противагу цьому, в сусідній Угорщині товарні сади горіха на 95% є сортовими (3,2 тис. га). Високомеханізовані технології їх утримання забезпечують високу рентабельність промислової культури. Зокрема, у найкрупнішому господарстві країни “Lengyeltoti” рентабельність виробництва горіхів у 2003 р. склала 30%.