До цiнних грубих кормів належить просяна солома. яка при збиpaннi проса на зерно зберiгае зеленуватий стан, добре облистнена, мае приемний запах i бiльш поживна, нiж солома iнших культур. у 100 кг її мiститься 50 корм. од. Добр им кормом е та кож полова, у 100 кг якоi мiститься 42 корм. од.
Просо в зеленому cтанi добре поiдаеться великою рогатою худо·· бою, вiвцями, тому його вирощують на зелений корм, CiHO, для випасання худоби. Проте випасати тварин слiд обережно - BiдoMi випадки ix отруення.
Просо як скоростигла культура мае певне агротехнiчне значення: використовуеться як страхова культура для пересiвання загиблоi озимини, придатна для пiсляукiсних та пiсляжнивних посiвiв, може використовуватись як покривна культура для багаторiчних трав.
Походження та поширення. Просо - одна з давнiх зернових культур світового землеробства, яка була вiдома народам центрального i захiдного Китаю, гiрських районiв Монголii за 3 - 5 тис. років до н. е. В доiсторичнi часи просо перемiстилося з Азii в европу (Iтaлiю), Африку (Єгипет). Близько 2500 р. просо відоме в Закавказзi.
У сучасному світовому землеробствi просо вирощують на площi близько 40 млн га.
Iз зарубiжних країн просо поширене на великих площах у Китаi, Монголii, Пакистанi,' 1 ндй, Афганiстанi, Японii; у европi - в Болгарй, Югославii, Туреччинi, Румунй, Угорщинi, Польщi. У СНД основними районами виробництва проса є Поволжя, Пiвнiчний Кавказ, Центральночорноземна зона, Казахстан, краiни Середньо! Азii, Захiдний Сибiр, YKpaiHa. Загальна посiвна площа проса в СНД сягае в окремі роки 2,8 - 3 млн га (1990 р.), в Україні - до 300 тис. га.
В Українi просо найбiльш поширене в Степу та Лiсостепу. Середнi врожаi проса в СНД коливаються Biд 13,5 до 18,4 ц/га, в Українi вiд 14,9 до 19,4 ц/га.
Застосовуючи прогресивнi технологii, кращi господарства Украiни вирощують по 45 - 55 ц/га i бiльше зерна на всiй площi посiву.
Просо вирощують для одержання цінного харчового продукту - пшона. Крім крупи, із зерна проса виготовляють борошно, яке споживають у чистому вигляді і як домішку до житнього борошна для підвищення його поживності.
Сорти. До поширених районованих в Україні copтів проса належать: Веселошщолянське 176, Київське 87, Миронiвське 51, Старт, Харкiвське 31, Xapківське 57, Сонячне, Лiлове, Сяйво та iH.
3. Бiологiчнi осо6ливостi культури.
Морфобiологiчнi та екологiчнi особливостi. Вид проса включае такі рiзновиди: флявум, (flavum), ауреум, (аиlеит), субфлявум, (subflavum), сангвiнеу,м, (sanguineum), субсангвiнеу,м, (subsanguineum).
Довжина волотей 15 - 30 см, залежно Biд рiзновиду. Вони пониклi нещiльнi, слабкопониклi середньо! щiльностi, злегка пониклi щiльнi з подушечками на нижнiй частинi волотi або без них (рис.1).
Забарвлення зерна свiтло-жовте, свiтло-кремове, золотисто-жовте, кремове, ясно-червоне, темно-червоне, оранжеве. За формою зерно 6увае овальним, кулястим, округло-овальним, овально-видовженим. Маса 1000 зерен становить 5,7 - 8,2 г.
Плiвчастiсть становить 12 - 20 % вiд маси зерна.Висота рослини змiнюеться від65 до 125 см, мiжвузлiв 5 - 7.
Характерні ознаки різновидності проса звичайного табл. 21
| Різновидність | Підвид | Забарвлення волоті | Забарвлення зерна |
| · Кандідум· Сбкандідум· Флявум· Субфлявум· Ереум· Субсангінеум· Коннцініум· Сангінеум· Тефрум· Субтефрум | розлоге-\-стиснуте-\-стиснуте-\-розлогестиснуте-\-розлоге-\- | без антоціануз антоціатомбез антоціатуз антоціатомбез антоціатуз антоціатомбез антоціатубез антоціатуз антоціатомбез антоціатуз антоціатом | білебілекремовезолотисто-жовтезолотисто-жовтезолотисто-жовтечервоне, коричневечервоне, коричневебілесіресіре |
3.1.Вiдношення до вологи
Рослини проса економно витрачають вологу. Для проростання насiння достатньо всього 25 - 30 % води вiд його маси. Просо здатне формувати вузловi корені при мiнiмальнiй вологостi фунту. Все ж piст кореневої системи i надземної маси за тривалої посухи (1- 1,5 мiсяця) затримуеться, на рослинах формуються малих розмiрiв суцвiття; якi часто бувають безплiдними. Тому для проса теж необхiдна достатня кiлькiсть вологи в фунтi, особливо в перiод формування генеративних opraнів - приблизно за декаду до викидання волотей.
У проса piдко спостерiгаеться запал зерна, його коренева система добре забезпечуе суцвiття водою навiть тодi, коли в фунтi кiлькiсть вологи наближаеться до мертвого запасу. Транспiрацiйний коефiцieнт проса низький (130 - 280). Слiд, проте, враховувати, що просо, вiдзначаючись високою посухостiйкiстю, iнтенсивно пiдвищуе свою продуктивнiсть при зрошеннi.
Технологiя вирощування. Високi урожаї проса отримують при розмiщеннi його у сiвозмiнах на полях, добре забезпечених вологою.
3.2.Вiдношення до тепла
Просо, яке належить до хлiбiв другогої групи, високовибагливе до тепла. Насiння його починае проростати при температурi не нижче 6 - 8 С, але дружне проростання спостерiгаеться при прогрiваннi грунту до 15 - 16 С. Якщо в перiод проростання температура знижуеться до 8 - 9 С, сходи з'явля- ються тiльки через 15 - 18 днiв. Сходи витримують незначнi заморозки до мінус 2 ОС, а при мінус 3,5 С здебiльшого гинуть або сильнопошкод-жуються. Дуже шкiдливою для сходiв проса е тривала одночасна дiя низьких позитивних температур (6 - 10 С) та хмарної погоди. У рослин при цьому рiзко знижуеться фотосинтез, що може стати причиною їх загибелi.
Сума ефективних температур для ранньостиглих copтів проса становить близько 1500 ос, середньопiзнiх - понад 1600 С, а в прохолоднi та вологi роки понад 2000 С.
Просо краще за iншi злаковi культури витримуе фунтову й повiтряну посухи. Вiдзначаеться високою жаростiйкiстю. Паралiч продихiв у нього спостерiгаеться при температурi 38 - 40 С лише через 49 год, тодi як у ячме-ню - через 25 - 35 год, яро! пшеницi - 17 год, а у вівca вони паралiзуються Бже через 5 - 7 год.
3.3.Вiдношення до грунтiв.
Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин. Кращими грунтами для нього е чорноземнi та каштановi, причому за сухої погоди вищi врожаї проса отримують при вирощуваннi на грунтах середнього i важкого механiчного складу, за умов достатнього зволоження - на легких грунтах.
Просо належить до солевитривалих культур, не витримуе кислих грунтiв i найкраще росте при нейтральнiй реакціїгрунтового розчину (рН 6,5 - 7,5).
3.4.Потреба рослин у живильних речовинах i особливостi живления.
Просо вибагливе до поживних речовин: потребуе на формування 1 ц зерна 3 кг азоту, 1,4 кг фосфору, 3,5 кг калiю. До вмісту азоту в грунті воно виявляе пiдвищенi вимоги вже у фазi 3 - 4 листкiв i особливо у перiод iнтенсивного росту вегетативної маси, до фосфору - з самого раннього перiоду вегетації, до калiю - протягом ycieї вегетацiї. Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин.
3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiоди в життi рослин.
У проса налічується кілька фаз вегетації : проростання насіння – з’явлення корінців; сході через 7-10 днів після сівби ; третій листок – ріст припиняється, розвиваються вторинні корені спочатку повільно а потім швидше ; кущіння – настає швидше ніж у інших злаків ( на 15-20-й день після сходів); повільний ріст надземної частини маси і коренів; викидання волотей – через 20 -25 днів після кущіння; цвітіння – на 2-6-й день після викидання волотей, інтенсивно о 10-11-й годині ранку, розпочєнаеться зверхніх квіток і триває 7-16 днів достигання не одночасне і тривале (15-20 днів) , починяється з верхньої частини волоті.
4.Технологія вирощування культури в господарствi.
4.1. Micцe в сiвозмiнi.
Найкраще просо розміщувати після озимих зернових культур, особливо висіяних по чистих або зайнятих парах, цукрових буряків, кукурудзи, під які внесена достатня кількість органічних і мінеральних добрив. Цінними попередниками для нього є зернобобові культури і багаторічні трави.Це має велике значення при вирощуванні культури за безгербіцидною технологією. Після трав поле менш засмічене бур’янами, а грунт очищається від збудників хвороб.
4.2. Обробiток грунту.
Якщо попередниками проса є зернові і зернобобові культури, обробіток починати із лущення стерні на глибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, що сприяє збереженню вологи.
Найбільш ефективне лущення, коли його проводити слідом за збиранням попередника. Поля, засмічені кореневищними бур’янами, дисковати важкими боронами БДТ-7, БДВ-6,3, БД-10 на глибину 6-8 см, вдруге через 10-15 днів - на 10-12 см. Засмічені коренепаростковими бур’янами поля (осотом, пирієм, берізкою) обробляти плоскорізами на глибину 10-12 см. у фазі утворення розеток листочків у бур’янів. Зяблеву оранку проводити на 20-22 см.
Якщо просо розміщують після багаторічних трав, вслід за збиранням поле дискують з метою подрібнення післяжнивних решток і кращого їх приорювання.
При розміщенні проса після цукрових буряків відразу після їх збирання проводити зяблеву оранку на глибину 25-27 см.
Весняний й передпосівний обробіток грунту має забезпечити очищення грунту від бур’янів, зберігання та нагромадження вологи й створення пухкого посівного шару грунту.
З цією метою, як тільки посіріють гребені ріллі поле боронувати боронами БЗТС-1, а по плоскорізному зябу - БИГ-3А, БМШ-3А, у два сліди упоперек або по діагоналі поля до напрямку оранки.
Велике значення для проса як пізньої ярової культури при вирощуванні без гербіцидів мають весняні культивації.
Після передпосівної культивації можна провести коткування, що забезпечує рівномірне загортання насіння, сприяє дружній появі сходів і розвитку рослин, забезпечує якісне проведення до -і післясходових боронувань, та міжрядного обробітку.