Виноградарсько-виноробний комплекс України
Вступ
До складу виноградарсько-виноробного комплексу України входить виноградарство, промислова переробка винограду, а також виробництва, що обслуговують ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки, які виготовляють з технічних сортів винограду. З відходів переробки одержують різні кислоти, дубильні речовини, спирт.
Загальна площа виноградних насаджень в 1990 р. становила 176 тис. га. Основні їх масиви розміщені в зоні Степу. Найбільшою концентрацією виноградників характеризується зона передгірських і гірських районів Криму, де створені великі спеціалізовані господарства. Основними виноградарськими областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська і Закарпатська. Тут зосереджено понад 90% виноградних насаджень України.
Виноград — малотранспортабельний продукт, тому виробництва первинної його переробки розташовані поблизу сировинних баз. Промислову переробку винограду здійснюють в основному радгоспи-заводи. Підприємства по виробництву коньячного спирту розміщені поряд із заводами первинного виноробства, тобто в районах вирощування винограду. Заводи вторинного виноградарства і шампанських вин розміщені в основному в районі споживання готової продукції (Одеса, Київ, Донецьк).
Історія
Історія розвитку виноградарства та виноробства в Україні бере свій початок з глибокої давнини. Про те, що виноградарство та виноробство тут було одним із вельми важливих занять, свідчать зображення виноградних грон на деяких монетах III і II ст. до н. е. міста Тіра. Протягом двох з половиною тисячоліть періоди розквіту чергувалися зі спадами або повною загибеллю виноградарства та виноробства з причин або військових дій, або недооцінки цієї високоприбуткової і такої необхідної галузі господарства.
Греки, які заснували свої колонії у Криму, в регіоні Дону, Дніпра, Бугу, Дністра та Дунаю, завозили сюди свої сорти винограду, вирощували його і займалися виноробством. Звідси виноградарство розповсюдилося на інші райони України та Молдови, які мають сприятливі умови для культивування винограду.
Виноградарство та виноробство у Криму було добре розвинутим наприкінці VI ст. до н. е. Знайдено обладнання та резервуари, що свідчать про інтенсивний розвиток цих культур і технологій у Херсонесі, Пантикапеї, Тиритапі, а також в Ольвії, на березі Бурського лиману та в інших містах півдня України.
Історичні відомості підтверджують, що до XI—XII ст. н. е. виноградарство та виноробство розвивалося й на території північної України, де велика частина виноградників належала монастирям, здебільшого Києво-Печерському монастирю.
У XIX ст. виноградно-виноробна промисловість у сучасних кордонах України не була розвинена, але вже на початку XX ст. почалося значне піднесення виноградарства та виноробства, освоєння нових земель під виноградники. В Ялтинському районі наприкінці XIX ст. було засноване промислове виноробне господарство «Массандра» з винзаводом і підвалами, яке потім перейшло до Удільного відомства.
Великий внесок у розвиток галузі зробив основоположник вітчизняного виноробства князь Л. С. Голіцин, який у своєму маєтку «Новий Світ» біля Судака освоїв виробництво шампанського класичним пляшковим способом.
За площами виноградників Україна посідала в колишньому СРСР третє місце, а за виробництвом вина — друге місце. Споживання вина виноградного на душу населення в Україні на рік складало у 1980 р. — 16,9 л./чол., у 1997 р. — 1 л/чол. За останні 20 років площі виноградників в Україні знизилися в 1,6 рази, випуск виноградного вина — у 5,6 рази, споживання вина на душу населення — у 16 разів. В Україні найбільші площі виноградних насаджень були у 1971 р. (188 тис. гектарів) За цим показником Україна посідала четверте місце серед колишніх радянських республік. Площі виноградників з 1971 р. скоротилися на 50 %. Умовно цей період можна розділити на три етапи:
переведення виноградників на щеплену культуру (1971—1984)
період антиалкогольної кампанії (1985—1988)
період перебудови (1988—1991)
Найбільших збитків виноробній галузі завдала саме антиалкогольна кампанія, коли вирубали значну частину виноградників Криму.
До початку 90-х р. виноробство України було одним зі значних джерел поповнення бюджету держави. На різноманітних міжнародних конкурсах вин, коньяків і шапанського, марочна продукція СРСР незмінно завойовувала кубки Гран-прі, золоті та срібні медалі.
Різке падіння доходів населення знизило попит на винопродукцію, що не є предметом першої необхідності. Обсяги виробництва виноградного вина у 1998 р. скоротилися порівняно з 1990 р. на 73 %. Виноградарство та виноробство України було тісно пов'язане з іншими республіками Радянського Союзу. Так, виноробне устаткування виготовлялося та поставлялося в Україну з Грузії, Росії, Молдови. Вивіз українського вина проводився значною мірою до Росії. З розпадом СРСР ці зв'язки були порушені і всі питання виноробного виробництва Україна тепер повинна вирішувати самостійно.
Останнім часом в Україні збільшується попит на винну продукцію, ринок вина стає дедалі насиченішим, збільшується потреба у спеціалістах виноградно-виноробних спеціальностей. Відкриваються курси сомельє, на яких можна дізнатися багато цікавого про походження, склад та властивості вина, основні правила дегустації вин, яке вино до чого подавати та багато іншого.
Внаслідок термічних ушкоджень значного обсягу виноградної лози в Україні під час заморозків і високого рівня експорту сировини в минулому році в 2010 році внутрішній ринок України може зіткнутися з дефіцитом виноматеріалів. Таку думку висловив директор Асоціації виноградарів і виноробів України (АВВУ) Сергій Петренко.
За його словами, у зв'язку з недавніми заморозками в Україні агрономи виноградарських господарств повідомляють про випадки підмерзання виноградної лози: у Миколаївській, частково Одеській, Херсонській та Закарпатській областях, а також на південному заході Криму.
Так, зі всіх виноградарських регіонів України в цілому ознаки термічного ушкодження мають близько 25% виноградників. "Ми очікуємо, що цього року врожай винограду буде гіршим за попередній рік. Наскільки - все покажуть додаткові дослідження стану лози, оскільки об'єктивно і точно зараз поки сказати не можна", - зазначив керівник асоціації, пише УкрАгроКонсалт.
За даними АВВУ, в 2009 році спостерігалося різке - в 3,5 рази - збільшення експорту виноматеріалів з України до Росії. Крім того, за словами Сергія Петренка, цього року в країні є потенційна можливість подальшого збільшення виробництва виноматеріалів на внутрішньому ринку, за умови збереження сприятливого поля державного регулювання.
У зв'язку з переліченими факторами експерт не виключає, що Україна в 2010 р. буде відчувати дефіцит виноматеріалів.
У той же час, з огляду на те, що в Молдові, яка є одним з основних конкурентів України на ринку виноробної продукції, таких сильних заморозків не було, в АВВУ припускають можливий пресинг з боку імпортерів, зокрема молдавських.
У таких умовах, за словами директора АВВУ, необхідний збалансований підхід в питаннях імпорту виноматеріалів. "Ми будемо закликати до гнучкої державної політики стосовно виноградарсько-виноробної галузі. Більше того, ми будемо відстоювати максимальну підтримку для вітчизняних виноградарів і виноробів при розгляді питань імпорту виноматеріалів", - повідомив С.Петренко.
Також згідно з інформацією асоціації, за результатами 2009 року багато українських виноградарських підприємств не отримали державну компенсацію у вигляді 1%-го збору на розвиток виноградарства та садівництва. "Це вимиває кошти з бюджетів господарств і призводить до апатії до посадки нових виноградників. Внаслідок такої державної політики в умовах відсутності вільних коштів можна очікувати зменшення посадок нових вітчизняних виноградників", - переконаний С. Петренко.
Нагадаємо, в 2009 році в Україні було вироблено виноматеріалів на 17% (на 4,5 млн. дол.) більше, ніж у 2008 році. В цілому, обсяги виробництва склали 31,1 млн. дол. Разом з тим, обсяги переробки винограду на виноматеріали підприємствами України в 2009 р. склали 421,2 тис. т., що на 35,7 тис. т., або на 9% більше, ніж у 2008 році.
Виноробна галузь
Згідно з офіційним даним, переробкою винограду, випуском вина, шампанських вин і коньяку займається близько двохсот підприємств України. Серед них чітко вирізняються дві великі групи: традиційні підприємства, що мають власні виноградники, й компанії нової хвилі, що займаються винятково розливом вина. Головний козир останніх – уміле представлення торговельної марки. Якщо опанувати цим мистецтвом, то на винно-коньячний ринок можна вийти практично з будь-якого сектору харчової промисловості.
Однак експерти схиляються до думки, що майбутнє все-таки за власною сировинною базою. Саме вона гарантує стабільну якість вина. Однак з іншого боку, навіть корифеї виноробства не завжди прагнуть забезпечувати себе виноградом на 100 відсотків. Більшість виробників уважає оптимальним співвідношенням своєї сировини й закупленої – 70:30.
Якщо простежити динаміку виробництва вина, то легко помітити, що вона набагато нижча рівня, що спостерігався до 1985 року, початку антиалкогольної кампанії, але в той же час дані з виробництва вина в останні роки свідчать про зростання виробництва.
Постійні експерименти з акцизами призвели до унікальної для світу ситуації, коли вино обкладається податком двічі. Податок стягується зі спирту, з виноматеріалів, та вже з готової продукції. Останні зміни в акцизному законодавстві змусили виноробів переорієнтуватися на виробництво сухих вин, відмовившись від кріплених, хоча візитною карткою України завжди були останні.
Окремо від усього іншого виноробства стоїть виробництво шампанського. Як виробники не намагаються зламати тенденцію, але шампанське у свідомості споживача залишається продуктом, призначеним для святкування Нового року. Його виробництво активізується в жовтні, різко падає в січні й практично затихає до квітня. На даний момент ринок шампанських вин контролюють 12 основних заводів. 90% продукції випускається прискореним (акратофорним) методом і тільки три підприємства використовують класичну французьку технологію. Остання вимагає більших зусиль, часу й коштів, але з іншого боку, в Україні росте споживчий попит на шампанське, виготовлене за класичною технологією.